ПР 9. Надзвичайні ситуації техногенного, екологічного та природного характеру

Тема 13. Основи цивільного захисту

 

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА – це галузь науки, яка вивчає теоретичні, науково-технічні, технологічні, економічні, екологічні, соціально-політичні проблеми, які викликають порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території або об’єктів на ній внаслідок аварій, катастроф, стихійного лиха або небезпечного випадку, що призвели або можуть призвести до неможливості проживання населення на зазначеній території або об’єктів, проведення там господарської діяльності, загибелі людей або до значних матеріальних збитків.

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ – це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від НС шляхом запобігання таких ситуацій, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Цивільна оборона України – це державна система органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків НС техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади, керівників підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності й господарювання.

Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України, а його заступником голова Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС), міністр освіти та науки, інші міністри відповідно до галузі господарювання.

Положенням про Цивільну оборону України визначено такі її основні завдання:

- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків і втрат у разі аварій, катастроф, вибухів і великих пожеж та стихійного лиха;

- оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

- організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та осередках ураження силами цивільної оборони — військами, спеціалізованими і невоєнізованими формуваннями;

- створення системи аналізу і прогнозування, управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за всіма видами заражень.

Сили Цивільного захисту України:

1) оперативно-рятувальні служби ЦЗ;

2) аварійно-рятувальні служби;

3) формування Цивільного захисту (об’єктові і територіальні);

4) спеціалізовані служби ЦЗ;

5) пожежно-рятувальні підрозділи;

6) добровільні формування ЦЗ.

Аварійно-рятувальні служби:

1) державні, регіональні, комунальні, об’єктові та громадських організацій;

2) спеціалізовані та неспеціалізовані;

3) професійні та непрофесійні.

 

ПР 9. Надзвичайні ситуації техногенного, екологічного та природного характеру

Надзвичайна ситуація (НС) - це обстановка на певній території, що склалася в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного чи іншого лиха, які можуть спричинити або спричинили за собою людські жертви, шкоду здоров'ю людей або навколишньому природному середовищу, значні матеріальні втрати і порушення умов життєдіяльності людей.

Розрізняють такі фактори НС:

1) техногенного характеру;

2) екологічного характеру;

3) природного характеру;

4) воєнного характеру;

5) соціально та соціально-політичного характеру;

Класифікація надзвичайних ситуацій за масштабом поширення:

1) локальні (приватні) - надзвичайні ситуації не виходять територіально та організаційно за межі робочого місця або ділянки, малого відрізку дороги, садиби або квартири. До локальних відносяться надзвичайні ситуації, внаслідок яких постраждало не більше 10 чоловік, або порушено умови життєдіяльності не більше 100 осіб;

2) об’єктові - якщо наслідки надзвичайної ситуації обмежені територією виробничого чи іншого об'єкта (тобто не виходять за межі санітарно-захисної зони) і можуть бути ліквідовані його силами і ресурсами;

3) місцеві - надзвичайні ситуації, поширення наслідків яких обмежено межами населеного пункту, міста (району), області і усуваються їх силами і засобами;

4) регіональні - такі НС, які поширюються на територію кількох областей чи економічний район;

5) національні - надзвичайні ситуації охоплюють великі території країни, але не виходять за її межі;

6) глобальні - надзвичайні ситуації виходять за межі країни і поширюються на інші держави. Їх наслідки усуваються силами і засобами як постраждалих держав, так і міжнародного співтовариства.

Класифікація надзвичайних ситуацій за темпом розвитку:

1) Раптові - вибухи, транспортні аварії, землетруси тощо;

2) Стрімкі - пожежі, викид газоподібних сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), гідродинамічні аварії з утворенням хвиль прориву, сель тощо;

3) Помірні - викид радіоактивних речовин, аварії на комунальних системах, виверження вулканів, повені тощо;

4) Плавні (повільні) - аварії на очисних спорудах, посухи, епідемії, екологічні відхилення і т.п.). Плавні (повільні) надзвичайні ситуації можуть тривати багато місяців і років.

НС техногенного характеру – це НС, що відбулися та були спричиненні активною господарською діяльністю людини. (фактор біосфери, окремої її частини – людини)

Види НС техногенного характеру:

- транспортні аварії;

- пожежі, вибухи;

- аварії з викидом небезпечних хімічних речовин;

- аварії з викидом радіоактивних речовин;

- раптове обвалення будівель;

- аварії на електроенергетичних системах;

- аварії на очисних спорудах;

- гідродинамічні аварії (прорив дамби).

НС екологічного характеру – це НС, що відбулися та були спричиненні господарською діяльністю людини з подальшим порушенням екосистеми території, на якій трапилася НС, і що в свою чергу призвело до подальших природних процесів, що в кінцевому результаті призвело до НС. (фактор біосфери – людина, з подальшими факторами - літосфери, гідросфери, атмосфери)

Приклади НС екологічного характеру:

- зсуви й обвали через виробіток надр;

- забруднення ґрунтів важкими металами, радіонуклідами тощо.