Поняття, роль та класифікація зобов'язань.

Тема 10: Поняття та види зобов’язань

1. Поняття, роль та класифікація зобов'язань.

2. Підстави виникнення зобов'язань.

3. Поняття позадоговірних зобов'язань.

Поняття, роль та класифікація зобов'язань.

Поняття obligatio в найдавнішому праві означало буквальне їх застосування. Угода nexum передбачала «самозаклад» з метою забезпечення виплати боргу (Закони XII Таблиць), проте з часом відповідальність була перенесена з особи на майно боржника.

Інше визначення obligatio, дане Павлом, міститься в Дигестах Юстиніана, значення дій полягає в наступному: дати (dare) ­ передати будь-яку річ кредитору у власність або у володіння або встановити на річ інше особливе речове право; зробити (facere) ­ будь-яка дія, як позитивна, так і негативна, виключаючи встановлення речового права; надати (praestare) ­ обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду. У цьому ж визначенні Павла вказується різниця між речовим і зобов'язальним правом, а саме: по предмету (в речовому праві ­ річ, в зобов'язальних ­ дія).

Зобов’язання ­ це правовідношення, за яким одна особа (особи) – кредитор має право вимагати від іншої особи (осіб) – боржника вчинити яку-небудь дію або утримуватися від дії.

Види зобов'язань: цивільні; встановлені претором та натуральні.

Цивільними зобов'язаннями були ті, які виникали на основі цивільного права і користувалися позовним захистом. За такими зобов'язаннями суддя не з'ясовував, чи досягнуто сторонами мету (causa) угоди. Для прийняття рішення судді достатньо було встановити факт укладання угоди і суть вимог кредитора.

Преторські зобов'язання також користувалися позовним захистом, але вони були засновані не на законі ­ ius civile, а на преторському праві.

Натуральні зобов'язання ­ це особливий вид зобов'язань, тому що вони були позбавлені позовного захисту. Такі зобов'язання виникали при укладанні угод особами alieni iuris. Пізніше до них стали відносити зобов'язання з угод неповнолітніх без участі опікунів або піклувальників.

Предмет зобов'язання повинен був відповідати певним вимогам: він повинен бути здійсненним, законним, точно визначеним і мати майновий характер.

Предметом зобов'язання є об'єкт, на який поширюється дія боржника (речі, гроші, робота, послуги).

Залежно від цього можна виділити наступні зобов'язання.

Зобов'язання, що визначаються індивідуально певним предметом. В них предметом є індивідуальна річ ­ певний раб, тварина, річ. При загибелі речі зобов'язання погашалося через неможливість виконання.

Зобов'язання, предмет яких визначався родовими ознаками. В них предметом були лише родові речі (зерно, масло, вино, гроші). При загибелі предмета боржник повинен був передати кредитору інший предмет.

Грошові зобов'язання ­ ті, предмет яких складали гроші.

Подільні зобов'язання ­ це такі зобов'язання, предметом яких були подільні речі (без шкоди для їх цінності).

Неподільні зобов'язання ­ їх предметом були неподільні речі.

При цьому якщо беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, то кожний з них має право пред'явити позов у повному обсязі.

Альтернативні зобов'язання ­ це ті, в яких боржник зобов'язаний вчинити одну з (чи кількох) дій.

Факультативні зобов'язання ­ це такі зобов'язання, в яких допускалася сплата іншим предметом замість обумовленого (в разі втрати предмета застави).

В залежності від того, як розподілялися права і обов'язки між кількома учасниками (2 і більше боржника або 2 і більше кредитора), розрізняли зобов'язання часткові, солідарні, субсидіарні.

Часткові ­ це такі зобов'язання, в яких боржник відповідає перед кредитором тільки в частині укладеного зобов'язання, що становить його частку серед інших боржників, або кілька кредиторів щодо одного боржника можуть претендувати тільки в частині вимоги, що становить їхню частку.

Часткові зобов'язання виникають у всіх випадках, коли інше не встановлено угодою сторін або законом.

Солідарні ­ кожен із кредиторів має право вимагати від боржника виконання всього зобов'язання (активні), а кредитор має право вимагати виконання всього зобов'язання від будь-якого з боржників (пасивні).

Солідарні зобов'язання, в свою чергу, теж ділилися в залежності від предмета та способу їх встановлення на: солідарні без спеціальної угоди, предметом яких була неподільна річ; солідарні договірні зобов'язання, предметом яких були ділені речі; солідарні кумулятивні, що виникали з деліктів (протиправних діянь), скоєних кількома спільниками, предмет яких ­ відшкодування збитків.

Субсидіарні зобов'язання ­ це такі зобов'язання, в яких крім основного кредитора чи боржника беруть участь додатковий кредитор або боржник.