Поиск:

Сильные и слабые стороны Версальско-Вашингтонской системы.

Східний фронт

Рік

▪ Вторгнення німців у Бельгію, Данію, Люксембург, а потім у Францію. ▪Тут пройде битва на річці Марна, у ході якої німці будуть зупинені. Ця битва зірве «план Шліффена» -план блискавичної війни, який передбачав зо короткий час розгромити Англію та Франції, після чого вести війну тільки на Східному фронті –з Росією (Шліффен – керівник Генерального штабу Німеччини)

▪ Російська армія буде введена на територію Східної Пруссії: вона буде розгромлена. Це показало, що Росія не була готова до війни.

▪ Росія у ході Галицької битви відвоює у Австро – Угорщини Галичину (Західна Україна )

1915 рік

▪ Німці прорвали фронт у міста Горлиця і ввійшли в Галичину, повернувши собі ці землі

1916 рік

▪На території Франції пройде Верденська битва. Переможців тут не буде, а з обох боків загине велика кількість людей, буде знищено багато техніки. Історики назвали цю битву «верденською м′ясорубкою»

▪ Російський генерал Олексій Брусилов у ході наступу російських військ повернув Росії Галичину

Рік

▪ США вступили в війну на боці Антанти

▪ Лютий 1917-В Російській імперії пройшла демократична революція: буде повалена монархія(пала династія російських царі Романових, які правили з 1613року) ▪ Жовтень 1917-до влади приходять більшовики на чолі з Леніним: Росія виходить із війни, прийнято «Декрет про мир»

Рік

30.09.- поразка Болгарії 30.10.-Османської імперії 03.11.-Австро – Угорщини 11.11.-Німеччини Завершення війни – перемога Антанти. Але світ поділять тепер Англія, Франція та США

Для підбиття підсумків Першої світової війни було скликано Паризьку мирну конференцію, яка розпочала роботу 18 січня 1919 p. Тепер до Парижа прибули представники 27 держав, з них 9 учасниць війни - на боці Антанти, 15 -які оголосили війну Німеччині, але не брали участі у воєнних діях, та 3 нових країни - Польща, Чехословаччина, Королівство сербів, хорватів та словенців.

Основним питанням конференції була підготовка мирного договору з Німеччиною. Його було підписано 28 червня 1919 p., у п'яті роковини сараєвського вбивства, у Великому Версальсь-кому палаці (Версальський мир).

Мирні договори з союзниками Німеччини були укладені за зразком Версальського.
Версальська система мирних договорів закріплювала територіальні зміни, які відбулися в результаті першої світової війни й розпаду Німецької, Османської та Австро-Угорської імперій. Франція здобула перевагу на Європейському континенті. Англія закріпила провідні позиції на Близькому Сході й панування на морі. Контроль над Лігою Націй фактично перейшов до Англії та Франції.

Версальська система

3. Мирні договори із союзниками Німеччини- стор.98-99 28 червня 1919р. – Німеччина Версальський ▪10 вересня1919 р. - Австрія Сен - Жерменський ▪27 листопада 1919 р - Болгарія Нейїський. ▪ 4 червня 1920 р. - Угорщина Тріанонський ▪10 серпня 1920 р. - Туреччина Севрський

Версальська система

.Вашингтонська конференція. Проте попри всі договори, що вже були підписані, нерозв’язаними залишалися суперечності між провідними країнами світу щодо розмежування сфер впливу на Тихому океані, на Далекому Сході та морських озброєнь. Усунути ці суперечності булла покликана Вашинґтонська конференція(листопад 1921 — лютий 1922 р.), на якій США, Велика Британія, Франція, Бельгія, Італія, Голландія, Портуґалія, Японія підписали низку багатосторонніх та двосторонніх договорів. Найважливішими з них були три: «договір чотирьох», «договір п’яти» і «договір дев’яти».

	Асамблея (зібрання представників держав – членів)

Рада Ліги Націй

4 постійних члена

Велика Британія, Франція, Італія, Японія

4 тимчасових

Змінювались щорічно

Статут Ліги Націй був вироблений спеціальною комісією, створеною на Паризькій мирній конференції 1919-1920 років, і включений у Версальський мирний договір 1919 року й інші мирні договори, що завершили Першу світову війну 1914-1918 років.
Основною метою Ліги Націй відповідно до її статуту був «розвиток співробітництва між народами та гарантія їхнього миру і безпеки».
Ліга Націй визнавала, що усяка війна «цікавить Лігу в цілому», і остання повинна вживати всіх заходів для збереження миру. За вимогою будь-якого члена Ліги Націй негайно скликалася Рада. У разі виникнення конфлікту між членами Ліги Націй вони повинні були піддатися його розглядові або третейським судом, або Радою.

У разі, якщо якийсь член Ліги вдавався до війни всупереч прийнятим на себе зобов'язанням, то інші члени організації зобов'язувалися негайно порвати з ним усякі торгові і фінансові відносини, а Рада повинна була запропонувати різним заінтересованим урядам виставити той або інший контингент військ, призначених для підтримки поваги до зобов'язань Ліги Націй.

Основні органи Ліги Націй розташовувалися в Женеві (Швейцарія). У перші роки свого існування Ліга Націй була одним із центрів організації боротьби проти Радянської держави, що, проте, активно брала участь у конференціях, які проходили під егідою цієї організації, і нарадах з роззброювання, вносячи пропозиції, спрямовані на реальне розв'язання цієї найважливішої міжнародної проблеми.

Під прикриттям Ліги Націй на початку 20-х років XX сторіччя був зроблений у формі роздачі мандатів поділ колоній між державами-переможцями. Ліга Націй робила численні спроби згладити гострі протиріччя між головними її учасниками на основі антирадянської змови. У 1926 році членом Ліги Націй стала Німеччина. У 1931 році Японія, будучи членом Ліги Націй, напала на Китай, але реальної протидії з боку Ліги Націй агресор не побачив — усе обмежилося лише її «рекомендаціями». У 1933 року Німеччина і Японія вийшли з цієї організації, щоб одержати повну свободу дій для підготовки нової війни.

У середині 30-х років, у зв'язку з наростанням військової загрози з боку фашистських режимів Німеччини, Італії та мілітаристської Японії, 30 держав-членів Ліги Націй, з ініціативи французької дипломатії, звернулися до СРСР із пропозицією про вступ у цю організацію. 18 вересня 1934 року СРСР вступив у Лігу Націй і зайняв постійне Місце в її Раді, незважаючи на те, що проти його прийняття голосували Нідерланди, Португалія і Швейцарія. Вступаючи в Лігу Націй, СРСР розраховував, що в умовах виходу з організації найбільш агресивних держав йому вдасться хоч до деякої міри зашкодити розв'язанню війни. При цьому Радянський уряд попередив усіх учасників організації, що він не приймає на себе відповідальність за їхні попередні рішення і договори, укладені без участі СРСР.

Найважливішими питаннями, що обговорювалися у Лізі Націй із 1934 до 1939 років, були: італійська агресія проти Ефіопії (1935-1936 роки); порушення Німеччиною Версальського (1919 рік) і Локарнського (1925 рік) договорів у зв'язку з ремілітаризацією нею Рейнської зони в 1936 року; італо-німецька інтервенція в Іспанії (1936-1939 роки); захоплення Німеччиною Австрії (1938 рік) і інші. У ці роки позиція західних держав, що прагнули направити фашистську агресію проти СРСР, визначила безпомічність Ліги Націй, що не зуміла провести жодного ефективного заходу проти держав-агресорів.

Водночас і сам СРСР не був прикладом дотримання своїх міжнародних зобов'язань. За розв'язану ним у 1939-1940 роках війну з Фінляндією він 14 грудня 1939 року рішенням Ради був виключений із Ліги Націй. З цього часу діяльність цієї організації фактично припинилася, формально ж Ліга Націй припинила своє існування в квітні 1946 року відповідно до рішення спеціально скликаної Асамблеї.

Хоча Ліга Націй не змогла справитися зі своїм основним статутним завданням, пов'язаним насамперед із запобіганням Другій світовій війні і з мирним врегулюванням міжнародних конфліктів, вона зіграла свою історичну роль, котра полягає в тому, що ця організація стала прообразом міжнародної універсальної організації світового співтовариства — Організації Об'єднаних Націй, тому що в рамках Ліги Націй був накопичений, нехай і не завжди ефективний, але досвід колективного вирішення найважливіших міжнародних проблем.

Сильные и слабые стороны Версальско-Вашингтонской системы.

Версальско-Вашингтонская система заложила основы послевоенных международных отношений. Её создание обеспечило выход из войны, позволило разрядить послевоенную напряжённость и заложить основу для относительно стабильных международных отношений в 20 гг. 20 века. Было провозглашено право народов на самоопределение, отказ от войны как способа решения межгосударственных проблем. Была создана первая международная всемирная организация – Лига Наций. Была гарантирована целостность Китая, появились новые независимые государства.

Вместе с тем, Версальско-Вашингтонская система оказалась не прочной и противоречивой. Были разрушены старые системы хозяйственных связей, обострилась борьба за новые источники сырья и рынки сбыта между вчерашними союзниками. Границы новообразованных государств были несправедливы, страны высказывали друг другу претензии. Вне рамок международных отношений находилась Германии и СССР. Не была ликвидирована нестабильность в Европе.

<== предыдущая лекция	\|	следующая лекция ==>
XVI. Международные отношения. Проблемы глобализации и секуляризма.	\|	Согласовать позиции и принять решения должны были следующие конференции: Генуэзская (1922 г), Гаагская (1922), Лозаннская (1922-1923 гг.), Локарнская (1925 г.).

Поделиться с друзьями:

Дата добавления: 2018-10-15; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 618 | Нарушение авторских прав

Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

1652 -

| 1424 -