Розрахунок амортизації дослідного обладнання

Якщо обладнання та прилади будуть використовуватись і після завершення НДР, то необхідно визначити величину амортизаційних відрахувань, що припадають на дану НДР. Амортизація за час (період) використання обладнання складає долю затрат, які припадають на дослідницьку роботу, і визначаються за формулою 5.1:

, (5.1)

де – балансова вартість обладнання, грн.;

– норма амортизаційних відрахувань в рік, %;

– річний робочий фонд часу, год.;

– фактичний час роботи обладнання по дослідній темі, год.

Для обладнання науково-дослідної лабораторії "Механіки руйнування конструкційних матеріалів", що використовувалось в експериментах 5000 грн.; = 20%; = 2016 год.

Фактичний час роботи обладнання під час проведення експериментів – = 36 год.

Відповідно амортизація за використання обладнання науково-дослідної лабораторії "Механіки руйнування конструкційних матеріалів" складає:

грн.

Експериментально-виробничі витрати визначаються як витрати на машинний час, який є потрібним для виконання необхідного об'єму робіт виходячи з його вартзалі за одиницю часу. Вартість роботи на ПЕОМ і користуванням мережею Інтернет () встановлюємо виходячи з реальних даних. Приймаємо середній тариф роботи на ПЕОМ 2 грн. / год.

= 360 грн.

Експериментально-виробничі витрати: грн.

Розрахунок затрат на матеріали та напівфабрикати

Розрахунок матеріалів та покупних виробів ведеться виходячи з їх потреби, по нормам витрат та оптово – відпускних цін за одиницю (т, кг).

Для експериментів використовували матеріали: епоксидна смола ЕД – 20: 300грам, вартість яких за кілограм – 124,60грн.: = 37,38 грн.

Витрати на допоміжні матеріали (канцелярські товари тощо) приймаємо за аналогічними тематиками із розрахунку 20 грн. на місяць, звідки: =30 грн.

Загальна вартість матеріалів грн.

Розрахунок витрат на електроенергію

Час роботи установки складав безпосередньо 40% () від часу проведення експеримент. . Середній коефіцієнт навантаження становив , N – потужність електроустановки – 0,6кВт.

Відповідно витрати на електроенергію становлять ,

де – ціна електроенергії (за квт год) = 0,595 грн.

грн

Розрахунок затрат на заробітну плату

Для визначення загальної тривалзалі проведення наукових досліджень доцільно дані витрат часу на виконання окремих стадій (етапів) звести у таблицю 5.1

Таблиця 5.1 – Середній час виконання розробки

Номер і назва етапу	Середній час виконання етапу, год.
інженер	керівник проекту
Пзалановка задачі
Розробка теоретичних моделей транспортування вантажу ГК
Розробка методики та проведення експериментальних досліджень
Уточнення моделей та оптимізація параметрів та режимів роботи
Підсумовування отриманих результатів, висновки
Разом	~150	~75

 

Основна з/п складається із прямої з/п і доплати, яка при укрупнених розрахунках становить 25%-35% від прямої з/п. При розрахунку з/п кількість робочих днів в місяці приймаємо рівною 25,4 дні/міс, що відповідає 203,2 год./міс. Розмір місячних окладів керівника приймаємо 4000 грн. та інженерів – 3200 грн.

Пряма з/п визначається наступним чином: ЗП = (Оі – Ті) / 203,2,

де Оі – розмір місячних окладів 1-х категорій працівників;

Ті – трудомісткість робіт виконаних працівниками /*-х категорій.

Для інженера: (грн.);

Для керівника: (грн.).

Величина доплат визначається по формулі 5.2, тобто наступним чином:

(5.2)

де К1 – коефіцієнт доплат (0,25-0,35).

Приймаємо коефіцієнт доплат рівним 0,3:

Для інженера: (грн.);

Для керівника: (грн.);

Основна з/п визначається наступним чином (формула 5.3):

(5.3)

Для інженера: (грн.);

Для керівника: (грн.).

Величина додаткової з/п визначається наступним чином (формула 5.4):

. (5.4)

Де Кд – коефіцієнт додаткової з/п (0,05-0,1).

Приймаємо коефіцієнт додаткової з/п рівним 0,1, тоді:

Для інженера: (грн.);

Для керівника: (грн.).

Витрати, на проведення наукової роботи крім річного фонду заробітної плати включають ще й соціальні нарахування. Нормативи нарахувань на заробітну плату наступні:

- Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) – 3,6%;

- податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) – 15%.

Утримання із зарплати роблять у наступному порядку, на початку утримується ЄСВ, а з решти суми ПДФО.

Сума заробітної плати:

Для інженера:

ЄСВ: (грн.);

ПДФО: (грн.).

Для керівника:

ЄСВ: (грн.);

ПДФО: (грн.).

Таким чином, результати розрахунку заробітної плати та нарахувань на неї зведемо в таблицю 5.2.

Таблиця 5.2 – Зведена відомість витрат на заробітну плату, грн.

№ п/п	Категорія працівників	Основна заробітна плата, грн.	Додаткова заробітна плата	Нарахування на заробітну плату	Всього витрат на заробітну
Пряма заробітна плата	Доплати	Всього
	Інженер	2362,21	708,67	3070,90	307,09	610,07	3988,06
	Керівник	1476,38	445,92	1922,30	192,23	381,89	2496,42
Всього	3838,59	1154,59	4993,20	499,32	991,96	6484,48

 

Загальновиробничі витрати при укрупнених розрахунках приймаємо на рівні 80% від суми основної і додаткової з/п інженера, яка була нарахована за роботу по проведенні досліджень. Аналогічно визначаються адміністративні витрати, які доцільно прийняти на рівні 50% від суми основної і додаткової з/п інженера. Позавиробничі витрати приймаємо на рівні 5% від виробничої собівартзалі.

Розрахунок поточних витрат на проведення наукової роботи зведемо в таблицю 5.3.

Таблиця 5.3 – Калькуляція собівартзалі проведення НДР
(розробки програмного продукту)

Статті витрат	Витрати, грн.	В % до загальної суми, %
1. Основна заробітна плата	4993,20	42,4
2. Додаткова заробітна плата	499,32	4,24
3. Нарахування на заробітну плату	991,93	8,42
5. Матеріали	37,38	0,32
6. Електроенергія	3,86	0,03
7. Експериментально-виробничі витрати	377,86	3,21
Загальновиробничі витрати	2702,39	22,95
Разом виробнича собівартість	9605,94	81,58
7. Адміністративні витрати	1689,00	14,34
8. Позавиробничі витрати	480,30	4,09
Повна собівартість	11775,24

 

Найбільшу частину повної собівартзалі складає основна заробітна плата (понад 42%), загальновиробничі витрати становлять понад 22% від основної зарплати інженера, що рівне 2702,39 грн.

 

6. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

 

 

6.1. Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру

 

 

Пзалановою Кабінету Міністрів України № 1099 “Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій” затверджено “Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій”. За характером походження подій, які зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють такі їх види:

- надзвичайні ситуації техногенного характеру – транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах;

- надзвичайні ситуації природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери;

- надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадання зброї;

- надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок руйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру можуть виникати в будь-якому місті, населеному пункті, районі, області або регіоні України.

Тероризм став небезпечною хворобою суспільства дуже давно. Ще в І ст. нашої ери в Іудеї діяла секта сикаріїв (сика – кинджал або короткий меч), що знищувала представників єврейської знаті, які співпрацювали з римлянами. Однак тільки в сучасному світі масштаби тероризму досягли таких розмірів, що він став глобальною проблемою – нарівні з ядерною загрозою й екологічними небезпеками.

Терористи повною мірою стали користуватись усіма досягненнями сучасної науки і техніки – від супутникового зв'язку і мережі Інтернет до ракет з тепловою головкою наведення. Причини виникнення тероризму як явища мають соціальний характер і пов'язані з існуванням занадто великих відміннзалей між умовами життя людей, а також дотриманням прав і свобод особистзалі у різних країнах світу. За причинами виникнення тероризм ділиться на такі види:

- соціальний (ідеологічний) тероризм, який має на меті корінну або часткову зміні/ економічного чи політичного устрою власної країни. Прикладами такого тероризму є діяльність народовольців у Російській імперії, метою яких був "протест проти суспільства споживання", італійських "Червоних бригад", що "боряться проти господарів і тих, хто їм служить";

- національний тероризм, який здійснюється за етнічною ознакою та включає організації сепаратистського плану, що мають на меті боротьбу протії економічного та політичного диктату національних держав і монополій. Прикладами слугують акції чеченських бойовиків у Москві та Владикавказі;

- релігійний тероризм, який виникає у випадках, коли релігійна самосвідомість стає визначальною в політичному протистоянні. Сюди належить діяльність палестинських терористів;

- світоглядний тероризм, мотивом якого є принципова незгода з панівними нормами та стосунками в суспільстві (наприклад, з будівництвом ядерних об'єктів, вбивством тварин, забрудненням навколишнього середовища, явищами глобалізації). Яскравим прикладом цього виду тероризму є широкомасштабна терористична операція 11 вересня 200І р., коли декілька пасажирських літаків, одночасно захоплених у повітрі терористами, таранили об'єкти, які вважались символами економічної і військово політичної могутнзалі США – Всесвітній торговий центр і Пентагон. Варварська акція призвела до масових жертв серед мирного населення (майже 7 тис.);

- кримінальний тероризм, який має особливий вплив під час проведення суспільно-економічних перетворень, змін у законодавстві. Цей вид тероризму характерний і для України, де є випадки вбивств кримінальними угрупованнями своїх конкурентів.

Оскільки тероризм виявляється у різних формах (від погроз по телефону до вибухів у повітрі авіалайнерів з пасажирами на борту), то розглянемо докладніше такі форми його прояву, жертвою яких найімовірніше може стати кожний з нас.

Часто ми маємо можливість зіткнутися з телефонним тероризмом або його наслідками (повідомляється про нібито мінування вокзалів, кінотеатрів, адміністративних будинків, шкіл і т. д). За твердженням працівників міліції, в основному подібними витівками займаються 10-15-літні підлітки, які мають на меті зірвати таким чином контрольну роботу чи батьківські збори. Незважаючи на те, що повідомлення в переважній більшзалі не підтверджуються, на перевірку кожної заяви відволікається багато людей і техніки (міліція, співробітники спеціальних підрозділів, пожежники, рятувальники, медики) та завдаються матеріальні збитки.

Телефонне хуліганство і телефонний тероризм є злочинами, за які передбачено кримінальну відповідальність. Зокрема, згідно з Кримінальним кодексом України, за такі витівки можна отримати штраф у розмірі 17 тис. гривень або ж обмеження волі на строк до 5 років. За неповнолітніх платити доведеться батькам, про що варто пам'ятати і дорослим, і дітям.

У наш час для вчинення замаху на жертву злочинці іноді вдаються до послуг пошти, що класифікується як поштовий терор (випадки в США, коли поштою надсилались вибухівка або листи, заражені спорами сибірської виразки). Для терористичних актів використовуються бандеролі, посилки і звичайні листи. Якщо ви отримали таке поштове відправлення, то потрібно негайно припинити будь-які маніпуляції з ним, покласти його в місце далі від прямих сонячних променів, джерел тепла або вологи і якомога швидше сповістити про цей випадок правоохоронні органи.

Заланніми роками в світі збільшилась кількість випадків захоплення заручників. Такі злочини, як правило, супроводжуються образою честі і гіднзалі захоплених людей, заподіянням їм моральних і фізичних страждань, тілесних ушкоджень і навіть смерті.

Водночас не слід забувати, що головним завданням терористів є не розправа із заручниками, а тиск, під погрозою цієї розправи, на органи влади зробити те, що вони вимагають. Тому, якщо вас захопили злочинці як заручника і ваше життя та здоров'я перебувають у небезпеці, варто пам'ятати ось що:

- намагайтесь бути розважливими, спокійними, якомога миролюбнішими, не піддавайте себе зайвому ризику;

- якщо злочинці перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, то намагайтеся максимально обмежити всілякі контакти з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбаченими;

- не посилюйте агресивність злочинців непокорою, лайкою, зайвим опором, оскільки перевага сил у таких випадках складається не на вашу користь;

- виконуйте вимоги терористів, не створюючи конфліктних ситуацій, запитуйте дозволу переміститись, сходити в туалет, відкрити сумочку і т. д.

- уникайте будь-яких дискусій, особливо політичних, зі злочинцями, будьте насамперед уважними слухачами;

- з першої ж нагоди намагайтесь повідомити про своє місцезнаходження рідним чи в міліцію;

- зберігайте свою гідність і нічого не просіть;

- якщо ви тривалий час перебуваєте разом зі злочинцями, пзаларайтесь встановити з ними контакт, викликати гуманні почуття і завести розмову, не наводячи їх на думку, що ви хочете щось довідатися;

- намагайтесь запам'ятовувати будь яку інформацію (вік, зріст, голос, манеру розмовляти, звички тощо) про злочинців, яка в майбутньому допоможе встановити їхнє місцезнаходження;

- не дозволяйте собі падати духом, використовуйте будь-яку можливість поговорити з самим собою про свої надії і бажання, проблеми, що трапляються в житті, намагайтесь заспокоюватись і розслаблюватись за допомогою медитації, читайте різні тексти;

- уважно стежте за поведінкою злочинців та їхніми намірами, будьте готові рятуватися втечею, якщо абсолютно впевнені в безпечнзалі такої спроби;

- намагайтесь віднайти найбезпечніше місце у приміщенні, де вас утримують і де можна було б захиститися під час штурму терористів, у разі відсутнзалі такого місця падайте на підлогу при будь якому шумі або стрілянині;

- при застосуванні спеціальними підрозділами сльозоточивого газу дихайте через мокру тканину, швидко і часто моргайте, викликаючи сльози;

- під час штурму в жодному разі не беріть зброї терористів, щоб не пзалраждати від штурмовиків, які не мають змоги розрізнити, хто терорист, а хто заручник, і стріляють по озброєних людях;

- при звільненні виходьте якомога швидше, речі залишайте там, де вони лежать, оскільки там можливі вибух або пожежа, беззастережно виконуйте команди групи захоплення.

Велика ймовірність реалізації терористичних актів існує на потенційно небезпечних об'єктах, на яких є можливість швидко та порівняно прзало ініціювати надзвичайні ситуації, що супроводжуються значними негативними наслідками (і людськими жертвами, і матеріальними збитками, і екологічними наслідками). В Україні до таких об'єктів належать атомні електрзаланції, транспортні вузли (в тому числі аеропорти, залізничні станції), магістральні трубопроводи, військові склади і арсенали, промислові підприємства, склади, установи, організації, які виробляють, використовують, зберігають, продають біологічні препарати, високотоксичні і отруйні речовини.

 

 

6.2 Обчислення наслідків вибуху газоповітряних сумішей:

 

 

1. Розрахунок надлишкового тиску вибуху для горючих газів (ГГ), парів легкозаймистих та горючих рідин (ЛЗР і ГР) виконується в такій послідовнзалі.

1.1. Густина газу або пари при розрахунковій температурі кг·м3, визначається:

 

(7.1)

 

де М – молярна маса речовини (M(CxOyHz)=x·MC+y·MO+z·MH), кг·кмоль – 1 (наприклад для С2Н5ОН – M(C2O1H6)=2·12+1·16+6·1=46), вибір речовини здійснюється за завданням;

Vо – мольний об’єм, що дорівнює 22,413 м3·кмоль-1;

tp – розрахункова температура, оС (максимально можлива температура повітря в даному приміщенні);

Сст – стехіометрична концентрація ГГ або парів ЛЗР та ГР,% (об.), що визначається за формулою:

 

, (7.2)

 

де – стехіометричний коефіцієнт кисню в реакції згоряння (при розрахунку β атоми азоту не враховуються), nc, nн, no, nx – число атомів С, Н, О та галогенів у молекулі ГГ або парів ГР; Кн – коефіцієнт, що враховує негерметичність приміщення й неадіабатичність процесу горіння (приймається Кн =3).

Масу m, кг, газу, що потрапив до приміщення під час розрахункової аварії, визначаємо за формулою:

 

, (7.3)

 

де Va – об’єм газу, що вийшов з апарата, м³;

Vт – об’єм газу, що вийшов з трубопроводів, м³;

– густина газу при розрахунковій температурі tp, кг·м^-3, що визначається за формулою (2).

При цьому

 

, (7.4)

 

де – тиск в апараті, кПа;

V – об’єм апарата, м³;

– атмосферний тиск, що дорівнює 101,3 кПа.

 

, (7.5)

де – об’єм газу, що вийшов з трубопроводу до його перекривання, м³;

– об’єм газу, що вийшов з трубопроводу після його перекривання, м³;

 

, (7.6)

 

де q – витрата газу, яку визначають згідно з технологічним регламентом залежно від тиску у трубопроводі, його діаметру, температури газового середовища тощо, м³·с^-1; τ – час перекривання (120 с, якщо у режимі автоматики, 300 с, у разі ручного відключення);

 

, (7.7)

 

де – максимальний тиск у трубопроводі за технологічним регламентом, кПа,; r – внутрішній радіус трубопроводів, м;

L – довжина трубопроводів від аварійного апарата до засувок, м;

– атмосферний тиск, що дорівнює 101,3 кПа.

1.2. Надлишковий тиск вибуху ∆Р для індивідуальних горючих речовин, які складаються з атомів С, Н, О, N, СІ, Вr, І, F визначається за формулою:

 

(7.8)

 

де Pmax – максимальний тиск вибуху стехіометричної газоповітряної або пароповітряної суміші у замкнутому об’ємі (приймається 900 кПа); Ро – початковий тиск, кПа (приймається 101 кПа); m – маса ГГ або парів ЛЗР та ГР, що потрапили в результаті розрахункової аварії до приміщення, кг; Z – коефіцієнт участі ГГ або парів у вибуху, який може бути розрахований на підставі характеру розподілення газів і парів в об’ємі приміщення, Vвільн – вільний об’єм приміщення, м³.

2. Розрахунок горизонтальних розмірів зон, що обмежують газо- і пароповітряні суміші з концентрацією горючої речовини вище нижньої концентраційної межі поширення полум’я (далі – СНКМП), у разі аварійного надходження горючих газів і парів легкозаймистих рідин, не нагрітих вище температури оточуючого середовища, до відкритого прзалору

3. Горизонтальні розміри зони, м, які обмежують область концентрацій, що перевищують нижню концентраційну межу поширення полум'я (Снкмп), обчислюють за формулами (для горючих газів ГГ):

 

, (7.9)

 

де – маса ГГ, що надійшли до відкритого прзалору під час аварійної ситуації, кг; – густина ГГ при розрахунковій температурі й атмосферному тиску, ; Снкмп – нижня концентраційна межа поширення полум'я ГГ 14% (об.).

За початок відліку горизонтального розміру зони приймають зовнішні габаритні розміри апаратів, установок, трубопроводів тощо. У всіх випадках значення Rнкмп повинно бути не менше 0,3 м для ГГ і ЛЗР.

Розрахунок інтенсивнзалі теплового випромінювання внаслідок вибуху:

Інтенсивність теплового випромінювання розраховуємо для пожежі «вогненна куля». Інтенсивність теплового випромінювання q, обчислюємо за формулою:

 

, (7.10)

 

де Еf – середньоповерхнева густина теплового потоку випромінювання полум'я, кВт*м^-2, величину Еf приймаємо рівною 450 ; Fq– кутовий коефіцієнт опромінення; ψ – коефіцієнт пропускання теплового випромінювання крізь атмосферу.

Значення Fq обчислюємо за формулою:

 

, (7.11)

 

де Н – висота центра «вогняної кулі», м; Ds – ефективний діаметр «вогняної кулі», м; r – відстань від об'єкта, що опромінюється, до точки на поверхні землі безпосередньо під центром «вогняної кулі», м.

Ефективний діаметр «вогняної кулі» Ds, м, визначаємо за формулою: Ds=5,33m0,327, де m – маса горючої речовини, кг (див. попередній розрахунок).

Значення Н приймаємо рівним Ds/2.

Час існування «вогняної кулі» ts, с, визначаємо за формулою: ts=0,92m 0,303.

Коефіцієнт пропускання теплового випромінювання крізь атмосферу ψ розраховуємо за формулою:

 

(7.12)

 

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру можуть виникати в будь-якому місті, населеному пункті, районі, області або регіоні України.

Тероризм став небезпечною хворобою суспільства дуже давно. Терористи повною мірою стали користуватись усіма досягненнями сучасної науки і техніки – від супутникового зв'язку і мережі Інтернет до ракет з тепловою головкою наведення. Причини виникнення тероризму як явища мають соціальний характер і пов'язані з існуванням занадто великих відміннзалей між умовами життя людей, а також дотриманням прав і свобод особистзалі у різних країнах світу.

Велика ймовірність реалізації терористичних актів існує на потенційно небезпечних об'єктах, на яких є можливість швидко та порівняно прзало ініціювати надзвичайні ситуації, що супроводжуються значними негативними наслідками (і людськими жертвами, і матеріальними збитками, і екологічними наслідками). В Україні до таких об'єктів належать атомні електрзаланції, транспортні вузли (в тому числі аеропорти, залізничні станції), магістральні трубопроводи, військові склади і арсенали, промислові підприємства, склади, установи, організації, які виробляють, використовують, зберігають, продають біологічні препарати, високотоксичні і отруйні речовини.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних та гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних й токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухових, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру з ураженням населення вторинними факторами внаслідок руйнування об'єктів економіки і військової інфраструктури можливі тільки у воєнний час на території держави.

 

7. ЕКОЛОГІЯ

7.1. Роль матеріалу та ресурсозбереження у вирішенні екологічних проблем

 

 

У сучасному світі однією з найважливіших екологічних, соціально-економічних проблем є проблема відходів, особливо тих, що отруюють довкілля, негативно впливають на здоров'я людей, всього живого. Тому важливою є проблема маловідходних технологій.

Вже тепер майже вся суша планети освоєна – ведеться промислова, сільськогосподарська, комунально-побутова діяльність, яка негативно впливає на природні екосистеми. Через це формуються ризики різного рівня і змісту, які не сприяють гармонійному розвитку. Це припускає врахування різних аспектів ризику – наукового, технічного, соціального, законодавчого, політичного, в тому числі екологічного, у будь-якій діяльнзалі, зокрема рекреаційній.

Саме зараз першочерговим завданням є виховання у суспільстві екологічної культури. Ознака екологічної культури – це раціональне, невиснажливе використання природного середовища на основі пізнання законів розвитку природи, з врахуванням найближчих і віддалених наслідків змін навколишнього середовища під впливом людської діяльнзалі.

Нераціональність використання природніх ресурсів людиною завдає збитків природі призводячи до екологічних проблем.

Збитки – це погіршення якзалі навколишнього середовища внаслідок його забруднення або змін, які не сприяють використанню природного об'єкта за призначенням. Їх оцінюють як втрати суспільства, зв'язані з витратами на відновлення навколишнього природного середовища. Для оцінки таких збитків використовують базові показники: витрати на зниження забруднення; витрати,

 

на відновлення навколишнього природного середовища; додаткові витрати викликані зміною якзалі навколишнього середовища; витрати на компенсацію ризику погіршення здоров'я людей внаслідок негативних змін довкілля.

Для врахування результатів діяльнзалі суспільства, підприємств використовують різні методи: перший – оцінка суспільної користі природних ресурсів, другий – вартісно-нормативні оцінки (ціни, податки); третій – ліцензії, ринкові ціни. Ці три види оцінок можуть бути визначені для кожного з елементів навколишнього середовища і їх значення можуть бути не однаковими.

Плата за природні ресурси – витрати підприємства, зв'язані з використанням природних ресурсів і розрахованих відповідно до діючої в країні методики розрахунку витрат з використанням такс – розмір плати за певну одиницю природного ресурсу.

Вирізняють плату за спеціальне використання природних ресурсів згідно виділеними лімітами. Це екологічний збір для відновлення природи – екологічні податки.

При понадлімітному використанні ресурсів або понадлімітному забрудненні природного середовища застосовують штрафні санкції, використовуючи вихідні розміри такс (сплат), але в п'ятикратному розмірі.

Кошти за штрафні санкції повинні направлятися на відтворення природи, на будівництво очисних споруд. При цьому, як правило, 80% коштів направляються до держбюджету, а 20 – до місцевих бюджетів.

При використанні ресурсів важливою є екологічна ліцензія (Ел) – дозвіл на викиди або скиди. Це документ, який дає право на викиди конкретної забруднюючої речовини за певний проміжок часу (як правило рік і більше). На одну речовину, що забруднює середовище, вартість за ліцензією змінюється залежно від сезону, часу, доби та екологічного стану в регіоні (нормальний, екстремальний).

Застосування екологічної ліцензії замість податків дозволяє системі державного регулювання перетворитися в систему ринкового управління. Ринок екологічних ліцензій визначає їх ціни, управляє інтересами підприємства до інвестицій, зокрема природоохоронного спрямування і екологічнзалі підприємства, його продукції.

Отже підприємство, яке має ефективні очисні споруди, може торгувати квотами на викиди або скиди, тобто дозволяти іншому підприємству за певну плату списувати певні маси або об'єми на свій баланс.

Торгівля квотами на забруднення є найбільш гнучким із всіх відомих засобів економічного регулювання якзалі природного середовища. Вона дозволяє поєднати екологічні вимоги із прагненням до економічного зрзалання, ділової активнзалі, сприяти впровадженню досягнень науково-технічного прогресу.

Доповненням до екологічної ліцензії є страхування екологічної невпевнензалі. Грошова сума страхувателя умовно депонується на рахунок страхової фірми. Якщо підприємство протягом обумовленого терміну не завдало збитків навколишньому середовищу, то платежі йому повертаються з виплатою процентів. У протилежному випадку наслідки ліквідуються за рахунок страхової суми.

Важлива ліцензія на використання родовища – документ, що дає право на видобуток та продаж корисних копалин. Вартісна оцінка такої ліцензії складається із п'яти складових:

1. Платежі за право використання надр (пошук, розвідка родовищ і видобуток корисних копалин).

2. Відрахування на відтворення природного середовища, зруйнованого в процесі видобутку корисних копалин.

3. Плата за видачу ліцензії (видатки за експертизу заяви, організаційні видатки).

4. Платежі за користування акваторією та ділянками морського дна (шельфом) для розвідки, видобутку корисних копалин і використання дна та надр в інших цілях. Розміри платежів залежать від площі й конфігурації акваторій, потужнзалі водної товщі, мети використання надр.

5. Акцизний збір, який встановлюють в спеціальних випадках для окремих видів мінеральної сировини, яка видобувається з найкращих родовищ, при одержані користувачем надр зверхнормативного прибутку.

Також необхідно враховувати основні екологічно прийнятні умови: темпи зрзалання добувних галузей повинні бути нижче за темпи зрзалання обробних галузей, матеріального виробництва; темпи зрзалання маловідходного виробництв, розробка і впровадження природоохоронних технологій та устаткування повинні бути вищі за темпи зрзалання галузей, що забруднюють довкілля; темпи зрзалання природовідновлюючих галузей повинні бути вищими за темпи зрзалання добувних галузей; темпи зрзалання капітальних вкладень в збереження та охорону природи повинні бути вище темпів зрзалання капітальних вкладень у матеріальне виробництво. Наприклад саджанців треба висаджувати більше, ніж кількість вирубаних дерев. Для забезпечення нормативної чистоти довкілля необхідно пзалійно покращувати технології очистки, збільшуючи витрати на очисні споруди.

Основою економіки раціонального природокористування є закони біосфери, суспільних і природничих наук: біологічних, хімічних, соціологічних, економічних, демографічних, ґрунтознавства, технологій виробництв. Проблеми раціонального природокористування – міжгалузеві, і при їх вирішенні необхідно враховувати всі альтернативні варіанти.

Основу сталої економіки, будь-якої її галузі, як і будь-якого живого організму, повинні складати процеси поновлення природних ресурсів, що забезпечують комфортність життя на даній території – питної води, кисню, флори і фауни в єднзалі з принципом біорізноманіття. При порушенні процесів самовідновлення автоматично формуються механізми самознищення будь-якої системи – організмової, природної, економічної, політичної, державної.

Для будь-якого виду діяльнзалі важливою є оцінка впливу на навколишнє середовище. Найважливіші її складові (ГДК, ГДУ, ГДЕН, ГДВ, ГДС) – регламентація наявнзалі шкідливих речовин, випромінювань у навколишньому середовищі. Надзвичайно важливим є облік надходження шкідливих речовин у навколишнє середовище, встановлення нормативів на гранично допустимі скиди (ГДС) та викиди (ГДВ) для промислових підприємств за конкретними речовинами та їхніми джерелами.

Наявність нераціональних структур виробництва і споживання призво­дить до того, що обсяг і види екологічно стійких відходів збільшуються без­прецедентними темпами. Якщо така тенденція збережеться, обсяг відходів може істотно збільшитися, зокрема до 2025 р. зрзали в чотири-п'ять разів. Найліпшим засобом, що дасть змогу повернути у зворотному напрямку тен­денцію, яка спзалерігається нині, є превентивний підхід до обробки й ви­лучення відходів, що забезпечує зміни в способі життя, а також у структурі виробництва і споживання.

Тому в системах управління екологічною безпекою слід виходити з по­рядку пріоритетнзалі встановлених цілей і приділяти основну увагу таким чотирьом програмам:

- Мінімізація відходів;

- Максимізація екологічно безпечного повторного використання і ре­циркуляції відходів;

- Сприяння екологічно безпечному вилученню та обробці відходів;

- Розширення операцій, пов'язаних із відходами, у життєвому циклі продукції.

Пріоритет слід надати впровадженню програм щодо забезпечення мінімізації обсягу утворюваних відходів та спонукати неурядові організації і групи споживачів до участі в таких програмах. Ці програми повинні, за можливзалі, формуватися на основі здійснюваних або запланованих заходів і спрямовуватися на:

- Створення і зміцнення національного потенціалу в галузі вивчення й розробки екологічно безпечних технологій, а також застосування заходів щодо зведення до мінімуму обсягу утворюваних відходів;

- Формування стимулів для зміни нераціональних структур вироб­ництва і споживання;

- Розробку цільових планів дій із мінімізації утворення відходів як складових загальнонаціональних планів розвитку народного господ­дарства;

- Надання особливої уваги чинникам мінімізації відходів у пзалачаль­ницькій діяльнзалі.

Цілями у сфері управління максимізацією екологічно безпечного по­вторного використання і рециркуляції відходів є такі:

- Забезпечення зміцнення й розширення корпоративних систем утилі­зації і вторинної переробки відходів;

- Розробка програм утилізації і вторинної переробки всіх видів відходів, у тому числі паперу;

- Забезпечення підготовки інформації, розробки методів і відповідних директивних документів, щоб сприяти створенню і впровадженню систем утилізації і вторинної переробки відходів.

Щоб досягти визначених цілей, потрібно:

- Створити і зміцнити національний потенціал для утилізації повторно­го використання пзалійно зрзалаючого обсягу відходів;

- Переглянути і реформувати національну політику в галузі відходів для створення стимулів для утилізації і повторного використання відходів;

- Розробити і впровадити національні плани в галузі обробки та вилу­чення відходів, які б ґрунтувалися на концепції утилізації і повторно­го використання відходів та забезпечували її впровадження;

- Змінити існуючі норми або вимоги до продукції, що виробляється, для зменшення обсягів сировинних матеріалів;

- Розробити програми суспільної освіти та інформування в інтересах пропаганди використання продуктів рециркуляції.

Ресурсозбереження відіграє вагому роль у виробничому процесі, піклуючись не тільки про ефективне використання матеріальних та грошових ресурсів, а й про збереження та можливість подальшого відновлення природних ресурсів, збереження навколишнього середовища.

7.2. Комплексна оцінка екологічнзалі виробництва

 

 

Еколого-економічний аналіз господарської діяльнзалі – однин з головних інструментів оцінки екологічно стійкого розвитку територій, галузей, підприємств. Він передує прийняттю оптимальних управлінських рішень у сфері природокористування й охорони довкілля, містить екологічну експертизу, діагнзалику, ситуаційний аналіз, маркетинговий аналіз, аудит.

Основні аспекти природоохоронної діяльнзалі підприємства це: організаційно-технічний рівень екологічної діяльнзалі, еколого-економічний рівень використання виробничих і природних ресурсів, еколого-економічний рівень впливу підприємства на навколишнє середовище й ефективність виробничих витрат, рівень фінансової забезпечензалі й платоспроможнзалі екологічної діяльнзалі, а також ступінь впливу виробництва на довкілля у взаємозв'язку з кінцевими його результатами (прибуток, рентабельність, собівартість) є системою показників еколого-економічного рівня виробництва.

Методи комплексної оцінки еколого-економічного рівня виробництва поділяють на описові та розрахункові. Описові методи використовуються для якісної характеристики результатів господарсько-екологічної діяльнзалі, які важко виміряти кількісно, та є важливими для стратегічних екологічних орієнтацій виробництва і можуть широко використовуватися в практиці господарювання (наприклад, у процесі стратегічного планування розширеного відтворення природних ресурсів на екологічній основі). Основними недоліками цих методів є неоднозначність висновків, розпливчастість формулювань, невідповідність при порівняннях. Розрахункові методи ґрунтуються на показниках господарсько-екологічної діяльнзалі. Реалізація методів порівняльної комплексної рейтингової оцінки передбачає наявність бази порівняння. В економічному аналізі використовуються поняття підрозділу- еталона, підприємства-еталона або об'єкта-еталона. Для оцінки еколого-економічного рівня виробництва використовують і метод відстаней (формулу евклідової відстані). При цьому одночасно враховують різноспрямований характер еколого-економічних показників (на відміну від існуючого підходу), коли за умовний еталон беруть об'єкт лише з максимальними або мінімальними значеннями показників еколого-економічного рівня виробництва.

Під комплексною оцінкою екології виробництва розуміють висновок про рівень екологічнзалі господарської діяльнзалі з урахуванням чинника техногенної безпеки у взаємозв'язку з виробничими ресурсами, умовами і фінансово-економічними результатами господарської діяльнзалі. Можна також сказати, що комплексна оцінка екологічнзалі виробництва підприємства являє собою його характеристику, отриману в результаті дослідження, і містить висновки про результати екологічної діяльнзалі підприємства, галузі, регіону.

Комплексна оцінка екологічнзалі виробництва підприємства може бути:

- Інструментом обліку, аналізу, планування і регулювання;

- Показником еколого-економічного стану господарського об’єкта;

- Критерієм порівняльної оцінки екологічнзалі виробництва різних об’єктів;

- Показником ефективнзалі прийнятих управлінських рішень у сфері природокористування й охорони навколишнього середовища, а також повноти їх реалізації;

- Основою вибору можливих варіантів розвитку екологізації виробництва.

Комплексна оцінка екологічнзалі виробництва має задовольняти такі вимоги:

- Виражати сутність виробничих та еколого-економічних відносин;

- Охоплювати головні сторони виробничо-господарської та екологічної діяльнзалі підприємства;

- Використовувати обмежену кількзалі узагальнених еколого-економічних показників;

- Бути еластичною – побічно визначати динаміку суспільне необхідних (повних) витрат у сфері природокористування і охорони навколишнього середовища;

- Забезпечувати порівнянність показників у часі та прзалорі;

- Вибір показників має визначатися метою регулювання природокористування.

Методологічною основою оцінки складових екологічнзалі виробництва виступає індексний метод. За допомогою індексів (у межах від 0 до 1) характеризується наближення того чи іншого показника до необхідного (оптимального).

Процедура комплексної порівняльної оцінки екологічнзалі виробництва виконується у вигляді таких відносно самзалійних етапів:

1. Пзалавлення цілей і завдань комплексної оцінки екологічнзалі виробництва, включаючи вибір підприємств і видів їх виробничо-економічної діяльнзалі;

2. Обґрунтування та вибір системи еколого-економічних і фінансово-економічних показників;

3. Організація збирання вихідної інформації, розрахунку і оцінки окремих показників і вагових коефіцієнтів;

4. Вибір об'єкта як бази для порівняння;

5. Розроблення алгоритму і розрахунку комплексних показників екологічнзалі виробництва;

6. Перевірка адекватнзалі комплексних узагальнених оцінок еколого-економічної ситуації;

7. Аналіз і використання порівняльних комплексних рейтингових оцінок у процесі прийняття управлінських рішень щодо екологізації промислового виробництва.

Реалізація методів порівняльної комплексної рейтингової оцінки передбачає наявність бази порівняння. В економічному аналізі використовуються поняття підрозділу-еталона, підприємства-еталона або об'єкта-еталона. Ряд авторів пропонує використовувати як підприємство-еталон так зване абсолютне підприємство, у якому всі розглянуті показники мають найкраще значення серед даної сукупнзалі підприємств галузі. У ряді випадків типовим об'єктом порівняння вважається об'єкт, значення показників якого дорівнюють середнім арифметичним або нормативним величинам досліджуваної сукупнзалі підприємств.

Коефіцієнт відносної вагості (важливості) тих чи інших еколого-економічних показників може визначатися статистичним, математичним методами або методом експертних оцінок і багатократного балотування їх значень.

Обмеженість матеріальних і грошових ресурсів порушує питання регіонального та галузевого регулювання екологічнзалі природокористування та охорони навколишнього середовища на основі застосування економічних важелів.

Ранжирування підприємств на основі порівняльної комплексної рейтингової оцінки їх екологічнзалі виробництва для певної сукупнзалі об’єктів екологічного регулювання дозволяє обґрунтувати послідовність реалізації тих чи інших економічних важелів, основними з яких є:

- Субсидування середовище захисних заходів, встановлення дифе­ренційованого обсягу державного фінансування виробництва залежно від еколого-економічного рівня господарювання;

- Субсидування відсоткових ставок, гарантії з банківських позик;

- Пільги з екологічних податків і платежів за природокорис­тування;

- Надання режиму прискореної амортизації очисного устаткування та іншої екотехніки;

- Регламентація прав на викиди і торгівля ними;

- Регулювання обсягу виробництва екологічно небезпечних видів продукції.

Оцінка екологічнзалі виробництва та еколого-економічного рівня господарювання на основі комплексного показника може бути локальною і загальною (повною):

1. При локальному аналізі екологічнзалі виробництва оцінюються окремі складові природоохоронної діяльнзалі.

2. При загальній оцінці екологічнзалі виробництва використовуються показники взаємозв'язку результатів виробничої та природоохоронної діяльнзалі підприємства,

Наприклад, вимірюється лише рівень водоохоронної або атмосферо охоронної діяльнзалі у взаємозв'язку з кінцевими результатами виробництва.

Реалізація методів комплексної оцінки екологічнзалі виробництва. Порівняльну комплексну оцінку екологічнзалі виробництва підприємств доцільно застосовувати:

1. В діяльнзалі екологічних банків (які ще необхідно створити) як інструмент діагнзалики відносин із підприємствами-забруднювачами. Головною економічною функцією екологічного банку є облік та контроль господарської діяльнзалі суб'єктів природокористування стосовно їх впливу на навколишнє середовище; при цьому здійснюється кредитування найбільш екологічно небезпечних та фінансове стійких підприємств за пільговими відсотковими ставками з метою заохочення заходів щодо зниження забруднення навколишнього середовища, а також фінансування впровадження нових технологій;

2. У сфері приватизації державного майна – реалізація екологічно орієнтованої політики має передбачати створення екологічного реєстру приватизації. Приватизації підприємств, розміщених у зоні або на межах національних парків, заповідників і регіонів, чутливих до деградації навколишнього середовища і скорочення біологічної диверсифікованзалі, в обов'язковому порядку повинен передувати еколого-економічний аналіз їх діяльнзалі в рамках екологічної експертизи з використанням комплексного показника екологічнзалі виробництва, еколого-економічного рівня господарювання. Порівняльна комплексна рейтингова оцінка рівня екологічнзалі виробництва може бути основою екологічного реєстру приватизації;

3. В екологічній експертизі – оцінка господарських рішень у рамках державної екологічної експертизи має враховувати всі наслідки діяльнзалі (соціальні, економічні, екологічні), а також інтерпретувати їх із загальноекономічних позицій на екологічній основі. Для вирішення проблеми узгодження економічних, технічних, соціальних та інших аспектів пропонується використовувати показник комплексної оцінки еколого-економічного рівня проекту (за аналогією з оцінкою екологічнзалі виробництва);

4. В екологічному страхуванні – створення обов'язкової та добровільної системи екологічного страхування вимагає використання порівняльних комплексних рейтингових оцінок рівня екологічнзалі виробництва в напрямку більш повного обґрунтування залучення підприємств до цієї системи. Формування систем еколого-економічного моніторингу спрямоване не тільки на дослідження екологічнзалі виробництва та еколого-економічного рівня господарювання, але й передбачає вибір об'єктів спзалереження. В умовах обмежензалі фінансових ресурсів на створення екологічних інформаційно-аналітичних систем обґрунтування вибору об'єктів спзалереження (підприємств, об'єктів природокористування, техногенних факторів впливу на навколишнє середовище) не зайвим буде використання порівняльних комплексних рейтингових оцінок;

5. Для обґрунтування відповідних природоохоронних заходів – участь громадськзалі у вирішенні природоохоронних проблем, інформування населення про виробничо-економічну діяльність підприємств та екобезпечність виробництва передбачає активне використання порівняльних комплексних оцінок екологічнзалі виробництва для обґрунтування відповідних заходів;

6. Для регулювання виробництва – порівняльна комплексна оцінка може використовуватись і для зіставлення результатів господарської діяльнзалі підприємств з урахуванням екологічного фактора. При цьому визначається деяка узагальнена інтегральна оцінка, за допомогою якої здійснюється потрібна кількісна та якісна характеристика динаміки розвитку еколого-економічного рівня об'єкта в часі. Таку інтегральну оцінку доцільно використовувати при оцінюванні рівня відставання окремих підприємств-забруднювачів від підприємств, які працюють оптимально;

7. В стратегічному та маркетинговому плануванні – в умовах становлення ринкових відносин кожне підприємство повинне мати чітку перспективу виробничо-екологічного розвитку та регулювання господарської поведінки на екологічній основі.

Товаровиробники, в процесі вироблення продукції, повинні враховувати вплив низки екологічних чинників мікро- та макросередовища на ефективність їх роботи. Так особливої уваги заслуговує ведення господарства, що забезпечує вироблення екологічно безпечних продуктів, в яких відсутні шкідливі, ненатуральні речовини, що можуть негативно впливати на здоров’я людини; досягнення максимальних виробничих результатів за мінімального негативного впливу на стан довкілля.

Висновки

 

 

Фрактальний аналіз є перспективним методом дослідження і, враховуючи його пзалійний розвиток, скоро застосовуватиметься обширно не тільки у матеріалознавстві, а й інших сферах. Сама теорія фракталів дозволяє говорити про певну прогнозованість розвитку структурних змін.

Пропонований оптико-цифровий аналіз є прзалим в екслуатації і в той же час дає експрес оцінку стану досліджуваного зразка без використання дороговартісних важкодзалупних методів.

Розроблення автоматизованого методу оцінювання стадійнзалі руйнування композитних матеріалів за даними фрактального аналізу значно спрощує, а, отже, і пришвидшує процес аналізу дослідних зразків.

У нашому випадку для дослідження необхідна наявність програми для бінаризації отриманого зображення (CoralDraw) та програми для підрахунку фрактальної розмірнзалі (fractalyse). Досить незручними для проведення досліджень є вимоги різних програм до аналізованого зображення, та переважна більшість вимагає наявнзалі саме бінаризованого зображення. Це й не дивно, адже бінаризація зображення – являє собою процес перетворення кольорової палітри зображення до двох кольорів. Проте така маніпуляція має недолік – в порівнянні з оригіналом, бінарне зображення спотворюється, з’являється шум. У результаті цього виникають порушення ціліснзалі структури об’єктів на бінарному зображенні.

Бінаризація зображення полягає у віднесенні кожного пікселя зображення в один із двох класів. Належність пікселя до певного класу залежить від специфіки розв'язуваної задачі, від характеристики як цього пікселя, так і його сусідів.

Ще однією перешкодою на шляху до появи безсумніних результатів спричинені таким недоліком, як порушення ціліснзалі структури об’єктів внаслідок нерівномірного освітлення зображення, накладання об’єктів та ін.

 

Провівши дослідження і проаналізувавши отримані за допомогою програми дані можна говорити з впевненістю, що не існує універсального методу, а точність отриманих результатів обов’язково включає в себе похибку. Величина похибки і вибір методів залежить, в основному від завдань аналізу. На щастя, різноманітність методів дає можливість проекспериментувати і порівняти дані отримані різними способами. Чим ближче значення її до 2, тим більш точне значення довжини тріщини чи їх об’ємів.

Результати дослідження можна використати при визначенні взаємозв’язку між фрактально розмірністю та енергоємністю зразків.

Щодо складнзалі обчислень, то варто звернути увагу й на те, що деякі математичні методи аналізу є досить непрзалими у виконанні і вимагають затрат часу, проте цю проблему можна усунути, автоматизувавши метод за допомогою написання програм для їх обчислення.

Системи автоматизованої мікроскопії пзалійно вдосконалюються і є причини сподіватись, що скоро не тільки медицина буде гордитись значними здобутками у даній сфері.

 

Перелік посилань

33. Механика композитов: в 12-ти т. / Под общ. ред. А. Н. Гузя. Т. 1. Статика материалов / Под ред. В. Т. Головчана. – К.: Наук. думка, 1993. – 455 с.

34. Bakulin V. N. and oth. Fiber Science and Technology. Editor: V.I.Kostikov. Soviet Advanced Composites Technology Series. Series editors: J.N.Fridlyander, Academician of Russian Academy of Sciences, Russia, I.H. Mar-shall, University of Paisley, Paisley, UK, London, Chapman & Hall, 1995

35. Bolotin V. V. Delamination in composite structures: its origin, buckling, growth and stability – Composites, 1996, Part B 27B, pp. 129-145.

36. Болотин В. В., Новичков Ю. Н. «Механика многослойных кон-струкций» – М.: Машинзалроение, 1980 – 375с.

37. Ванин Г. А. «Микромеханика композиционных материалов» – Киев, Наукова думка, 1985 – 302с.

38. Тамуж В.П., Куксенко В.А. «Микромеханика разрушения поли-мерных материалов» – Рига, Зинатне, 1978 – 284с.

39. Фудзии Т., Дзако М. «Механика разрушения композиционных ма-териалов» – М.: Мир, 1982. – 232с.

40. Фудзии Т., Дзако М. Механика разрушения композиционных материалов: Пер. с яп. – М.: Мир, 1982. – 232 с.

41. Божидарник В. В., Андрейків О. Є., Сулим Г. Т. Механіка руйнування, міцність і довговічність неперервно армованих композитів. – Луцьк: Надстир’я, 2007. – 1. – 397 с.

42. Овчинский А.С. «Процессы разрушения композиционных матери-алов: Имитация микро- и макромеханизмов на ЭВМ» – М.: Наука, 1988 – 276с.

43. Бакулин В.Н., Рассоха А.А. "Метод конечных элементов и голо-графическая интерферометрия в механике композитов" – М.: Машинзалроение, 1987 – 312с.

44. Дудченко А.А., Елпатьевский А.Н., Лурье С.А., Фирсанов В.В. «Анизотропные панели – плоская задача: Учеб.пособие» – М.: Изд-во МАИ, 1991. – 96с.

45. Дудченко А.А., Елпатьевский А.Н., Лурье С.А., Фирсанов В.В. «Расчет пластин из композиционных материалов: Учебное пособие» – М.: Изд-во МАИ, 1993 – 68 с.

46. Шашкова Л.В., Шевцова М.А. «Определение напряженно-деформированного сзалояния анизотропной пластины переменной толщины», Авиационно-космическая техника и технология. – 2006. – № 5.

47. Вавилов В.П. «Инфракрасная термография и неразрушающий кон-троль» – М.: ИД «Спектр», 2009 – 547с.

48. Ермолов И.Н., Алешин Н.П., Потапов А.И. «Неразрушающий контроль. Акустические методы контроля/под ред. Сухорукова В.В.» – М.: Высшая школа, 1991 – 283с.

49. Ермолов И.Н., Заланин Ю.Д. «Методы и средства неразрушаю-щего контроля качества» – М.: Высшая школа, 1988 – 368с.

50. Воробей В.В. и др. «Технология неразрушающего контроля деталей и узлов летательных аппаратов: учебное пособие» – М.: Изд-во МАИ, 1996.

51. Гурвич А.К., Ермолов И.Н., Сажин С.Г. «Неразрушающий кон-троль. Контроль проникающими веществами/под ред. Сухорукова В.В.» – М.: Высшая школа, 1992

52. Епифанцев Б.Н., Гусев Е.А., Матвеев В.И., Соснин Ф.Р. «Нераз-рушающий контроль. В 5-ти кН. Кн. 4. Контроль излучениями: практ. пособие» – М.: Высш. шк., 1992 – 321с.

53. Клюев В.В. «Неразрушающий контроль и диагнзалика. Издание 3» – М.: Машинзалроение, 2007.

54. Клюев В.В. «Приборы для неразрушающего контроля материалов и изделий» – М.: Машинзалроение, 1986.

55. Клюев В.В., Соснин Ф.Р. «Теория и практика радиационного кон-троля» – М.: Машинзалроение, 1998 – 170с.

56. Потапов А.И. «Контроль качества и прогнозирование надежнзали конструкций из композиционных материалов» – Ленинград,: Машинзалроение, 1980 – 260с.

57. Потапов А.И., Пеккер Ф.П. «Неразрушающий контроль конструк-ций из композиционных материалов» – Л.: Машинзалроение, 1977 – 192с.

58. Победря Б. Е. Механика композиционных материа­лов. – М.: Изд – во МГУ, 1984. – 336 с.

59. Тарнопольский Ю. М., Кинцис Т. Я. Методы статиче­ских испытаний армированных пластиков. – М.: Химия, 1981. – 282 с.

60. Липатов Ю. С. Физическая химия наполненных по­лимеров. – М.: Химия, 1977. – 304 с.

61. Липатов Ю. С. Физико-химические основы напол­нения полимеров. – М.: Химия, 1991. – 260 с.

62. Берлин А. А., Басин В. Е. Основы адгезии полиме­ров. – М.: Химия, 1974. – 392 с.

63. Дерягин Б. В., Кротова Н А, Смилга Б. П. Адгезия твердых тел. – М.: Наука, 1973. – 280 с.

64. Белый Б. А, Егоренков П. И., Плескачевский Ю. М. Адгезия полимеров к металлам. – Мн.: Наука и техника, 1971. – 286 с.

65. Многокомпонентные полимерные системы / Под ред. Р. Голда. – М.: Химия, 1974. – 328 с.

66. Гетерогенные полимерные материалы. – Киев: Наук, думка, 1973. – 164 с.

67. Структура и свойства поверхнзалных слоев поли­меров. – Киев: Наук, думка, 1972. – 296 с.

68. ДСТУ 2241-93 Матеріали композитні. Склопластики. Терміни та визначення.

69. Bachur Richard G. Diagnostic Imaging and Negative Appendectomy Rates in Children: Effects of Age and Gender / Bachur Richard G., MDa, Kara Hennelly, MDa, Michael J. Callahan, MDb, Catherine Chen, MD, MPHc, and Michael C. Monuteaux, ScD. – Pediatrics 129 (5): 877–884.

70. Грибан В. Г. Охорона праці [Текст]: навч. посібник. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. Г. Грибан, О. В. Негодченко – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 280 с.

71. Qiang Wu K. C. Microscope Image Processing / K. C. Qiang Wu, Fatima Merchant. – San Diego, California, USA.:Academic Press, 2008. – 576 р.

72. Пантелеев В. Компьютерная микроскопия. [Текст] / Пантелеев В., Егорова О., Клыкова Е. – М.: Техносфера, 2005. –300 с.

73. Беккерт М. Способы металлографического травления [Текст] / Беккерт М., Клемм. Х. – М.: Металлургия, 1988, 400 с.

74. Березький О. М. Інформаційно-аналітична система дослідження та діагнзалування пухлинних клітин на основі аналізу їх зображень / О. М. Березький, Ю. М. Батько, Г. М. Мельник // Вісник Хмельницького національного університету. – 2008. – №3, Т.1. – С.120–130.

75. Егорова О. В. С микроскопом на "ты". Шаг в ХХІ век. Световые микроскопы для биологии и медицины. [Текст] – М.: Издательство "Репроцентр М", 2006. – 416 с.: ил.

76. Звіт про науково-дослідну роботу на тему: “Інформаційно-аналітична система для дослідження і діагнзалування пухлинних (ракових) клітин людини на основі аналізу їх зображень” (заключний) /[О. М. Березький, Ю. М. Батько, Г. М. Мельник та ін.] – Тернопіль: ТНЕУ, 2009. – 257 с.

77. Бернштейн М. Металловедение и термическая обработка стали. [Текст]: Справочник в 3 томах / Под ред. М. Бернштейна и А. Рахштадт