Схема ф ормування фінансових результатів

Прибуток як економічна категорія відображає частину вартості додаткового продукту і є основним узагальнюючим результатом господарської діяльності підприємства. Реально прибуток на підприємстві формується в міру реалізації продукції. На формування прибутку впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності, обчислення собівартості продукції (робіт, послуг), загальногосподарських витрат, визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності. Процес визначення прибутку підприємства показано на рис. 12.1.

 

 

Рис. 15.1. Послідовність визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

 

Сума отриманого прибутку – це той показник, який характеризує результативність роботи підприємства, а чистий прибуток (збиток) є кінцевим результатом фінансової діяльності підприємства. Прибуток від реалізації продукції залежить від здійснення основної діяльності підприємства і є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначають лише за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до Положення (стандарту) “Звіт про фінансові результати” доходи підприємства поділяються на доход (виручку) від реалізації продукції; інші доходи від операційної діяльності; інші фінансові доходи.

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) наданих знижок та відповідних податків з продажу (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю продукції. Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як сума прибутку від основної діяльності, доходів від участі у капіталі та інших доходів, фінансових та інших витрат.

При цьому до складу доходів від участі в капіталі відносять доход, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства. До складу інших доходів відносять дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій.

Інші фінансові витрати відображають витрати на сплату процентів за користування кредитів. Втрати від участі у капіталі враховують збитки, що спричинені інвестиціями у асоційовані, дочірні або спільні підприємства. Інші витрати включають: собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства. Після цих операцій прибуток від звичайної діяльності оподатковується податком на прибуток.

Результат (прибуток, збиток) від надзвичайних подій визначається у вигляді різниці між доходами, що надійшли у відшкодування понесених від стихійного лиха втрат та збитками від цього лиха. При цьому до складу надзвичайних доходів включають страхове відшкодування, отримане за втрачене майно від стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій та інші доходи надзвичайних ситуацій. У складі надзвичайних витрат враховують невідшкодовані збитки від втрати майна в результаті стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій; втрати на заходи з попередження стихійного лиха. Збитки від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку. Загальним показником, що характеризує фінансовий результат від діяльності підприємства за будь-який період, є прибуток від звичайної та від надзвичайної діяльності.

Абсолютна величина прибутку, отримана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками, але для характеристики ефективності господарювання цього показника недостатньо. За інших однакових умов більший прибуток отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і уречевленої праці, більше виробляє та реалізує продукції (робіт, послуг). Щоб визначити рівень ефективності роботи підприємства, потрібно прибуток порівняти з витратами, це співвідношення характеризує таке поняття, як рентабельність.

Рентабельність – це показник ефективності виробництва, який означає прибутковість або дохідність виробництва реалізованої продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів. У практиці господарювання розраховуються такі показники рентабельності: виробництва, продукції, виробничих фондів, інвестицій, активів та ін.

Рентабельність виробництва є найбільш узагальнюючим, якісним показником економічної ефективності виробництва:

                                 ,                                         (12.1)

де П – сума прибутку, грн; Ф – вартість основних фондів, грн; О – вартість оборотних коштів, грн.

Рентабельність продукції (Рп) розраховується як відношення валового прибутку, отриманого від продажу продукції, до її собівартості:

                                     ,                                          (12.2)

де В_п – валовий прибуток, отриманий від продажу продукції, грн; С_п – собівартість проданої продукції, грн.

За цією формулою можна розрахувати рентабельність виробництва і продажу окремих видів продукції. Для цього враховуються відповідні показники кожного виду продукції. Показник рентабельності реалізованої продукції характеризує ефективність поточних витрат і доходність від проданої продукції, тобто скільки прибутку отримує підприємство на одну гривню затрат, вкладених у виробництво даної продукції.

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб’єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів

Об’єктом розподілу є загальна сума прибутку, отриманого підприємством у звітному періоді від звичайної та надзвичайної діяльності. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Другий етап – це розподіл і використання чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету. Підприємство самостійно визначає напрямки використання тієї частини прибутку, яка залишилась у його розпорядженні.

Відповідно до Громадянського кодексу України порядок використання прибутку визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно з статутом підприємства та чинним законодавством. При цьому державний вплив на вибір напрямів та обсягів використання прибутку здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України.

Чистий прибуток підприємства може розподілятися та використовуватися за такими напрямами:

- формування фінансових резервів у розмірах, рекомендованих чинним законодавством (фінансовий резерв підприємства, для державних підприємств - відрахування до централізованого резерву, що формується у міністерствах);

- спрямування частини прибутку на виплату дивідендів (для акціонерних товариств за рішенням зборів акціонерів) і сплати до державного бюджету (для державних підприємств та їх об’єднань);

- поповнення статутного капіталу за рахунок фінансування об’єктів виробничого і невиробничого призначення, що вводяться в експлуатацію (придбання техніки, обладнання та інших основних засобів).

- фінансування витрат, пов’язаних із розвитком виробництва (витрати на технічне переозброєння виробництва, науково-дослідні роботи, розробку і освоєння нових видів продукції, технологій, модернізацію обладнання);

- спрямування частини прибутку на соціальний розвиток (на утримання об’єктів соціальної інфраструктури, які знаходяться на балансі підприємства; на придбання путівок робітникам до будинків відпочинку та санаторіїв; на проведення культурно-масових і оздоровчих заходів серед працівників підприємства);

- відрахування від прибутку на матеріальне заохочення працівників підприємства (виплата одноразових премій, матеріальна допомога робітникам і службовцям у разі виходу на пенсію, на оздоровлення);

- інші напрямки (фінансування благодійних заходів, фінансування приросту власних обігових коштів, представницькі витрати, утримання вищестоящих органів).

За рахунок прибутку, який направляється на інші цілі, покриваються суми штрафів і пені, що сплачуються підприємствами за порушення податкового законодавства по платежах до бюджету, за порушення нормативно-законодавчих актів стосовно охорони праці та навколишнього середовища, проценти за прострочені кредити тощо.

Шляхи росту прибутку машинобудівних підприємств:

- збільшення обсягу виробництва та реалізації рентабельної продукції за рахунок раціонального використання виробничого потенціалу та всіх видів ресурсів;

- зниження собівартості продукції за всіма елементами витрат і статтям калькуляції;

- проведення науково–обґрунтованої цінової політики в умовах ринку;

- здійснення прогресивних структурних зрушень у напрямку збільшення питомої ваги рентабельних, прибуткових видів продукції при наявності на них попиту.

 

Оподаткування підприємств

Податкова система – одна із важливих складових механізму державного регулювання. Податки виконують як фіскальну, так і стимулюючу функції, які сприяють або заважають розвитку виробництва, посилюють або зменшують інвестиційно-інноваційну діяльність підприємства. Вводячи одні та скасовуючи інші податки, змінюючи умови оподаткування, податкові ставки, надаючи податкові пільги, держава створює умови для прискорення розвитку пріоритетних галузей та виробництв, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем.

Система оподаткування України – це сукупність передбачених законодавством загальнодержавних та місцевих податків до бюджетів усіх рівнів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни, скасування, обчислення, сплати та стягнення, а також забезпечення відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування та здійснення податкового контролю, прав і обов’язків суб’єктів оподаткування та органів, що здійснюють податковий контроль. В основі економічних взаємовідносин держави з господарюючими суб’єктами та громадянами основне місце займають податки.

Податки - це обов’язкові, безповоротні платежі, що вносяться до відповідних бюджетів в порядку, розмірах та у строки, визначених законодавством України та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування.

Сутність податків полягає в обов’язковому перерозподілі національного доходу з метою формування державних фінансових фондів. Відповідно до чинного законодавства України підприємства як суб’єкти господарювання є платниками загальнодержавних і місцевих податків, платежів, зборів та відрахувань.

До загальнодержавних податків та зборів (обов`язкових платежів) належать: податок на додану вартість; акцизний збір; податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок на нерухоме майно (проект); плата (податок) за землю; рентні платежі; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища; збір на обов`язкове соціальне страхування; збір на обов`язкове державне пенсійне страхування; збір на загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; збір на розвиток виноградарства, садівництва, хмелярства; інші збори.

До місцевих податків і зборів належать: податок з реклами; комунальний податок; збір за паркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за право використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг тощо.

Податок на прибуток сплачують суб’єкти підприємницької діяльності й інші підприємства, установи, організації, які здійснюють діяльність спрямовану на отримання прибутку. Схему визначення об’єкта оподаткування (оподатковуваного прибутку) зображено на рис. 8.2.

Оподатковуваний прибуток підприємства у звітному періоді розраховують вилученням із суми скоригованого валового доходу валових витрат і нарахованих амортизаційних відрахувань, який оподатковується за ставкою 18 %.

Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальний формах як на території України, так і за її межами.

Розрахунок скоригованого валового доходу здійснюється шляхом зменшення сукупного валового доходу на суми, які у подальшому не підлягають оподаткуванню, і коштів, які виключаються з метою оподаткування за ставкою 18 %.

 

 

Рис. 10.2. Схема визначення об’єкта оподаткування (оподатковуваного прибутку)

 

До валових витрат виробництва відносяться суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що закупляються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Валові витрати підприємства з метою оподаткування коригуються на суму витрат, пов’язаних з діяльністю за межами митної території України, на суму продажу інноваційного продукту, спеціальних продуктів, дитячого харчування, а також на суму перевищення балансової вартості купованих матеріалів на початок (кінець) звітного періоду над їх вартістю на кінець (початок) періоду. Зменшення оподатковуваного прибутку також досягається через збільшення суми амортизаційних відрахувань, які вилучаються зі скоригованого валового доходу.

Суми валових доходів, валових витрат та амортизації для розрахунку прибутку, який підлягає оподаткуванню, визначається за даними податкового обліку і відображається у декларації про прибуток підприємства та у відповідних додатках до неї. Податок за звітний період сплачується платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Оподаткування дивідендів здійснюється за таких умов:

- платником податку на дивіденди в бюджет є акціонерне товариство (емітент корпоративних прав);

- джерелом сплати податку на дивіденди є частина прибутку, яка спрямовується на їх виплату; отже, на суму вказаного податку зменшується сума дивідендів, які одержать власники корпоративних прав (юридичні та фізичні особи);

- виплата дивідендів у вигляді акцій звільняє емітента корпоративних прав від сплати податку на дивіденди;

- підприємству-емітенту відшкодовується сума сплаченого податку на дивіденди через відповідне зменшення нарахованого податку на прибуток;

- одержані юридичними особами дивіденди не включаються до їхнього оподатковуваного прибутку; дивіденди, одержані фізичними особами, не враховуються при оподаткуванні їх сукупного річного доходу.

Єдиний податок. Платниками єдиного податку можуть бути юридичні та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які самостійно обрали єдиний податок як спосіб оподаткування отриманих ними доходів і одержали відповідне свідоцтво від органу державної податкової служби.

Об’єктом оподаткування для юридичних осіб є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору, а також податку на додану вартість залежно від рішення платника єдиного податку щодо ставки.

Юридична особа самостійно вибирає одну з таких ставок єдиного податку: 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість; 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Платники єдиного податку не сплачують такі види податків і зборів: ПДВ, окрім випадку, коли діє схема за ставкою 6 %; податок на прибуток підприємства; податок на доходи фізичних осіб; плату за землю; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір на обов’язкове соціальне страхування; комунальний податок; податок на промисел; збір на обов’язкове пенсійне страхування; збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; внески до Фонду України соціального захисту інвалідів; внески до Фонду соціального страхування України на випадок безробіття; плату за патенти.

 

3. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації)

Фінансово-економічний стан підприємства (організації) характеризується ступенем його (її) прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості й динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті — негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства (організації) необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс — підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (організації) та джерела їхнього формування у грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). Спрощену форму балансу показано в табл. 17.2.

Баланс має дві рівновеликі частини: актив, де подається склад засобів підприємства (активів), і пасив, що характеризує джерела їхнього формування. Активи за своєю суттю поділяються на матеріальні, нематеріальні та фінансові, які мають таку характерну ознаку, як ліквідність, тобто більшу чи меншу здатність перетворюватися на платіжні засоби — гроші. За цією ознакою активи групують у три розділи в порядку зростання рівня ліквідності. Найбільшу (абсолютну) ліквідність мають гроші та цінні папери, які можуть бути платіжними засобами або швидко реалізовуватися на ринку (короткострокові фінансові вкладення).

У пасиві балансу кошти підприємства (організації) складаються з двох частин — власного й залученого капіталу в різних формах заборгованості. Власний капітал утворюється з двох основних джерел. Перше джерело — внески власника підприємства (організації) або номінальна вартість проданих акцій акціонерного товариства. Цю складову власного капіталу вітчизняних суб’єктів господарювання називають статутним капіталом (фондом). Другим основним джерелом є акумульований (нерозподілений між власниками і найманими працівниками) прибуток від виробничо-господарської діяльності підприємства (організації).

Боргові зобов’язання (пасиви) у балансі поділяються на довго- і короткострокові. Довгострокові — це ті зобов’язання, які погашаються не раніше ніж через рік від дати складання балансу, короткострокові — у межах року. Короткострокові боргові зобов’язання включають не тільки кредити, а й різні форми кредиторської заборгованості: за одержані товари, аванси, видані векселі, за розрахунками щодо оплати праці, виплати податків, обов’язкових відрахувань на соціальні заходи тощо. Сума пасивів балансу завжди дорівнює сумі активів.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу системи розрахункових показників. Загальновживані групи таких показників наведено на рис. 10.2.

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками — прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати)використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

 

 

Рис. 10.2. Групи розрахункових показників для оцінки
фінансово-економічного стану підприємства.

 

Рентабельність активів (Р_а) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою

,                                                           (12.3)

де  — загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;  — середня сума активів за річним балансом.

Обчислюючи цей показник виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування). Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов’язково зазначити, який саме прибуток узято.

Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за умов диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається їхня рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу () відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

,                            (12.4)

де  — чистий прибуток підприємства;  — власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства. Вона дорівнює сумі активів за мінусом усіх боргових зобов’язань.

Рентабельність акціонерного капіталу () свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

,                           (12.5)

де  — статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Цей показник можна обчислювати також як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку  віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу — їхню номінальну вартість.

Рентабельність продукції () характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою

,                         (12.6)

де  — прибуток від реалізації продукції за певний період;

 — повна собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність одного виробу () розраховується формулою:

,                           (12.7)

де  — відповідно ціна й повна собівартість і -го виробу.

Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут служать оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оборотність активів () — це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто

,                           (12.8)

де  — виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період;  — середня величина активів за той самий період.

За цих умов середня тривалість одного обороту () становитиме

,                           (12.9)

де  — кількість календарних днів у періоді.

Оборотність товарно-матеріальних запасів () виражається кількістю оборотів за певний період:

,                       (12.10)

де  — повна собівартість реалізованої продукції за певний період;  — середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської і кредиторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства () обчислюється за формулою

,                      (12.11)

де  — дебіторська заборгованість (заборгованість) покупців;  — кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік — 360, квартал — 90);  — обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

За період  платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а провадження (проти встановленого терміну або проти минулого року) — небажаним і потребує з’ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам () визначається співвідношенням:

,                          (12.12)

де  — величина кредиторської заборгованості постачальникам;  — обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вимірі.

Скорочення  за інших однакових умов не визначається позитивним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Натомість збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: погіршання для підприємства умов розрахунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

Питання для самоконтролю

1. У чому сутність фінансів підприємств та їх функції?

2. Які основні завдання фінансової діяльності підприємства?

3. Надайте характеристику фінансовим ресурсам підприємства.

4. Що ви знаєте про організацію фінансової роботи на підприємстві?

5. Який існує зв’язок між готівковою та безготівковою формами розрахунків?

6. Назвіть форми розрахункових документів та їх призначення.

7. Розрахунково-платіжна дисципліна та її вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств.

8. Які особливості формування прибутку підприємства?

9. Які ви знаєте показники рентабельності підприємства?

10. Як розраховується та використовується чистий прибутку?

11. Охарактеризуйте сутність, види і функції податків.

12. Які поняття застосовуються в оподаткуванні?

13. Що ви знаєте про податкову систему, принципи її побудови?

14. Які непрямі податки сплачує підприємство?

15. Оподаткування прибутку, плати за ресурси, податок з власників транспортних засобів, плата за землю.

16. Які збори та цільові відрахування сплачують підприємства?

17. Хто і в яких розмірах сплачує єдиний податок?

 

 

Рекомендована література:

Л₁ 105-114, Л₃ 115-126, Л₈ 90-119, Л₁₂ 135-140

Тема 10. Антикризова діяльність підприємства (2 години)

План

1. Санація (фінансове оздоровлення) суб’єктів господарювання

2 Банкрутство та методи його подолання

3. Ліквідації збанкрутілих підприємств (організацій)

Мета: вивчити основні напрямки планування й реалізації антикризової діяльності підприємства, засоби забезпечення економічної безпеки, а також механізм можливого оздоровлення неплатоспроможного підприємства або визнання його банкрутом.