Обмеження ретроспективного застосування

ЛЕКЦІЯ 1

2. ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ТА ОБЛІКОВІ ОЦІНКИ

Облікові політики - конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб'єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності.

Суб'єкт господарювання має обирати та застосовувати свої облікові політики послідовно для подібних операції, інших події або умов, якщо МСФЗ конкретно не вимагає або не дозволяє визначення категорії статей, для яких інші політики можуть бути доречними. Якщо МСФЗ вимагає або дозволяє таке визначення категорій, слід обирати прийнятну облікову політику та послідовно застосовувати її до кожної категорії.

Суб'єкт господарювання повинен змінити облікову політику, тільки якщо зміна:

а) вимагається МСФЗ, або

б) приводить до того, що фінансова звітність надає достовірну та доречнішу інформацію про вплив операцій, інших подій або умов на фінансовий стан, фінансові результати діяльності або грошові потоки суб'єкта господарювання.

Не вважається змінами в облікових політиках:

а) застосування облікової політика до операцій, інших подій або умов, що відрізняються за сутністю від тих, що відбувалися раніше; та

б) застосування нової облікової політики до операцій, інших подій або умов, які не відбувалися раніше або були несуттєвими.

Зміна облікової політики:

а)суб'єкт господарювання має обліковувати зміну в обліковій політиці, яка є наслідком першого застосування МСФЗ, відповідно до конкретних положень перехідного періоду (якщо вони є в такому МСФЗЛ); та

б) якщо суб'єкт господарювання змінює облікову політику після першого застосування МСФЗ, які не містять конкретних положень перехідного періоду, застосовних до такої зміни або змін в обліковій політиці добровільно, то він застосовує зміну ретроспективно.

Ретроспективне застосування. Якщо зміна в обліковій політиці застосовується ретроспективно, то суб'єкт господарювання має коригувати залишок кожного компонента власного капіталу на початок періоду, на який ця зміна впливає, за найперший поданий попередній період, а також коригувати інші порівнювані суми, інформація про які розкрита за кожний поданий попередній період, так, наче нова облікова політика застосовувалася завжди.

Обмеження ретроспективного застосування. Зміну в обліковій політиці застосовують ретроспективно, за винятком тих випадків, коли неможливо визначити вплив на конкретний період або кумулятивний вплив зміни.

Якщо неможливо визначити вплив на конкретний період зміни облікової політики щодо порівняльної інформації за один або кілька поданих попередніх періодів, то суб'єкт господарювання має застосовувати нову облікову політику до балансової вартості активів та зобов'язань станом на початок найпершого періоду, щодо якого є можливим ретроспективне застосування та який може бути поточним періодом; суб'єкт господарювання має робити також і відповідні коригування залишків на початок періоду кожного компонента власного капіталу, на який вона впливає, за той період.

Якщо на початку поточного періоду неможливо визначити кумулятивний вплив застосування нової облікової політики до всіх попередніх періодів, то суб'єкт господарювання має коригувати порівняльну інформацію та застосовувати нову облікову політику перспективно з найбільш ранньої можливої дати.

Зміна в обліковій оцінці - це коригування балансової вартості активу або зобов'язання чи суми періодичного споживання активу, яке є результатом оцінки теперішнього статусу активів та зобов'язань та пов'язаних з ними очікуваних майбутніх вигід та зобов'язань. Зміни в облікових оцінках є наслідком нової інформації або нових розробок та, відповідно, не є виправленням помилок.

Неможливий - застосування вимоги є неможливим, якщо суб'єкт господарювання не може застосувати її навіть після всіх відповідних зусиль зробити це. Щодо конкретного попереднього періоду неможливо застосувати зміну в обліковій політиці ретроспективно або зробити ретроспективне перерахування для виправлення помилки, якщо:

а) вплив ретроспективного застосування або ретроспективного перерахування не можна визначати;

б) ретроспективне застосування або ретроспективне перерахування вимагає припущень про те, яким був намір управлінського персоналу в той період, або

в) ретроспективне застосування або ретроспективне перерахування вимагає значних оцінок сум і неможливо об'єктивно відокремити від іншої інформації ту інформацію про такі оцінки, яка:

i) надає свідчення обставин, що існували на дату (дати), на які ці суми потрібно визнати, оцінити або розкрити; та

ii) була наявною, коли фінансову звітність за той попередній період затвердили до випуску.

Вплив зміни облікової оцінки (крім зміни, до якої застосовується параграф 37) визнають перспективно, включаючи його у прибуток або збиток:

а) у періоді, коли відбулася зміна, якщо зміна впливає лише на цей період;

б) у періоді, коли відбулася зміна, та у майбутніх періодах, якщо зміна впливає на них разом.

37. Тією мірою, якою зміна в обліковій оцінці приводить до змін в активах та зобов'язаннях або стосується статті власного капіталу, її визнають шляхом коригування балансової вартості відповідного активу, зобов'язання або статті власного капіталу в періоді, коли відбулася зміна.

 

3. ПОМИЛКИ ТА ЇХ КОРИГУВАННЯ

Помилки попередніх періодів - пропуски або викривлення у фінансовій звітності суб'єкта господарювання за один або кілька попередніх періодів, які виникають через невикористання або зловживання достовірною інформацією, яка:

а) була наявна, коли фінансову звітність за ті періоди затвердили до випуску;

б) за обґрунтованим очікуванням, могла бути отриманою та врахованою при складанні та поданні цієї фінансової звітності.

Такі помилки можуть бути помилками у математичних підрахунках, у застосуванні облікової політики, помилками, допущеними внаслідок недогляду або неправильної інтерпретації фактів, а також унаслідок шахрайства.

Помилки можуть виникати щодо визнання, оцінки, подання або розкриття інформації про елементи фінансової звітності. Фінансова звітність не відповідає МСФЗ, якщо вона містить або суттєві помилки, або несуттєві помилки, зроблені навмисно для досягнення особливого подання фінансового стану, фінансових результатів діяльності або грошових потоків суб'єкта господарювання. Потенційні помилки поточного періоду, виявлені протягом цього періоду, виправляють до затвердження фінансової звітності до випуску. Проте суттєві помилки іноді не виявляють, доки не настане подальший період, і такі помилки попереднього періоду виправляють у порівняльній інформації, поданій у фінансовій звітності за такий подальший період.

Суб'єкт господарювання виправляє суттєві помилки попереднього періоду ретроспективно в першому комплекті фінансових звітів, затверджених до випуску після їх виявлення шляхом:

а) перерахування порівнюваних сум за поданий попередній період (періоди), у якому відбулася помилка, або

б) перерахування залишків активів, зобов'язань та власного капіталу на початок періоду за найперший з поданих попередніх періодів, якщо помилка відбулася до першого з поданих попередніх періодів.

Обмеження ретроспективного застосування

Помилку попереднього періоду виправляють шляхом ретроспективного перерахування, за винятком випадків, коли неможливо визначити або вплив на конкретний період, або кумулятивний вплив помилки.

Якщо неможливо визначити вплив на конкретний період помилки щодо порівняльної інформації за один або кілька відображених попередніх періодів, то суб'єкт господарювання перераховує залишки активів, зобов'язань та власного капіталу на початок найпершого періоду, для якого можливе ретроспективне перерахування (який може бути поточним періодом).

Якщо неможливо визначити кумулятивний вплив (на початку поточного періоду) помилки за всі попередні періоди, суб'єкт господарювання перераховує порівняльну інформацію для виправлення помилки перспективно з найпершої можливої дати.

 

4. ПОДІЇ ПІСЛЯ ДАТИ БАЛАНСУ

Події після звітного періоду - це сприятливі та несприятливі події, які відбуваються з кінця звітного періоду до дати затвердження фінансової звітності до випуску. Можна визначити два типи подій:

а) події, які свідчать про умови, що існували на кінець звітного періоду (події, які вимагають коригування після звітного періоду); та

б) події, які свідчать про умови, що виникли після звітного періоду (події, які не вимагають коригування після звітного періоду).

Визнання та оцінка:

1. Події, які вимагають коригування після звітного періоду: суб'єктові господарювання слід коригувати суми, визнані в його фінансовій звітності, для відображення подій, які вимагають коригування після звітного періоду.

2. Події, які не вимагають коригування після звітного періоду: Суб'єктові господарювання не слід коригувати суми, визнані в його фінансовій звітності для відображення подій, які не вимагають коригування після звітного періоду.

Щодо відображення подій після дати балансу, у вітчизняній практиці дане питання регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», у міжнародній – самостійним стандартом МСБО 10 «Події після дати балансу». Згідно з цими стандартами до подій, які призводять до подій після дати балансу належать:

подій, які свідчать про умови, що існували на дату балансу і таким чином призводять до коригування фінансової звітності

події, які вказують на обставини, що виникли після дати балансу, і призводять до розкриття інформації у примітках до фінансової звітності

До другого виду подій після дати балансу, належать події, які вказують на обставини, що виникли після дати балансу, і призводять до розкриття інформації у примітках до фінансової звітності, не коригуючи статей фінансових звітів. Інформація про дані події, що міститься у примітках до фінансових звітів, повинна містити в собі опис змісту даної події та оцінку її впливу на фінансовий результат або обґрунтування щодо неможливості зробити таку оцінку.

Порівняльний аналіз даних підходів у вітчизняній та міжнародній практиці надає можливість зробити висновок щодо невідповідності методів коригування статей фінансової звітності в результаті подій після дати балансу у міжнародній та вітчизняній обліковій практиці. Це обумовлено перш за все розбіжностями у визначенні переліку самих подій, які свідчать про умови, що існували на дату балансу, в міжнародній та вітчизняній нормативно-правовій базі та узагальнюючим рекомендаційним характером міжнародних і прикладним і директивним характером вітчизняних стандартів бухгалтерського обліку.