Сезонне технічне обслуговування 2 (СТО 2).

Щозмінне технічне обслуговування проводять щозміни при підготовці дощувальної машини до роботи, при цьому необхідно перевірити:

а) відповідність загальної лінії трубопроводу профілю поля в вертикальній площини та допустимому прогині в горизонтальній;

б) надійність кріплення нерухомої опори на фундамент;

в) відсутність протічок води на фланцевих з’єднаннях труб та зливному клапані;

г) робочий тиск на манометрі;

д) плавність підйому гідроциліндра;

е) рівномірність обертання дощувальних апаратів;

є)систему відключення кінцевого дощувального апарату;

ж) спів падання колії задніх коліс з колією передніх коліс;

З) роботу електричного та гідравлічного захисту.

Після закінчення зміни машину оглянути і очистити.

Періодичне технічне обслуговування 1 проводиться після кожного оберту дощувальної машини, необхідно змащувати всі необхідні вузли згідно схеми №1 дощувальної машини та інструкції з експлуатації.

Періодичне технічне обслуговування 2 проводиться після трьох обертів роботи дощувальної машини, а саме змащення вузлів згідно іншої схеми №2 інструкції з експлуатації.

Періодичне технічне обслуговування 3 проводиться після шести обертів роботи дощувальної машини, необхідно провести промивку трубопроводу, перевірити і відрегулювати натяжіння вертикального і горизонтального підтримуючих тросів; перевірити затяжку болтових з’єднань візків; перевірити число ходів гідроциліндра останнього візка, стан фільтрів і зливних клапанів, а при необхідності їх прочистити і промити, а також провести операцію ПТО 2.

Сезонне технічне обслуговування 1 при знятті з довгострокового зберігання (СТО 1). Необхідно розконсервувати та підготувати дощувальні апарати та манометр; звільнити від закріплення візки та розвернути їх в робоче положення; встановити на ДМ елементи електро і гідрозахисту; поставити на місце зливні клапани і зливні рукава; провести операції ЩТО, а також ПОТ 2, ПТО 3.

Сезонне технічне обслуговування при підготовці до довгострокового зберігання (СТО 2). Необхідно виконати роботи: промити трубопровід; закріпити на місці візки прив’язавши дротом колеса до рами, а частину коліс розвернути в транспортне положення; зняти, законсервувати і здати для зберігання дощувальні апарати, манометри і напірні клапани; прочистити зливний клапан; зняти і здати на зберігання електро і хімзахист; злити воду через крани розміщенні біля розподільчих клапанів; послабити на тяжіння тросів; змастити солідолом зовнішні різьбові з’єднання, а також наконечники тросів, закрити дерев’яними пробками отвори на трубопроводі; провести операції ПТО 2, привести ДМ в її зовнішній вигляд, нормальний стан, очистити та пофарбувати пошкоджені вузли і деталі.

Види, періодичність і трудомісткість технічного обслуговування дощувальних машин Фрегат наведені у таблицях 2.1-2.6. Підсумкова відомість по трудомісткості технічного обслуговування ДМУ «Фрегат» на ділянці зрошення за вегетаційний період в розрізі декад представлена в таблиці 2.7.

Таблиця 2.1 – Види, періодичність та трудомісткість технічного обслуговування ДМУ «Фрегат» Б572-90 (поле №1, 1 дощувальна машина, одна стоянка, люцерна 2-го року)

 

 

Таблиця 2.2 – Види, періодичність та трудомісткість технічного обслуговування ДМУ «Фрегат» Б572-90 (поле №2, 1 дощувальна машина, одна стоянка, люцерна 3-го року)

 

 

Таблиця 2.3 – Види, періодичність та трудомісткість технічного обслуговування ДМУ «Фрегат» Б463-90 (поле №3, 2 дощувальних машини по одній стоянці на кожну, томати)

 

 

 

Таблиця 2.4 – Види, періодичність та трудомісткість технічного обслуговування ДМУ «Фрегат» Б463-90 (поле №4, 2 дощувальних машини по одній стоянці на кожну, буряки столові)

 

 

Таблиця 2.5 – Види, періодичність та трудомісткість технічного обслуговування ДМУ «Фрегат» Б463-90 (поле №5, 2 дощувальних машини по дві стоянки на кожну, обидві машини перетягуються з шостого поля, огірки)

 

 

Таблиця 2.6 – Види, періодичність та трудомісткість технічного обслуговування ДМУ «Фрегат» Б463-90 (поле №6, 2 дощувальних машини по дві стоянки на кожну, обидві машини перетягуються на п’яте поле, горох на зелений горошок + літній посів люцерни)

 

 

 

Таблиця 2.7 – Підсумкова відомість по трудомісткості технічного обслуговування ДМУ «Фрегат»

 

2.5. Складання сумісного графіку поливів і технічного обслуговування ДМУ «Фрегат»

 

Склавши таблиці по технічному обслуговуванню дощувальних машин, будуємо сумісний графік поливів і технічного обслуговування ДМУ «Фрегат», на якому відображаємо протяжність поливів по кожному виду культур, а також вказуємо час проведення періодичного та сезонного технічного обслуговування (табл. 2.8).

 

2.6 Складання графіку технічного обслуговування ДМУ «Фрегат» за поливний період

Після визначення трудомісткості (за поливний період) дощувальної машини, будуємо графік технічного обслуговування ДМУ «Фрегат» за поливний період на ділянці зрошення в ТОВ «Стеблюк». По вісі ординат відкладаємо трудомісткість (люд.-год.), а по вісі абсцис календар (рис. 2. 4)

2.7 Консервація поливної техніки

 

Підготовку до зберігання дощувальної машини «Фрегат» проводять згідно «Правилам зберігання тракторів, автомобілів та сільськогосподарських машин в господарствах». Зберігають машини на відкритій, сухій площадці. Захищеній від вітру. Площадка повинна бути горизонтальною або з незначним похилом, з міцною поверхнею.

На короткотривале зберігання ставлять машини, які тимчасово (не більше двох місяців) не використовується по тим чи іншим причинам, як правило комплектно, без зняття вузлів і деталей. Перед установкою на зберігання машину очищують від бруду і рослинних залишків, змащують у відповідності з картою змазки. В холодний період року спускають воду.

Таблиця 2.8 – Сумісний графік поливів і технічного обслуговування ДМУ «Фрегат»

 

 

Рис. 2.4 – Графік технічного обслуговування ДМУ «Фрегат» за поливний період

 

На довготривале зберігання машину ставлять після закінчення поливного сезону, а також при перерві в роботі більше двох місяців.

Перед постановкою на тривале зберігання машина повинна пройти технічний огляд:

· зовнішні поверхні вузлів машини повинні бути відмитими і очищеними від грязі;

· потрібно здійснити промивку водопровідного трубопроводу;

· зупинку машини здійснюють системою гідравлічного захисту, причому клапан-задатчик швидкості на останньому візку повинен бути в положенні «Відкрито»;

· при зливанні води необхідно перевірити, щоб вода злилась із всіх вузлів машини;

o із водопровідного трубопроводу – через зливні клапани;

o із гідро циліндрів – через крани біля клапанів-розподільників (після зливання води циліндри повинні знаходитьсь в нижньому положенні). Для надійного зливу потрібно підняти і опустити вручну гідро циліндр 2-3 рази;

o із діафрагменного клапана – зняттям кришки з деталями ущільнювального вузла (кран відкритий) і через отвір в кутнику Ду50;

o із регулюючих клапанів, регулюючого крану, кутникових зливних магістралей – через отвори для зливу води;

o із трьохходового клапана – через зливний отвір при неодноразовому натисканні на важіль клапана (натискання повторне до припинення зливу води);

o із зворотних клапанів візків з низько швидкісними клапанами-розподільниками – через зливні отвори, заглушені гвинтами. Після зливання води гвинти встановлюють на місце.

· всі крани і зливні отвори прочищають дротом. Після повного зливання води закривають засувку, щоб перекрити доступ води в машину;

· знімають стакан на кінцевій трубці, промивають і встановлюють на місце;

· відкручують кришки зливних клапанів, очищають клапани від піску і грязі, перевертають гумовий ущільнювач і закручують кришку на місце;

· знімають дріт системи механічного захисту з роликів одного із візків;

· ослаблюють на тяжіння пружин силових важелів до провисання;

· знімають, готують до зберігання і здають на склад манометри, рукава (напірні і зливні) з хомутиками. Вільні отвори заглушують дерев’яними пробками. Незахищені від корозії частини знятих вузлів і деталей покривають запобіжною змазкою. Рукава промивають і просушують.

· послаблюють кріплення нерухомої опори біля фундаменту;

· закріплюють машину, прив’язавши колеса кожного візка до опорної труби рами, або розвертають колеса в транспортне положення;

· перевіряють надійність кріплення з’єднань, звертаючи особливу увагу на закріплення стойок тросових опор і коліс до рами;

· зовнішні різьбові з’єднання, наконечники тросів, пружини силових важелів, вирівнювальних тросів, механічних тормо зів і приводу регулюючого крана останнього візка покривають запобіжною змазкою. Знімають ролики (з осями і болтами) регуляторів швидкості руху візків і регулюючого крана з приводом очищують від іржі, наносять запобіжну змазку і встановлюють їх на свої місця;

· оглядають всі деталі, вузли і механізми машини, звертають особливу увагу на стан антикорозійних покрить;

· змазують машину у відповідності до карти змазки.

Складають дефектну відомість для виконання ремонтних робіт. Здійснюють ремонтні роботи.

Правильність зберігання машини перевіряють не рідше чим через два місяці, а також після сильного вітру і снігопаду. Машина підлягає зовнішньому огляду: перевіряють правильність її установки (стійкість, відсутність перекосів і прогинів водопровідного трубопроводу і провисання тросів), стан протикорозійного покриття (наявність запобіжної змазки, цілісність фарби, відсутність іржі). Виявленні дефекти ліквідують.

3 ЕКСПЛУАТАЦІЯ НАСОСНОЇ СТАНЦІЇ ПІДКАЧКИ

 

Технічний стан комплексу споруд насосної станції повинен забезпечувати подачу розрахункового об’єму води для поливу сільськогосподарських культур при заданому напорі.

Показниками, що характеризують роботу насосних станцій, є:

відмітка рівнів води у місцях водозабору, відвідних каналах та розрахунковий тиск у закритих зрошувальних мережах;

об’єм перекачаної води, або витрати кожного насосу;

питома витрата електричної енергії на подачу або перекачування води.

В комплекс кожної насосної станції входять споруди, які забезпечують надходження води із джерел зрошення до місць її використання.

У приміщенні кожної насосної станції на видному місці повинні бути вказані її технічні показники і зокрема:

- схема комунікацій з визначенням № насосних агрегатів;

- відмітки рівнів води у джерелі зрошення, при яких можлива робота насосів;

- технічні характеристики встановлених насосних агрегатів: насосів (витрати, напір, частота обертання), привідних двигунів насосів (потужність, напруга, при якій вони працюють, сила струму, що його споживають привідні двигуни при нормальному їх навантаженні);

- напір (тиск) у трубопроводах, який повинен забезпечувати насоси для надходження води у відвідний зрошувальний канал або закриту мережу для роботи дощувальних машин;

- основні положення та правила техніки безпеки;

- посадова інструкція машиніста насосної станції;

- правила протипожежного захисту.

Організації та посадові особи, відповідальні за експлуатацію насосних станцій, повинні забезпечити:

- своєчасне проведення оглядів їх технічного стану, виконання ремонтів обладнання та комплексу споруд насосної станції;

- необхідний мінімум матеріалів (мастил, сальникової набивки, запобіжників та інших деталей) для експлуатації насосних агрегатів;

- виконання заходів по додержанню та зниженню питомих норм витрат електроенергії та пально-мастильних матеріалів;

- впровадження обладнання, пристроїв та заходів, що сприяють економічній та надійній роботі насосних станцій;

- перевірку заземлення, релейного та протигрозового захисту;

- неухильне виконання заходів з техніки безпеки;

- проведення, при необхідності, протиаварійних заходів.

Режими роботи обладнання насосних станцій повинні забезпечувати при роботі насосних агрегатів мінімальне споживання електричної енергії або пального.

Для запобігання виникнення гідравлічних ударів і можливих пошкоджень труб, закриття та відкриття засувок, встановлених за напірними патрубками насосів, або на входах у дощувальні машини необхідно виконувати повільно. При експлуатації насосних станцій, необхідно стежити за справністю арматури для гасіння гідравлічних ударів, встановленої на напірних трубопроводах або закритих зрошувальних мережах.

До початку поливного сезону повинні бути ретельно оглянуті насоси та їх привідні двигуни, встановлена знята на зимовий період арматура, перевірені та випробувані засоби автоматики, телемеханіки і зв'язку. Після приведення агрегатів у стан готовності до пуску вони повинні бути випробувані. Підвідні канали, рибозахисні пристрої, аванкамери, сміттєзатримуючі та вхідні грати на всмоктуючих трубах, повинні бути очищені від мулу, іржі, сміття та льоду і пофарбовані.

При встановленні режиму роботи кожної насосної станції враховуються:

- технічні характеристики насосних агрегатів;

- гідравлічні показники напірних трубопроводів, закритої зрошувальної мережі;

- план водокористування на поточний рік;

- виконання планів капітальних та поточних ремонтів насосів, їх привідних двигунів, апаратури управління, допоміжних пристроїв, електромережі, силових трансформаторів.

Виходячи з необхідності економії коштів за використання електричної енергії, за погодженням з водокористувачами та органами сільського господарства, доцільно переходити на роботу насосних станцій в години пільгового енергетичного режиму, впроваджувати диференційований облік спожитої електроенергії.

На насосних станціях для забезпечення безперебійної роботи їх обладнання повинні знаходитися необхідні мастильні та ущільнюючі матеріали, запасні частини та деталі. Їх перелік встановлюється управліннями зрошувальної системи.

Обслуговуючий персонал не повинен допускати тривалої роботи привідних електродвигунів насосів з перевищенням їх номінальної потужності. Короткочасні перенавантаження електродвигунів допускаються в межах, встановлених їх значень.

Резервні насосні агрегати, якщо вони змонтовані на насосній станції, повинні періодично випробуватися при повному їх навантаженні.

На всіх насосних станціях у відповідності з діючими нормами повинно бути встановлено протипожежне обладнання.

Обслуговувати насосні станції можуть особи віком від 18 років, що мають відповідну кваліфікацію і за станом здоров'я допущені медичною комісією до роботи з електротехнічним обладнанням.

Персонал, що обслуговує насосні станції, повинен пройти інструктаж з правил техніки безпеки та охорони праці з обов’язковою відміткою в журналі реєстрації.

Облік роботи насосних станцій здійснюється черговими машиністами у журналах встановленого зразка.

Режими роботи насосних станцій, порядок обслуговування обладнання, механізмів та приладів, графіки проведення поточних та капітальних ремонтів, визначаються управліннями зрошувальних систем.

Обов'язки та права обслуговуючого персоналу насосних станцій обумовлюються спеціальними посадовими та виробничими інструкціями і правилами.

При роботі насосної станції виділяють наступні періоди: підготовчий, поливний та неробочий. Під час підготовчого періоду, рано навесні, проводять ревізію обладнання насосної станції та водозабірної споруди. Перевіряють кріплення основних та допоміжних двигунів, арматури. Після проведення ревізії проводять випробувальний пуск на випробування агрегатів насосної станції при закритій засувці на напірному трубопроводі. Всі пошкодження і дефекти усувають силами персоналу. Підготовлену до поливу насосну станцію приймають за актом, в якому висвітлюють результати ревізії та випробувань, а також рішення про підготовчі і ремонтні роботи. Під час поливного періоду експлуатація проводиться у відповідності з типовими інструкціями, які видаються заводом.

По закінченню поливного періоду проводять ретельне обстеження споруд та насосного обладнання, після чого планують ремонтні роботи.

Обстеження будівлі насосної станції та обладнання проводить комісія разом з персоналом. Результати ревізії та оглядів оформлюють спеціальним актом, роблять запис в журналі. Режим роботи насосної станції встановлюють щорічно за планом зрошення з урахуванням довгострокових гідрометеорологічних прогнозів проводять корегування режиму роботи насосної станції.

 

4 ЕКСПЛУАТАЦІЯ МАГІСТРАЛЬНОГО КАНАЛУ

 

Магістральний канал - головний розподільний канал зрошувальній мережі,що подає воду самопливом на зрошувані землі.

Основними показниками працездатності і технічно справного стану каналу є:

- забезпечення проектної пропускної спроможності;

- мінімальні фільтраційні та експлуатаційно-технічні втрати води;

- відсутність замулення, заростання, обвалювання і розмиву ділянок каналів, а також підтоплення фільтраційними водами прилеглих територій;

- відсутність розмивів нижніх б'єфів і пустот за стінками гідроспоруд;

- безвідмовна робота щитових пристроїв, підйомних механізмів, засобів автоматики, телемеханіки і зв'язку;

- максимальні і мінімальні швидкості води у каналах повинні бути у межах, які забезпечують транспортування наносів і запобігають розмиву каналу.

Заповнення і спорожнення каналу з метою попередження сповзання укосів повинно бути поступовим. Величина інтервалів між окремими пропусками або зменшення витрат води не повинно бути менше двох годин, а зміна витрат не перевищувати 10% для міжгосподарських каналів.

Напування худоби з каналу, проїзд тракторів, автомашин і т. ін. можуть здійснюватись лише у спеціально влаштованих для цього місцях.

Забороняється випасання худоби на дамбах, бермах і укосах каналу, влаштування в руслах каналу (колекторів), будь-яких перемичок, загат, прокопів та інших споруд.

З метою запобігання пошкодження внаслідок замерзання води, закрита зрошувальна мережа в кінці вегетаційного періоду звільняється від залишків води і вживаються заходи, що виключають накопичення її у закритих трубопроводах мережі у зимовий період.

Організуються спостереження за станом облицьованого каналу його протифільтраційним покриттям.

Всі виявлені пошкодження повинні негайно виправлятися з усуненням причин, що викликали їх.

Боротьба з втратами води повинна здійснюватись на всіх зрошувальних каналах - магістральних, міжгосподарських та внутрішньогосподарських і, в першу чергу, на ділянках з підвищеною фільтрацією і втратами води.

Першочерговими експлуатаціними заходами боротьби з втратами води є:

- проведення цілодобових поливів і подача води господарствам зосередженими течіями;

- недопущення забору і подачі надлишкових витрат води у канали;

- суворе дотримання промивних, поливних і зрошувальних норм;

- організація суворого обліку та контролю за правильним водозабором;

- недопущення витікання води через щитові пристрої і переливання води через них;

- забезпечення роботи каналів з мінімальною кількістю підпорів для створення командних горизонтів;

- недопущення заростання та замулення каналів;

- проведення штучних кольматажів каналів, що проходять у піщаних та інших легких ґрунтах.

На стінах понурної частини вузла повинна бути нанесена червона лінія катастрофічного горизонту води. Підтримання горизонту води вище цієї лінії категорично забороняється.

Акведуки, сифони, дюкери, труби та вхідні отвори інших споруд повинні мати огородження і пристосування для вилучення плаваючих предметів. При експлуатації цих споруд особлива увага повинна бути звернута на недопущення підпорів (закупорювання) вхідної їх частини.

Повздовж зрошувальних каналів міжгосподарського значення повинні бути прокладені ходові лінії, закріплені пікетами, кілометровими знаками і постійними реперами. Місце розташування репера повинно бути на виду і вибрано з рахунку забезпечення його збереження.

На кожній вузловій споруді встановлюється постійний репер.

За спорудами і каналами, особливо на небезпечних ділянках, повинні бути встановлені систематичні спостереження, результати спостережень і огляду фіксуються у спеціальних журналах.

До небезпечних відносяться ділянки каналу, що проходять у високих дамбах, на крутих косогорах і у місцях осідання ґрунтів. Під час проходження максимальних витрат води на них повинно бути встановлено цілодобове чергування.

Робоче обладнання і металеві конструкції гідротехнічних споруд, основні та аварійні затвори і огородження, решітки, підйомні механізми і пристосування, прилади для опалення, апаратура автоматичного управління та ін. повинні утримуватись у належному стані.

Утримання і маневрування затворами головних споруд та крупних вузлів вододілення здійснюється у відповідності з затвердженими інструкціями.

Маневрування затворами під час проходження максимальних розрахункових і аварійних витрат води здійснюється лише під безпосереднім наглядом особи, яка відповідає за роботу вузла гідротехнічних споруд.

Підйомні механізми повинні бути обладнані:

- гальмівними пристроями для підтримання затвору у необхідному положенні;

- кожухами для захисту важливих вузлів від пилу і опадів;

- огорожами у відповідності з вимогами техніки безпеки;

- комплектом запасних частин, інструментів та ін.

Перед кожним робочим підйомом або опусканням затворів необхідно оглянути механізми, пази і ущільнення, перевірити гальмівні пристрої. У випадку їх несправності маневрування затворами забороняється.

Ремонт підйомних механізмів виконується при спущених затворах і при обов'язковому дотриманні правил техніки безпеки.

Необхідно періодично перевіряти роботу ходових частин, передач, гальмівних пристроїв, затворів, підйомних та інших механізмів у відповідності з вимогами безпеки експлуатації вантажопідйомних механізмів.

 

5 ЕКСПЛУАТАЦІЯ СПОСТЕРЕЖЛИВИХ СВЕРДЛОВИН, ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ДОРІГ, КОЛЕКТОРНО – ДРЕНАЖНОЇ МЕРЕЖІ

 

На території масиву зрошення ТОВ «Стеблюк» знаходяться 9 спостережливих свердловини (8 свердловин глибиною 4 м та 1 глибиною 6м), за допомогою яких ми можемо спостерігати зміну рівня ґрунтових вод. Ці свердловини влаштовують для дослідження мінерального складу води, визначення якості води для зрошення. Це труба довжиною 20 см над поверхнею землі з оголовком, тут є отвір, через який робиться відбір води для подальшого аналізу.

Крім того на території масиву зрошення побудована колекторно - дренажної мережа 6-ГДр (С33 – С46), 6-Др1 (С47 – С54), 6-Др2 (С55 – С60), 5-ГДр (С6 – С18), 5-Др3(С21 – С30), 5-Др3.1 (С31 – С32).

Для оцінки надійності роботи колекторно-дренажної мережі та уточнення норм обслуговування і ремонтів виділяють дослідні ділянки, на яких ведуть систематичні огляди і заміри, визначають деформації і усувають їх.

Для встановлення режимів роботи дренажу визначають модулі дренажного стоку, положення рівнів ґрунтових вод, скидні витрати, мінералізацію ґрунтових вод та інше. Розрізняють два періоди в роботі дренажу: меліоративний, коли мережа працює з повним навантаженням у період промивок і промивного режиму зрошень, і експлуатаційний, коли підтримують низький рівень ґрунтових вод.

Не дозволяється скидати в колекторно-дренажну мережу побутові та промислові стічні води, а так само скидні води з каналів при зрошенні.

При експлуатації дрен та колекторів проводять наступні роботи:

- контролюють роботу мережі, охороняють дрени, колектори, гирла і колодязі від пошкоджень і руйнувань;

- спостерігають за рівнями ґрунтових вод та їх мінералізацією, з'ясовують залежності меліоративного стану земель від режиму роботи дренажу;

- очищають від сміття та засмічень;

- виконують нівелювання дрен для встановлення деформацій;

- проводять ремонтно-відновлювальні роботи.

При значних деформаціях на колекторно-дренажної мережі організовують ремонтні аварійні бригади.

Не дозволяється саджати дерева та кущі ближче ніж на 10…15м від траси дрен. Свердловини працюють задовільно, якщо після доливки води рівень в ній відновлюється. Рівень ґрунтових вод по свердловині заміряють в період вегетації один раз в 5…10 днів та в не вегетаційний період 1…2 дні в місяць. Для оцінки складу солей в ґрунтових волах 2 рази на рік роблять хімічні аналізи (перед поливом восени та після поливу навесні).

До дорожньої мережі, що знаходиться у веденні управління меліоративної системи, відносяться дороги для вільного під'їзду до споруд і проїзду уздовж крупних каналів і захисних валів (інспекторські дороги) шириною 3,5-5 м, а також під'їзні шляхи від експлуатаційних селищ до доріг загального користування. Для проїзду на мотоциклах, велосипедах або верхи уздовж невеликих каналів прокладають експлуатаційні стежки шириною 1-1,5 м.