Особливості поведінки дитини з аутизмом

Лекція

Немовленнєва симптоматика у дітей з розладами аутистичного спектру

План

1. Загальне уявлення про аутизм

2. Особливості поведінки дитини з аутизмом

2.1. Порушення соціальних контактів і взаємодій

2.2. Обмежені інтереси і особливості гри

2.3. Схильність до повторюваних дій (стереотипій)

2.4. Розлади інтелектуальної сфери

2.5. Порушене почуття самозбереження

 

Загальне уявлення про аутизм

Аутизм – це розлад психіки, для якого характерний дефіцит соціальної взаємодії. У дітей-аутистів виявляються порушення в розвитку, які впливають на їх сприйняття і розуміння навколишнього світу.

Дитячий аутизм на сьогоднішній день зустрічається в 2-4 випадках на 100000 дітей. У комбінації з розумовою відсталістю (атиповий аутизм) цифра зростає до 20 випадків на 100000. Співвідношення хлопчиків і дівчаток при цій патології дорівнює 4 до 1.

Аутизм може зустрічатися в будь-якому віці. Залежно від віку змінюється і клінічна картина захворювання. Умовно розрізняють ранній дитячий аутизм (до 3 років), дитячий аутизм (з 3 років до 10 - 11 років) і підлітковий аутизм (у дітей старше 11 років).

З приводу стандартних класифікацій аутизму суперечки не вщухають досі. Згідно з міжнародною статистичною класифікацією хвороб, в тому числі і психічних, розрізняють дитячий аутизм, атиповий аутизм, синдром Ретта і синдром Аспергера. Згідно з останньою версією американської класифікації психічних хвороб розрізняють лише розлади аутистичного спектру. У ці розлади входить як ранній дитячий аутизм, так і атиповий.

Як правило, діагноз дитячого аутизму ставиться у віці 2,5-3 років. Саме в цей період найяскравіше проявляються мовні порушення, обмеженість в соціальному спілкуванні і замкнутість. Однак перші ознаки аутичної поведінки проявляються ще на першому році життя. Якщо дитина в сім'ї перша, то батьки, як правило, пізніше помічають його «несхожість» на однолітків. Найчастіше це стає явним, коли дитина йде в садок, тобто при спробі інтегруватися в суспільство. Однак якщо в родині є вже дитина, то, як правило, перші симптоми малюка-аутиста мама зауважує ще в перші місяці життя. У порівнянні зі старшим братом або сестрою дитина поводиться інакше, що відразу впадає в очі його батькам.

Аутизм може проявлятися і пізніше. Початок аутизму може спостерігатися і після 5 років. Коефіцієнт інтелекту в цьому випадку вище, ніж у дітей, у яких початок аутизму припав на вік до 3 років. У цих випадках елементарні навички спілкування зберігаються, але ізольованість від світу все ж домінує. У таких дітей когнітивні розлади (погіршення пам'яті, розумової активності і так далі) не так виражені. Дуже часто у них спостерігається високий коефіцієнт інтелекту.

 

Особливості поведінки дитини з аутизмом

2.1. Порушення соціальних контактів і взаємодій є основною характеристикою поведінки дітей з аутизмом і зустрічається в 100 відсотках. Діти-аутисти живуть в своєму власному світі, і переважання цього внутрішнього життя супроводжується відходом від зовнішнього світу. Вони некомунікабельні, активно уникають своїх однолітків.

Перше що може здатися дивним мамі, так це те, що дитина практично не проситься на руки. Грудні діти (діти до року) відрізняються інертністю, малорухомістю. Вони не так жваво, як інші діти, реагують на нову іграшку. У них слабка реакція на світло, звук, вони також можуть рідко посміхатися. Комплекс пожвавлення, властивий для всіх маленьких дітей, у аутистів відсутня або слабо розвинений. Малюки не відгукуються на своє ім'я, не реагують на звуки і інші стимули, що часто імітує глухоту. Як правило, в цьому віці батьки вперше звертаються до сурдолога (фахівця з проблем зі слухом).

На спробу вступити в контакт дитина реагує по-різному. Можуть виникати напади агресії, формуватися страхи. Одним з найвідоміших симптомів аутизму є відсутність зорового контакту. Однак він проявляється далеко не у всіх дітей, а зустрічається в більш важких формах, тому дитина ігнорує і цей аспект соціального життя. Іноді дитина може дивитися як би крізь людини.

Прийнято вважати, що всі діти-аутисти не здатні виявляти емоції. Однак це не так. Дійсно, у багатьох з них емоційна сфера дуже бідна – вони рідко посміхаються, а вираз обличчя у них один і той же. Але також є діти з дуже багатою, різноманітною, а іноді і не зовсім адекватною мімікою.

У міру дорослішання дитина може заглиблюватися в свій світ. Перше, що привертає увагу – це невміння звертатися до членів сім'ї. Дитина рідко звертається за допомогою, рано починає самостійно обслуговувати себе. Дитина-аутист практично не користується словами «дай», «візьми». Вона не контактує фізично – при проханні віддати той чи інший предмет, вона не дає в руки, а кидає. Таким чином він обмежує свою взаємодію з оточуючими людьми. Більшість дітей також не переносять обіймів і інших фізичних контактів.

Найбільш явно проблеми дають про себе знати, коли дитину ведуть в садок. Тут при спробі долучити малюка до інших дітей (наприклад, посадити їх за один загальний стіл або залучити в одну гру) він може давати різні афективні реакції. Ігнорування оточення може бути пасивним або ж активним. У першому випадку діти просто не проявляють інтерес до оточуючих дітям, ігор. У другому випадку вони тікають, ховаються або діють агресивно по відношенню до інших дітей.

2.2. Обмежені інтереси і особливості гри. Одна п'ята дітей-аутистів ігнорує іграшки і всі види ігрової діяльності. Якщо ж дитина і проявляє інтерес, то це, як правило, до однієї іграшці, до однієї телевізійної передачі. Дитина не грає зовсім або грає одноманітно.

Грудні діти можуть тривалий час фіксувати свій погляд на іграшці, але при цьому не тягнутися до неї. Старші діти можуть годинами спостерігати за сонячним зайчиком на стіні, рухом машин за вікном, десятки разів переглядати один і той же фільм. При цьому поглинання дітей цим заняттям може насторожувати. Вони не втрачають інтерес до свого заняття, іноді справляючи враження відчуженості. При спробі відірвати їх від заняття, висловлюють невдоволення.

Ігри, що вимагають фантазії та уяви, рідко захоплюють таких дітей. Якщо у дівчинки є лялька вона не буде її переодягати, саджати за стіл і знайомити з іншими. Її гра обмежиться одноманітним дією, наприклад, розчісуванням волосся у цієї ляльки. Ця дія вона може проробляти десятки разів за день. Навіть якщо дитина і проробляє кілька дій зі своєю іграшкою, то завжди в одній і тій же послідовності. Наприклад, дівчинка-аутист може розчісувати, купати і переодягати свою ляльку, але завжди в одному і тому ж порядку, а ніяк інакше. Однак, як правило, діти не грають зі своїми іграшками, а більше сортують їх. Вибудовувати і сортувати свої іграшки дитина може за різними критеріями - кольором, формою, розміром.

Діти-аутисти відрізняються від звичайних дітей ще й специфікою гри. Так, їх не займають звичайні іграшки. Увага аутиста більше приваблюють предмети домашнього вжитку, наприклад, ключі, шматочок матеріалу. Як правило, ці предмети видають їх улюблений звук або ж мають їх улюбленим кольором. Зазвичай такі діти прив'язані до обраного об'єкта і не змінюють його. Будь-яка спроба розлучити дитину з її «іграшкою» (оскільки деколи вони можуть бути небезпечні, наприклад, якщо мова йде про вилку) супроводжується реакціями протесту. Вони можуть виражатися в вираженому психомоторному збудженні або ж, навпаки, відходом у себе.

Інтерес малюка може зводитися до складання і вибудовування іграшок в певній послідовності, до перераховування машин на стоянці. Іноді у дітей-аутистів можуть бути навіть різні захоплення. Наприклад, колекціонування марок, роботів, захоплення статистикою. Відмінністю всіх цих інтересів є відсутність соціального вмісту. Дітей не цікавлять люди, зображені на марках або країни, звідки вони надіслані. Вони не цікавляться грою, але їх можуть залучати різні статистичні дані.

У свої захоплення діти нікого не впускають, навіть таких же, як і вони аутистів. Іноді увагу дітей привертають навіть не ігри, а певні дії. Наприклад, вони можуть через певні проміжки включати і вимикати кран, щоб дивитися, як тече вода, включати газ, щоб подивитися на язики полум'я.

Набагато рідше в іграх дітей-аутистів спостерігається патологічне фантазування з перевтіленням в тварин, неживі предмети.

2.3. Схильність до повторюваних дій (стереотипій). Повторювані дії або стереотипії спостерігаються у 80 відсотків дітей, хворих на аутизм. При цьому стереотипії спостерігаються як в поведінці, так і в мовленні. Найчастіше це рухові стереотипії, які зводяться до одноманітних поворотів голови, сіпання плечей, згинання пальців. При синдромі Ретта спостерігається стереотипне заламування пальців, миття рук.

Часто зустрічаються такі стереотипні дії при аутизмі: вмикання і вимикання світла; пересипання піску, мозаїки, круп; розгойдування дверей; стереотипний рахунок; комкання або розривання паперу; напруження і розслаблення кінцівок.

Стереотипії, що спостерігаються в мовленні, називаються ехолалії. Це можуть бути маніпуляції зі звуками, словами, словосполученнями. При цьому діти повторюють слова, почуті від батьків, по телевізору або з інших джерел без усвідомлення їхнього змісту. Наприклад, при питанні «будеш сік?», Дитина повторює «будеш сік, будеш сік, будеш сік».

Або ж дитина може запитувати один і той же питання, наприклад:

Дитина - «Куди йдемо?»

Мама - «В магазин».

Дитина - «Куди йдемо?»

Мама - «В магазин за молоком».

Дитина - «Куди йдемо?»

Ці повторення неусвідомлені і припиняються часом тільки після перебивання дитини аналогічної фразою. Наприклад, на запитання «Куди йдемо?», Мама відповідає «Куди йдемо?» І тоді дитина зупиняється.

Часто спостерігаються стереотипії в їжі, одязі, маршрутах прогулянок. Вони набувають характеру ритуалів. Наприклад, дитина завжди йде однією і тією ж дорогою, вважає за краще одну і ту ж їжу, одяг. Діти-аутисти постійно вистукують один і той же ритм, крутять в руках коліщатко, розгойдуються під певний такт на стільці, швидко перегортають сторінки книг.

Стереотипії зачіпають і інші органи чуття. Наприклад, смакові стереотипії характеризуються періодичним облизування предметів; нюхові - постійним обнюхування предметів.

З приводу можливих причин такої поведінки існує безліч теорій. Прихильники однієї з них розглядають стереотипії як вид самостимулюючої поведінки. Відповідно до цієї теорії тіло дитини-аутиста є гіпочутливим і тому воно виконує самостимуляцію, для того щоб збудити нервову систему.

Прихильники іншої, протилежної концепції, вважають, що навколишнє середовище є гіперзбудливим для дитини. З метою заспокоїти тіло і усунути вплив навколишнього світу дитина використовує стереотипну поведінку.

2.4. Розлади інтелектуальної сфери. У 75 відсотках випадків спостерігаються різні розлади інтелекту. Це може бути розумова відсталість або нерівномірний розумовий розвиток. Найчастіше, це різні ступені відставання в інтелектуальному розвитку. Дитина-аутист проявляє труднощі в зосередженні, цілеспрямованості. Також у нього відзначається швидка втрата інтересу, розлад уваги. Загальноприйняті асоціації та узагальнення рідко доступні. Тести на маніпуляції і візуальні навички аутична дитина, як правило, виконує добре. Однак, тести, що вимагають символічного і абстрактного мислення, а також включення логіки, виконуються погано.

Іноді у дітей спостерігається інтерес до певних дисциплін та формування окремих сторін інтелекту. Наприклад, вони мають унікальну просторову пам'ять, слух або сприйняття. У 10 відсотках випадків спочатку прискорений інтелектуальний розвиток ускладнюється розпадом інтелекту. При синдромі Аспергера інтелект зберігається в межах вікової норми або навіть вище.

За різними даними зниження інтелекту в межах легкої та середньої розумової відсталості відзначається більш ніж у половини дітей. Так, половина з них має IQ нижче 50. У третини дітей відзначається інтелект на прикордонному рівні (IQ 70). Однак зниження інтелекту не носить тотального характеру і вкрай рідко досягає ступеня глибокої розумової відсталості. Чим нижче коефіцієнт інтелекту у дитини, тим важче його соціальна адаптація. Решта дітей з високим коефіцієнтом інтелекту володіють нестандартним мисленням, що також дуже часто обмежує їх соціальну поведінку.

Незважаючи на зниження інтелектуальних функцій, багато дітей самі навчаються елементарним шкільним навичкам. Деякі з них самостійно навчаються читання, набувають математичні навички. У багатьох надовго можуть зберігатися музичні, механічні та математичні здібності.

Для розладів інтелектуальної сфери характерна нерегулярність, а саме, періодичні поліпшення і погіршення. Так на тлі ситуативного стресу, хвороб можуть виникати епізоди регресу.

2.5. Порушене почуття самозбереження. Порушення почуття самозбереження, яке проявляється аутоагресією, зустрічається у однієї третини дітей-аутистів. Агресія є однією з форм реагування на різні не зовсім сприятливі життєві ситуації. Але оскільки при аутизмі відсутній соціальний контакт, то негативна енергія проектується на самого себе. Для дітей-аутистів характерні удари по самому собі, укуси самого себе. Дуже часто у них відсутнє «почуття краю». Це спостерігається ще в ранньому дитинстві, коли малюк звисає за борт коляски, перелазить через манеж. Старші діти можуть вискочити на проїжджу частину дороги або зістрибнути з висоти. У багатьох з них відсутнє закріплення негативного досвіду після падінь, опіків, порізів. Так, звичайна дитина, впавши або порізавшись раз, буде уникати цього в подальшому. Малюк-аутист може проробляти одну і ту ж дію десятки разів, при цьому завдаючи собі каліцтва, але не зупиняючись.

Природа такої поведінки мало вивчена. Багато фахівців вважають, що така поведінка обумовлено зниженням порога больової чутливості. Це підтверджується відсутністю плачу при ударах і падіннях малюка.

Крім аутоагресії може спостерігатися агресивна поведінка, спрямоване на кого-небудь. Причиною такого поводження може бути захисна реакція. Дуже часто вона спостерігається, якщо дорослий намагається порушити звичний уклад життя дитини. Однак спроба протистояти змінам також може проявлятися і в аутоагресії. Дитина, особливо якщо вона страждає на важку форму аутизму, може кусати себе, бити. Ці дії припиняються, як тільки припиняється втручання в його світ. Таким чином, в даному випадку, така поведінка є формою спілкування з навколишнім світом.

Особливості ходи і рухів. Нерідко у дітей-аутистів спостерігається специфічна хода. Найчастіше вони імітують метелика, ходячи при цьому навшпиньки і балансуючи руками. Деякі ж пересуваються підстрибом. Особливістю рухів дитини з аутизмом є якась незручність, незграбність. Біг таких дітей може здаватися безглуздим, тому що під час нього вони розмахують руками, широко розставляють ноги.

Також діти, які страждають аутизмом, можуть ходити приставним кроком, розгойдуватися під час ходьби або ходити лише певним особливим маршрутом.

Лекція