Правовий статус членів особистих селянських господарств

Суб'єкт - це особа, наділена властивістю здійснювати певні дії, діяльність. В юридичному значенні суб'єкт розглядається як носій відповідних прав і обов'язків. Обсяг прав і обов'язків визначає правовий статус або правове становище суб'єкта (особи). У теорії права під суб'єктом права розуміється абстрактна особа (фізична чи юридична), передбачена правовими нормами, яку наділено певним обсягом абстрактних юридичних прав і обов'язків. [20] Таким чином, суб'єктом аграрного права є особа, визначена законодавством, яка наділена сукупністю прав і обов'язків, достатніх для забезпечення участі у аграрних відносинах.

Відповідно й суб'єкти аграрного права мають найзагальніший поділ на фізичних і юридичних осіб. До фізичних осіб-суб'єктів аграрного права належать члени особистих селянських господарств, автори селекційних досягнень (сорту рослин чи породи тварин), суб'єкти насінництва і розсадництва, садівництва, бджолярі-пасічники тощо.

Для здійснення спільної господарської діяльності і додержан­ня вимог земельного законодавства щодо спільного цільового ви­користання спільної земельної ділянки члени особистого селянського гос­подарства наділяються відповідними правами та обов'язками, які стосуються кожного члена особистого селянського господарства як фізичної особи.

Права та обов'язки членів особистих селянських господарств закріплені у ст. 7 одноіменного Закону. Зокрема, члени особистого селянського господарства мають право:

самостійно господарювати на землі;

передавати земельні ділянки особистого селянського господарства фізичним або юридичним особам в оренду відповідно до закону;

укладати особисто або через уповноважену особу будь-які угоди, що не суперечать законодавству. Уповноваженою особою може бути дієздатний член особистого селянського господарства, який досяг 18 років;

реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організа­ціям, іншим юридичним і фізичним особам;

самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва;

відкривати рахунки в установах банків та отримувати кредити в установленому законодавством порядку;

бути членами кредитної спілки та користуватися її послугами;

отримувати в установленому законом порядку трудову пенсію, а також інші види соціальної державної допомоги та субсидії;

надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства;

використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі відповідно до закону;

на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки;

отримувати дорадчі послуги;

брати участь у конкурсах сільськогосподарських виробників для отримання бюджетної підтримки відповідно до загально­державних і регіональних програм;

об'єднуватися на добровільних засадах у виробничі това­риства, асоціації, спілки з метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів тощо відповідно до законодавства України;

проводити в установленому законом порядку зовнішньо­економічну діяльність.

Члени особистого селянського господарства зобов'язані:

дотримуватися вимог земельного законодавства та законо­давства про охорону довкілля;

забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням;

підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

не порушувати права власників суміжних земельних діля­нок та землекористувачів;

дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'яза­них із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законо­давства;

надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані щодо їх обліку.

Законом можуть бути встановлені також інші права та обов'язки членів особистого селянського господарства. [9]

Таким чином, членами особис­тих селянських господарств можуть бути громадяни України, що меш­кають на селі і досягли 18-річного віку або з моменту укладання шлюбу. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог Закону “Про особисте селянське господарство”, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.Тож, щодо надання послуг в сфері сільського зеленого туризму, то члени особистих селянських господарств згідно із Законом України "Про туризм" належать до тих суб'єктів туристичної діяльності — фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо (ст. 5). [21] Цей напрям діяльності набуває подальшого поши­рення. На жаль, в Україні досі не існує окремого спеціаль­ного законодавчого акта щодо регулювання організації зеленого сіль­ського туризму. Виходячи зі світової практики діяльності зеленого сільського ту­ризму існує три типи: агротуризм, відпочинковий туризм, екотуризм. Агротуризм — вид сільського зеленого туризму, як пізнавального, так і відпочинкового характеру, пов´язаний з використанням підсобних гос­подарств населення або земель сільськогосподарських підприємств, які тимчасово не використовуються в аграрній сфері. Цей вид може не мати обмежень у навантаженості на територію і регламентуванні видів розважального відпочинку. Базою розвитку відпочинкового туризму є капітальний житловий фонд на садибах господарів та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побу­тові й інші надбання тієї чи іншої місцевості. Нарешті, екотуризмом є науково-пізнавальний вид сільського зеленого туризму, характерного для сільських місцевостей і сіл, розташованих у межах територій на­ціональних парків, заповідних зон, природних парків тощо, де передба­чено відповідні обмеження щодо навантажень на територію та регла­ментовано види розважального відпочинку. Головною фігурою в забезпеченні функціонування зазначених ви­дів туризму, в організації відпочинку на селі виступає сільська родина, яка надає житло, забезпечує харчування і знайомить з особливостями сільської місцевості. Сільський зелений туризм являє собою специфіч­ну форму відпочинку на селі з широкою можливістю використання природного, матеріального і культурного потенціалу регіону. Важливим результатом розвитку сільського зеленого туризму є роз­ширення можливостей реалізації продукції особистих селянських господарств, причому реалізації її на місці і не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і приготування. Досвід показує, шо ті сім´ї, які приймають відпочиваючих, удосконалюють і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розши­рюють асортимент овочевих культур, фруктових дерев, ягідників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, заводять тепличне господарство. Розвиток сільського зеленого туризму спону­кає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, у цілому сіл. Тож, необхід­ним та своєчасним є прискорення прийняття законопроекту «Про сіль­ський та сільський зелений туризм» з метою встановлення правових основ здійснення зеленого туризму в Україні. [22]

Члени особистого селянського господарства мають право укладати договори на вирощування худоби та птиці, здійснювати здачу грибів, ягід, молока та м’яса до заготівельних приймальних пунктів сільськогосподарських підприємств. Спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Державного Департаменту ветеринарної медицини “Про затвердження Ветеринарно-санітарних вимог утримання птиці в особистих селянських господарствах” визначено умови та порядок утримання птиці в особистих селянських господарствах. Реалізація яєць свійської птиці на ринках, а також заготівля і використання качиних та гусячих яєць від здорової птиці дозволяється після проведення ветеринарно-санітарної експертизи. [23]

У сучасних умовах суб´єкти агробізнесу пропонують укладання договорів франчайзингу (комерційної концесії), відповідно до яких на­дається право членам особистих селянських господарств, юридичним особам та приватним підприємцям самостійно вирощувати та вироб­ляти продукцію певної торгової марки. Предметом договору франчай­зингу є право на використання об´єктів права інтелектуальної власності (торгових марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Стаття 1115 Цивільного кодексу України визначає умови договору комерційної концесії. За догово­ром комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов´язу­ється надати другій стороні (користувачеві) за плату право користу­вання відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) на­дання послуг. [12]

Слід також підкреслити, що продаж виробленої в особистому селянському господарстві продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці, як у живому вигляді, так і продукції їх забою, в сирому вигляді первинної обробки, продукції власного бджільництва не декларується та не оподатковується. Але члени особистих селянських господарств як землевласники спла­чують земельний податок — обов´язковий платіж за користування зе­мельними ділянками, що перебувають у власності громадян. Об´єктом плати за землю є певна земельна ділянка, що перебуває у приватній власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платежі за землю зарахову­ються до відповідних місцевих бюджетів.

Звільняються від сплати земельного податку члени особистих се­лянських господарств, які мають статус осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасників бойових дій, учасників війни, ветеранів праці, інвалідів, багатодітні сім´ї. У ст. ЗО Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших гро­мадян похилого віку в Україні» встановлено, що самотні громадяни похилого віку, які мають у власності жилий буди­нок, звільняються повністю або частково від сплати земельного подат­ку або орендної плати за землю. Такі самі права мають громадяни по­хилого віку за наявності дачі або будинку в садівничому товаристві. [24]

Так, згідно статті 281 Податкового кодексу України від сплати земельного податку для фізичних осіб звільняються:

інваліди першої і другої групи;

фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

пенсіонери (за віком);

ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара. [25]

Згідно Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

У разі прийняття рішення займатися підприємницькою діяльністю, в тому числі у разі перевищення встановленого розміру земельних ділянок особистого селянського господарства для вирощування сільського сподарської продукції, фізична особа, в тому числі особисте селянське господарство, може зареєструватися суб'єктом підприємницької діяльності і бути на загальній системі оподаткування, або спрощеній системі оподаткування за єдиним податком.

Стаття 8 Закону "Про особисте селянське господарство" зазна­чає, що члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" належать до категорії зайнятого населення в разі, якщо робота в цьому господарстві для них є основною. [9] До зайнятого населення згідно із Законом України "Про зайнятість населення” за ст. 4 належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою. [26] Законом членів особистих селянських господарств було віднесено до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві є для них основною, однак законодавчо не було визначено критерії цієї основної роботи, адже серед селян було чимало тих, хто працював за наймом і сплачував із заробітної плати внески до фондів соціального страхування. Постановою Кабінету Міністрів України №198 усунуто правову колізію і визначено поняття основної роботи для членів особистих селянських господарств. Згідно з цими змінами, ті члени особистого селянського господарства, які протягом 12 місяців займалися лише веденням особистого селянського господарства чи одночасно працювали на умовах найму або займалися іншим видом діяльності – підприємництвом, фермерством, навчанням тощо, – менше шести місяців – вважаються зайнятими особами. Ведення особистого селянського господарства для них є основною роботою. [27]

Соціальне страхування та пенсійне забезпечення членів особистого селянського господарства також є якісними критеріями правового статусу членів особистого селянського господарства. Члени особистих селянських господарств згідно із ст. 9 Закону підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та пенсійному забезпеченню. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування членів особистих селянських господарств здійснюється на добровільних засадах в порядку, встановленому законами України. Варто мати на увазі, що якщо особа, яка веде особисте селян­ське господарство, і для якої ця діяльність є основною, не перебуває у трудових правовідносинах з іншими суб'єктами господарювання тощо, то вона має право на відповідний соціаль­ний захист та пенсійне забезпечення за умови сплати страховику відповідних страхових внесків.

Облік особистих селянських господарств здійснюється у складі погосподарського обліку, що ведеться сільськими, селищними, міськими радами за формами первинної облікової документації. Форма № 5 погосподарського обліку передбачає ведення списку осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. У цій формі зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, її
постійне місце проживання, площа земельної ділянки, яка належить
цій особі або перебуває у її користуванні в межах сільської,
селищної, міської ради, назва і дата документа, який засвідчує
право власності або право користування земельною ділянкою для
ведення особистого селянського господарства, прізвище, ім'я, по
батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське
господарство; у випадках, передбачених статтею 11 Закону України "Про особисте селянське господарство", проставляється дата припинення ведення особистого селянського господарства. Протягом року сільська, селищна, міська рада систематично здійснюють відповідні записи про зміни, що відбуваються у веденні особистого селянського господарства: зміни
членства в особистому селянському господарстві, зміни в складі та
розмірах площ земельної ділянки/ділянок, їхньої оренди тощо, із
зазначенням дати і причини змін та за потреби з посиланням на
документи, що засвідчують ці зміни. Під час перезакладення документів погосподарського обліку, перевірки й уточнення даних погосподарського обліку всі записи в особовому рахунку домогосподарства проводяться безпосередньо в домогосподарствах шляхом опитування голови або іншого дорослого члена домогосподарства. Особовий рахунок кожного домогосподарства після його заповнення під час обходів як у період закладення нових погосподарських книг, так і під час суцільної перевірки й уточнень записів у раніше заведених особових рахунках домогосподарств обов'язково повинен бути підписаний членом домогосподарства, що записаний першим, - головою домогосподарства або, в разі його відсутності, дорослим членом домогосподарства, а також особою, яка відповідає за ведення погосподарського обліку в сільській,
селищній, міській раді, або особою, що робить перевірку та запис. [28]
Гарантіями реалізації членами особистого селянського господарства наданих їм законом прав є, зокрема, заходи державної підтримки ведення особистого селянського господарства, основні серед яких передбачені ст. 10 Закону "Про особисте селянське господарство". Державна підтримка особистих селянських господарств здій­снюється відповідно до загальнодержавних і регіональних програм за рахунок державного і місцевих бюджетів. Кабінет Міністрів України відповідно до загальнодержавних програм щорічно при підготовці про­екту Державного бюджету України передбачає відповідні кошти на під­тримку особистих селянських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування від­повідно до регіональних програм щорічно передбачають кошти в проек­тах місцевих бюджетів на підтримку особистих селянських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень сприяють особистим селянським господарствам: в організації у сільській місцевості кредитних спілок, сільськогосподар­ських обслуговуючих кооперативів для надання послуг із заготівлі, збе­рігання, переробки та збуту сільськогосподарської продукції, спільно­го використання технічних і транспортних засобів та соціально-побуто­вого обслуговування, забезпечення кормами і молодняком худоби та птиці; в організації діяльності з надання інженерно-технічних, ветери­нарних, агрономічних, зоотехнічних та інших послуг, а також послуг із забезпечення сортовим насінням, садівничим матеріалом, племінною та продуктивною худобою, гібридами, сільськогосподарською техні­кою та обладнанням; у виділенні земельних ділянок єдиним масивом; в отриманні кредитів для будівництва житла, господарських будівель і споруд, придбання сільськогосподарської техніки та обладнання; в ор­ганізації у сільській місцевості фахової підготовки та перепідготовки членів особистого селянського господарства. Держава здійснює підтримку виробництва та реалізації найбільш трудомістких, капіталомістких і дефіцитних видів продукції в особис­тих селянських господарствах, сприяє ефективному розвитку сільсь­когосподарського виробництва та інших видів діяльності на селі та підвищенню зайнятості і добробуту сільського населення, оскільки пе­реважна частка найбільш трудомістких і капіталомістких продуктів харчування в країні виробляється особистими селянськими господар­ствами з використанням в основному ручної праці. Держава також під­тримує та стимулює розвиток сільських кредитних спілок, які створю­ються з метою задоволення потреб членів особистих селянських госпо­дарств; сприяє доступу власників особистих селянських господарств до нових знань, сучасних технологій та ринкової інформації шляхом надання соціально спрямованих дорадчих послуг. [29]

Тож, В. В. Носік слушно зазначає, що “в сучасних умовах, як ніколи, система аграрного права має бути спрямована на захист конституційних прав селян як основи майбутнього української нації, українського суспільства, економічного прогресу, розвитку національних, історичних, культурних традицій” [30].

Отже, правовий статус особи — це система суб'єктивних юри­дичних прав та юридичних обов'язків особи.Переважно права та обов'язки членів ОСГ мають земельно- правовий зміст, що цілком виправдано з огляду на визначальну земельну правосуб'єктність членів особистого селянського господарства. [31]