Тема: Експериментальна психологія у системі психологічних дисциплін

План

1. Експериментальна психологія як наука про способи проведення експерименту.

2. Мета курсу про методику досліджень у психології.

3. Способи пізнання, місце експерименту у науковому пізнанні.

4. Особливості наукового мислення у психології.

5. Задачі досліджень у психології.

6. Методологічні принципи експериментальної психології.

 

 

Експериментальна психологія – галузь наукової психології, яка займається проблемами емпіричних психологічних досліджень. Це теорія психологічного експерименту, що базується на загальнонауковій теорії експериментальних досліджень, і в першу чергу включає планування та обробку результатів дослідження.

Під експериментальною психологією часто розуміють всю наукову психологію як систему знань, отриманих на основі експериментального вивчення поведінки людини і тварини. Наукова психологія прирівнюється до експериментальної і протиставляється філософській, інтроспективній, споглядальній і гуманітарній психології. На сучасному етапі розвитку науки експеримент широко використовується у всіх галузях психології і, зокрема, у психологічній практиці.

Термін «експериментальна психологія» має, принаймні, чотири значення.

1) Під експериментальною психологією розуміють (услід за В. Вундтом, С. Стивенсом і іншими ученими) всю наукову психологію як систему знань, отриманих на основі експериментального вивчення поведінки людини і тварин. Наукова психологія прирівнюється до експериментальної і протиставляється філософській, інтроспективній, умоглядній і гуманітарній психології. Ця точка зору відображена в «Експериментальній психології» під редакцією П. Фресса і Ж. Пиаже (1966).

2) Експериментальну психологію іноді трактують як систему експериментальних методів і методик, реалізовуваних в конкретних дослідженнях. Типовим підручником, який пропонує студентам таке розуміння експериментальної психології, є «Експериментальна психологія людини» М. В. Мэтлин (1979).

3) Термін «експериментальна психологія» часто використовується в розширеному значенні для характеристики наукової дисципліни, що займається проблемою методів психологічного дослідження.

4) Нарешті, під експериментальною психологією розуміють тільки теорію психологічного експерименту, що базується на загальнонауковій теорії експерименту і яка в першу чергу включає його планування і обробку даних Класичним підручником такого роду стала «Експериментальна психологія» Ф. Дж. Мак-Гигана (1993). Подібні підручники схожі на посібники з математичної статистики для гуманітаріїв.

Експеримент як дослідницький метод має вузьке і широке трактування. У вузькому значенні експеримент розглядається як один з емпіричних методів поряд з такими як спостереження, психодіагностичне тестування, бесіда, опитування і ін. Основне, що в цьому випадку вирізняє експеримент, полягає в активному цілеспрямованому і регламентованому впливі дослідника на досліджуваний об’єкт реальності. Тоді експериментальна психологія має розумітися як розділ психологічної науки, в рамках якого розробляються і удосконалюються експериментальні процедури.

Особливістю експерименту у психології є об’єкт досліджень – психіка, яка проявляється через поведінку людини чи тварини. Суб’єкт – дослідження, а саме дослідник, також людина, і стосунки між об’єктом і суб’єктам мають певний вплив на результат експерименту, саме тому значна частина досліджень експериментальної психології присвячена психології психологічного експерименту, експериментальному спілкуванню та етиці експерименту.

Мета курсу «Експериментальна психологія» на спеціальності «Психологія» розкрити особливості побудови та проведення експериментальних досліджень у психології.

Вивчення експериментальної психології дасть змогу засвоїти технологію отримання знань, яку можна продуктивно застосовувати у будь-якій галузі психології. З цієї точки зору експериментальна психологія має обслуговуючі функції, тобто сукупність її знань використовуються у всіх галузях психології, де потенційно існують наукові дослідження.

Також, знання курсу дозволяє більш глибоко та критично оцінювати будь які емпіричні дослідження. Отримавши знання з курсу Ви зможете оцінити якість дослідження про яке Ви читаєте, та будете знати чи можна йому довіряти.

Для практикуючого психолога дослідницькі навички безцінні, навіть не будучи професійним дослідником, завжди є потреба бути в курсі останніх пошуків у певній галузі і критично оцінити здійснені дослідження. Клінічна діяльність передбачає володіння науковим способом мислення, який необхідний для лабораторних досліджень, так при роботі з пацієнтами необхідно висувати гіпотези про причину проблем, перевіряти їх використовуючи різноманітні терапевтичні техніки, також систематично оцінювати результати. Робота у соціальній службі передбачає докази ефективності роботи психолога контролюючим організаціям, що вимагає професійної оцінки ефективності соціальних програм, що теж здійснюється експериментальним методом.

Прагматична мета вивчення курсу для студента – це можливість бути компетентним під час виконання курсових, дипломних робіт, підготовки виступів на наукові конференції та реалізації наукових проектів.

У цілому у будь-якому випадку курс експериментальної психології дасть змогу покращити здібності до критичного та аналітичного мислення, допоможе більш чітко та ясно викладати свої думки усно та у письмовому вигляді, дозволить оволодіти логічною аргументацією.

Бути дослідником, це значить засвоїти особливий спосіб наукового мислення, і відповідно бути на передовій науки.

Ще у 1877 році американський філософ-прагматик Чарльз Пірс у своїй роботі «Становлення переконань» описав шляхи формування переконань – впертість, авторитет, судження і логіка, досвід, наукові методи, істинними серед них є тільки наукові методи.

Впертість, як безумовна віра в правильність певного судження, що не піддається ніякій критиці, це ригідність мислення, небажання розглядати факти, які хоча б якось протирічать прийнятій точці зору.

Авторитет – прийняття на віру суджень інших авторитетних людей. Нездатність критично оцінити думки інших людей веде до стагнації, гальмування процесу утворення нових знань, абсолютне не прийняття авторитетів уповільнює прогрес через повторні пошуки уже відомих речей.

Судження і логіка – це поступове формування переконань у гармонії з природними законами причини і наслідку, це переконання прийняті на основі здорового глузду. Особливість такого способу пізнання в тому, що логіка і умовиводи не підкріплені безпосереднім досвідом.

Досвід – Ч. Пірс описує ще один спосіб пізнання, а саме емпіризм, отримання знань за допомогою безпосереднього спостереження і досвіду. Проблема в тому, що досвід однієї людини обмежений, а покладатися на чужий досвід не завжди безпечно. Досвід великий рушій прогресу і єдиним його недоліком є обмеженість.

Наукові методи – є найнадійнішим способом формування переконань та отримання достовірних знань, саме вони забезпечують пізнання явищ тами як вони є, без залежності від нашої думки про них. Основними перевагами науки є об’єктивність, на противагу суб’єктивності причому, об’єктивність значить повну відсутність, упередженості, тенденційності, необ’єктивності чи психологічних викривлень.

В той же час психологи-дослідники це живі люди, які можуть вперто триматися своїх переконань, покладатися на авторитети та піддаватися власним умовисновкам і покладатися тільки на власний досвід.

Хороший учений повинен діяти згідно девізу Британського королівського товариства, згідно якого варто «не довіряти чужим словам і у всьому покладатися на практику».

Існують певні особливості мислення у психології. Так дослідники вважають, що явища дійсності, в тому числі і людська поведінка протікають за законами, вони упорядковані і можуть бути передбачені з певною ступенню імовірності. Таким чином робляться два припущення – детермінізму та можливості відкриття: всі події мають причини і ці причини можуть бути відкритими за допомогою наукових методів. Це не значить, що події можуть бути передбачені з імовірністю 100%.

Інша і більш приваблива особливість наукового мислення – це відносна об’єктивність. Згідно Ч.Пірса, бути об’єктивним це значить уникати таких людських чинників як очікування і схильності.

Для наукового світу забезпечення об’єктивність значить необхідність достатньо точного опису процедури дослідження, для можливості відтворення її іншими вченими з метою отримання аналогічних результатів. Такий процес повторення дослідження з метою перевірки його результатів називається «реплікацією». Якщо результати співпадають з отриманими раніше, то імовірність існування даного психологічного феномену зростає, а у іншому випадку – знижується. Відповідно результати які не підтверджуються не приймаються, що робить науку самокоректуючою системою.

Ще однією особливістю наукового мислення у психології є інформаційний підхід у дослідженнях, це значить, що висновки зроблені у ході дослідження мають бути основані на об’єктивній інформації, отриманій науковим методом.

Емпіричні запитання передбачають відповіді на основі систематичного спостереження чи досвіду. Емпіричні запитання є основою до наукового пошуку, правильно сформульоване запитання, це шлях до об’єктивного наукового дослідження.

У психології перед науковим дослідженням є чотири взаємопов’язані задачі:

Опис поведінки – виявити регулярну послідовність подій, включаючи стимули чи зовнішні чинники, а також зворотні реакції чи поведінку. Опис також включає класифікацію поведінки. Ясні і точні описи – це перший крок у науковому дослідженні. Опис дає відповідь на питання «Як точно є?»

Прогнозування – існування законів поведінки значить наявність постійних і передбачуваних взаємозв’язків між змінними. В залежності від сили цих взаємозв’язків можна здійснити прогнозування з тією чи іншою ступінню імовірності. Прогнозування дає відповідь на питання «Як точно буде?»

Пояснення – пояснити поведінку значить знайти причини її виникнення. Поняття причинності є досить складним. Зазвичай дослідники пробують виявити, що Х є причиною У, здійснюючи експерименти у яких змінюються параметри Х, здійснюється керування всіма зовнішніми чинниками, які здатні вплинути на результат, а також спостерігається співвідношення імовірності появи У і імовірності випадку. Таким чином, за зміною Х можна передбачити зміну У. Пояснення дає відповідь на питання «Чому так точно буде?»

Керівництво – як застосування законів поведінки відкритих у ході психологічних досліджень. Це розуміння того що відкриття зроблені у ході досліджень зможуть зробити життя кращим. Керівництво дає відповідь на питання «Як це можна змінити?», «Як цим можна керувати?»

 

 

Методологія експериментальної психології ґрунтується на наступних принципах:

Загальнонаукові методологічні принципи:

Принцип детермінізму. Експериментальна психологія виходить з того, що поведінка людини і психічні явища є наслідком яких-небудь причин, тобто принципово пояснювані. Не можна вивчити явище, не дослідивши причини, що його викликають.

Принцип об’єктивності. Експериментальна психологія вважає, що об’єкт пізнання незалежний від того, що пізнає суб’єкта; об’єкт принципово пізнаваний через дію. Знання, яке отримується в дослідженні, має бути достовірним, науковим та ін.

Принцип фальсифікованості — запропонована К. Поппером вимога наявності методологічної можливості спростування теорії, що претендує на науковість, шляхом постановки того або іншого принципово можливого реального експерименту.

Принцип розвитку: психічне явище слід вивчати в безперервному розвитку.

Принцип системності: досліджуючи той чи інший прояв психіки людини слід зважати на його взаємозв'язок з іншими проявами;

Специфічні для психології принципи

Принцип єдності фізіологічного і психічного. Нервова система забезпечує виникнення і протікання психічних процесів, проте зведення психічних явищ до фізіологічних процесів неможливе.

Принцип єдності свідомості і діяльності. Свідомість діяльна, а діяльність свідома. Експериментальний психолог вивчає поведінку, яка утворюється при тісній взаємодії особи з ситуацією. Виражається наступною функцією: R=f(P,S), де R — поведінка, P — особа, а S — ситуація.

Принцип розвитку. Також відомий, як принцип історизму і генетичний принцип. Згідно даному принципу психіка суб’єкта — результат тривалого розвитку у філогенезі і онтогенезі.

Системно-структурний принцип. Будь-які психічні явища повинні розглядатися як цілісні процеси. (Дія проводиться завжди на психіку в цілому, а не на якусь ізольовану її частину.)

 

Запитання для самоперевірки:

1. Що таке експериментальна психологія, як вона пов’язана з іншими галузями психології, чому ця галузь є особливою?

2. Для чого вивчають курс «Експериментальна психологія», що для Вас є найважливішим у цьому курсі?

3. Які способи пізнання та утворення суджень Ви знаєте?

4. В чому переваги та недоліки кожного з способі формування переконань?

5. Що таке «детермінізм», чи не суперечить він ідеї свободи волі людини?

6. Що таке об’єктивність, що може протистояти науковій об’єктивності у науковому дослідженні?

7. Що таке реплікація з якою метою її проводять.

8. Дізнайтеся про такий метод перших наукових досліджень як «інтроспекція», чим вона не задовольняє науковий метод, і як використовується на сучасному етапі.

9. Які чотири взаємопов’язані задачі у психології стоять перед будь яким науковим дослідженням?

10. Що таке емпіричні запитання? Чому їх формулювання так важливе для здійснення наукових досліджень у психології?

11. Побудуйте п’ять емпіричних запитань у напрямку однієї з галузей психології? Яким чином можна було б вирішити ці запитання?

12. Охарактеризуйте основні методологічні принципи експериментальної психології.