Сутність та основні поняття спеціалізованого туризму

Вперше термін "спеціалізований туризм" зустрічаємо в роботі М. П. Крачила, де він ототожнює його з пізнавально – діловим:

"Пізнавально–діловий або спеціалізований туризм охоплює групи людей, об'єднаних єдиною метою або професійними інтересами. Це можуть бути інженери, лікарі, педагоги, спеціалісти сільського господарства та інші особи, котрі здійснюють туристські подорожі за спеціальними програмами та маршрутами. До них можна віднести туристів, які налагоджують ділові контакти, вчених і спеціалістів, які беруть участь у роботі конференцій, конгресів, з'їздів, асамблей, симпозіумів, семінарів, а також осіб, які приїхали до рідних, близьких іа знайомих на відпочинок".

Спеціалізований туризм – термін, що використовується для позначення туристів, які купують спеціалізований тур і виїжджають з метою вивчення специфічних особливостей тієї чи іншої місцевості, для отримання особистого досвіду, виконання спортивних нормативів, активного відпочинку тощо. В рамках спеціалізованого туру особлива увага приділяється широкому діапазону питань, що пов'язані з вивченням культури, природи місця відвідування, а також з професійними і різного виду спортивно–туристичними інтересами подорожуючих, з обов'язковим дотриманням правил безпеки, що особливо важливе для самодіяльного, спортивного туризму. В міжнародній практиці виділяють наступні види спеціалізованого туризму: пригодницький («м'який» та «жорсткий»), екотуризм, етнічний (ностальгічний), сільський, фермерський, спортивний, дитячо-юнацький та ін.

 

" Cпеціалізований туризм " - це система окремих сегментів туризму, в основу виділення яких поставлена мета подорожі

(Дутчак С.В., Дутчак М.В.

Деякі аспекти виділення сегментів спеціалізованого туризму…).

Авторами виділяються наступні сегменти спеціалізованого туризму:

- Пізнавально-культурно-розважальний (1 - пізнавальний (екскурсійний): міський, етнографічний, історичний, архітектурний, літературний, 2 – культурно-розважальний)

- Курортно-лікувальний (поділяється за спеціалізацією курортів)

- Комерційно-діловий (конгресний, комерційний, аграрний, промисловий)

- Релігійний (поділ за основними світовими релігіями)

- Спортивно оздоровчий (1 - власне спортивний: пішохідний, гірський, водний, вело туризм, спелеотуризм, кінний, 2 - самодіяльний, 3 – спортивно-оздоровчий)

- Екологічний

- Екзотичний (екстремальні кліматичні умови, екзотичні місця, нетипове спорядження та транспортні засоби)

 

В польській літературі зустрічається термін turystyka specjalistyczna (kwalifikowana). Цей термін має досить вузьке значення і найчастіше стосується активного (спортивного) туризму, для організації якого необхідна спеціальна підготовка (кваліфікація) та спеціальне спорядження.

 

В російських підручниках зустрічається термін «спеціальні види туризму»j

Бабкин А. Специальные виды туризма (2008)

До спеціальних видів туризму можна віднести тури, які повністю або частково характеризуються наступними ознаками:

- Немасові, достатньо рідкісні види туризму

- Трудомісткі по створенню туристичного продукту

- Капіталомісткі види туризму

- Тури, що поєднують ознаки різних видів туризму

- Нові види туризму, зумовлені вторинними потребами людини

- Види туризму з використанням нетрадиційних джерел фінансування

 

До спеціальних, найбільш поширених видів туризму автор відносить:

- Релігійний туризм

- Діловий туризм (конгресово-виставковий, інсентив)

- Лікувально-оздоровчий

- Екологічний

- Подієвий

- Гірськолижний

- Екстремальний

- Круїзний

 

З точки зору туроперейтингу близьким є поняття «програмний туризм»

Для дослідження статистики туризму ВТО визначена наступна класифікація туризму за метою подорожі.

 

PERSONAL 1.1. Holidays, leisure and recreation

1.2. Visiting friends and relatives

1.3. Education and training

1.4. Health and medical care

1.5. Religion/pilgrimages

1.6. Shopping

1.7. Transit

1.8. Other

2. BUSINESS AND PROFESSIONAL

 

В англомовних джерелах зустрічається поняття «Niche tourism» або «Special Interest Tourism» (SIT). Воно позиціонується як альтернатива масовому туризму

 

Special interest tourism is defined as travelling with the primary motivation of practising or enjoying a special interest. The term ‘special interest tourism’ has traditionally been used for those forms of tourism which focus on activities which attract a small number of highly dedicated visitors.

2. Мотиваційні чинники в спеціалізованому туризмі.
Вважається, що при класифікації туристичних подорожей вирішальне значення має їхня ціль (мотив). В основі мотивації туристичної поведінки лежать т.зв. «туристичні потреби».

Туристичні потреби людини – це сукупність станів людини, що породжують установки на активний відпочинок, готовність до подорожей і поїздок.

При дослідженні потреб, що спонукають людину вирушити в подорож, більшість дослідників спираються на теорію потреб Маслоу,

Згідно з цією теорією потреби людини мають ієрархічну структуру з 5 рівнів.

• Фізіологічні потреби (потреби найнижчого рівня) є необхідними для виживання. Вони включають потребу в їжі, воді, захисті, відпочинку, сексуальні потреби.
• Потреби в безпеці (самозбереження)включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу і впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задовольнятися в майбутньому.
• Соціальні потреби (потреби в приналежності, дружбі, любові) включають почуття приналежності до чого-небудь або кого-небудь, підтримки.
• Потреби в повазі включають потреби в особистих досягненнях, компетентності, повазі з боку оточуючих, визнанні.
• Потреби в самовираженні, самореалізації — потреби в реалізації своїх потенційних можливостей і зростанні як особистості.

З позицій антропології туризму Т.С. Пархоменко розподіляє всі потреби, що спонукають людей до туризму, на 3 основні групи:

- Вітальні (матеріальні, фізіологічні) – потреби тіла

- Соціальні – потреби, що формуються через життя в певному соціумі та спілкування з іншими людьми, самореалізації, визнанні

- Духовні – потреби в пізнанні (інтелектуальні), моральні, естетичні, екзистенцій ні (розуміння сенсу буття) тощо

 

Туризм є засобом задоволення всіх 3 груп потреб

- Вітальні. Задоволення потреби в освоєнні нового простору, в оздоровленні та відновленні фізичних сил (оздоровчий, рекреаційний). Потреба в харчуванні в окремих випадках може стати домінуючою (гастрономічний туризм).

- Соціальні потреби також можуть виступати мотивами для здійснення подорожей. Це потреба в спілкуванні (нові знайомства, колектив), самореалізації та визнання з боку інших людей, демонстрація певного соціального статусу (мотивація престижу).

- Духовні потреби. Визначення людиною свого місця в світі, пошук сенсу буття, своїх історичних коренів, національної ідентичності, прагнення до духовного збагачення тощо. Культурно-пізнавальний, релігійно-паломницький, ностальгійний, етнічний тощо.

 

Потреби є спонукаючою силою як до туристичної поведінки, так і до туристичної діяльності. При цьому потреба передує мотивації.

Туристська мотивація – сукупність спонукань і стимулів, що змушують людину реалізувати свої рекреаційні та інші потреби через туризм.

Туристська мотивація може бути визначена як спонукання людини, спрямовані на задоволення рекреаційних потреб, залежно від його індивідуальних фізіологічних та психологічних особливостей, системи поглядів, цінностей, схильностей, освіти і т. д.

 

Під терміном «мотиви туризму» розуміють ті спонукальні причини, які визначаються біологічними і соціальними потребами і примушують людей задовольняти їх, купуючи туристичний продукт

 

В основі туристичних мотивів лежить мета подорожі. За класифікацією Квартальнова, найважливішою метою може бути:

- відпочинок, дозвілля, розваги

- пізнання

- заняття спортом

- лікування

- ділова мета

- паломництво

- гостьова мета

 

Види відпочинку дозволяють скласти умовну класифікацію туристських мотивацій при виборі подорожі.

1. Турбота про здоров'я. Для реалізації цього мотиву передбачені тури культурно-оздоровчі, лікувальні, з використанням оздоровчих видів спорту, а також екзотичні тури, наприклад для охочих кинути палити.

2. Заняття спортом. Тури, що містять різноманітні види спорту, активний та екстремальний туризм.

3. Навчання. Тури, пов'язані з вивченням іноземних мов та розмовної практикою, передбачають щоденні заняття і різні види рекреаційної діяльності; тури, навчальні різних видів спорту, а також професійні програми навчання Найбільшу групу складають навчальні тури по інтересах

4. Можливість самовираження і самоствердження. Пригодницькі тури: висококатегорійние туристські походи, сафарі, полювання, підкорення гірських вершин, експедиції та ін

5. Можливість зайнятися улюбленою справою (хобі) в середовищі однодумців. Спеціальні тури для автоаматорів, фанатів і спортивних уболівальників на спортивні змагання, чемпіонати та олімпіади; тури для паломників, колекціонерів, гурманів.

6. Вирішення ділових проблем. Ділові, конгрес-тури та ін

7. Розвага і потреба в спілкуванні з людьми. Подорожі в святкові дні і тури з розважально-пізнавальними програмами, подієві, фестивальні.

8. Задоволення інтересу і підвищення культурного рівня. Цей туристський мотив реалізується у всіх вищеперелічених турах, але найбільш характерний для пізнавальних турів

Специфічні інтереси різних туристичних груп дозволяють виділити чотири категорії туристських мотивів, елементи яких визначають вибір туриста.

1. Природні та кліматичні мотиви. Ці мотиви туризму переважно є визначальними для туристів. Вони визначаються природними об’єктами, явищами (клімат, повітря, вода, рослинність, гори, ліси), властивостями місцевостей та територій. Такими елементами, наприклад, є природні фактори. Усі вони відіграють важливу роль у розвитку різних видів туризму (зокрема спортивного, гірського, лижного і.т.д.).

2. Культурні мотиви. До даного виду мотивів туризму належать об’єкти, які складають культурну спадщину країни. До таких елементів відносяться історичні місця, археологічні пам’ятники, музеї, картинні галереї, театри, народне мистецтво та ін.

3. Економічні мотиви. До даного виду мотивів туризму належать усі ті економічні фактори, які охоплюють вартість подорожі. Цей вид мотивів туризму відіграє важливу роль при формуванні недорогих турпакетів. Економічні мотиви туризму мають суттєвий вплив на велику кількість туристів, які належать до класу з середніми доходами та нижче.

4. Психологічні мотиви. До цього виду мотивів належать внутрішні мотиви туристів. Ці мотиви зумовлені психологічними потребами, які відчувають туристи. Необхідно зазначити, що зі збільшенням доходів приватних осіб психологічні мотиви туризму більшою мірою впливають на вибір нових туристських місць призначення.