Професійні якості вчителя.

(Слайди 7, 8)

У педагогіці існує аксіома: інтелект відгострюється інтелектом, характер виховується характером, особистість формується особистістю.

Суспільство висуває до особистості вчителя такі вимоги:

· загальногромадські: оптимізм, бажання працювати, гуманізм.

Професію вчителя по праву називають гуманною. В.Г. Бєлінському належить думка: мета виховання – людяність, засіб – любов.

Педагогічний гуманізм виражається у безкорисливій потребі приносити користь людям, допомагати дітям рости здоровими духовно і фізично;

· морально-педагогічні: високий рівень моральних відносин з людьми, висока ерудиція і культура.

Учні кажуть, що вчитель повинен знати все і ще трішечки.

Відмінні знання науки, основи якої викладає вчитель, - елементарна і необхідна вимога.

Д.І.Мендєлєєв писав, що тільки той вчитель буде впливати плідно на учнів, який сам сильний у науці, нею володіє і її любить.

Досвідчені вчителі стверджують, що улюблений предмет засвоюється у десять разів плідніше (продуктивніше), ніж неулюблений;

· індивідуально-психологічні: самостійність і діловитість, наявність певних педагогічних здібностей, цільність характеру.

Професійну значущість мають всі особистісні якості вчителя. А.В.Луначарський підкреслював, що усяка потворність моральна, усяка потворність характеру в педагогіці є прямою отрутою, якою вона заражає підростаюче покоління. Хороший вчитель – це насамперед хороша людина, здатна до співчуття, порядна і чесна, яка вміє поважати дітей і обережно до них ставитися;

· практично-соціальні: загальнопедагогічні, загальнотрудові, постійна самоосвіта.

Складниками професіоналізму вчителя, як і людини будь-якої професії, є компетентність (глибоке знання свого предмету, педагогіки, психології та методики навчання) та озброєність системою професійних вмінь (досконале володіння методикою навчання і виховання).

Але цих компонентів замало. Важливими якостями вчителя також є:

- любов до дітей, закоханість у свою професію, у свій предмет.

Говорячи про цю ознаку вчительського хисту, І.Я.Франко писав:

Який же дар дістали ті,

Що так дітей учити вміють?

Мені здається, в скарбі тім

Любові найбільш дісталось їм.

З ним перегукується В.О.Сухомлинський: „Що було найголовніше в моєму житті? Без вагань відповідаю: любов до дітей”.

- відданість своїй праці, захопленість нею;

- творчий підхід до роботи;

- висока ерудиція, широке коло різноманітних інтересів;

- постійне прагнення до самовдосконалення.

- педагогічний оптимізм. За думкою В.О.Сухомлинського оптимізм, віра в людину є важливою якістю вчителя: „Безмежна віра в людину, добре начало в ній - ось що повинне жити у вашій душі, якщо ви думаєте присвятити своє життя благородній вчительській праці”;

- активна життєва позиція;

- самоволодіння, терпіння, витримка;

- вимогливість до себе;

- об’єктивність, справедливість.

До числа особистісних якостей, що характеризують придатність до педагогічної діяльності, відносяться: схильність до роботи з дітьми, комунікабельність (прагнення і вміння спілкуватися з людьми), тактовність, спостережливість, розвинута уява, організаторські здібності, висока вимогливість до себе.

(Довідка. Професійна придатність – необхідний комплекс здібностей, фізичних, нервово-психічних і моральних якостей, які вимагаються для набуття робочих функцій і успішної діяльності у тій чи іншій сфері виробництва і духовного життя).

Усі перелічені особистісні якості вчителя мають велику значущість. Вони є необхідною умовою досягнення високої результативності вчительської праці, без них не можна оволодіти педагогічною майстерністю.

5. Типи вчителів. (Слайди 9, 10, 11)

За спрямованістю діяльності, характером взаємовідносин з учнями виділяють п’ять типів вчителів.

До першого типу відносяться вчителі, характерними рисами яких є активно-позитивна спрямованість діяльності, висока ерудиція, високий рівень педагогічної культури, любов до професії і дітей.

Другий тип вчителів характеризується ситуативним ставленням при загальній емоційно-позитивній спрямованості. Вони потрапляють під вплив своїх настроїв і переживань. Оцінка особистості дитини значною мірою залежить від рівня його знань і поведінки.

Для третього типу вчителів характерні нечітка вираженість емоційно-позитивної спрямованості у спілкуванні з дітьми; особиста впевненість у тому, що успіх у навчанні і вихованні забезпечується лише вимогливістю вчителя і діловим спілкуванням з учнями (сухість у звертанні, офіційний тон, замкнутість).

До четвертого типу відносяться вчителі, для яких властиві емоційно-негативна спрямованість ставлення до учнів, низький рівень загальної і педагогічної культури, створення в класі атмосфери постійної напруженості, нервозність при проведенні уроків, сприймання учнів як непосидючих і ледацюг.

П’ятий тип вчителів характеризується емоційно-негативною спрямованістю ставлення до учнів, слабким розвитком або відсутністю педагогічних інтересів, униканням неформального спілкування з учнями.

(По ходу пояснення студенти складають наступну таблицю:

Типи вчителів

(за спрямованістю їх діяльності, характеру взаємовідносин з учнями)

Типи вчителів	Характерні риси
І	- активно-позитивна спрямованість діяльності; - висока ерудиція; - високий рівень педагогічної культури; - любов до професії і дітей.
ІІ	- ситуативне ставлення при загальній емоційно-позитивній спрямованості (Учителі цього типу потрапляють під вплив своїх настроїв і переживань. Оцінка особистості дитини значною мірою залежить від рівня його знань і поведінки).
ІІІ	- нечітка вираженість емоційно-позитивної спрямованості у спілкуванні з дітьми; - особиста впевненість у тому, що успіх у навчанні і вихованні забезпечується лише вимогливістю вчителя; - замкнутість, сухість у звертанні, офіційний тон; - ділове спілкування з учнями.
IV	- емоційно-негативна спрямованість ставлення до учнів; - низький рівень загальної і педагогічної культури; - створення в класі атмосфери постійної напруженості; - нервозність при проведенні уроків; - сприймання учнів як непосидючих і ледацюг.
V	- емоційно-негативна спрямованість ставлення до учнів; - слабкий розвиток або відсутність педагогічних інтересів; - уникання неформального спілкування з учнями.

 

[1] В.О.Сухомлинський. Сто порад вчителеві. - Вибрані твори в 5 томах. – К.: Рад. Школа, 1976. - Т.2. – С.420.

[2] Там же, с..

[3] Там же, с. 421.