Види єдиноборств що входять в олімпійські ігри

ВСТУП.. 2

Види єдиноборств що входять в олімпійські ігри. 3

Дзюдо. 3

Бокс. 4

Тхеквондо. 6

Греко-римська боротьба. 8

Вільна боротьба. 9

ВИСНОВОК.. 12

Використана література.. 13

 

 

 

 

ВСТУП

 

Олімпійські ігри - найбільші міжнародні комплексні спортивні змагання, які проводяться кожні чотири роки. Протягом понад тисячоліття на землі Стародавньої Греції поблизу селища Олімпія, розташованого на острові Пелопоннес, проводилися змагання грецьких атлетів, що увійшли в історію під назвою Олімпійські ігри. Стародавні греки створили безліч прекрасних легенд, що розповідають про те, як з'явилися Олімпійські ігри. За однією з них, ігри заснував Геракл після шостого подвигу - очищення обори Авгія, царя Еліди. Ігри проводилися з тих пір кожні чотири роки на священній рівнині, обсаджена самим Гераклом оливами.

Олімпійські єдиноборства набули найширшого розповсюдження серед інших видів боротьби та рукопашного бою. Причина проста - такі єдиноборства не тільки допомагають захиститися на вулиці, поліпшити фізичну форму і психічний стан, а й дозволяють зробити кар'єру в спорті. До того ж змагання самі по собі загартовують дух спортсмена. У цьому рефераті мова піде про те, які види єдиноборств вважаються олімпійськими та історію їх виникнення.

 

 

Види єдиноборств що входять в олімпійські ігри

Дзюдо - відносно нове японське єдиноборство, створене в кінці 19 століття. Назва бойового мистецтва перекладається як «м'який шлях». " Немає кордонів на шляху м'якості,

І для серця не буде ворогів "

Міфуне Кюдзо один із найкращих учнів засновника дзюдо.

Оскільки дзюдо засновано на використанні рухів супротивника, воно вважається мистецтвом самозахисту, однак за допомогою прийомів дзюдо виходить не тільки успішно захищатися, а й нападати.

Будучи ще молодим, засновник дзюдо Дзігоро Кано думав про гармонію тіла і духу. Дзігоро був звичайною людиною, що не відрізняються особливими фізичними можливостями, проте зумів за короткий час досконало освоїти складну техніку прийомів джиу-джитсу, що виникла ще в п'ятнадцятому столітті. Осягаючи дане мистецтво, він зрозумів, що не все в ньому ідеально. З цього і почалося виникнення нового виду боротьби. Кано, взявши найкраще з джиу-джитсу, прибравши небезпечні удари і доповнивши деякими своїми прийомами, створив нову систему духовного і фізичного вдосконалення - дзюдо. «Дзю» - «гнучкий, м'який», «до» - «пізнання, точка зору, певний склад розуму». Закінчивши університет в 1882 році, Кано в Токіо при храмі Ейсе відкрив першу школу дзюдо. Засобів для обладнання приміщення катастрофічно не вистачало. У рік відкриття в школі займалося всього дев'ять учнів. У 1883 році з'являється система розрядів, а пізніше, в 1900-му році, - і суддівські правила для змагань. У 1909 році Дзігоро першим в Японії стає членом МОК, а трохи пізніше, в 1911 році, засновником і президентом Японської спортивної асоціації. Професор Кано остаточно сформував техніку дзюдо в 1887 році. Сама система була завершена до 1922 року, до ювілею, присвяченому 40-річчю школи «Кодокан». Професору тоді виповнилося 62 роки. Перший чемпіонат з дзюдо світового масштабу пройшов у Токіо в 1956 році. Після цього такі змагання стали відбуватися регулярно і в різних країнах.

Які ж якості розвиває цей вид єдиноборств? В першу чергу посилені тренування з напарником сприяють зміцненню витривалості, швидкості, придбання реакції і сили. Важливо й те, що, крім фізичної сили, спортсмен повинен і продумувати кожен свій крок на татамі, адже можна виграти сутичку, піймавши свого суперника на самій банальної його помилку. Недарма кажуть, що сильного може перемогти розумний, якщо замість того, щоб протистояти перевершує його силі, він направить її в правильне для себе русло. На сьогоднішній момент навіть діти мають хоч найменше уявлення про це бойовому мистецтві. Тренери радять вибирати дзюдо для дітей і дорослих в якості спорту, за допомогою якого можна підтримувати фізичну форму як дорослим, так і дітям через наявність у цьому виді єдиноборств безлічі технічних елементів, що вимагають чималої підготовленості та певного мислення, які й будуть розвинені в процесі занять. Дзюдо допоможе вдосконалювати себе, своє тіло і розум. Але головне, що придбає дитина, займаючись дзюдо, - це впевненість у собі, елементарні навички самооборони (батьки можуть бути спокійні за своє чадо в темний час доби) і дисциплінованість, яка, в свою чергу, виробляє сильний характер, а значить, будує сильну, непохитну особистість.

На Олімпіадах дзюдо представлено як спортивне єдиноборство. Свою Олімпійську історію дзюдо веде з 1964 року (XVIII літні Олімпійські ігри, Токіо, Японія). Жінки стали брати участь в Олімпійських іграх з 1992 року (XXV Олімпійські ігри, Барселона, Іспанія).

Бокс - це мистецтво ведення бою, при якому борці наносять один одному удари руками в спеціальних рукавичках. Перемога присуджується в разі, якщо суперник збитий з ніг і не може встати на ноги протягом 10 секунд (нокаут), а також якщо він отримав травму, яка не допускає продовження бою. Це єдиноборство допомагає людям бути впевненими в собі, стати фізично розвиненим і навчитися самообороні. Бокс - це вид спорту, де потрібна воля і сила духу, гранична концентрація уваги, відточені дії і миттєві рішення.

Бокс вперше з’явився на Олімпійській арені в Сент-Луїсі 1904 року. Починаючи з Олімпіади в Лондоні в 2012, році жіночий бокс включено в програму Олімпійських ігор. Мається свідчення того, що бокс як кулачний вид єдиноборств існував приблизно десь 1500 року до нашої ери на острові Крит. Сучасні дослідження дозволяють також стверджувати, що цей вид єдиноборства був відомий в Африці набагато раніше, зокрема в Ефіопії. Ієрогліфічні записи, що датуються 4 тисячоліттям до нашої ери, свідчать про поширення цього спорту по всій долині Нілу і в Єгипті після завоювання Єгиптом Ефіопії.
Бокс поширювався разом з єгипетською цивілізацією через Середземномор'я і Близький Схід. 686 року до нашої ери він настільки удосконалився, що був включений до Олімпійських Ігор.
Однак боксом, в сучасному розумінні цього слова, той вид єдиноборства назвати було важко. Поєдинки проходили просто неба.
Глядачі були межею арени, на якій боксували спортсмени. Боротьба тривала доти, доки один з учасників був не в змозі продовжувати поєдинок. Перші боксери змагалися насамперед за славу, однак переможець одержував також золото, домашню худобу або інші трофеї.
Щоб захистити руки і зап'ястя, борці обмотували свої кулаки, а іноді й дві третини передпліччя тонкими м'якими смужками шкіри. В 4-му тисячолітті до нашої ери смужки виготовлялися з твердої шкіри. Вони не тільки захищали руки, але й перетворювали їх на зброю. Пізніше, в Римській імперії на смужки шкіри надягалися спеціальні мідні чи залізні накладки, щоб вести гладіаторські бої, які зазвичай закінчувалися смертю одного з бійців.

У минулому, коли боксери проводили поєдинки без рукавичок, боротьба акцентувалася тільки на потужності нанесеного удару. Такого стилю суперники дотримували доти, доки один з них був не в змозі продовжувати поєдинок. Руки боксера не мали визначеної поставленої позиції, а робота ніг практично була відсутня. З появою боксерських рукавичок і можливості перемоги за пунктами, техніка боксування, що включає не тільки роботу рук, але й ніг, стала більш важливою.
Джеймс Корбетт був першим сучасним боксером важковаговиком, що сконцентрувався на техніці боксу. Чемпіон у важкій ваговій категорії Джек Демпсі користувався величезною популярністю у глядачів за досить агресивну манеру ведення бою і за прагнення закінчити поєдинок нокаутом. Демпсі вів бій з низької стійки. Суперваговик Майк Тайсон, що приніс у професійний бокс так званий "інстинкт вбивці" і виграв наприкінці 80-х років двадцятого століття титул чемпіона світу за версіями WBA, WBC і IBF, використовував подібний стиль ведення бою.

До появи Мухаммеда Алі вважалося, що важковаговики не можуть швидко пересуватися по рингу. Однак Алі довів, що він найшвидший важковаговик свого часу. Він начебто танцював навколо суперника з опущеними руками, здатними швидко зайняти позицію для оборони або нападу. І хоча Мухаммед не мав руйнівного удару, багато поєдинків він вигравав нокаутом, проводячи серію з численних швидких і сильних ударів.

Брати Кличко теж внесли в техніку боксу свій стиль. Використовуючи свої фізичні дані, а саме високий зріст і велику довжину рук, вони тримають суперника на далекій дистанції, завдаючи серії ударів лівою рукою і використовуючи праву руку для нанесення удару, що зазвичай відправляє суперника в нокаут. Хоча і удари лівою рукою неодноразово відправляли їхніх суперників на помост рингу.

Вибір стилю індивідуальний для кожного боксера, однак двома найбільш важливими аспектами сучасної техніки боксу залишаються швидке пересування спортсмена по рингу і комбінації ударів руками.

Тхеквондо - корейський варіант східних єдиноборств, створювалося як мистецтво самооборони, спрямоване на швидке знешкодження агресора. Характеризується постійним обміном ударами під час бою, протягом якого рефері не зупиняє. Під час занять тхеквондо у людини розвиваються швидкість мислення, інтуїція, уміння управляти тілом і емоціями, з'являється впевненість у власних діях. Під час тренувань задіяні всі м'язи тіла.

У середині 1950-х років, незабаром після закінчення війни, в Південній Кореї з'явилася необхідність в застосуванні бойового мистецтва, яке могло б стати символом духу корейців. Нове єдиноборство було розроблено в 1955 році на основі корейських видів боротьби тхеккен і субак і з додаванням деяких правил карате. Тхеквондо можна перевести як «шлях руки і ноги», або «шлях ноги і кулака».

Тхеквондо є скоріше видом спорту, ніж бойовим мистецтвом, оскільки дане єдиноборство не має духовно-філософської основи. Тому воно і підтримується владою, які можуть не побоюватися, що послідовники тхеквондо рано чи пізно стануть духовної опозицією для державної системи. Цей вид єдиноборства придатний тільки для масового фізичного виховання.

Тхеквондо було оголошено апогеєм розвитку корейських єдиноборств, а всі бойові мистецтва, що існували в минулому і що вплинули на новий стиль, - проміжними, що знаходяться на нижчій стадії розвитку.

Засновником стилю тхеквондо став генерал Чхве (Чой) Хон Хі. Корейські єдиноборства він вивчав у себе на батьківщині, а карате - в Японії, де йому вдалося досягти чималих успіхів і отримати другий дан. У 1966 році була створена Міжнародна федерація тхеквондо.

На початку 1970-х років через складну політичну обстановку в країні Чхве покинув Корею і переніс штаб-квартиру федерації до канадського міста Торонто. Однак генерал позбувся фінансової підтримки, яку раніше надавало йому уряд Південної Кореї, в зв'язку з чим Чхве Хон Хі довелося співпрацювати з керівництвом КНДР. Саме через це і з'явилися розбіжності в написанні назви даного єдиноборства: в Північній Кореї воно стало називатися тейквондо.

З середини 1970-х років Міжнародна федерація тейквондо (ІТФ) стала діяти тільки на території країн КНДР, СРСР і деяких країн Східної Європи.

У техніку тейквондо входять:

- Пхумсе - вправи, що розкривають рівень підготовки людини, який вивчає цей вид єдиноборств;

- Кепха - вправи з розбивання предметів;

- Керугі - поєдинок, що проводиться з дотриманням всіх правил і використанням протекторів, перемога за який присуджується згідно з сумою набраних очок.

Пріоритетними вважаються удари ногами. Руками наноситься тільки 30% всіх ударів. У цьому полягає одна з відмінностей тейквондо від карате. Зброя взагалі не застосовується, оскільки, згідно із традиціями цієї єдиноборства, добре підготовлена ​​людина сам по собі є грізною зброєю для інших.

У 1994 році тейквондо отримало статус одного з олімпійських видів спорту, а в 2000 році змагання з нього були включені в програму Олімпійських ігор.

На Олімпійських іграх присутній його спортивний варіант, який розвивається Всесвітньою федерацією тхеквондо (WTF). У 1988 році (XXIV Олімпіада, Сеул, Республіка Корея) тейквондо присутнє на Олімпіаді в якості показового виду спорту, а з 2000 року (XXVII Олімпіада, Сідней, Австралія) є Олімпійським видом спорту. Проводяться змагання між чоловіками, і між жінками.

Греко-римська боротьба (класична боротьба) є популярним видом бойових мистецтв в Європі. Стародавня Греція - колиска розвитку багатьох видів спорту, і боротьба, як вид спорту, досягла справжнього розвитку саме в Греції. Боротьба була включена з 704 року до н.е. в програму Олімпійських ігор. Вона входила в класичне п'ятиборство - пентатлон: біг, метання списа, метання диска, стрибки і боротьба. Перші правила були такими: перемагав той борець, хто кине противника на землю три рази. Основна мета боротьби - вивести противника з рівноваги, притиснувши його лопатками до килима (туше). Використовується певний набір технічних прийомів. Величезне значення в боротьбі відіграють сильні і швидкі ноги спортсменів. У поєдинку заборонено застосовувати дії ногами, тому пересуватися борець повинен швидко і впевнено, щоб збити з пантелику суперника. Розвинені м'язи тіла і кінцівок, високий рівень силової підготовки - ось те, що отримують спортсмени, що займаються греко-римською боротьбою.

Даний вид олімпійської боротьби бере участь в сучасних Олімпіадах з 1896 року (I Олімпіада, Афіни, Греція).

Вільна боротьба - це сутичка двох борців з використанням різних технічних прийомів, таких як захоплення, кидок, переворот, підсікання, підніжка і інші. Мета кожного з суперників - домогтися перемоги, поклавши противника лопатками на килим. Для цього потрібно навчитися віртуозно володіти власним тілом і управляти тілом суперника, щоб використовувати його ж вагу проти нього. При заняттях вільною боротьбою значно поліпшується фізичний стан. Постава і статура стають рівними. Спортсмени набувають міцну дихальну систему, еластичні і гнучкі суглоби і стають витривалішими. На міжнародній спортивній арені вільна боротьба з'явилася пізніше греко-римської боротьби. Батьківщиною вільної боротьби вважається Англія. Пізніше її завезли до Америки. На професійному килимі ця боротьба набула вкрай потворних форм. У ній дозволялися самі дикі прийоми: проти суглобні захвати, вивертання суглобів, больові прийоми і т.д. Звичайно, в основному, борці-професіонали симулювали звірства один над одним, щоб викликати постійний інтерес до сутичок. Боротьбу, яку почали культивувати головним чином в коледжах та університетах США у нас називали «вільно-американською любительською боротьбою». Правила міжнародної вільної боротьби схожі саме з цим видом боротьби.
В Америці вільна боротьба дуже популярна. Вперше на Олімпійських іграх змагання з вільної боротьби відбулися також в США в 1904. Брали участь в них тільки американські борці - 38 чол. З тих пір Сполучені Штати традиційно добре виступають у боротьбі вільного стилю і виграли з 1904 по 1996 на Олімпійських Іграх 99 олімпійських медалей - більше, ніж будь-яка інша країна. Багато років збірна СРСР, а тепер України змагається з дуже сильними борцями США. Іншими провідними країнами є Іран, де ця боротьба - національний спорт і де борців майже обожнюють, а також Туреччина. Деякі спортивні оглядачі один час з-за такої популярності вільної боротьби у світі висловлювали навіть побоювання, що Міжнародний олімпійський комітет (МОК) може виключити греко-римську боротьбу з програми Олімпійських ігор.

Боротьба була в програмі стародавніх Олімпійських ігор. Входить в Олімпійську програму з 1904 року (III Олімпіада, Сент-Луїс, США) - чоловіки, і з 2004 року (XXVIII Олімпіада, Афіни, Греція) - жінки

 

ВИСНОВОК

Світ змінюється, змінюються погляди, змінюється підхід до життя. Актуальність бойових мистецтв поступово видозмінюється. З боку може здатися, ніби вони стають неактуальні, мовляв, система законів, наявність вогнепальної зброї і таке інше. Але це не так. У сучасному світі, жорстокістю не стало менше, але вона стала більш хитрою, витонченої. Тому змінюється і підхід до бойових мистецтв, він змінюється, але не стає менш актуальним. Бажання захистити себе або своїх близьких в небезпечній ситуації штовхає сучасних чоловіків і жінок на заняття єдиноборствами. Люди, які постійно займаються бойовими мистецтвами, менше хворіють. Це відбувається завдяки помірним фізичним навантаженням, які пробуджують захисні механізми організму і підвищують імунітет. Крім того, боротьба формує силу характеру, вміння ніколи не здаватися.

 

 

Використана література

1.http://sport-box.net/stati/drugie-edinoborstva/item/olimpijskie-edinoborstva

2. http://www.lodboxing.co.il/ru/info/martial-arts-part-2

3. http://www.libma.ru/sport/samooborona_priemy_realnoi_ulichnoi_draki

4. http://osnovakarate.ru/dzyudo/101.html

5. https://ru.wikipedia.org/wiki