Сторiнка Законодавство України сайту Верховної Ради

--------------------------------------------------------------------------------

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про захист населення від інфекційних хвороб

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 29, ст. 228)

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 913-IV (913-15) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.321 N 3421-IV (3421-15) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199 N 723-V (723-16) від 13.03.2007 }

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засадидіяльності органів виконавчої влади, органів місцевогосамоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованоїна запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини,локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлюєправа, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб усфері захисту населення від інфекційних хвороб.

 

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такомузначенні:

інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаютьсяживими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями,найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогеннимипаразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами),патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осібздоровим і схильні до масового поширення; (Абзац другий статті 1в редакції Закону N 913-IV (913-15) від 05.06.2003)

небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби, щохарактеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров'я вокремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров'я;

особливо небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби(у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), щохарактеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров'я узначної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидкимпоширенням цих хвороб серед населення;

джерело збудника інфекційної хвороби (далі - джерелоінфекції) - людина або тварина, заражені збудниками інфекційноїхвороби;

дезінфекційні заходи (дезінфекція, дезінсекція, дератизація)- заходи щодо знищення у середовищі життєдіяльності людинизбудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників -комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація);

епідемія - масове поширення інфекційної хвороби середнаселення відповідної території за короткий проміжок часу;

епідемічна ситуація - показник епідемічного благополуччятериторії (об'єкта) у певний час, що характеризується рівнем ідинамікою захворювання людей на інфекційні хвороби, наявністю абовідсутністю відповідних факторів передачі інфекції та іншимиобставинами, що впливають на поширення інфекційних хвороб;

благополучна епідемічна ситуація - інфекційні хвороби нереєструються або реєструються їх поодинокі випадки, відсутнісприятливі умови для поширення цих хвороб;

нестійка епідемічна ситуація - рівень захворювання людей наінфекційні хвороби не перевищує середні багаторічні показники,проте є сприятливі умови для поширення цих хвороб;

неблагополучна епідемічна ситуація - рівень захворюваннялюдей на інфекційні хвороби перевищує середні багаторічніпоказники, реєструються спалахи інфекційних хвороб;

інкубаційний період - максимальний відрізок часу, що минаєвід моменту зараження людини збудниками інфекційної хвороби допояви перших симптомів цієї хвороби;

ізолятор - спеціалізований заклад охорони здоров'я,призначений для госпіталізації контактних осіб з метою їхобстеження, профілактичного лікування та здійснення медичногонагляду за ними;

обсерватор - спеціалізований заклад охорони здоров'я,призначений для госпіталізації осіб, які виявили бажання покинутитериторію карантину, з метою їх обстеження та здійснення медичногонагляду за ними;

календар профілактичних щеплень (далі - календар щеплень) -нормативно-правовий акт спеціально уповноваженого центральногооргану виконавчої влади з питань охорони здоров'я, якимвстановлюються перелік обов'язкових профілактичних щеплень таоптимальні строки їх проведення;

контактні особи - особи, які перебували в контакті з джереломінфекції, внаслідок чого вони вважаються зараженими інфекційноюхворобою;

карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, щозастосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечнихінфекційних хвороб;

медичні імунобіологічні препарати - вакцини, анатоксини,імуноглобуліни, сироватки, бактеріофаги, інші лікарські засоби, щозастосовуються в медичній практиці з метою специфічноїпрофілактики інфекційних хвороб;

носій збудника інфекційної хвороби (далі - бактеріоносій) -людина, в організмі якої виявлено збудників інфекційної хворобипри відсутності симптомів цієї хвороби;

обмежувальні протиепідемічні заходи - медико-санітарні таадміністративні заходи, що здійснюються в межах осередкуінфекційної хвороби з метою запобігання її поширенню;

осередок інфекційної хвороби - місце (об'єкт, територія), девиявлено джерело інфекції та відповідні фактори передачі інфекції;

санітарно-протиепідемічні правила і норми -нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положеннятощо) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчоївлади з питань охорони здоров'я, вимоги яких спрямовані назапобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб;

протиепідемічні заходи - комплекс організаційних,медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних,адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метоюзапобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації таліквідації їх осередків, спалахів та епідемій;

профілактичні щеплення - введення в організм людини медичнихімунобіологічних препаратів для створення специфічноїнесприйнятливості до інфекційних хвороб;

поствакцинальні ускладнення - важкі та (або) стійкі розладиздоров'я, викликані застосуванням медичних імунобіологічнихпрепаратів;

спалах інфекційної хвороби - декілька захворювань наінфекційну хворобу, пов'язаних між собою спільним джерелом та(або) фактором передачі інфекції;

санітарна охорона території України - система організаційних,медико-санітарних, санітарно-гігієнічних,лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямованихна запобігання занесенню та поширенню на території Україниособливо небезпечних інфекційних хвороб, а в разі їх виникнення -на недопущення поширення цих хвороб за межі України, а також назапобігання ввезенню на територію України товарів, хімічних,біологічних і радіоактивних речовин, відходів та інших вантажів,небезпечних для життя та здоров'я людини;

фактори передачі збудників інфекційних хвороб (далі - факторипередачі інфекції) - забруднені збудниками інфекційних хворобоб'єкти середовища життєдіяльності людини (повітря, грунт, вода,харчові продукти, продовольча сировина, кров та інші біологічніпрепарати, медичні інструменти, предмети побуту тощо), а такожзаражені збудниками інфекційних хвороб живі організми, за участюяких відбувається перенесення збудників інфекційних хвороб відджерела інфекції до інших осіб.

Стаття 2. Законодавство про захист населення від інфекційних хвороб

Відносини у сфері захисту населення від інфекційних хворобрегулюються Основами законодавства України про охорону здоров'я(2801-12), законами України "Про забезпечення санітарного таепідемічного благополуччя населення" (4004-12), "Про запобіганнязахворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) тасоціальний захист населення" (1972-12), цим Законом, іншиминормативно-правовими актами.

 

Р о з д і л II

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

Стаття 3. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Кабінет Міністрів України у сфері захисту населення відінфекційних хвороб:

розробляє і здійснює відповідні державні цільові програми;{ Абзац другий статті 3 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 3421-IV (3421-15) від 09.02.2006 }

забезпечує фінансування та матеріально-технічне постачаннязакладів охорони здоров'я, установ і закладів державноїсанітарно-епідеміологічної служби, підприємств, установ таорганізацій, залучених до проведення заходів і робіт, пов'язаних зліквідацією епідемій, координує проведення цих заходів і робіт;

координує та спрямовує роботу міністерств, інших органіввиконавчої влади;

укладає міжурядові договори;

вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Стаття 4. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих органів виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органивиконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:

реалізують державну політику в галузі охорони здоров'я тащодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччянаселення, організовують розроблення і виконання регіональних імісцевих програм з питань захисту населення від інфекційниххвороб, а також беруть участь у розробленні та виконаннідержавних цільових програм; { Абзац другий статті 4 із змінами,внесеними згідно із Законом N 3421-IV (3421-15) від 09.02.2006 }

забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічнихзаходів (благоустрій, водопостачання та водовідведення, прибираннята санітарна очистка, боротьба з живими переносниками збудниківінфекційних хвороб тощо) на територіях населених пунктів, у місцяхмасового відпочинку населення та рекреаційних зонах, здійснюютьконтроль за виконанням цих заходів;

здійснюють контроль за додержанням юридичними і фізичнимиособами санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних таветеринарних правил і норм, правил торгівлі та побутовогообслуговування населення, за якістю та безпекою харчових продуктіві продовольчої сировини на всіх етапах їх виробництва, зберіганнята реалізації;

організовують проведення аналізу епідемічної ситуації врегіоні та контролю за її станом;

забезпечують комунальні заклади охорони здоров'я, діяльністьяких пов'язана з лікуванням і профілактикою інфекційних хвороб,кадрами, фінансовими та матеріально-технічними ресурсами;

інформують населення через засоби масової інформації проепідемічну ситуацію в регіоні та здійснювані протиепідемічнізаходи;

вирішують питання фінансового та матеріально-технічногозабезпечення лікувально-профілактичних і протиепідемічних заходівта робіт, пов'язаних з ліквідацією епідемій та спалахівінфекційних хвороб;

вирішують інші питання у межах повноважень, визначенихзаконом.

Стаття 5. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення відінфекційних хвороб:

забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічнихзаходів на територіях населених пунктів, у місцях масовоговідпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт поліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішуютьпитання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цихзаходів і робіт;

здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідаціюепідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків;

забезпечують участь у боротьбі з інфекційними хворобамизакладів та установ охорони здоров'я усіх форм власності, а такожвдосконалення мережі спеціалізованих закладів та установ охорониздоров'я, діяльність яких пов'язана із захистом населення відінфекційних хвороб;

забезпечують доступність і безоплатність надання медичноїдопомоги хворим на інфекційні хвороби у державних і комунальнихзакладах охорони здоров'я;

забезпечують відповідно до законодавства громадян пільговихкатегорій лікарськими засобами та виробами медичного призначеннядля лікування і профілактики інфекційних хвороб;

вирішують інші питання у межах повноважень, визначенихзаконом.

Стаття 6. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади зпитань охорони здоров'я у сфері захисту населення від інфекційниххвороб:

розробляє, затверджує і вводить у діюсанітарно-протиепідемічні правила і норми, методи обстеження талікування хворих, діагностики та профілактики інфекційних хвороб,інші нормативно-правові акти;

здійснює нагляд за додержанням підприємствами, установами,організаціями незалежно від форм власності та громадянамизаконодавства у сфері захисту населення від інфекційних хвороб,контролює виконання вимог санітарно-протиепідемічних правил інорм;

 

здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію,контроль за виробництвом, якістю, забезпеченням належного режимузберігання, реалізацією та використанням медичних імунобіологічнихпрепаратів, їх ефективністю, безпечністю і відповідністю вимогамвітчизняних та міжнародних стандартів;

встановлює методи випробувань дезінфекційних засобів,контролю відповідності їх вимогам стандартів, інших нормативнихдокументів, регламентує їх застосування;

веде статистичний облік інфекційних хвороб;

координує проведення закладами охорони здоров'я, установамита закладами державної санітарно-епідеміологічної служби,науково-дослідними установами, що належать до сфери йогоуправління, заходів, спрямованих на санітарну охорону територіїУкраїни;

аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію в Україні та вокремих регіонах, розробляє обгрунтовані пропозиції, спрямовані напрофілактику та зниження рівня інфекційних хвороб і поліпшенняепідемічної ситуації, вносить їх в установленому законодавствомпорядку на розгляд Кабінету Міністрів України;

встановлює допустимі рівні забруднення мікроорганізмами таіншими біологічними чинниками харчових продуктів і продовольчоїсировини, води, грунту, інших об'єктів середовища життєдіяльностілюдини;

організовує проведення наукових досліджень, спрямованих назниження рівня інфекційних хвороб, поліпшення епідемічноїситуації, підвищення ефективності протиепідемічних заходів;

бере участь у формуванні державних замовлень на виробництволікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів тадезінфекційних засобів, необхідних для здійснення профілактичних іпротиепідемічних заходів, а також на підготовку фахівців зпрофілактики та лікування інфекційних хвороб;

забезпечує створення, зберігання та своєчасне оновленнянеобхідного запасу лікарських засобів, медичних імунобіологічнихпрепаратів, дезінфекційних засобів тощо на випадок епідемій;

здійснює міжвідомчу координацію та забезпечує взаємодію зіншими центральними та місцевими органами виконавчої влади у сферізахисту населення від інфекційних хвороб;

погоджує проекти нормативно-правових актів спеціальноуповноважених центральних органів виконавчої влади з питаньоборони, внутрішніх справ, охорони державного кордону, Службибезпеки України, якими встановлюється порядок проведенняпрофілактичних і протиепідемічних заходів у межах підпорядкованихзазначеним центральним органам виконавчої влади територій,об'єктів, частин і підрозділів;

організовує гігієнічне навчання населення з питаньзапобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб, а такожзабезпечує медичні служби міністерств, інших центральних імісцевих органів виконавчої влади, установи державноїсанітарно-епідеміологічної служби періодичною інформацією проепідемічну ситуацію в Україні та у світі, щорічно інформує їх проприйняті санітарно-протиепідемічні правила та іншінормативно-правові акти у сфері захисту населення від інфекційниххвороб;

вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Стаття 7. Лікування хворих на інфекційні хвороби

Лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися вакредитованих у встановленому законодавством порядку державних ікомунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорониздоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованихзакладах охорони здоров'я, заснованих у встановленомузаконодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщоперебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація восередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такогохворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватисяамбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31цього Закону.

Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатисяособи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційнимвимогам, установленим спеціально уповноваженим центральним органомвиконавчої влади з питань охорони здоров'я, у тому числі особи,які в установленому порядку займаються приватною медичноюпрактикою.

Стаття 8. Фінансування профілактичних і протиепідемічних заходів та лікування хворих на інфекційні хвороби

Фінансування профілактичних і протиепідемічних заходівздійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України тамісцевих бюджетів, а у випадках, передбачених законом, - зарахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно відформ власності, а також коштів фізичних осіб.

Профілактичні щеплення проти інфекційних хвороб, включених докалендаря щеплень, та профілактичні щеплення за епідемічнимипоказаннями проводяться для громадян безоплатно за рахунок коштівмісцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.Поставки медичних імунобіологічних препаратів для проведенняпрофілактичних щеплень, включених до календаря щеплень, у томучислі для профілактики сказу, здійснюються за рахунок коштівДержавного бюджету України, а для проведення щеплень заепідемічними показаннями - за рахунок коштів місцевих бюджетів, атакож інших джерел, не заборонених законодавством. Порядокзабезпечення закладів охорони здоров'я медичними імунобіологічнимипрепаратами встановлюється спеціально уповноваженим центральниморганом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

{ Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 723-V (723-16) від 13.03.2007 }

У державних і комунальних закладах охорони здоров'я тадержавних наукових установах лікування, медичні огляди таобстеження осіб, хворих на інфекційні хвороби, та бактеріоносіївпроводяться безоплатно (за рахунок коштів відповідних бюджетів), атакож можуть проводитися за рахунок інших джерел, не забороненихзаконодавством.

Профілактичні та поточні дезінфекційні заходи проводяться зарахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно відформ власності та за кошти фізичних осіб.

Стаття 9. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення робіт, пов'язаних із епідеміологічним обстеженням, ліквідацією епідемій та спалахів інфекційних хвороб, порядок відшкодування понесених на це витрат

Витрати, пов'язані з епідеміологічним обстеженням іліквідацією епідемій та спалахів інфекційних хвороб, фінансуютьсяза рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.У випадках, передбачених законом, для цього можуть залучатисякошти підприємств, установ і організацій незалежно від формвласності, а також кошти фізичних осіб і громадських організацій,у тому числі міжнародних.

У разі якщо епідемія чи спалах інфекційної хвороби виникли звини встановленої юридичної або фізичної особи, витрати зДержавного бюджету України та місцевих бюджетів на локалізацію таліквідацію зазначених епідемії чи спалаху інфекційної хворобиможуть бути відшкодовані за рахунок винної особи в порядку,встановленому законом.

У разі виникнення епідемії чи спалаху інфекційної хворобизасоби масової інформації незалежно від форм власності сприяютьорганам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування упроведенні необхідної роз'яснювальної роботи серед населення.

 

Р о з д і л III

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

Стаття 10. Основні принципи профілактики інфекційних хвороб

Основними принципами профілактики інфекційних хвороб є:

визнання захисту населення від інфекційних хвороб одним ізпріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади таорганів місцевого самоврядування;

дотримання підприємствами, установами, організаціяминезалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічнихта санітарно-протиепідемічних правил і норм при здійсненнібудь-яких видів діяльності;

комплексність проведення профілактичних, протиепідемічних,соціальних і освітніх заходів, обов'язковість їх фінансування;

безоплатність надання медичної допомоги особам, хворим наінфекційні хвороби, у державних і комунальних закладах охорониздоров'я та в державних наукових установах;

соціальний захист осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чиє бактеріоносіями;

державна підтримка відповідних наукових розробок івітчизняних виробників медичних імунобіологічних препаратів,лікарських і дезінфекційних засобів та виробів медичногопризначення, що застосовуються для профілактики, діагностики талікування інфекційних хвороб.

Стаття 11. Організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів

Організація та проведення профілактичних і протиепідемічнихзаходів, зокрема щодо санітарної охорони території України,обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби табактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторнихдосліджень і випробувань при виробництві, зберіганні,транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчоїсировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг,а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень,профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчаннягромадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними тасанітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межахвстановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчоївлади, органи місцевого самоврядування, органи, установи тазаклади державної санітарно-епідеміологічної служби, закладиохорони здоров'я, підприємства, установи та організації незалежновід форм власності, а також на громадян.

Організацію та проведення профілактичних і протиепідемічнихзаходів у межах територій, об'єктів, частин і підрозділів,підпорядкованих спеціально уповноваженим центральним органамвиконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ, охоронидержавного кордону, Службі безпеки України, забезпечуютьвідповідні центральні органи виконавчої влади, підпорядковані їмустанови державної санітарно-епідеміологічної служби, медичніслужби, а також керівники зазначених об'єктів, частин,підрозділів.

Проведення профілактичних щеплень забезпечують спеціальноуповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорониздоров'я, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевогосамоврядування та установи державної санітарно-епідеміологічноїслужби.

Стаття 12. Профілактичні щеплення

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору,поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаютьсядо календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій,діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та(або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковимпрофілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційниххвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язковихпрофілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ціпрацівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.Перелік професій, виробництв та організацій, працівники якихпідлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти іншихвідповідних інфекційних хвороб, встановлюється Кабінетом МіністрівУкраїни.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційноїхвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби навідповідних територіях та об'єктах можуть проводитися обов'язковіпрофілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби заепідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень заепідемічними показаннями на відповідних територіях та об'єктахприймають головний державний санітарний лікар України, головнийдержавний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головнідержавні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя,головні державні санітарні лікарі спеціально уповноваженихцентральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніхсправ, охорони державного кордону, Служби безпеки України.

Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення,повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення тазобов'язані надати об'єктивну інформацію особам, яким проводитьсящеплення, або їх законним представникам про ефективністьпрофілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.

Профілактичні щеплення проводяться після медичного оглядуособи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань.Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щепленняпроводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації прощеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальніускладнення. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чивизнані у встановленому законом порядку недієздатними,профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивноінформованих батьків або інших законних представників. Особамвіком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судомобмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їхзгодою після надання об'єктивної інформації та за згодоюоб'єктивно інформованих батьків або інших законних представниківцих осіб. Якщо особа та (або) її законні представникивідмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар маєправо взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разівідмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом уприсутності свідків.

Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальніускладнення та про відмову від обов'язкових профілактичних щепленьпідлягають статистичному обліку і вносяться до відповіднихмедичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведенняпрофілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладненьвстановлюються спеціально уповноваженим центральним органомвиконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Стаття 13. Вимоги до медичних імунобіологічних препаратів, контроль за їх якістю та застосуванням

Для профілактичних щеплень застосовуються медичніімунобіологічні препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва,зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку.

Медичні імунобіологічні препарати можуть відпускатисягромадянам за рецептами лікарів у порядку, встановленомуспеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади зпитань охорони здоров'я.

Державний контроль за якістю, ефективністю, безпечністю таправильністю застосування вітчизняних та зарубіжних медичнихімунобіологічних препаратів здійснюється спеціально уповноваженимцентральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я упорядку, встановленому законодавством щодо лікарських засобів.

Зберігання, транспортування, а також знешкодження непридатнихдля використання медичних імунобіологічних препаратів здійснюєтьсяз додержанням санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічнихправил і норм. Контроль за дотриманням встановлених порядку таумов зберігання, транспортування, а також знешкодження медичнихімунобіологічних препаратів здійснюється установами державноїсанітарно-епідеміологічної служби України.

Про кожний випадок поствакцинального ускладнення заклади таустанови охорони здоров'я незалежно від форм власності зобов'язанітерміново повідомити спеціально уповноважений центральний органвиконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Стаття 14. Створення нових та генетично змінених мікроорганізмів і біологічно активних речовин

Підприємства, установи, організації незалежно від формвласності, їх структурні підрозділи (лабораторії), в якихпроводяться дослідження, пов'язані зі створенням нових тагенетично змінених мікроорганізмів і біологічно активних речовин,підлягають обов'язковій реєстрації в спеціально уповноваженомуцентральному органі виконавчої влади з питань охорони здоров'я зметою здійснення державного контролю за проведенням такихдосліджень.

Стаття 15. Запобігання інфекційним захворюванням у дитячих закладах

Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та іншихдитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідкизакладу охорони здоров'я, в якому дитина перебуває під медичнимнаглядом. Довідка видається на підставі даних медичного оглядудитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування уцьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щепленнязгідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті зхворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.

Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно зкалендарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушеннямустановлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, приблагополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліумувідповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідногодитячого закладу та відвідувати його.

Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки дляприйому їх до дитячих закладів установлюються спеціальноуповноваженим центральним органом виконавчої влади з питаньохорони здоров'я.

Працівники дитячих закладів підлягають обов'язковимпрофілактичним медичним оглядам з метою виявлення хворих наінфекційні хвороби та бактеріоносіїв у порядку, встановленомузаконодавством.

Працівники дитячих закладів зобов'язані:

вести постійне спостереження за станом здоров'я дітей, а вразі виявлення хворого на інфекційну хворобу - вжити заходів дляйого ізоляції від здорових дітей та негайно повідомити про цейвипадок відповідний заклад охорони здоров'я;

систематично проводити гігієнічне навчання та вихованнядітей.

Стаття 16. Захист населення від інфекційних хвороб, спільних для тварин і людей (зооантропонозних інфекцій)

Захист населення від інфекційних хвороб, спільних для тварині людей (зооантропонозних інфекцій), забезпечується проведеннямветеринарно-санітарних, протиепізоотичних, профілактичних іпротиепідемічних заходів під час догляду за тваринами,виробництва, переробки та реалізації продукції тваринництва,дотриманням усіма господарюючими суб'єктами вимог ветеринарних,санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм,а також контролем місцевих органів виконавчої влади та органівмісцевого самоврядування за їх дотриманням.

З метою запобігання виникненню та поширенню зооантропонознихінфекцій серед людей місцеві органи виконавчої влади та органимісцевого самоврядування:

затверджують комплексні програми і плани профілактики таборотьби з цими інфекціями;

затверджують правила утримання тварин у домашніх умовах,виділяють і облаштовують на територіях населених пунктів місця дляїх вигулювання, забезпечують відлов, тимчасове утримання тарегулювання чисельності бродячих тварин;

забезпечують систематичне проведення дератизації натериторіях населених пунктів, у місцях масового відпочинкунаселення та рекреаційних зонах.

Стаття 17. Права та обов'язки громадян та їх об'єднань у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Громадяни та їх об'єднання мають право на отриманнядостовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування,установи державної санітарно-епідеміологічної служби та закладиохорони здоров'я зобов'язані періодично повідомляти через засобимасової інформації про епідемічну ситуацію та здійснюваніпротиепідемічні заходи.

За відмову у наданні інформації, умисне перекручення абоприховування об'єктивних даних про захворювання населення наінфекційні хвороби посадові особи органів, установ та закладів,зазначених у частині другій цієї статті, несуть відповідальністьзгідно із законом.

Громадяни та їх об'єднання мають право брати участь вобговоренні питань щодо розміщення та будівництва об'єктів, щоможуть негативно впливати на епідемічну ситуацію, проектівдержавних цільових, регіональних і місцевих програм з питаньзахисту населення від інфекційних хвороб і вносити пропозиції зцих питань до відповідних органів виконавчої влади та органівмісцевого самоврядування, установ і організацій. { Частиначетверта статті 17 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 3421-IV (3421-15) від 09.02.2006 }

Стаття 18. Права та обов'язки підприємств, установ і організацій у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Права та обов'язки підприємств, установ і організаційнезалежно від форм власності у сфері захисту населення відінфекційних хвороб щодо забезпечення населення доброякісними,безпечними для здоров'я харчовими продуктами, продовольчоюсировиною та питною водою, запобігання забрудненню збудникамиінфекційних хвороб відкритих водойм і грунту, утримання вналежному санітарному стані територій населених пунктів, місцьмасового відпочинку населення, рекреаційних зон тощо визначенізаконодавством.

Юридичні особи незалежно від форм власності та громадянизабезпечують проведення профілактичних дезінфекційних заходів ужилих, виробничих та інших приміщеннях (будівлях) і на земельнихділянках, що належать їм на праві власності чи надані вкористування, здійснюють інші заходи з метою недопущеннярозмноження гризунів і комах у приміщеннях (будівлях) і наземельних ділянках.

Власники, а також керівники та інші посадові особипідприємств, установ і організацій незалежно від форм власностізобов'язані в межах своїх повноважень сприяти медичним працівникаму здійсненні заходів щодо захисту населення від інфекційниххвороб.

Стаття 19. Права осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями

Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи єбактеріоносіями, мають право на:

безоплатне лікування у державних і комунальних закладахохорони здоров'я та державних наукових установах;

отримання достовірної інформації про результати медичногоогляду, обстеження та лікування, а також на отримання рекомендаційщодо запобігання поширенню інфекційних хвороб;

звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди,заподіяної їх здоров'ю та (або) майну внаслідок порушеннязаконодавства про захист населення від інфекційних хвороб.

Іноземцям та особам без громадянства, які хворіють наінфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, медична допомоганадається в порядку, встановленому цим Законом та міжнароднимидоговорами України.

Стаття 20. Обов'язки осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями

Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи єбактеріоносіями, зобов'язані:

вживати рекомендованих медичними працівниками заходів длязапобігання поширенню інфекційних хвороб;

виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодопорядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладівохорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються;

проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди таобстеження.

Стаття 21. Обов'язкові профілактичні медичні огляди

Обов'язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичніпрофілактичні медичні огляди працівників окремих професій,виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана зобслуговуванням населення і може призвести до поширенняінфекційних хвороб, проводяться за рахунок роботодавців у порядку,встановленому законодавством.

Обов'язковим профілактичним медичним оглядам підлягаютьнеповнолітні, учні загальноосвітніх і професійно-технічнихнавчальних закладів та студенти вищих навчальних закладів, іншікатегорії осіб відповідно до закону.

У разі погіршення епідемічної ситуації за поданнямвідповідного головного державного санітарного лікаря рішеннямиорганів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування дляпрацівників, зазначених у частині першій цієї статті, можутьпроводитися позачергові обов'язкові профілактичні медичні огляди.

Обов'язковим профілактичним медичним оглядам і подальшомумедичному нагляду підлягають також особи, які перебували вконтакті з хворими на особливо небезпечні та небезпечні інфекційніхвороби чи бактеріоносіями збудників цих хвороб:

за місцем роботи, навчання, відпочинку тощо;

у домашніх умовах.

Дані про результати обов'язкових профілактичних медичнихоглядів працівників, зазначених у частині першій цієї статті,заносяться до їх особистих медичних книжок та інших медичнихдокументів і підлягають обліку у відповідних установах державноїсанітарно-епідеміологічної служби.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники якихпідлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядокпроведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжоквстановлюються Кабінетом Міністрів України.

Особи, які відмовляються або ухиляються від проходженняобов'язкових профілактичних медичних оглядів, відсторонюються відроботи, а неповнолітні, учні та студенти - від відвідуваннявідповідних закладів.

Стаття 22. Заходи щодо осіб, хворих на інфекційні хвороби, контактних осіб та бактеріоносіїв

Особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи табактеріоносії, які створюють підвищену небезпеку зараженняоточуючих, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, медичномунагляду та обстеженням. Особи, які хворіють на особливо небезпечніта небезпечні інфекційні хвороби, є носіями збудників цих хворобабо перебували в контакті з такими хворими чи бактеріоносіями, атакож хворі на інші інфекційні хвороби у разі, якщо вони створюютьреальну небезпеку зараження оточуючих, підлягають лікуванню,медичному нагляду та обстеженням у стаціонарах відповіднихзакладів охорони здоров'я чи наукових установ.

Порядок госпіталізації, лікування та медичного нагляду захворими на інфекційні хвороби, контактними особами табактеріоносіями, умови їх перебування у відповідних закладахохорони здоров'я та наукових установах установлюються спеціальноуповноваженим центральним органом виконавчої влади з питаньохорони здоров'я.

Стаття 23. Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями

У разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана зобслуговуванням населення і може призвести до поширенняінфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводятьсяна роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб.Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вонивідсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. Наперіод відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога узв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Зазначені в частині першій цієї статті особи можуть бутивизнані тимчасово або постійно не придатними за станом здоров'ядля виконання певних видів робіт.

Рішення про тимчасову чи постійну непридатність осіб, які єбактеріоносіями, для виконання певних видів робіт приймаєтьсямедико-соціальними експертними комісіями на підставі результатівлікування, даних медичних оглядів тощо. Таке рішеннямедико-соціальної експертної комісії може бути в установленомупорядку оскаржено до суду.

Перелік видів робіт, для виконання яких особи, які єбактеріоносіями, можуть бути визнані тимчасово або постійно непридатними, визначається спеціально уповноваженим центральниморганом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

 

Р о з д і л IV

ПРОФІЛАКТИКА ТА НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА СОЦІАЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ (ТУБЕРКУЛЬОЗ, ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ, СНІД, ПРОКАЗА)

Стаття 24. Надання медичної допомоги хворим на соціально небезпечні інфекційні хвороби

Особи, які хворіють на соціально небезпечні інфекційніхвороби, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, періодичнимобстеженням і медичному нагляду.

Лікування, обстеження та медичний нагляд за хворими насоціально небезпечні інфекційні хвороби у державних і комунальнихзакладах охорони здоров'я та державних наукових установахпроводяться безоплатно (за рахунок коштів Державного бюджетуУкраїни та місцевих бюджетів).

Іноземцям та особам без громадянства, які на законнихпідставах перебувають в Україні і хворіють на соціально небезпечніінфекційні хвороби, медична допомога надається в порядку,встановленому цим Законом та міжнародними договорами України.

Дипломатичні представництва та консульські установи Українивидають візи на в'їзд в Україну іноземцям та особам безгромадянства за умови пред'явлення документа про відсутність у нихтуберкульозу в активній формі та ВІЛ-інфекції, якщо інше невстановлено міжнародними договорами України.

Стаття 25. Оздоровлення та соціальний захист хворих на туберкульоз і членів їх сімей

Оздоровлення хворих на туберкульоз проводиться успеціалізованих протитуберкульозних санаторіях безоплатно (зарахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів).

Особам працездатного віку, в яких уперше виявленозахворювання на туберкульоз або стався його рецидив, листокнепрацездатності для проведення безперервного курсу лікування таоздоровлення може видаватися на строк до 10 місяців. За такимиособами протягом цього строку зберігається місце роботи.

Особи, які хворіють на туберкульоз в активній формі, маютьправо на першочергове поліпшення житлових умов у порядку,встановленому законодавством.

Члени сім'ї хворого на туберкульоз, які проживають разом зним в одній квартирі (кімнаті), мають право на безоплатнухіміопрофілактику туберкульозу (за рахунок коштів місцевихбюджетів).

Підприємства, установи, організації незалежно від формвласності можуть витрачати власні кошти на поліпшення умов праці,відпочинку, харчування тощо працівників, які хворіють натуберкульоз.

Стаття 26. Лікування та правовий захист хворих на інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом

Особи, хворі на інфекційні хвороби, що передаються статевимшляхом, підлягають обов'язковому лікуванню (за їх бажанням -анонімно).

Відомості про зараження особи інфекційною хворобою, щопередається статевим шляхом, проведені медичні огляди таобстеження з цього приводу, дані інтимного характеру, отримані узв'язку з виконанням професійних обов'язків посадовими особами тамедичними працівниками закладів охорони здоров'я, становлятьлікарську таємницю. Надання таких відомостей дозволяється увипадках, передбачених законами України.

Стаття 27. Лікування та реабілітація хворих на проказу

Лікування та постійний медичний нагляд за хворими на проказупроводяться у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах -лепрозоріях.

У періоди, коли перебіг хвороби не становить загрозизараження при близьких контактах, хворі на проказу можутьпроживати на території лепрозорію разом з членами своєї сім'ї, якіпідлягають постійному медичному нагляду і перебувають на обліку влепрозоріях.

Вимоги щодо розміщення та утримання лепрозоріїв, особливостіпротиепідемічного, лікувального та реабілітаційного режиму у цихзакладах установлюються спеціально уповноваженим центральниморганом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Лепрозоріям у встановленому законом порядку можуть надаватисяземельні ділянки для ведення господарської діяльності хворими напроказу, яким така діяльність не протипоказана, та членами їхсімей.

 

Р о з д і л V

САНІТАРНА ОХОРОНА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ, КАРАНТИН,ОБМЕЖУВАЛЬНІ ПРОТИЕПІДЕМІЧНІ ЗАХОДИ

Стаття 28. Санітарна охорона території України

Санітарна охорона території України забезпечуєтьсяпроведенням профілактичних і протиепідемічних заходів тасанітарно-епідеміологічним наглядом у пунктах пропуску черездержавний кордон та на всій території України. Правила санітарноїохорони території України затверджуються Кабінетом МіністрівУкраїни.

Санітарно-епідеміологічний нагляд у пунктах пропуску черездержавний кордон України здійснюють санітарно-карантинніпідрозділи відповідних установ державноїсанітарно-епідеміологічної служби.

Пропуск через державний кордон України пасажирів, екіпажів,бригад тощо, серед яких є особи з симптомами інфекційних хвороб,дозволяється після проведення медичного огляду цих осіб.

В'їзд на територію України транспортних засобів, ввезеннявантажів, товарів та інших предметів, у тому числі харчовихпродуктів та продовольчої сировини, лікарських засобів, хімічних,біологічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів івідходів, що можуть бути факторами передачі інфекції або створитинебезпеку для життя і здоров'я людей, дозволяється лише післяогляду їх працівниками санітарно-карантинного підрозділу. Митнеоформлення таких транспортних засобів, вантажів, товарів та іншихпредметів здійснюється після проходження зазначеного огляду.

В'їзд на територію України транспортних засобів, ввезення наїї територію, а також вивезення з України чи транзит через їїтериторію вантажів, товарів та інших предметів допускається занаявності товаросупровідної документації, оформленої відповідно довимог міжнародних договорів України та інших нормативно-правовихактів.

Ввезення на територію України вантажів, товарів та іншихпредметів, зазначених у частині четвертій цієї статті, недопускається у разі якщо під час проведеннясанітарно-епідеміологічного нагляду встановлено, що:

їх ввезення заборонено законодавством у зв'язку з небезпекоюдля життя і здоров'я людей;

товаросупровідна документація не містить відомостей щодо їхбезпеки для життя і здоров'я людей;

їх ввезення може спричинити масові інфекційні захворюванняабо отруєння людей.

Дипломатичні представництва, консульські установи,торговельні представництва України за кордоном у разі виникнення вкраїнах їх перебування особливо небезпечних інфекційних хворобтерміново повідомляють про це спеціально уповноважений центральнийорган виконавчої влади з питань охорони здоров'я. З урахуваннямепідемічної ситуації Кабінет Міністрів України може встановититимчасові обмеження та особливі умови щодо транспортногосполучення з цими країнами, в'їзду в Україну іноземців та осіб безгромадянства з цих країн, а також ввезення в Україну харчовихпродуктів, продовольчої сировини, тварин, інших вантажів, товаріві предметів, що можуть бути факторами передачі інфекції, а такожвиїзд громадян України до цих країн.

Виїзд громадян України до країн, перебування в яких пов'язанез високим ризиком захворювання на особливо небезпечні танебезпечні інфекційні хвороби, дозволяється після проведення їмвідповідних профілактичних щеплень.

Стаття 29. Карантин

Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом МіністрівУкраїни за поданням головного державного санітарного лікаряУкраїни.

Рішення про встановлення карантину, а також про його відмінунегайно доводиться до відома населення відповідної території череззасоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини,що призвели до цього, визначаються межі території карантину,затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та іншізаходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюютьсятимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додатковіобов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється наперіод, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливонебезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватисярежими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися іншінеобхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

До відміни карантину його територію можуть залишити особи,які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі територіїкарантину.

Організація та контроль за дотриманням встановленого натериторії карантину правового режиму, своєчасним і повнимпроведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаютьсяна місцеві органи виконавчої влади та органи місцевогосамоврядування.

Стаття 30. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину

На територіях, де встановлено карантин, місцевим органамвиконавчої влади та органам місцевого самоврядування надаєтьсяправо:

залучати підприємства, установи, організації незалежно відформ власності до виконання заходів з локалізації та ліквідаціїепідемії чи спалаху інфекційної хвороби;

залучати для тимчасового використання транспортні засоби,будівлі, споруди, обладнання, інше майно підприємств, установ,організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійсненняпрофілактичних і протиепідемічних заходів, із наступним повнимвідшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості абовитрат, пов'язаних з його використанням;

установлювати особливий режим в'їзду на територію карантинута виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разінеобхідності - проводити санітарний огляд речей, багажу,транспортних засобів та вантажів;

запроваджувати більш жорсткі, ніж встановленінормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва,виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки таякості питної води;

установлювати особливий порядок проведення профілактичних іпротиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів;

створювати на в'їздах і виїздах із території карантинуконтрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку дляроботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників,матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ,організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділівспеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади зпитань оборони, внутрішніх справ.

Стаття 31. Спеціалізовані заклади охорони здоров'я, що створюються на територіях карантину (спеціалізовані лікарні, ізолятори, обсерватори)

У разі встановлення карантину місцеві органи виконавчоївлади, органи місцевого самоврядування створюють на територіїкарантину спеціалізовані заклади охорони здоров'я з особливимпротиепідемічним режимом - спеціалізовані лікарні, ізолятори,обсерватори, використовуючи для цього приміщення закладів охорониздоров'я, оздоровчих, навчальних закладів тощо.

Обов'язковій госпіталізації у спеціалізовані лікарніпідлягають хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційніхвороби, а також особи з симптомами таких хвороб.

Особи, які, перебуваючи на території карантину, малидостовірно встановлені контакти з хворим на особливо небезпечнуінфекційну хворобу, підлягають госпіталізації в ізолятор.

Особам, які виявили бажання залишити територію карантину дойого відміни, необхідно протягом інкубаційного періоду відповідноїхвороби перебувати в обсерваторі під медичним наглядом і пройтинеобхідні обстеження. Після закінчення терміну перебування вобсерваторі з урахуванням результатів медичного нагляду таобстежень їм видається довідка, що дає право на виїзд за межітериторії карантину.

Режим роботи спеціалізованих закладів охорони здоров'я, формимедичних довідок, що видаються особам, які перебували в цихзакладах, встановлюються спеціально уповноваженим центральниморганом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

На період перебування в спеціалізованих закладах охорониздоров'я працівникам видається листок непрацездатності, якийоплачується в розмірах і порядку, встановлених законодавством дляосіб, визнаних тимчасово непрацездатними внаслідок захворювання.

Стаття 32. Обмежувальні протиепідемічні заходи

Обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевимиорганами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування заподанням відповідного головного державного санітарного лікаря уразі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному,навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційноїхвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, щозагрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають тівиди господарської та іншої діяльності, що можуть сприятипоширенню інфекційних хвороб.

Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходіввстановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційноїхвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неївпливають.

 

Р о з д і л VI

ДЕЗІНФЕКЦІЙНІ ЗАХОДИ

Стаття 33. Види і порядок проведення дезінфекційних заходів

Дезінфекційні заходи поділяються на такі види:

профілактичні дезінфекційні заходи - заходи, що проводяться ужилих, виробничих, навчальних, санітарно-побутових та іншихприміщеннях, будівлях і спорудах, на територіях населених пунктів,у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, вінших можливих місцях розмноження переносників збудниківінфекційних хвороб. Профілактичні дезінфекційні заходи проводятьсяне рідше двох разів на рік - навесні та восени.

Профілактичні дезінфекційні заходи проводятьсяспеціалізованими підрозділами установ і закладів державноїсанітарно-епідеміологічної служби, а також суб'єктамипідприємницької діяльності на підставі відповідних договорів зпідприємствами, установами, організаціями незалежно від формвласності та громадянами;

поточні дезінфекційні заходи - заходи, що систематичнопроводяться у закладах охорони здоров'я, на об'єктах громадськогохарчування та на підприємствах харчової промисловості, уприміщеннях масового перебування людей (підприємства побутовогообслуговування населення, навчальні та культурно-освітні закладитощо), а також у жилих приміщеннях під час перебування в нихінфекційних хворих чи бактеріоносіїв. Поточні дезінфекційні заходипроводяться по декілька разів на день залежно від епідемічноїситуації.

Поточні дезінфекційні заходи проводяться працівникамивідповідних підприємств, установ, організацій, а в жилихприміщеннях - хворими на інфекційні хвороби, бактеріоносіями,членами їх сімей тощо;

заключні дезінфекційні заходи - заходи, що проводяться восередку інфекційної хвороби після видалення з нього джерелаінфекції. Заключні дезінфекційні заходи проводяться установами тазакладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Порядок проведення профілактичних, поточних і заключнихдезінфекційних заходів встановлюється спеціально уповноваженимцентральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я зурахуванням особливостей збудників інфекційних хвороб, факторівпередачі інфекції тощо.

Стаття 34. Дезінфекційні засоби

Хімічні речовини, біологічні чинники та засоби медичногопризначення, що застосовуються для проведення дезінфекційнихзаходів, підлягають гігієнічній регламентації та державнійреєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Виробництво, зберігання, транспортування, застосування тареалізація дезінфекційних засобів здійснюються з дотриманням вимогвідповідних нормативно-правових актів.

Застосування дезінфекційних засобів, не зареєстрованих увстановленому порядку в Україні, а також тих, у процесівиготовлення, транспортування чи зберігання яких було порушеновимоги технологічних регламентів та інших нормативно-правовихактів, забороняється.

 

Р о з д і л VII

ОБЛІК ТА РЕЄСТРАЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ. ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ

Стаття 35. Облік та реєстрація інфекційних хвороб

Облік інфекційних хвороб базується на системі обов'язковоїреєстрації кожного їх випадку незалежно від місця і обставинвиявлення та оперативного (екстреного) повідомлення про ньоговідповідного закладу чи установи державноїсанітарно-епідеміологічної служби.

Заклади та установи охорони здоров'я незалежно від формвласності, суб'єкти підприємницької діяльності, що займаютьсямедичною практикою, ведуть реєстрацію та облік інфекційних хворобі подають відповідні статистичні звіти. Перелік інфекційниххвороб, що підлягають реєстрації, порядок ведення їх обліку тазвітності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 36. Порядок епідеміологічного обстеження (розслідування) епідемій та спалахів інфекційних хвороб

Усі епідемії та спалахи інфекційних хвороб підлягаютьепідеміологічному обстеженню (розслідуванню) з метою встановленняпричин їх виникнення, факторів передачі інфекції, визначення межосередків інфекційних хвороб та масштабів поширення епідемії чиспалаху інфекційної хвороби, вжиття заходів щодо їх локалізації таліквідації, а також виявлення осіб, винних у виникненні епідеміїчи спалаху інфекційної хвороби.

Порядок проведення епідеміологічного обстеження(розслідування) епідемій та спалахів інфекційних хворобвстановлюється спеціально уповноваженим центральним органомвиконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Стаття 37. Робота в осередках інфекційних хвороб

Обов'язковому епідеміологічному обстеженню підлягає коженвипадок (осередок) особливо небезпечних і небезпечних інфекційниххвороб незалежно від місця виникнення. У дитячих закладахобов'язковому епідеміологічному обстеженню підлягає кожен випадокбудь-якої інфекційної хвороби.

Межі осередків інфекційних хвороб визначаються фахівцямидержавної санітарно-епідеміологічної служби на підставірезультатів їх епідеміологічного обстеження.

Роботи в осередках особливо небезпечних і небезпечнихінфекційних хвороб (епідеміологічне обстеження, лікувальні,профілактичні та протиепідемічні заходи, у тому числідезінфекційні) належать до робіт з особливо шкідливими ташкідливими умовами праці. Перелік посад медичних та іншихпрацівників, які безпосередньо зайняті на роботах із шкідливимита особливо шкідливими умовами праці в осередках інфекційниххвороб, визначається Кабінетом Міністрів України. На цихпрацівників поширюються встановлені законодавством умови оплатипраці, заходи соціального захисту, пільги та компенсації.

Власники (керівники) закладів та установ охорони здоров'язгідно із законодавством забезпечують працівників, які виконуютьроботи в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційниххвороб, спеціальним одягом, взуттям і захисними засобами зурахуванням особливостей інфекційної хвороби, факторів передачіінфекції та виконуваної роботи.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевогосамоврядування, підприємства, установи, організації незалежно відформ власності зобов'язані всебічно сприяти проведенню робіт восередках інфекційних хвороб, оперативно надавати працівникам, якіїх виконують, достовірну інформацію щодо епідемічної ситуації, а внеобхідних випадках забезпечувати їх транспортом, засобамизв'язку, приміщеннями для роботи та відпочинку, продуктамихарчування, спеціальним одягом, взуттям, захисними засобами тазасобами для санітарної обробки тощо.

 

Р о з д і л VIII

ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ, СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ МЕДИЧНИХ ТА ІНШИХ ПРАЦІВНИКІВ, ЗАЙНЯТИХ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

Стаття 38. Обов'язки посадових осіб закладів охорони здоров'я і медичних працівників у разі виявлення хворого на інфекційну хворобу

Посадові особи закладів охорони здоров'я незалежно від формвласності та медичні працівники у разі виявлення хворого наінфекційну хворобу зобов'язані вжити заходів для його тимчасовоїізоляції, надати невідкладну медичну допомогу, за необхідностіорганізувати проведення поточних дезінфекційних заходів, терміновоповідомити відповідну установу державноїсанітарно-епідеміологічної служби та організувати госпіталізаціюхворого до відповідного закладу охорони здоров'я.

Медичні працівники зобов'язані надавати хворим на інфекційніхвороби і бактеріоносіям та (або) їх законним представникамінформацію про небезпеку зараження оточуючих і про вимогисанітарно-протиепідемічних правил і норм, яких слід дотримуватисяз метою недопущення поширення захворювання. Хворі на особливонебезпечні та небезпечні інфекційні хвороби та бактеріоносіїзбудників цих хвороб, крім того, повинні бути попереджені провідповідальність за недотримання санітарно-протиепідемічних правилі норм та зараження інших осіб, про що в медичні документи циххворих і бактеріоносіїв вноситься відповідний запис, якийпідписують лікуючий лікар, хворий чи бактеріоносій та (або) йогозаконний представник.

Стаття 39. Заходи правового і соціального захисту медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Захворювання на інфекційні хвороби медичних та іншихпрацівників, що пов'язані з виконанням професійних обов'язків вумовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб(надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи зживими збудниками та в осередках інфекційних хвороб,дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань.Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорониздоров'я та державних наукових установ підлягають обов'язковомудержавному страхуванню на випадок захворювання на інфекційнухворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом МіністрівУкраїни.

Стаття 40. Оплата праці медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Умови і розміри оплати праці медичних та інших працівників,які надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби,працюють із живими збудниками інфекційних хвороб та в осередкахінфекційних хвороб, виконують інші роботи, пов'язані з високимризиком зараження збудниками інфекційних хвороб, встановлюютьсявідповідно до законодавства.

За період роботи по ліквідації епідемій і спалахівінфекційних хвороб, а також в осередках особливо небезпечних інебезпечних інфекційних хвороб посадові оклади медичним та іншимпрацівникам встановлюються в порядку і розмірах, визначенихКабінетом Міністрів України.

Стаття 41. Відповідальність за порушення законодавства про захист населення від інфекційних хвороб

Особи, винні в порушенні законодавства про захист населеннявід інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законамиУкраїни.

 

Р о з д і л IX

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 42. Міжнародне співробітництво України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Міжнародне співробітництво України у сфері захисту населеннявід інфекційних хвороб здійснюється шляхом укладання міжнароднихдоговорів, участі в міжнародних програмах і проектах, обмінуінформацією та досвідом роботи, розвитку торгівлі медичнимиімунобіологічними препаратами та іншими лікарськими засобами,надання взаємодопомоги тощо.

Стаття 43. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковістьякого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніжті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми цьогоміжнародного договору.

 

Р о з д і л X

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крімчастини другої статті 8 в частині поставок медичнихімунобіологічних препаратів для проведення профілактичних щепленьза рахунок коштів Державного бюджету України та статті 39, якінабирають чинності з 1 січня 2001 року.

2. До приведення законодавства України у відповідність із цимЗаконом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються вчастині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців післянабрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодоприведення законів України у відповідність з цим Законом;

привести у відповідність з цим Законом своїнормативно-правові акти;

забезпечити прийняття відповідно до компетенціїнормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншимицентральними органами виконавчої влади України їхнормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 6 квітня 2000 року N 1645-III

 

Публiкацiї документа:

--------------------------------------------------------------------------------

Офіційний вісник України вiд 12.05.2000 - 2000 р., № 17, стор. 5, стаття 690, код акту 15781/2000

Голос України вiд 16.05.2000

Урядовий кур'єр вiд 21.06.2000

Відомості Верховної Ради України вiд 21.07.2000 - 2000 р., № 29, стаття 228