Причини вивиху, удару, перелому.

Серед великої різноманітності грибів, крім їстивних, трапляються шкідливі й отруйні. Крім того, їстивні гриби при неправильному зберіганні швидко псуються і можуть бути причиною отруєнь. Тому не випадково тільки в Європі щорічно фіксується близько 10 тис випадків отруєння грибами.

Однією з основних причин отруєння грибами є відсутність знань про властивості грибів, про способи їх правильного приготування і соління. Основна робота щодо профілактики отруєнь грибами повинна починатись не з настанням періоду збору грибів, а значно раніше, ще взимку.

До основних правил профілактики грибних отруєнь відносять наступні:

1) збирати потрібно лише добре відомі гриби. Незнайомі і сумнівні гриби брати не потрібно;

2) не слід збирати старі гриби. Для визначення червивості гриба ніжку зірваного гриба потрібно підрізати, або краще відділити її від шапинки;

3) гриби – продукт, що швидко псується, і довге зберігання його, особливо в теплі, не допускається. Кулінарній обробці вони повинні піддаватися не пізніше ніж через добу після збору;

4) не можна зберігати солені гриби в оцинкованому, алюмінієвому і глиняному посуді;

5) ні в якому випадку не можна пробувати на смак невідомий гриб. Не можна їсти гриби сирими.

Більшість пластинчастих грибів перед солінням необхідно вимочити або відварити (інколи і те, й інше), щоби видалити гіркий і їдкий смак.

Характерні ознаки отруєння грибами: головний біль, нудота, блювання, пронос, гострі болі в кишківнику і шлунку, втрата свідомості. При цьому відбуваються не зворотні зміни в печінці, кровотворних органах, кров’яних тільцях.

Вживання грибів домашнього консервування в останні роки призвело до збільшення випадків важкого захворювання ботулізмом з великим відсотком (до 60%) смертельних випадків. Збудники бутулізму разом із грибами потрапляють у герметично закупорені банки і в умовах відсутності кисню утворюють дуже сильний токсин. Для запобігання такого роду отруєнь гриби не слід закупорювати металевою кришкою, а закривати лише щільним папером і зберігати у холодному місці. Основними ознаками ботулізму є: головний біль, головокружіння, болі в області шлунка, сухість у роті, погіршення зору, зіниці слабо реагують на світло, повіки опущені, рухи ніг і рук утруднені, температура нормальна. При появі хоча б однієї-двох вказаних ознак необхідно терміново звернутись до лікаря, ввести спеціальну сироватку.

При наявності інших симптомів отруєння, пов’язаних з вживанням грибів (розлади травлення, нервової системи, різке погіршення діяльності серцево-судинної системи), до приходу лікаря потрібно викликати блювання, поставити клізму, дати проносні препарати, каву, холодну воду або молоко. Алкогольні напої давати не можна, оскільки вони сприяють швидкому всмоктуванню отруйних речовин у кров. При судорогах і охолодженні ніг до них прикладають грілку. На живіт кладуть гарячий компрес.

При отруєннях для вивільнення шлунку від грибів потерпілому слід дати випити теплої води із сіллю (1 чайна ложка солі на склянку води). Хворого слід тримати в лежачому положенні з холодним компресом на голові. Рештки їжі, від якої наступило отруєння, необхідно зберегти для медичного аналізу.

Розлади травлення можуть наступити і від солених грибів, використаних в їжу раніше терміну споживання. Наприклад, солені сухим солінням рижики можна споживати через 5-6 діб, грузді – через 30-35 діб.

Уже протягом довгих років ведеться пошук речовин, які могли б нейтралізувати дію грибних отрут, особливо смертельно отруйної блідої поганки. У дослідах на тваринах білкова речовина – антаманідин – зарекомендувала себе позитивно.

Перша допомога при укусах отруйних змій.

До отруйних належать тварини, у тілі яких постійно або тимчасово міститься отрута, що здатна викликати розлади функцій органів і систем органів тварин та людини, а інколи й смерть. Вироблення отруйних речовин є специфічною видовою ознакою цих тварин. Отруйних тварин можна поділити на дві групи: активно-отруйні і пасивно-отруйні.

До активно-отруйних відносять тварин, які мають спеціальні органи, що виділяють отруту (наприклад, деякі саламандри, тритони, жаби). У пасивно-отруйних тварин (наприклад, кулі-риби, маринки) органів, що викликають отруту, немає. Їх отруйність залежить від наявності токсинів у деяких тканинах і органах тіла. Отруєння відбувається у результаті вживання цих тварин в їжу.

Отруйні тварини є представниками різних типів і класів тваринного світу. Серед тропічних видів кишковопорожнинних відомі досить отруйні медузи (наприклад, хіронекс); серед молюсків – деякі черевоногі молюски (наприклад, великий конус); серед членистоногих – скорпіон, каракурт; бджола, оса; серед риб – риба-зебра (крилатка), атлантичний окунь; серед земноводних – деякі жаби (наприклад, зелена жаба, жахливий листолаз), саламандри; серед плазунів – кобри (наприклад, індійська, або очкова змія, королівська змія) та гадюки (наприклад, гадюка степова, гадюка рогата) тощо.

За характером дії отрути змій поділяють на дві групи: “кров’яні отрути” (отрута гадюки) і нервово-паралітичні (отрута кобр). Укус гадюки особливо небезпечний для хворих людей і дітей. Отрути гадюк викликають як місцеву дію (сильний біль, набряк, крововиливи), так і загальну токсичну дію на організм (ослаблення серцевої діяльності, зниження артеріального тиску тощо). Крововиливи у внутрішні органи бувають небезпечними для життя. У важких випадках смерть наступає від таких ускладнень навіть через декілька днів після укуса.

Отрута кобр діє на нервові центри, перш за все на дихальний; смерть настає від паралічу дихальних м’язів. Сила вражаючої дії отрути від її кількості, місця укусу і фізіологіного стану людини.

Для того щоб захистити себе від укусів змій та інших отруйних тварин, потрібно знати, які отруйні тварини трапляються в даній місцевості, та особливості поведінки цих тварин; вміти розрізняти ознаки отруйних і неотруйних тварин (наприклад, вужа і гадюки) і уникати з ними контакту; враховувати, що деякі з отруйних тварин (бджоли, оси) не витримують запаху тютюну, спиртного; пам’ятати, що різкі рухи, розмахування руками тільки привертають увагу цих тварин і можуть викликати їх напад.

На території України трапляються такі отруйні тварини: медуза коренерот (Чорне і Азовське море), скорпіон карпатський, тарантул великий степовий, жуки-наривники, гусінь золотогузки, оси, бджоли, гадюка звичайна, гадюка степова. Укуси більшості цих тварин не є смертельними; в основному вони призводять до опіків або до запальних процесів. Особливо небезпечною є отрута гусені-золотогуски, яка викликає в людини сильну алергічну реакцію.

Конкретні заходи допомоги при укусі визначається специфікою отруйних тварин, що населяють дану місцевість. Загальні правила першої допомоги при укусах змій та інших отруйних тварин зводяться до наступного: слід прийняти всі заходи для негайного введення сироватки; забезпечити потерпілому нерухомість; дати велику кількість рідини (води, кави, чаю); не рекомендується туго перетягувати гумовим джгутом кінцівку вище від місця укусу, оскільки це може призвести до порушення обміну речовин в ураженій ділянці; надрізати краї ранки і відсмоктувати з неї кров також не рекомендується. При укусах каракурта або скорпіона доцільні примочки на рану перманганату калію (1:1000).

Після цього необхідно доставити потерпілого в медичний заклад для введення антитоксичної сироватки – у місцевостях, де трапляються отруйні тварини, в розпорядженні медичних працівників є набір таких сироваток. Особливо небезпечними для здоров’я є нейротоксичні отрути. При їх попаданні в організм людини перед лікарем стоїть завдання – відновити дихання, захистити клітини мозку від ураження, відновити їхню активність.

Відомо, що чутливість людини або тварини до тваринних отрут можна зменшити. Це досягається послідовним введенням в організм спочатку найменших доз отрути, а потім доза поступово збільшується. При цьому в крові з’являються антитоксини, які нейтралізують отруту, що вводиться. Наприклад, кінь, який піддається поступовим введенням збільшених з кожним разом доз отрут, може витримати одноразове введення отрути кобри, яка у десятки разів перевищує смертельну дозу. Це використовується для виготовлення сироваток, які мають лікувальні дії проти отрути змій. Протиотруйні сироватки специфічні. Для їх використання необхідно знати, отрутою якого виду змій уражена людина. Часто лікар може визначити це за клінічними ознаками отруєння.

Отруйні речовини тваринного походження в малих кількостях використовуються з лікувальною метою. Так, бджолина отрута використовується для лікування ревматизму, при захворюваннях суглобів, подагрі, невралгіях; отрута гримучих змій – для лікування епілепсії.

Проводить фронтальне опитування по питаннях: