Тема 6.Вербальний та невербальний зв’язок екскурсовода з туристами.

Взаємодія екскурсовода та екскурсантів полягає у спілкуванні. Як і педагогічне спілкування, спілкування екскурсовода та екскурсантів є формою прямого спілкування. Спілкування екскурсовода з екскурсантами має не лише інформативний компонент. Цілями такого спілкування може бути організація, емоційна насиченість, встановлення та підтримання контакту, вихід із контакту, подяка, зауваження, вирішення конфліктних ситуацій. Екскурсовод активно застосовує вербальні й невербальні засоби спілкування. До культури спілкування екскурсовода ставляться дуже високі вимоги. Вони стосуються не лише культури та техніки мовлення, а й культури міжособистісних стосунків, що визначається загальною культурою.

Екскурсійна діяльність є груповою діяльністю. Кожний екскурсант має власні очікування від екскурсії, які він проектує на всю екскурсію. Його вдоволеність екскурсією залежить від ступеня здійснення цих очікувань. Групова екскурсійна діяльність великою мірою здійснюється через індивідуальну діяльність кожного члена екскурсійної групи, тому слід приділяти велику увагу індивідуальності кожного екскурсанта.

Кожна екскурсія вимагає диференційованого підходу до її учасників залежно від складу групи. Цей підхід полягає у відборі інформації та визначається різними категоріями екскурсантів та цілями екскурсії. Як неможливо спланувати універсальний урок без урахування специфіки навчальної групи, так і не може бути універсальної екскурсії, що задовольняла б потреби всіх категорій екскурсантів.

Суб’єкт-суб’єктний характер екскурсії передбачає двосторонню активність її учасників. Загальна тенденція взаємодії між екскурсоводом та екскурсійною групою полягає в тому, що свою активність екскурсовод регулює та визначає. Вона є первинною. Екскурсовод спричиняє та викликає активність екскурсантів. Вона є вторинною та залежить від активності, вправності, фахової підготовки екскурсовода. Активність екскурсанта полягає у сприйнятті інформації, його мовленнєвій діяльності. Ознакою активності екскурсантів є здатність до аналізу, формування уявлень та власних оцінок. Екскурсовод повинен усвідомлювати власну відповідальність, оскільки саме він є носієм не лише певної інформації, а й власного ставлення до подій, про які йде мова на екскурсії. Його власна оцінка є передумовою формування оцінок та установок екскурсантів.

Кожна екскурсія будується з урахуванням психічних процесів та відбувається за законами психології. На екскурсії задіяні такі психічні утворення, як пам’ять, увага, мислення, інтелект, активність, емоції. Екскурсоводу необхідно мати чітке уявлення про згадані психічні процеси, закони їх розвитку для керування ними протягом екскурсії.

Для позитивного сприйняття екскурсії непересічного значення набуває її емоційна насиченість. Кожному педагогові відомо, що позитивний емоційний заряд уроку багато в чому визначає його результативність. Це ще більшою мірою стосується екскурсії, оскільки вона виконує не лише навчальні та виховні функції, а й функції відпочинку. До позитивних емоцій на екскурсії належить не лише радість пізнання, а й радість споглядання, спілкування, перебування у приємній атмосфері людської взаємодії, контакту із природою, історією, іншими людьми. Тому проблемі контакту ми приділяємо важливе місце в дослідженні екскурсійного процесу.

Описані вище педагогічні ознаки екскурсії є дієвими лише тоді, коли екскурсовод є цікавою особистістю, емоційним лідером для групи. Його має вирізняти висока професійна, у тому числі, педагогічна майстерність, ідейність та переконаність, сукупність особистісних рис, що дозволяють будувати ефективні взаємини з людьми, широкий кругозір, розвинута професійна інтуїція, артистична майстерність, шарм, культура вербального та невербального мовлення та культура спілкування, розвинута пам’ять та увага. Особистість екскурсовода має стати об’єктом детального вивчення професійної педагогіки.

Екскурсія – це складний педагогічний процес. Її успіх залежить не тільки від інтересу, що його представляє тема екскурсії та екскурсійна інформація. Існує система чинників, які впливають на успіх екскурсії та дозволяють будувати її як педагогічний процес. Розглядаючи екскурсію як педагогічний процес із сталими педагогічними ознаками, ми виділяємо також такі ознаки, які дозволяють виявити найбільш значущі розбіжності між екскурсійним та навчальним процесом пізнання.

Це такі ознаки:

1. Епізодичність екскурсійної діяльності (здебільшого екскурсія є одноразовою подією для екскурсанта).

2. Відсутність функції контролю (діяльність екскурсантів на екскурсії не оцінюється традиційними для навчального процесу способами).

3. Високий ступінь наочності.

4. Відсутність просторового обмеження, ознака пересування.

5. Добровільність участі в екскурсії.

6. Відсутність стійкого впливу на мотиваційну сферу екскурсантів.

7. Поєднання пізнавальної діяльності з відпочинком.

8. Обмеженість дисциплінарних впливів на екскурсантів.

9. Неможливість створення повноцінного колективу екскурсантів через часову обмеженість екскурсії.

10. І, найголовніше, що відрізняє екскурсію від традиційного педагогічного процесу, це те, що педагогічний вплив на екскурсії є прихованим.

Оскільки екскурсовод перебуває в ситуації інформаційної переваги, в учасника екскурсії не повинно з’явитися враження про його принижену позицію відносно екскурсовода. Як говорить В. Гюнтер, екскурсія може справити на екскурсанта враження про те, що він перебуває в позиції учня, якого повчають, навчають та виховують, викликати спогади про школу та побоювання відчути себе в ролі учня. Тому екскурсовод повинен ретельно готуватися до екскурсії, обирати форми спілкування з екскурсантами так, щоб запобігти цьому й дати відчути екскурсантові його рівноправність та спрямувати його активність