Загальна характеристика країни

Загальні показники. Площа – 245 тис.км.кв. Населення – 61 млн. осіб. Столиця – Лондон. Державний устрій – конституційна монархія. Адміністративно поділяється на графства.

Склад території та географічне положення. Сучасна Великобританія є державою, що об'єднує кілька народів, які впродовж своєї складної історії вели постійну боротьбу за домінування, право культурної та державної самобутності. Об'єднане королівство Великої Британії та Північної Ірландії об'єднує чотири історико-географічних області – Англію, Шотландію, Уельс та Північну Ірландію. Кожна з них має певний ступінь самоврядування, відзначається своїм особливим колоритом, дещо відмінними природними умовами та специфічною історико-культурною спадщиною. Особливістю географічного положення Великобританії є її відокремленість від континенту. Ця обставина сприяла тому, що країна хоч і брала постійну участь у Європейських війнах, проте упродовж 10 століть жодного разу не зазнала іноземного вторгнення. Разом із тим, країна користувалася всіма вигодами, що випливають із розташуванням поруч, з найрозвиненішими державами Західної Європи й на шляхах у Світовий океан.

Союзи та організації. Великобританія є одним із п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН, одним з упорядників НАТО, а також центром Британської співдружності націй. Відповідно, у своїй зовнішній політиці країна дотримується принципів глобалізму. Країна є членом Європейського Союзу, разом із тим Великобританія вирішила тимчасово втриматися від участі в економічному та валютному союзі, що пояснюється виключною позицією британської валюти (фунта стерлінга) у світовій фінансовій системі – на сьогодні фунт є найміцнішою та найстабільнішою валютою світу.

Населення й релігія. Понад 80 % населення становлять англійці. Великобританія – густо населена й високо урбанізована країна. Середня густота населення становить 230 осіб / км. кв. У горах Шотландії вона знижується до 0,4 осіб / км. кв.Протягом сторіч люди мігрували до Британських Островів із багатьох частин світу, деякі – щоб уникнути політичного або релігійного переслідування, інші – щоб знайти краще життя або уникнути бідності. Після 1945 р. у Великій Британії поселилось багато біженців із різних європейських країн, південної Азії. Є також значні громади американців, австралійців і китайців, греків, росіян, поляків, сербів, естонців, латишів, вірменів, італійців та іспанців. На початку 1970-х у країну починають прибувати значні маси іммігрантів із Латинської Америки, Південно-Східної Азії й Шрі-Ланки. Люди з Індії, Пакистану й Бангладеш – це більш ніж половина від загальної етнічної чисельності населення, а люди Західного Індійського походження - наступна найбільша група. Населення іноземного походження майже повністю сконцентровано в центрі країни, особливо в Лондоні.Усі основні мови, якими розмовляють у Сполученому Королівстві, належать до сім'ї індоєвропейських мов.

У Сполученому Королівстві з'явилися різні християнські напрямки через розкол церкви протягом століть. Найбільший із них в Англії був у XVI сторіччі, коли Генріх VIII відмінив визнання главою церкви Папу Римського. Цей розрив із Римом сприяв ухваленню деяких протестантських доктрин і також утворенню англіканської церкви, яка стала державною церквою Англії, при збереженні римським католицизмом певної частини своїх прихильників. У Шотландії Реформація створила шотландську церкву, якою управляли органи місцевого самоуправління, що складалися з міністрів і старійшин, а не єпископів, як було прийнято в Англії. Релігійні відродження середини XVIII сторіччя дали Уельсу форму протестантства, близько пов'язану з уельською мовою. В Уельсі найзначнішою релігійною організацією залишається Пресвітеріанська Церква (або Кальвінійський Методизм). У Нортумберленді, Даремі і Йоркширі в північно-східній Англії й Корнуолі на південно-західному півострові все ще нараховується багато методистів. Секти зі Сполучених Штатів також отримали прихильників.

Природний ресурс країни. Сполучене Королівство має відносно обмежені запаси економічно цінних мінеральних ресурсів. Тут видобувають деякі важливі метали, особливо олово, яке забезпечує місцевий попит наполовину, і цинк. Є достатні поклади неметалічних мінералів, зокрема піску, гравію, вапняку, доломіту, крейди, сланцю, бариту, тальку, глини й глинистого сланцю.

Британія має більше важливих енергетичних ресурсів, ніж більшість інших країн Європейського Союзу, особливо нафти, природного газу і вугілля. Вугілля, колись важливий ресурс для британської економіки, зараз втратило свою значимість, порівняно з піковим 1913 роком, коли понад один мільйон працівників видобули понад 300 мільйонів тонн вугілля. Електростанції – головні споживачі вугілля, але зі зростанням використання інших видів палива видобуток вугілля зменшився.

Економіка. Сучасна Великобританія є однією з найбільш розвинених держав світу. Вона входить до Великої сімки, п'яти «трильйонних» країн Західної Європи й може вважатися однією з перших країн, що розпочала перехід до інформаційного суспільства. Загальний економічний імідж країни суттєво змінився впродовж другої половини XX ст. – з індустріальної економіки Великобританія поступово перетворюється на фінансовий центр та на осередок міжнародних управлінських функцій. Особливо добре ця тенденція простежується у старопромислових районах Англії (міста Лідс, Манчестер, Ньюкасл та ін.), що стають центрами зосередження офісів та штаб-квартир транснаціональних корпорацій. Сучасне господарство країни на 75 % складається з невиробничої сфери, промисловість дає близько 24 % валового продукту, тоді як сільське господарство – трохи менше 1%. За структурою зайнятості сфера послуг складає понад 80 %, промисловість – 18 %, сільське господарство близько – 1,5 %.

Економіка Великобританії багатогранна та різноманітна, що важко виділити її чітку міжнародну спеціалізацію. Загалом Великобританія спеціалізується на експорті промислових товарів, продукції нафтохімічної промисловості, хімічної продукції, харчів, напоїв та тютюну. Хоча найбільше міжнародне значення мають фінансові ресурси країни, що так чи інакше переміщуються у світовому господарстві у формі інвестицій, кредитів, різних форм трансферів, у тому числі й приватних переказів заробітчан.

Промисловість Великобританії, хоч і є провідною галуззю господарства, усе ж за темпами росту й продуктивністю праці поступається іншим провідним країнам світу. Це стосується також новітніх галузей промисловості.  

Великобританія є також важливим світовим транспортним вузлом, що здійснює масштабні авіаперевезення практично в усіх напрямках. Аеропорт Хітроу в Лондоні належить до трійки найбільших аеропортів світу за обсягами пасажиропотоку.

Сполучене Королівство відрізняється, навіть серед країн західної Європи, малою часткою населення (близько 2 %), зайнятого в сільському господарстві. Британське сільське господарство інтенсивне та комерційне, з високим рівнем механізації. Його підтримка спочатку національною політикою, а згодом і Єдиною сільськогосподарською політикою (ЄСП) ЄС, призвела до того, що продуктивність виробництва деякої сільськогосподарської продукції перевищила попит. Найголовніші сільськогосподарські культури – пшениця, ячмінь, овес, цукрові буряки, картопля і рапс. Тоді як істотний відсоток пшениці, ячменю й рапсу йдуть на корм тваринам, багато із залишку обробляється для людського споживання. Сполучене Королівство досягло високого рівня самостійності у виробництві основної сільськогосподарської продукції, за винятком цукру й сиру.