виняткове право розпоряджатися певним сортом рослин або породою тварин;

Оформлення права на сорт рослин, породу тварин.

Право власності на ці об'єкти регулює Цивільний кодекс і спеціальні нормативні акти, на деякі – з них тільки Цивільний кодекс України.

(Слайд) Охорона прав власності на сорти рослин регулюється Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 р. у редакції від 17 січня 2002 року і Цивільним кодексом.

(Слайд) Охорона прав на породи тварин регулює тільки Цивільний кодекс. Згідно з Кодексом майновими правами інтелектуальної власності на сорти рослин, породи тварин, що підтверджені патентом, є:

1) право на використання сорту рослин, породи тварин, придатних для розповсюдження в Україні;

виняткове право розпоряджатися певним сортом рослин або породою тварин;

3) виняткове право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин, породи тварин, зокрема забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені Законом.

Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин належать власникові патенту, якщо інше не передбачене угодою або законом. Вони набирають чинності наступного дня після дати їх державної реєстрації.

(Слайд) Термін дії виняткових майнових прав на сорт рослин, породу тварин закінчується через 30 років, а щодо дерев і винограду – через 35 років, починаючи з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав.

Право отримують на сорт, який відповідає критеріям охороноспроможності та який має назву, зазначену в законі.

(Слайд) Про особисте немайнове право авторства на сорт свідчать Реєстр сортів, Реєстр патентів, свідоцтво про авторство на сорт рослин, патент.

(Слайд) Про майнове право власника сорту свідчать Реєстр патентів, патент.

Обсяг правової охорони сорту, на який виданий патент, визначається сукупністю ознак, вказаних в описі сорту в Реєстрі патентів.

(Слайд) Критерії охороноспроможності сорту - сорт вважається охороноспроможним, якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом або певною комбінацією генотипів, він є новим, однорідним і стабільним.

Сорт є новим, якщо на дату подачі заяви заявник чи інша особа з його дозволу не продавали або іншим способом не відчужували матеріал сорту для комерційного використання на території України за рік до цієї дати, а на території іншої держави для деревних і чагарникових культур і винограду - за шість років, для інших рослин - за чотири роки до цієї дати.

(Слайд) Сорт повинен за своїми ознаками чітко відрізнятися від якого-небудь іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заява вважається поданою.

Сорт вважається загальновідомим, якщо він поширений на певній території будь-якої держави; відомості про вияв його ознак стали загальнодоступними в світі, зокрема шляхом їх опису в будь-яких засобах масової інформації; представлений зразком у загальнодоступній колекції; знаходиться під охороною або внесений до офіційного реєстру сортів у будь-якій державі, при цьому він вважається загальновідомим від дати подачі заяви на отримання права або внесення до реєстру.

Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження, рослини цього сорту залишаються достатньо схожими за своїми основними ознаками, вказаними в описі сорту.

Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, вказані в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження або, у випадку особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу.

(Слайд) Сорт отримує назву, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви, що існує в Україні чи державах-учасниках (договору), сорту того ж або схожого вигляду. Назва сорту включає його родову або видову належність і власну назву. Власна назва може бути представлена будь-яким словом, комбінацією слів, комбінацією слів і цифр або комбінацією літер і цифр.

5. Правова охорона комерційної таємниці.

Організація охорони комерційної таємниці.

Охорона права власності на комерційну таємницю регулюється Цивільним кодексом.

(Слайд) Комерційна таємниця - це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому або в певній формі і сукупності її складових невідома і недосяжна для осіб, які звичайно мають справу з виглядом інформації, до якої вона відноситься, у зв'язку з цим має комерційну цінність і була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вживаних особою, яка законно контролює цю інформацію.

(Слайд) Комерційну таємницю можна визначити як інформацію, що має дійсну або потенційну комерційну цінність через її недосяжність третім особам, до якої немає вільного доступу на законній підставі та стосовно якої власник інформації вживає заходів з метою захисту її конфіденційності.

Важливою особливістю комерційної таємниці є її найбільша універсальність серед інших об'єктів інтелектуальної власності. Якщо під винаходами, промисловими зразками, товарними знаками та іншими об'єктами інтелектуальної власності закон розуміє певні результати інтелектуальної діяльності,

(Слайд) Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

(Слайд) Мешканка Свердловської області потрапила під суд за спробу промислового шпигунства. Колишня співробітниця хлібозаводу вирішила викрасти з підприємства... рецепти виробництва хліба і булок

При цьому, комерційною таємницею можуть бути оголошені потенційно патентоспроможні рішення, які правовласник з яких-небудь причин не бажає розголошувати і патентувати в установленому порядку.

Разом з терміном «комерційна таємниця» в законодавстві та на практиці широко використовують такі терміни, як «секрети виробництва», «ноу-хау», «торгові секрети», «конфіденційна інформація» тощо. Хоча кожен з названих термінів має властивий тільки йому відтінок і застосовується звичайно в конкретній ситуації, всі вони означають, по суті, одне і те ж поняття «службова чи комерційна таємниця».

Комерційна таємниця виконує важливу функцію в забезпеченні конкурентноздатності товарів і послуг. Тому правовласник, безумовно, має право на захист її від неправомірного використання. Але незважаючи на високу і безупинно зростаючу значимість цього об'єкта інтелектуальної власності, відсутня його пряма правова охорона.

(Слайд) На цей час немає закону України про охорону комерційної таємниці. Основною перешкодою для розроблення закону є те, що інформація про комерційну таємницю внаслідок її конфіденційності не підлягає реєстрації. (Пишемо). З цієї причини охоронних документів на неї ніхто не видає. До того ж виявити неправомірне використання такої інформації майже неможливо, установити порушення і порушника дуже складно.

(Слайд) Частково правова охорона комерційної таємниці може бути здійснена в рамках законів України "Про інформацію" і "Про науково-технічну інформацію" у частині, що стосується нерозкритої інформації. Однак варто мати на увазі, що нерозкрита інформація може бути об'єктом правової охорони доти, поки вона зберігає свою конфіденційність. Більш надійним способом охорони такої інформації може бути застосування заходів, що гарантують збереження її конфіденційності. Умови конфіденційності, зокрема, можуть охоронятися договором.

(Слайд) Специфічною межею комерційної таємниці, що виділяє її з-поміж інших об'єктів інтелектуальної власності, є необмеженість терміну її охорони. (Пишемо). Право на комерційну таємницю діє доти доки зберігається фактична монополія особи на інформацію, яка нею володіє, а також є передбачені законом умови її охорони. Ця обставина робить обрання даної форми охорони досить привабливою для підприємців у тих випадках, коли їх не задовольняє принцип терміновості патентної охорони.

Якщо внаслідок порушення права на комерційну таємницю її володареві заподіяно збитки, тоді особа, яка незаконним шляхом отримала інформацію, повинна ці збитки відшкодувати. Такий самий обов'язок покладений на працівників, які розголосили комерційну таємницю всупереч трудовому договору. Збитки повинні бути відшкодовані в повному обсязі, тобто компенсації підлягає як матеріальна шкода, завдана майну потерпілого, так і упущена ним вигода.

Обов'язок обґрунтувати розмір збитків покладається, проте, на потерпілого, що значно ускладнює застосування цього способу захисту права на комерційну таємницю на практиці.

Завдання власника порушеного права полегшується тоді, коли порушник зумів отримати прибуток за рахунок використання незаконно отриманої інформації. У цьому випадку потерпілий має право зажадати відшкодування разом з іншими збитками упущеної вигоди в розмірі не меншому, ніж такі доходи.

Проте, можливості підприємців щодо віднесення інформації, пов'язаної з їх діяльністю, до комерційної таємниці не безмежні.

Будь-яка держава має право здійснювати контроль за діяльністю підприємців, стежити за своєчасністю і повнотою сплати податків, оцінювати вплив їх діяльності на навколишнє середовище та ін. Тому законом, іншими правовими актами чи судовою практикою визначені відомості, які не можуть становити комерційну таємницю.

(Слайд) Зокрема, не можуть бути комерційною таємницею:

Ø засновницькі документи;

Ø документи, що дають право займатися підприємницькою діяльністю;

Ø відомості за встановленими формами звітності про фінансово-господарську діяльність та інші відомості, необхідні для перевірки правильності нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

Ø документи про платоспроможність; відомості про кількість працівників, їх заробітну плату, умови праці та ін.

(Слайд) Поняття «комерційна таємниця» істотно ширше, ніж поняття «секрети виробництва (ноу-хау)», оскільки комерційною таємницею можуть бути також списки клієнтів, бухгалтерські документи та багато інших відомостей, розголошування яких небажане з тих чи інших причин. Зрозуміло, такі об'єкти не можна розглядати як об'єкти інтелектуальної власності, хоча з погляду оцінки та обліку вони мають з об'єктами інтелектуальної власності багато спільного.

(Слайд) Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

1) право використовувати комерційну таємницю;

2) виняткове право розпоряджатися комерційною таємницею;

3) виняткове право перешкоджати неправомірному розголошенню;

збору конфіденційної інформації або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

(Слайд) Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, котра правомірно визначила інформацію як комерційну таємницю, якщо інше не передбачене договором.

Термін дії права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежений строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, визначених Цивільним кодексом.

Дякую за увагу!