ТЕМА: Облік процесу виробництва та реалізації продукції

Мета заняття: пояснити студентам суть процесу виробництва та сутність витрат як основу його забезпечення. Дати характеристику основних видів виробничих витрат, що виникають в процесі діяльності підприємства та сформувати стійкі знання щодо техніки обліку цих видів витрат. Розкрити взаємозалежність процесу виробництва та реалізації готової продукції як одного з його основних етапів та визначення фінансових результатів. Навести техніку визначення результатів від реалізації та сформувати стійкі знання щодо обліку доходів, витрат за видами діяльності та фінансових результатів.

ПЛАН

1. Облік процесу виробництва та формування собівартості готової продукції

2. Облік процесу реалізації

3. Порядок визначення фінансових результатів

Рекомендована література:1,2, 12,13,14,17,18,20,21,25,27,29,31,33,34,38,39,40,41,43,

44,51,53

 

1. Облік процесу виробництва та формування собівартості готової продукції

На попередньому занятті основна увага приділялася обліку придбання засобів виробництва (виробничих запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо). Вони використовуються для виробництва продукції, випуск якої є головною метою діяльності виробничого підприємства.

Процес виробництва є сукупністю операцій з виготовлення продукції та одним з основних процесів господарської діяльності. У процесі виробництва використовуються природні ресурси, сировина, матеріали, паливо, енергія, трудові ресурси, основні засоби, здійснюються інші витрати. У зв’язку з цим на рахунках бухгалтерського обліку повинна своєчасно, повно та правдиво відображатися інформація про фактичні витрати на виробництво продукції, яка використовується для обчислення (калькулювання) фактичної собівартості окремих її видів, а також для контролю за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Майбутній прибуток підприємства створюється, в основному, на стадії виробництва, оскільки найбільш надійним і чесним способом його отримання є постійне скорочення витрат і зниження собівартості продукції за рахунок економного витрачання сировини та матеріалів; підвищення продуктивності праці та зниження трудових витрат; збільшення ефективності використання основних засобів і, відповідно, зменшення суми амортизації в розрахунку на одиницю продукції, а також за рахунок інших факторів. Схематично процес виробництва відображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Схема процесу виробництва

Витрати виробництва — це виражені в грошовій формі по­точні витрати матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів на виробництво продукції.

Для правильного визначення собівартості продукції в плануванні й обліку виробничі витрати прийнято групувати за певними ознака­ми: за цільовим призначенням, за способом віднесення витрат, ви­дами продукції, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності (центрами витрат і центрами прибутку). Так, за цільовим призначенням затрати поділяють на основні і накладні. До основ­них відносять витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції і становлять її матеріальну основу (сировина, матеріали, заробітна плата та ін.). До накладних відносять витрати, пов’язані з організацією виробництва та його управлінням (загальновиробничі витрати).

За способом віднесення витрат на конкретні об’єкти (види продук­ції, процеси, стадії тощо) їх поділяють на прямі й непрямі. Прямі — це витрати, які пов’язані з виробництвом певного виду продукту; в момент здійснення їх відносять на собівартість цього продукту і відоб­ражають безпосередньо (прямо) у складі витрат з його виробництва (матеріали, комплектуючі, паливо, заробітна плата робітників). Не­прямі витрати, як правило, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому прямо до собівартості тієї або іншої продукції вони не можуть бути віднесені.

До змінних належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. До них належать витрати на управління виробництвом, амортизація необоротних ак­тивів, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних за­собів, витрати на удосконалення технології й організації виробниц­тва та інші витрати. До постійних загальновиробничих витрат на­лежать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) у разі зміни об­сягу діяльності. До них належать витрати на опалення, освітлення та інше утримання приміщень, оплата праці загальновиробничого персоналу, витрати на охорону праці тощо.

Для обліку виробничих витрат і визначення собівартості виго­товленої продукції призначений активний рахунок 23 «Виробниц­тво», основним завданням якого є накопичення виробничих витрат і визначення (калькулювання) фактичної собівартості виготовлених виробів. Саме тому він може називатися калькуляційним рахунком.

На рис. 1.2 наведена схема, що відображає зміст записів за дебетом і кредитом рахунка 23 «Виробництво».

 

Дебет	Рахунок 23 «Виробництво»		Кредит
Сальдо — витрати на незавершене виробництво на початок звітного періоду		· фактична собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг
· операційні витрати · загальновиробничі витрати · втрати від браку продукції
Оборот — витрати за місяць		Оборот — фактична собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг
Сальдо — витрати на незавершене ви­робництво на кінець звітного періоду

Рис. 1.2. Зміст господарських операцій, що відображаються за рахунком 23 «Виробництво»

 

Основним завданням рахунку 23 «Виробництво» є накопичення виробничих витрат і визначення фактичної собівартості одиниці продукції шляхом каль­куляції.

Виробнича собівартість – виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства лише на виробництво продукції.

До виробничої собівартості продукції (робіт і послуг) вклю­чають такі витрати (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Склад виробничої собівартості

Будь-який процес виробництва неможливий без застосування праці найманих працівників, тому витрати на оплату праці займають вагому частину собівартості продукції.

Запам’ятайте! Обов’язково паралельно з нарахуванням заробітної плати необхідно здійснювати відрахування єдиного соціального внеску. Суми здійснених відрахувань відносяться у дебет того ж витратного рахунку, що й суми нарахованої заробітної плати. Наприклад, якщо заробітна плата нарахована робітнику, зайнятому виготовленням продукції (Д-т 23 К-т 66), то й відрахування на соціальне страхування необхідно відображати за дебетом рахунку 23 «Виробництво»(Д-т 23 К-т 65).

До інших прямих витрат відноситься також амортизація.

Амортизація як категорія бухгалтерського обліку означає віднесення на витрати звітного періоду частини вартості необоротних активів, використання яких було однією з умов отримання в цьому періоді продукції та доходів.

Отже, для відтворення необоротних активів підприємства, необхідно в процесі експлуатації поступово їх вартість списувати на новостворену продукцію у вигляді амортизації.

У бухгалтерському обліку нарахована амортизація основних засобів відображається за кредитом контрактивного рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» у кореспонденції з дебетом рахунків витрат (залежно від того, де використовується основний засіб).

До собівартості продукції включається частина загальновиробничих витрат.

До загальновиробничих витрат відносяться: оплата службових відряджень загальновиробничого персоналу; амортизаційні відрахування; витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва; витрати на обслуговування виробничого процесу; витрати на пожежну та сторожову охорону; знос малоцінних і швидкозношуваних предметів загальновиробничого призначення; платежі з обов’язкового страхування; суми сплачених відсотків (винагороди) за надані в оперативну та фінансову оренду основні засоби загальновиробничого призначення; інші загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати відображаються на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати ». За дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» збираються витрати, списані з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з оплати праці тощо. Витрати, зібрані на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», в кінці звітного періоду розподіляються і списуються в дебет рахунку 23 «Виробництво».

Загальновиробничі витрати розподіляються між різними видами продукції пропорційно сумі:

- основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг);

- основних витрат (без вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів).

Після розподілу та списання витрат на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» сальдо не залишається (= 0). Основним призначенням рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» є накопичення та розподіл непрямих витрат.

Наприкінці звітного періоду визначають фактичну со­бівартість випущеної продукції. Для цього складають калькуля­цію за кожним видом продукції. Джерелами даних тут є аналітичні рахунки, відкриті для кожного виду продукції. За кожним видом продукції з метою розмежування поточних витрат між випуском продукції і незавершеним виробництвом розраховують суму незавершеного виробництва за даними його інвентаризації. При оцінці незавершеного виробництва враховують конкретні умови технології й організації виробництва.

Фактичну собівартість випуску готової продукції розрахо­вують так: до вартості незавершеного виробництва на поча­ток місяця додають поточні витрати за місяць (сума дебетового обороту) і віднімають вартість незавершеного виробниц­тва на кінець місяця:

 

ФСГП = НВ-во поч. + ОД 23 - ОК 23 – НВ-во кін.

 

Калькулювання є заключним етапом обліку витрат і обчислення собівартості одиниці продукції. Зазвичай обчислення фактичної собівартості продукції здійснюється у кінці місяця після розподілу та списання всіх виробничих витрат на рахунок 23 «Виробництво». Проте, продукція може реалізуватися протягом всього місяця, а тому необхідно наперед знати виробничу собівартість продукції для того, щоб спланувати за якою ціною відпускати продукцію та не отримати збитків. Саме тому до початку звітного місяця планується сума витрат на виготовлення продукції, кількість запланованої продукції, визначається планова собівартість одиниці продукції, а результати такого планування оформлюються у плановій калькуляції.

Таким чином, продукція, яка надходить на склад протягом місяця обліковується за плановою виробничою собівартістю (Д-т 26/план. К-т 23). У кінці місяця відбувається коригування виробничої собівартості готової продукції:

Позитивні відхилення відображаються в обліку за допомогою додаткового запису:

Д-т 26/відх. К-т 23

Негативні відхилення – сторнуванням (Д-т 26/відх. К-т 23)

Приклад 1.

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки		Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	За фактичною собівартістю списано матеріали на виробництво: а) столів; б) шаф	23.1 23.2	201 201	500,00 600,00
2	Нараховано заробітну плату: а) робітникам за виготовлення столів; б) робітникам за виготовлення шаф; в) начальнику цеху	23.1 23.2 91	661 661 661	1300,00 1200,00 1700,00
3	Здійснено відрахування єдиного соціального внеску на суму заробітної плати (38%): а) робітників, зайнятих виготовленням столів б) робітників, зайнятих виготовленням шаф в) начальника цеху	23.1 23.2 91	65 65 65	494,00 456,00 646,00
4	Нараховано амортизацію обладнання цеху	91	13	568,00
5	Відображено надходження на склад за плановою виробничою собівартістю: а) столів; б) шаф	26/план. 26/план.	23.1 23.2	3600,00 3900,00

Необхідно відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку, розподілити загальновиробничі витрати між видами продукції і визначити фактичну собівартість готової продукції.

Розподілимо загальновиробничі витрати між видами готової продукції у відомості розподілу загальновиробничих витрат.

Відомість розподілу загальновиробничих витрат за березень поточного року

№ з/п	Вид готової продукції	Сума основної заробітної плати, грн.	Коефіцієнт розподілу (гр.5/гр.З)	Сума загальновиробничих витрат, грн. (гр. 3 х гр. 4)
1	Столи	1300,00	1,166 (2914,00/2500,00)	1515,80
2	Шафи	1200,00		1398,20
Разом		2500,00		2914,00

 

Розподілену суму загальновиробничих витрат журналі реєстрації господарських операцій необхідно відобразити в обліку наступним чином:
6	Розподілено та списано загально виробничі витрати на виробництво: а) столів б) шаф	23.1 23.2	91 91	1515,80 1398,20

 

Для визначення фактичної собівартості окремих видів продукції, згідно з даними аналітичних рахунків до рахунку 23 «Виробництво», застосуємо формулу:

Фактична собівартість виготовлених столів становить:

500,00 + 1300, + 494,00 + 1515,80 = 3809,80 грн.

 

Фактична собівартість виготовлених шаф становить:

600,00 + 1200,00 + 456,00 + 1398,20 = 3654,20 грн.

 

Фактична собівартість виготовлених столів – 3809,80 грн., шаф – 3654,20 грн.

Для коригування планової собівартості готової продукції визначаємо відхилення:

3809,80 – 3600,00 (операція 5а) = 209,80 (грн.)

3654,20 – 3900,00 (операція 56) = -245,80(грн.)

В бухгалтерському обліку визначені відхиленій будуть відображені наступним чином:
7	Проведено коригування виробничої собівартості: а) столів (збільшення) б) шаф (зменшення)	26/відх. 26/відх.	23.1 23.2	209,80 (245,80)

Таким чином, бухгалтерський облік процесу виробництва залежить від конкретних умов, властивостей і характеру технології та організації виробництва й визначається індивідуальними особливостями кожного підприємства.

 

2. Облік процесу реалізації

У сучасних умовах господарювання продукція, роботи чи послуги реалізуються, в основному, за вільними продажними цінами, які само­стійно встановлюються підприємством. При цьому ціна продажу по­винна бути розрахована таким чином, щоб покрити витрати підприєм­ства, понесені у процесах постачання, виробництва, безпосередньо збуту продукції, а також щоб забезпечити прибуток, необхідний для покриття інших постійних витрат підприємства, сплати податку на прибуток, виплати дивідендів.

Під процесом збуту (реалізації) розуміють сукупність операцій з продажу готової продукції (робіт, послуг) споживачам та її оплати.

Схематично процес реалізації зображено на рис. 1.4.

Рис. 1.4. Схема процесу реалізації

Процес збуту (реалізація) є завершальним етапом господарської діяльності підприємства, який включає в себе господарські операції по відвантаженню продукції покупцям, одержання грошових коштів на поточний рахунок чи в касу продавця продукції (товарів, робіт, послуг) та завершується визначенням фінансового результату від усієї діяльності підприємства.

Обсяг реалізованої продукції має дві оцінки: фактична собівартість реалізованої продукції, ціна реалізації (продажна вартість продукції).

Їх порівняння дає змогу визначити фінансовий результат. Якщо ціна реалізації вища за фактичну собівартість, то різниця складе прибуток підприємства.

Процес реалізації включає, з одного боку, відвантаження продукції покупцям, а з іншого - одержання оплати за цю продукцію. При цьому виходячи з принципів бухгалтерського обліку дохід від реалізації підприємство відображає у момент відвантаження продукції, а одержана оплата за цю продукцію розглядається як погашення дебіторської заборгованості, тобто як зміна структури активів підприємства.

Продукція (товари, роботи, послуги) реалізується відповідно до умов договору купівлі-продажу, поставки, обміну тощо, укладеного з покупцями. У ньому вказуються: асортимент, терміни відвантаження, кількість і якість продукції, ціна, форма розрахунку, умови постачання.

Завідуючим складом або комірником на продукцію, що підлягає реалізації, виписується накладна, яка передається до бухгалтерії підприємства разом з документами з транспортування продукції. Документи, передані до бухгалтерії, є підставою для оформлення рахунків, рахунків-фактур, довіреностей тощо.

У момент відвантаження покупцю готової продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг або при зарахуванні грошових коштів, отриманих від покупця на поточний рахунок або в касу продавця, виникає дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період. Розмір доходу (виручки) залежить від обсягу реалізованої продукції, її асортименту, якості, ґатунку та рівня цін.

Після відвантаження готової продукції, товарів покупцеві, пере­дачі виконаних робіт і послуг замовнику процес реалізації пере­міщується у сферу розрахунків. У момент реалізації продавець пе­редає покупцеві необхідну супровідну документацію та розрахункові документи. У рахунках, рахунках-фактурах, які виставляються по­купцям і замовникам поряд із сумою за товар вказують окремим рядком податок (акцизний збір, податок на додану вартість тощо) або знижку. Момент пред’явлення розрахункових документів або їх оплати є визнанням доходу від реалізаційної операції.

Для обліку отриманих доходів від операційної діяльності призначено пасивний рахунок 70 «Доходи від реалізації» (рис. 1.5).

Д            Рахунок 70 «Доходи від реалізації»          К
	Сума непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору та інших, передбачених чинним законодавством), які перераховуються у більшості випадків до бюджету Віднесення сум чистого доходу на фінансові результати в порядку закриття	Сума отриманих від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг) доходів (виручки) разом із сумою непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору та інших, передбачених чинним законодавством) включених до ціни продажу	Д-т 30 «Каса» Д-т 31 «Рахунки в банках»
К-т 64 «Розрахунки за податками й платежами»
			Дт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» тощо
К-т 79 «Фінансові результати»

Рис. 1.5. Характеристика рахунку 70

 

Отже, як видно з рис. 1.5, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображається за кредитом рахунку 70 «Доходи від реалізації» за відпускною ціною відвантаженої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, що зазначена в оформлених для оплати покупцем розрахункових документах, а при розрахунках готівкою – за коштами, які надійшли в касу.

Суми податку на додану вартість, акцизного збору та інших непрямих податків за відвантажену продукцію (товари, роботи, послуги) включаються до складу виручки від реалізації, тобто відображаються в обліку за кредитом рахунку 70 «Доходи від реалізації».

Податок на додану вартість (ПДВ) є формою вилучення до бюджету частини доданої вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва та визначається як різниця між вартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) і вартістю прямих матеріальних витрат, віднесених на витрати виробництва.

Тягар податку на додану вартість покладено не на підприємство-виробника, а на кінцевого споживача продукції (товарів, робіт, послуг). При наданні рахунку покупця постачальник включає до нього, крім вартості продукції (товарів, робіт, послуг), що реалізується, суму ПДВ. Отримані або ті, що підлягають отриманню (залежно від обраного моменту реалізації) суми ПДВ від покупців, підприємство-постачальник зобов’язане перерахувати до бюджету в строки, встановлені законодавством

Порядок визначення в сумі доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ПДВ є наступним:

Сума ПДВ = (Дохід (виручка) від реалізації х % ПДВ/(100 + % ПДВ)

 

Тобто дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) окрім вартості продукції (товарів, робіт, послуг), включає також відсоток ПДВ, встановлений законодавством. Шляхом вирахування суми ПДВ з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається сума чистого доходу, отриманого від реалізації.

Приклад2.

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки		Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Отримано на поточний рахунок дохід (виручку) від реалізації продукції	31	70	600,00
2	Визначено суму ПДВ	70	64	100,00

 

Сума ПДВ визначена наступним чином:

600 грн. х 20% / 120 % = 100 (грн.).

Одночасно із відображенням доходу від реалізації у бухгалтерському обліку на рахунках відображається також фактична собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - це виробнича собівартість продукції (товарів, робіт, послуг), яка безпосередньо реалізована (відвантажена) покупцю.

Для обліку фактичної собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) призначено активний рахунок 90 «Собівартість реалізації» (рис. 1.6).

Дт                Рахунок 90 «Собівартість реалізації»             Кт
Виробництво	Кт 26 →	Фактична собівартість реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг, що складається з витрат: - прямі матеріальні витрати; - прямі витрати на оплату праці; - інші прямі витрати; - загально виробничі витрати	Списання фактичної собівартості реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг	Дт 79 «Фінансові результати»
Торгівля	Кт 28 →
Роботи, послуги	Кт 23 →

 

Рис. 1.6. Характеристика рахунку 90 «Собівартість реалізації»

Розглянемо порядок списання собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на умовному прикладі.

 

 

 

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки		Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Відображено собівартість реалізо­ваної готової продукції	90	26	2000,00
2	Відображено собівартість реалізо­ваних товарів	902	28	1000,00
3	Списано собівартість реалізації на фінансовий результат	79	90	3000,00

 

3. Порядок визначення фінансових результатів

 

На рахунках доходів і витрат накопичується інформація в розрізі видів і груп продукції, товарів. Наприкінці звітного періоду (місяця, кварталу, року) рахунки витрат і доходів закриваються списанням їх даних на рахунки фінансових результатів.

Визначення фінансових результатів за звітний період є можливим, тому що обсяг реалізованої продукції має дві оцінки: фактичну собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) і ціну реалізації (продажну вартість) готової продукції (товарів, робіт, послуг). Порівняння цих двох оцінок дає змогу визначити фінансовий результат підприємства, який характеризується показником прибутку або збитку.

Перевищення суми одержаних чистих доходів (продажної вартості продукції, товарів, робіт, послуг) над понесеними витратами (фактичною собівартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг) утворює прибуток, а перевищення витрат над чистими доходами - збиток. Необхідність порівняння витрат і доходів підприємства випливає з принципу нарахування та відповідності доходів і витрат.

Нарахування і відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів (ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Для обліку фінансових результатів, отриманих від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), призначено рахунок 79 «Фінансові результати».

Доходи, отримані підприємством протягом звітного періоду, як зазначалося вище, відображаються не лише на рахунку 70 «Доходи від реалізації». Залежно від видів отриманих доходів можуть вестися рахунки 71-75. У кінці звітного періоду зазначені рахунки закриваються записами за дебетом рахунків 71-75 і кредитом відповідного субрахунку, відкритого до рахунку 79 «Фінансові результати».

Крім наведених витрат, про що вказувалося вище, можуть виникати й інші витрати, дані про які відображаються на рахунках 92-99. У кінці звітного періоду зазначені
рахунки закриваються записами за дебетом рахунків 92-99 і кредитом відповідного субрахунку, відкритого до рахунку 79 «Фінансові результати» (рис.).

Всі підприємства, незалежно від форм власності, з прибутку, отриманого від господарської діяльності підприємства, сплачують податок на прибуток, який є обов’язковим платежем до бюджету.

Обчислення податку на прибуток здійснюється за таким алгоритмом:

¾ спочатку визначається розмір об’єкта оподаткування;

¾ обчислюються ті суми, для яких передбачено пільги.

Розрахунок податку на прибуток здійснюється у відсотках до фактично отриманого за звітний період підприємством прибутку за встановленою державою ставкою (23%).

Для обліку належної до сплати за даними бухгалтерського обліку суми податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій призначено рахунок 98 «Податок на прибуток». За дебетом цього рахунку відображається нарахована сума податку на прибуток, за кредитом - списання її на фінансові результати (на рахунок 79 «Фінансові результати»).

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки		Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Нараховано суму податку на прибуток	98	64	2700,00
2	Відображено суму податку на прибуток у складі фінансо­вих результатів	79	98	2700,00

 

Визначений фінансовий результат за рахунком 79 «Фінансові результати» переносять на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (не­покриті збитки)».

На рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» ве­деться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків по­точного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку. За кредитом рахунка відображають отримання та збіль­шення прибутку від усіх видів діяльності, а за дебетом — збитки та використання прибутку.

Рис. 1.7. Схема формування фінансових результатів за бухгалтерськими рахунками

 

6	Списано дохід від реалізації за мінусом ПДВ на рахунок фінансових результатів (закриття рахунку 70 "Доходи від реалізації")	70	79	10000
7	Списано витрати на рахунок фінансових результатів (закриття рахунків 90,92, 93): - собівартість реалізації - адміністративні витрати - витрати на збут	79 79 79	90 92 93	7000 500 1500
8	Нараховано податок на прибуток	98	64	300
9	Відображено суму податку на прибуток у складі фінансових результатів (закриття рахунку 98)	79	98	300
10	Визначено фінансовий результат від реалізації готової продукції - прибуток (закриття рахунку 79 "Фінансові результати")	79	441	700

 

Визначення фінансового результату (прибутку чи збитку) – розрахункова процедура, яку здійснює бухгалтер, порівнюючи отримані доходи з понесеними витратами. А тому більшість бухгалтерських проводок оформлюються документами бухгалтерського оформлення – розрахунками бухгалтерії. Операції, пов’язані з визначенням фінансових результатів, реєструються умовними проводками, адже бухгалтерські записи складаються не на конкретні дії, а на підставі бухгалтерських розрахунків, які допомагають обчислити показники, наприклад, процесу реалізації.