Поняття, класифікація і структура персоналу

Персонал підприємства (кадри, трудовий колектив) - це сукупність працівників, що входять до його облікового складу, працюють на підприємстві на умовах трудового договору (контракту). Вони отримали відповідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

В межах окремого підприємства персонал – це люди зі складним комплексом індивідуальних якостей-соціальних, психологічних, професійних, мотиваційних й ін. Це необхідно враховувати в процесі управління персоналом.

Основні ознаки персоналу:

— наявність трудових взаємин з роботодавцем, що оформляються трудовим договором (контрактом),

— володіння визначеними якісними характеристиками (професією, спеціальністю, кваліфікацією, компетентністю й ін.), наявність яких визначає діяльність працівника на конкретній посаді чи робочому місці,

— цільова спрямованість діяльності персоналу, тобто забезпечення досягнення цілей організації шляхом встановлення адекватних їм цілей окремого працівника і створення умов для їхньої ефективної реалізації.

В залежності від сфери зайнятості усіх працівників підприємства поділяють на дві групи:

- промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням;

- непромисловий персонал, зайнятий в основному в соціальній сфері діяльності підприємства.

За характером виконуваних функцій промислово-виробничий персонал підрозділяється на шість категорій:

- робітники;

- керівники;

- фахівці;

- службовці;

- молодший обслуговуючий персонал;

- стажери (учні).

Робітники - це працівники, безпосередньо зайняті виробництвом продукції (наданням послуг), ремонтом, переміщенням вантажів, наглядом за роботою промислових агрегатів, налагодженням та обслуговуванням устаткування.

У залежності від характеру участі у виробничому процесі робітники, у свою чергу, поділяються на основних (ті, що виробляють продукцію) і допоміжних (ті, що обслуговують технологічний процес). Окремо виділяють черговий та ремонтний персонал.

Керівники - особи з високою професійною підготовкою, безпосередньо зайняті управлінням виробничими процесами та підлеглими працівниками. Вони обіймають керівні посади на підприємств і в межах функціональних служб.

Фахівці - інженерно-технічні працівники, що виконують рядові функції управління, здійснюють технічне, організаційне, економічне керівництво виробничими процесами, а також організують діяльність промислово-виробничого персоналу. До цієї категорії відносяться інженери; економісти, бухгалтери, соціологи, юрисконсульти, нормувальники, технологи тощо.

Службовці — працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документів, виконують адміністративно-господарську, фінансову, статистичну, обліково-бухгалтерську, інші функції обслуговування. До цієї категорії відносять діловодів, секретарів, агентів тощо.

До категорії молодшого обслуговуючого персоналу відносять осіб, зайнятих обслуговуванням основного парку обладнання та устаткування, а також зайнятих обслуговуванням основних, допоміжних, чергових і ремонтних виробничих працівників. До цієї категорії відносять також прибиральників, двірників, гардеробників, охоронців, пожежно-вартову службу.

До категорії стажерів (учнів) зазвичай відносять осіб, які набувають практичних навичок оволодіння професією на конкретному підприємстві.

Під структурою персоналу розуміють співвідношення окремих категорій працівників у їх загальній чисельності за різними класифікаційними ознаками.

Основою для розгляду структури персоналу підприємства є Державний класифікатор професій України. Класифікація ґрунтується на концепціях Міжнародної стандартної класифікації професій ISCO-88 про роботу і кваліфікацію.

Під роботою розуміють визначені завдання й обов'язки, що виконані, виконуються чи повинні виконуватися однією особою.

Кваліфікація представляє собою здатність виконувати завдання й обов'язки щодо визначеної роботи. У дипломі фахівця чи в іншому документі про професійну підготовку кваліфікація визначається як назва професії (інженер-механік, економіст, токар, секретар-стенографістка тощо).

Під професією спід розуміти здатність виконувати подібні роботи, що вимагають від особи визначеної кваліфікації.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів.

Штатний розпис є внутрішнім нормативно-правовим документом підприємства, установи, організації, який у зведеному вигляді:

· фіксує розподіл праці між працівниками;

· закріплює структурний та чисельний склад працівників і місячний фонд заробітної плати;

· конкретизує перелік посад і професій;

· встановлює розмір основної заробітної плати щодо конкретної посади, професії, а також розмір надбавок (доплат), якщо це передбачено положенням про оплату праці.

Саме на підставі штатного розпису, як і Правил внутрішнього трудового розпорядку та посадових (робочих) інструкцій, власник або уповноважений ним орган приймає рішення з кадрових питань, зокрема: 

· прийняття громадян на роботу,

· переведення працівників на іншу роботу,

· визначення посадового окладу, тарифної ставки (окладу) конкретного працівника відповідно до його посади (кваліфікації).

А кадрова служба:

· здійснює добір персоналу,

· оформляє відповідні кадрові документи, у т.ч. накази про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, встановлення надбавок (доплат),

· аналізує якісний склад працівників і вносить пропозиції щодо його поліпшення,

· в установленому порядку готує облікову та інформаційно-довідкову документацію, відповідну статистичну звітність.

Штатний розпис на підприємстві розробляється самостійно у цілому по підприємству і затверджують на кожний календарний рік до його початку. Розроблення штатного розпису має здійснюватися на основі затверджених структури підприємства і чисельності його працівників, положення про оплату праці (як правило, є додатком до колективного договору) та з урахуванням вимог нормативно-правових актів.

Наприклад, штатний розпис Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації

№ з/п	Назва структурного підрозділу та посад	Кількість штатних посад	Посадовий оклад, грн	Фонд заробітної плати наа місяць за посадовими окладами
1	Начальник управління	1	1804	1804
Відділ з питань соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та організаційно-кадрової роботи
1	Заступник начальника управління – начальник відділу	1	1752	1752
3	Головний спеціаліст	3	1512	4536
Відділ грошових виплат і компенсацій
4	Начальник відділу	1	1512	1512
5	Заступник начальника відділу	1	1512	1512
Сектор прийому громадян
6	Головний спеціаліст	3	1512	4536
Сектор приймання рішень
7	Головний спеціаліст	1	1512	1512
	Разом	11	11116	17164

 

Для кожної штатної посади розробляться посадова (робоча) інструкція – це документ, який регламентує організаційно-правовий статус працівників і визначає їх конкретні завдання та обов’язки, права, повноваження, відповідальність, знання та кваліфікацію, які необхідні для забезпечення ефективної роботи працівників. Вимоги посадових інструкцій враховуються під час добору кандидатів на вільні посади, переведенні на іншу роботу, атестації працівників та притягненні їх до дисциплінарної відповідальності в разі невиконання чи неналежного виконання обов’язків, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку тощо.

Структура посадової інструкції:

1. Загальні положення

2. Завдання та обов’язки

3. Повинен знати

4. Права

5. Відповідальність

6. Кваліфікаційні вимоги

7. Взаємовідносини (зв’язки) за посадою

Посадова інструкція розробляться на підставі діючих норм законодавства класифікатора професій, статуту, штатного розпису, колективного договору та правил внутрішнього розпорядку.

2. Трудовий контракт (договір)

Трудове законодавство визначає, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору (письмово чи усно), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Трудовий договір – це письмова (чи усна) угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. В трудовому договорі визначаються:

· повна назва підприємства чи повні дані фізичної особи-підприємця,

· особиста інформація про працівника (ПІБ, дані документа, що засвідчують його особу),

· посада, трудові обов’язки працівника,

· термін трудової угоди (може бути обумовлений термін або безстрокова угода),

· режим праці та відпочинку, тривалість робочого часу, умови праці,

· соціальні та інші гарантії, які надає роботодавець,

· умови та розміри оплати праці, премій, додаткових та компенсаційних виплат,

· умови, про які домовилися сторони,

· особливий характер робіт (рухомий, роз’їздний, відрядження), знання іноземної мови тощо (за необхідності),

· відповідальність обох сторін за виконання умов контракту, порядок вирішення трудових спорів.

· умови зміни, припинення та розірвання контракту,

· дата і підписи сторін.

Договір укладається у двох примірниках і набуває чинності з дня підписання або з іншої дати, вказаної у договорі.

Після укладання трудової угоди видається письмовий наказ про зарахування на роботу й відповідний запис здійснюється в особистій трудовій книжці працівника.

Умови трудового договору повинні цілком відповідати нормам діючого законодавства і не погіршувати умови в порівнянні із законодавчо встановленим рівнем. Роботодавець може надавати працівникові рівень оплати праці, соціальний пакет на рівні вище, ніж мінімально гарантований державою. Витрати на соціальне забезпечення фінансуються роботодавцем за рахунок власних коштів.

Заробітна плата, що виплачується особі, яка працює на умовах трудового договору, оподатковується згідно норм чинного законодавства. Працівник має право на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальних підставах.