Етап перетворювальної діяльності. Інтерактив­на вправа— центральна частина заняття.

Мета: практичне засвоєння матеріалу. Послідовність проведення цього етапу: інструктування — повідомлен­ня про мету, кількість часу на виконання завдання; озна­йомлення з правилами та послідовністю дій; з'ясування необхідності індивідуальної допомоги; об'єднання у гру­пи за певною ознакою (критерієм) або розподіл ролей; виконання завдання (вихователь — організатор, консуль­тант, ведучий, перебуває поруч або разом із дітьми тощо); презентація результатів роботи (близько 12 хв).

Етап оцінно-контрольної діяльності

Мета: обговорення виконаної роботи з метою усві­домлення дітьми її значення, звернути увагу на те, чи відповідають очікуваним здобуті результати. Запитання до дітей: про що дізналися? Як це можна буде викори­стати в подальшому? (Близько 3 хв).

Систему завдань, пропонованих дітям, можна умов­но назвати "Про що ми дізналися? Чого ми навчилися?".

Наводимо варіанти запитань для бесіди: Чого навчи­лися? Про що нове дізналися? В який спосіб? Де можна застосувати? Які нові слова ти запам'ятав? Яке слово тебе зацікавило? Що хотів би повторити? Яке завдання для тебе виявилося найцікавішим? Які відкриття зробив для себе? Чого нового навчився? Що тебе здивувало? Які нові ігри тобі сподобалися? Пригадай, хто кому до­поміг на занятті. Що запам'яталося найбільше? Які труд­нощі виникали? Що тобі вдалося на занятті? А що не хотілося робити? Чому? Що тобі не вдалося на занятті? Які результати групи? (Твої власні?) Кого можна похва­лити? Перед ким ти хотів би похвалитися успіхами?

Для позначення ступеня досягнення поставленої на занятті мети доречно використати спеціальні сигнали — кольори, знаки, шкали тощо. Такий прийом дає вихова­телеві унікальну можливість, зберігаючи на занятті єди­ну цільову установку, варіювати різні способи навчання. Тому, крім визначення й формулювання пріоритетної мети, слід задавати характер ігор та вправ, обов'язково урізноманітнюючи їх від заняття до заняття, що підтри­муватиме в дітей інтерес до навчальної діяльності, дава­тиме їм позитивні емоції.

Отже, запропонована авторська концептуальна мо­дель організації заняття на основі комунікативно-діяльнісного підходу дає вихователеві можливість будувати свою роботу відповідно до вимог освітньо­го процесу, робить її більш прогнозованою, чіткою й структурно зрозумілою, дає змогу бачити й коригу­вати стратегію індивідуального розвитку кожної дитини.

Н.Гавриш розглядає проблему заняття у низці своїх робіт вона зазначає, що проблема заняття існує. Не визначив­ши його місце і не уточнивши межі свободи твор­чості конкретного вихователя та педагогічних колек­тивів, маємо небезпеку дійсно втратити певні досягнення і стати на шлях педагогічного плюраліз­му, просто кажучи шлях хитань.

Уточнимо ключові поняття Зрозуміло: відмовлятися від заняття як від ціле­спрямованого, спеціально організованого процесу пізнавального спілкування не можна. Як же інакше зреалізуємо зміст дошкільної освіти, передбачений Базовим компонентом? Але, варто, мабуть, уточни­ти сутність ключових понять, зокрема таких, як заняття, освітня робота, освітнє середовище та домовитися про їхні загальні параметри.

Звернімося до теорії питання. Традиційно нау­ковці визначають заняття як "організаційну форму навчання", "форму організованого навчання", "рег­ламентовану діяльність", спрямовану на опануван­ня способів пізнання, елементарних навичок на­вчальної діяльності, завдяки яким діти засвоюють систему уявлень, знань, умінь, а також на форму­вання ставлення до себе, природи і соціуму. Заняття, на відміну від шкільного уроку, має менш жорстко задану структуру, воно коротше за тривалістю та більшою мірою характеризується творчою співпрацею педагога з дітьми (Л. Болотіна, С. Баранов, Т. Комарова, К. Крутій, Т. Поніманська). Підкреслимо: сенс заняття, на думку науковців, полягає не у вивченні дошкільнятами основ наук. Воно насам­перед має прилучити дітей до навчаль­но-пізнавальної діяльності, навчити їх учитися. Що це означає? — Навчитися слухати педагога, сприймати завдання та виконувати його, тобто розуміти нав­чальне завдання. Безперечний позитив­ний вплив заняття полягає в тому, що в процесі спільної, організованої педаго­гом навчально-пізнавальної діяльності не лише збагачуються знання та вміння дітей, а й розвиваються їхні інтелектуальні емоції (радість відкриття, дивування новому, ціка­вому, інтерес, сумнів, упевненість тощо), що є важливою психологічною умовою засвоєння знань та психічного розвитку в цілому. Одне із завдань заняття — навчити дошкільня зосереджуватися, зберігати увагу до процес навчання, контролювати та оцінювати свої дії.