Першим етапом професійного становлення педагога вищої школи є етап професійної адаптації.

28. Конструктивний вихід із кризи передбачає підвищення професійної кваліфікації, зміни професійного статусу, зміну місця роботи чи перекваліфікацію.

29. «Криза професійної розчарованості» (І.В. Вачков), яка може відбуватися у педагога вищої школи у декількох формах:

• як розчарування у навчальному закладі, в якому працюєвикладач;

• як розчарування у дисциплінах, які викладає;

• як розчарування у сфері власних наукових досліджень;

• як розчарування у можливостях студентів;

• як розчарування у перспективах власної професійної діяльності та професії взагалі.

30. Професіоналізм діяльності викладача вищої школи передбачає оптимальне поєднання суто педагогічної діяльності з науково-дослідною та навчально-методичною роботою.

31. Педагогічна майстерність – це комплекс властивостей особистості, який забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності;

32. Узагальнений портрет авторитетного викладача (за відгуком студентів):

· високий загальний інтелектуальний рівень, широка ерудиція і глибокі знання своєї науки.

· підвищена інтелектуально-творча, громадянська, політична та інша активність.

· моральна культура, інтелігентність, здібність до емоційного співробітництва.

· здатність брати на себе відповідальність, коли виникають якісь педагогічні проблеми.

· професійна чесність і людська совість.

33. Методика – це сукупність технічних прийомів, за допомогою яких здійснюється конкретне втілення методу, спрямоване на дослідження певного явища або уточнення чи верифікацію знань про досліджуваний об’єкт;

34. Методологічний рівень лекції передбачає: застосування методів і прийомів активізації пізнавальної діяльності студентів;використання елементів зворотного зв’язку.

35. Для організації дистанційного навчання характерно: постійний «зворотний зв’язок»; гнучка динамічна модульна програма;використання пасивних форма навчання;створення середовища і підтримка студентів в процесі засвоєння програми.

36. Вхідний контроль ставить за мету виявити базовий рівень під­готовки студентів за дисциплінами, що є основою курсу, який вивчається; розподілити студентів за рівнем підготовки для ди­ференціації і індивідуалізації навчальної діяльності. Основні фо­рми вхідного контролю: тестування, співбесіда, опитування.

Поточний контроль здійснюється з метою перевірки рівня знань студентів на етапі первинного засвоєння навчального мате­ріалу; створення надійної системи управління навчально- творчою діяльністю з опанування змістом дисципліни. Основні форми контролю: дидактичні і ділові ігри, семінарські заняття в активній формі, тренінги, тестування, складання і розв'язання тематичних кросвордів, участь у вікторинах, наукових гуртках, конференціях тощо.

Проміжний контроль оцінює знання, уміння і навички студе­нтів за результатами вивчення окремих навчальних модулів (роз­ділів) або тем навчальної дисципліни. Формами проміжного кон­тролю знань є: атестація, модульний контроль (модульна контрольна робота), рубіжний контроль та ін.

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінювання ре­зультатів навчання студентів на визначеному освітньому (квалі­фікаційному) рівні на окремих його завершених етапах. Основ­ними формами контролю є іспит і залік. Якщо у вищому навчальному закладі використовується модульно-рейтингова технологія навчання, та оцінки підсумкового контролю можуть визначатися рейтингом студентів виключно за підсумками скла­дання навчальних модулів дисципліни (іспит або залік відсутній).

Відстрочений контроль застосовують з метою перевірки оста­точних знань студентів (через певний час після іспиту або залі­ку), а також для визначення ефективності використання дидакти­чних засобів і напрямів удосконалення навчального процесу. Основні форми контролю: олімпіади, комплексне тестування, опитування.

37.Відстрочений контроль ставить за мету перевірити остаточні знання студентів (через певний час після іспиту або заліку), а також для визначення ефективності використання дидактичних засобів і напрямів удосконалення навчального процесу.

38. Відповідно до класифікації типових стилів педагогічного спілкування за В. Кан-Калiком:

1. Спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю.

2. Спілкування на основі товариської прихильності.

3. Спілкування-дистанція.

4. Спілкування-залякування.

5. Спілкування-загравання.

39. Основні вимоги до педагогічного контролю та оцінки: об'єктивність, обґрунтованість оцінок, систематичність, індивідуальний та диференційований підхід до оцінки, усебічність та оптимальність передбачає: по-перше, адекватність контролю цілям навчання; валідність контролю; надійність, професійна спрямованість контролю,

40. Принцип суб’єкт-суб’єктної взаємодії передбачає визнання права партнера на незгоду, на свою думку, на право вибору, поведінки та на відповідність за свій вибір;

41. За характером розрізняють наступні конфлікти: міжособистісні, міжгрупові, міжнаціональні, міждержавні, міжстатеві, внутріособистісні

42. Семінарське заняття – це: форма навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію за попередньо визначеними темами;

43. Практичне заняття – це: форма навчального заняття, на якому викладач організовує детальне закріплення студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, в результаті чого формуються уміння і навички практичного застосування знань теоретичного матеріалу шляхом індивідуального виконання студентами відповідних завдань;

44. Структура практичного заняття: попередній контроль знань, навичок і вмінь студентів; формулювання загальної проблеми та її обговорення за участю студентів; розв'язування завдань та їх обговорення; розв'язування контрольних завдань, їх перевірка й оцінювання.

45. Проблемно-пошукові (проблемний виклад, евристичний метод, дослідницький метод тощо) Проблемно-пошукова методика, на відміну від репродуктивної, пояснювально-ілюстративної, має спиратися на самостійну, творчу пізнавальну діяльність учнів.

46. До бар’єрів професійно-педагогічного спілкування відносять:

1) невміння налагодити контакт з аудиторією;

2) нерозуміння внутрішньої психологічної позиції студента;

3) складнощі керування спілкуванням під час лекційних, семінарських та інших занять;

4) невміння перебудовувати стосунки зі студентами відповідно до педагогічних завдань, які змінюються;

5) труднощі мовного спілкування і передачі власного емоційного ставлення до навчального матеріалу;

6) невміння керувати власним психічним станом у стресових ситуаціях спілкування.

47. Бар’єри спілкування, які притаманні будь-якій комунікативній взаємодії: Смисловий «бар’єр», «Бар’єр» нерозуміння, Моральний «бар’єр, Інтелектуальний «бар’єр», Ригідний «бар’єр», Емоційний «бар’єр», Естетичний «бар’єр», «Бар’єр» авторитету, «Бар’єр» запобігання.

48. Функції педагогічного управління:

· проективна функція (визначення мети, завдань навчання і вихован­ня);

· конструктивна функція (розробка методів, прийомів і засобів забез­печення навчально-виховного процесу);

· організаторська й регулятивна функція (практична організація на­вчально-виховного процесу);

· комунікативна функція (спілкування, взаємини між учасниками педа­гогічного процесу);

· оцінно-коригувальна функція.

 

49. Функції контролю:

§ проективна функція (визначення мети, завдань навчання і виховання);

§ конструктивна функція (розробка методів, прийомів і засобів забезпечення навчально-виховного процесу);

§ організаторська й регулятивна функція (практична організація навчально-виховного процесу);

§ комунікативна функція (спілкування, взаємини між учасниками педагогічного процесу);

§ оцінно-коригувальна функція.

50. Найважливіші функції управління в системі вищої освіти: планування, організації навчального процесу, контролю та оцінки.