Чернівецький торговельно-економічний інститут

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Чернівецький торговельно-економічний інститут

Кафедра обліку і аудиту

 

Роботу захищено

з оцінкою___________

 

КУРСОВА РОБОТА

з курсу “Аудит”

на тему: Аудит готової продукції

(на матеріалах Товариства з обмеженою відповідальністю

“Поліраф-сервіс”)

 

 

Студентки) 4 курсу Аксинті

Факультету обліку, фінансів та

економічної діяльності Яна

спеціальності 075“Облік і оподаткування”

денної форми навчання Георгіївна

 

Науковий керівник Адамова

Кандидат економічних наук,

доцент Ірина

 

Захарiвна

 

 

Чернівці, 2017

ЗМІСТ

Вступ

1. Економічне обґрунтування аудиту готової продукції

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

3. Організація аудиту готової продукції

4. Методика проведення аудиту готової продукції

5. Загальний аналіз готової продукціїпідприємства при проведені аудиту

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

ВСТУП

Міжнародний досвід розвитку аудиту свідчить про те, що аудиторська перевірка - це норма, без якої неможливий цивілізований бізнес. Основне її призначення - це незалежна перевірка фінансової звітності та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою формування висновків стосовно їх фінансового стану і достовірності його відображення в бухгалтерському обліку та звітності у відповідності з чинним законодавством і встановленими нормативами.

Діяльність підприємства спрямована на максимізації прибутку, отже і на збільшенні обсягів готової продукції.

Реалізація випущеної готової продукції — кінцева мета діяльності підприємства, заключний етап кругообігу його засобів, по завершенні якого визначаються результати господарювання та ефективність виробництва.

Актуальність обраної теми курсової роботи полягає в тому, що для виробничого підприємства готова продукція являється результатом діяльності підприємства, а у випадку її реалізації, принесе підприємству дохід, частина якого поповнить бюджет, а інша, дасть можливість продовжувати виробничу діяльність, покривати затрати, одержувати прибутки. Всі дані щодо відображення її випуску та реалізації повинні бути достовірними, аудиторська перевірка доказ їх відповідності.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні методології аудиту готової продукції, підтверджені законності господарських операцій щодо готової продукції та правильність відображення їх в обліку,а також установити дотримання підприємством вимог П(С)БО 9 «Запаси» та П(С)БО 16 «Витрати».

метою проведення аудиторської перевірки готової продукції

 

є перевірка відповідності, достовірності та правильності висвітлення господарських операцій, щодо руху готової продукції, а також законність відображення в бухгалтерському обліку та звітності доходу від реалізації виготовленої продукції, доходів та затрат господарської діяльності та отримані фінансові результати.

Найголовнішими цілями та завданнями аудиту виготовленої продукції можна виділити наступні:

 

- проведення аналізу та надання об’єктивної оцінки підприємницької діяльності досліджуваного товариства;

 

- контроль за правильним, достовірним та вчасним оформленням первинної документації про рух готової продукції у відповідальних осіб;

 

- встановлення відповідності аналітичного обліку за партіями та видами продукції, що реалізується даним синтетичного обліку;

 

- перевірка документації з проведення попередніх інвентаризацій готової продукції;

 

- перевірка контролю за відвантаженням продукції та розрахунками із замовниками за укладеними договорами;

 

- контроль за правильним оформленням господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку та за достовірністю формуванню результатів з продажу готової продукції;

106

 

- правильність розрахунку собівартості продукції реалізації та

 

визначення фінансових результатів;

 

- перевірка законності операцій з руху готової продукції, виявлення суттєвих порушень та розбіжностей.

 

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні задачі:

- розглянути задачі та етапи аудиту виготовлення і реалізації готової продукції;

- ознайомитись з нормативною базою щодо аудиту готової продукції;

- дослідити методику проведення аудиту готової продукції;

- ознайомитись з діяльністю підприємства;

- провести оцінку системи внутрішнього контролю і системи бухгалтерського обліку готової продукції;

- ознайомитись з планом і програмою перевірки;

- перевірити фінансову звітність щодо достовірності відображення готової продукції;

- зробити аудиторський висновок.

Предметом дослідження є аудит випуску і реалізації готової продукції.

Господарські процеси та операції, пов’язані з оприбуткуванням, наявністю, рухом, використанням та іншим вибуттям готової продукції.

є вивчення порядку проведення аудиту надходження, руху, вибуття готової продукції на даному підприємстві.

Об'єктом дослідження обрано ТОВ «Поліграф-сервіс».

Методами дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи, а саме:

при аналізі організаційного змісту та теоретичних основ – монографічний та історично-економічні методи, прийоми дедукції та індукції використовувалися для дослідження сучасного стану обліку і аудиту готової продукції у фінансовій діяльності підприємства, при розрахунку економічних показників – метод порівняльного аналізу та статистичне групування, для розрахунку обсягів готової продукції – розрахунковий метод, при теоретичних узагальненнях та розроблення пропозицій по вдосконалення обліку та аудиту – аналіз і синтез

При написанні роботи використовувались: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Закон України «Про аудиторську діяльність», Міжнародні стандарти аудиту, План рахунків бухгалтерського обліку та інструкція до нього, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Затрати», праці провідних спеціалістів з бухгалтерського обліку та аудиту тощо.

 

1. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ АУДИТУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

В сучасних умовах формування ринкової економіки України важливе місце займає створення конкурентоздатної продукції, при цьому важлива роль належить правильній побудові обліку готової і реалізованої продукції на підприємстві.

Визначення готової продукції наведено у Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „ Запаси ” де відмічається, що готовою вважається продукція, яка повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування, відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад [1].

Слід зазначити, що готова продукція – це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства, але підприємство крім випуску речовинної продукції може виконувати певні роботи для інших підприємств або надавати їм послуги. Наприклад, перевезення вантажів своїм автотранспортом та інше. На відміну від речової продукції, під якою розуміється вираз готова продукція, цей вид продукції називають “виконані роботи і надані послуги”.

Таким чином, продукція підприємства може складатися з готової продукції та виконаних робіт і послуг.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:

а) випуск продукції з виробництва і здача її на склади;

б) зберігання продукції на складах підприємства;

в) відпуск продукції на місці місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;

д) реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущенупродукцію);

При організації обміну продукції основним методом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності і технологічною складністю (рис 1.1) [2. с. 315].

 

 

Рис.1.1. Класифікація готової продукції

При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняються від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Згідно з вимогами п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996 – ХІV кожна господарська операція, що відображається на рахунках бухгалтерського обліку має ґрунтуватися на даних первинного документа. Під час обліку готової продукції підприємство повинно дотримуватися основних принципів бухгалтерського обліку, які закладені в цьому Законі [3].

В бухгалтерському обліку готова продукція повинна оцінюватися відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» за первісною вартістю. Але, оскільки вартість продукції може бути визначена лише після збирання всіх витрат та калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в щоденному обліку наявності та руху готової продукції для визначення її вартісних характеристик. При визначенні первісної вартості продукції (робіт, послуг) також керуються П(С)БО 16 «Витрати»[4].

Одним із основних завдань цінового обігу готової продукції є проведення різної продукції промисловості до єдиного вираження: ціновий показник дає можливість зробити підсумок різної продукції як одиничних виробничих одиниць, так і промисловості в цілому. В отриманні одного підсумку по різних видах продукції і полягає основне завдання оцінки продукції.

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» оцінку запасів (матеріалів, МПШ, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, товарів тощо) за їх окремими видами слід розглянути на наступних етапах їх руху:

- при надходженні запасів;

- при вибутті запасів;

- на дату складання звітності.

Порядок формування первісної вартості готової продукції подано на рис. 1.2.

 

 

Рис. 1.2. Порядок формування первісної вартості готової продукції

Оцінка готової продукції при її реалізації залежить від сформованої облікової політики підприємства в частині оцінки запасів при їх вибутті. При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, – первісна вартість (за дебетом рахунку 901 «Собівартість реалізації»), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (за кредитом рахунку 71 «Дохід від реалізації готової продукції»)

Готова продукція оприбутковується на склад із виробничих підрозділів на основі первинних документів — накладних, актів, відомостей випуску продукції та документів, що засвідчують якість (свідоцтво про якість, сертифікат відповідності державній системі сертифікації).

У балансі готова продукція оцінюється за фактичною собівартістю, а в поточному обліку протягом місяця бухгалтер оприбутковує її за умовними цінами — плановими чи продажними. Отже, виникають розбіжності в оцінці готової продукції. Щоби позбутися таких розбіжностей, треба визначити відхилення між фактичною та умовною вартістю продукції після складання калькуляцій та скласти виправні проводки (дебет рахунка 26 і кредит рахунка 23 у випадку, якщо фактична собівартість готової продукції перевищує умовну вартість або сторнувати такий запис, якщо фактична собівартість виявиться меншою від умовної вартості).

На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або Книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні.

У картках або Книгах складського обліку здійснюються записи про надходження та відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки.

Аналітичний облік приймання та відпуску готової продукції ведеться на підставі прибуткових і видаткових документів. Якщо облік готової продукції ведеться за обліковими цінами, то в кінці звітного періоду, після визначення фактичної собівартості готової продукції, записи з випуску та відвантаження коригуються на суму відхилень фактичної собівартості від її вартості за обліковими цінами шляхом їх співставлення. Відємна сума відхилень відображається методом червоного сторно, додатна — звичайним записом.

Дані аналітичного та синтетичного обліку готової продукції повинні забезпечувати отримання необхідної інформації для складання внутрішньої бухгалтерської звітності.

Синтетичний облік готової продукції ведеться в журналі 5 або 5А, де у розділі III наводиться кореспонденція:

Дт 90 «Собівартість реалізації»;

Кт 23 «Виробництво», 25 «Напівфабрикати», 26 «Готова продукція».

У цьому ж розділі наводяться дані про загальну суму оприбуткованої готової продукції:

Дт 26 «Готова продукція»;

Кт 23 «Виробництво».

Аналітичний облік руху готової продукції за окремими групами ведеться у відомості аналітичного обліку 5.1.

Первинні документи на передачу готової продукції (накладні, відомості випуску продукції, акти) з виробничих підрозділів на склад виписуються у двох примірниках. Один з примірників, підписаний завідувачем складу, повертається в цех, який здав продукцію, а другий — залишається на складі.

Працівник складу записує дані про надходження продукції з первинного документа у картки або книги складського обліку. Записи в картки здійснюються в такому ж порядку, як і в картки складського обліку на матеріальні цінності (вказується дата, номер документа, від кого надійшло, кому видано, робиться запис в графу «надійшло» чи «відпущено», виводиться залишок після кожного запису).

Після запису в картки складського обліку первинні документи здаються завідувачем складу в бухгалтерію. На підставі отриманих бухгалтерією документів з оприбуткування готової продукції складається нагромаджувальна відомість її випуску

Записи в нагромаджувальній відомості здійснюються щоденно з відображенням дати, номера документа й кількості випущених із виробництва окремих видів продукції.

У кінці місяця підраховуються підсумки з надходження готової продукції в розрізі кожного найменування і проставляються планові чи відпускні ціни. Шляхом множення кількості виробів на ціни знаходиться планова (або відпускна) собівартість продукції [5, с. 187-195].

Для обліку наявності та руху готової продукції, що має кількісні характеристики та складується на ТОВ «Поліграф-сервіс», планом рахунків передбачено рахунок 26 „Готова продукція”. Цей рахунок активний, балансовий, показує запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам.

Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва. По дебету рахунка відображається надходження готової продукції з виробництва на склад за первісною вартістю, по кредиту – її відпуск [6, c.47].

Залишок є тільки дебетовим і показує фактичну виробничу собівартість готової продукції на кінець звітного періоду.

Якщо готова продукція даного виробництва повністю спрямовується для використання на самому підприємстві, то на рахунку № 26 "Готова продукція" вона може не оприбутковуватися, а враховуватися на субрахунку № 201 "Сировина і матеріали" або інших залежно від призначення цієї продукції.

Визначена розрахунковим шляхом фактична виробнича собівартість реалізованої готової продукції на ТОВ «Поліграф-сервіс» наприкінці місяця підлягає списанню з кредиту рахунка 901 „Собівартість реалізованої готової продукції” в дебет рахунка 79 „Фінансові результати”.

Розрахований фінансовий результат за рахунком 79 «Фінансові результати» переміщують у склад рахунку 44 «Нерозподілені прибутки», одночасно дебетуючи рахунок фінансових результатів та кредитують рахунок нерозподілених прибутків-збитків.

 

 

НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Він передбачає, що у статті «Запаси» (ряд.1100) показується вартість готової продукції призначеної для реалізації в ході нормального операційного циклу [4].

 

2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Приватне товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграф-Сервіс» є самостійним господарюючим суб’єктом, яке повністю належить на праві приватної власності засновнику, громадянину України Нейланду Геннадію Робертовичу, зареєстроване 19.07.1999 року Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради. Підприємство знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Гайдара, 5а.

Підприємство має право займатися господарською діяльністю, виходячи з цілей і завдань, складати договори, нести відповідальність згідно своїх обов'язків. Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокуповування, забезпечує соціальний розвиток і стимулювання працівників за рахунок накопичених засобів, несе повну відповідальність за результати власної господарської діяльності і виконання покладених на себе зобов'язань перед постачальниками і споживачами, бюджетом, банками, а також перед трудовим колективом згідно чинному законодавству.

Підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, яка направлена на поповнення ринку товарами і послугами для максимального задоволення потреб населення і реалізації на базі отримання прибутку соціальних і економічних інтересів засновників і членів колективу.

Підприємство створене і діє у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю. Основним видом діяльності ТОВ «Поліграф-сервіс» є виготовлення поліграфічної продукції і надання поліграфічних послуг (Додаток А).

Майно підприємства складають основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі підприємства. Майно підприємства, включаючи внески засновників, проведену продукцію, отриманий дохід є винятковою власністю засновників, які мають право розпоряджатися їм самостійно, продавати або передавати третім особам.

Джерелами формування майна підприємства є:

- грошові і майнові внески засновників;

- доходи, отримані від господарської діяльності, реалізації продукції і послуг;

- доходи від акцій, цінних паперів, депозитних внесків і внесків в капітал інших підприємств;

- кредити банків і інших кредитних організацій;

- інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Підприємство здійснює облік всієї своєї діяльності, контроль за ходом виробництва продукції і послуг, веде оперативний бухгалтерський облік і статистичну звітність в порядку встановленому законодавством.

Організаційна структура підприємства представлена на рисунку 1.1.

 

 

 

 

ТОВ «Поліграф-Сервіс» використовує таку форму організації бухгалтерського обліку: введення до штату підприємства посади бухгалтера. Тобто, введення бухгалтерського обліку на підприємстві забезпечує головний бухгалтер.

Обліковий апарат ТОВ «Поліграф-Сервіс» складається з головного бухгалтера, яка зобов’язана вести бухгалтерський облік на підприємстві та відповідати за правильність його ведення.

ТОВ «Поліграф-Сервіс» використовує спрощену форму бухгалтерського обліку, яка передбачає використання відомостей. Для кожного рахунку чи групи рахунків призначена конкретна відомість. На підставі первинних і зведених документів у ній роблять запис за дебетом і кредитом відповідних рахунків. Записи проводять у міру надходження документів.

Для обліку підприємство використовує програмний продукт «1C бухгалтерія 7.7», що дозволяє автоматично і безупинно виконувати обліково-обчислювальні роботи, накопичувати інформацію про здійснення господарських операцій, формувати допоміжні документи і звітність з синтетичного обліку. Програма має резерви гнучкої настройки, яка дає можливість індивідуально налаштувати її до потреб та особливостей підприємства.

 

Автоматизація бухгалтерського обліку на підприємстві та подання

 

фінансової звітності до податкових органів в умовах сучасної зміни

 

економіки є важливою ціллю. Досить зрозуміло, що автоматизована

 

програма обліку не замінить професійного фахівця, але надасть можливість

 

зекономити дорогоцінний час та сили за рахунок комп’ютерних операцій,

 

швидко знайти математичні помилки, охарактеризувати поточний

 

фінансовий стан господарства та його майбутні перспективи.

 

У функціональному плані інформаційна бухгалтерська система повинна правильно розраховувати математичні розрахунки, забезпечувати підготовку заповнення, перевірку та друк звітної документації, виконувати нехибне перенесення облікових даних з однієї форми в іншу, забезпечувати доступ до минулорічної документації та звітності.

Зміст облікової політики ТОВ «Поліграф-Сервіс» затверджений спеціальним наказом про облікову політику. Уповноваженою особою за розробку, формування та здійснення облікової політики є головний бухгалтер, а керівник після підписання несе відповідальність за її зміст (Дод. И).

Для ведення бухгалтерського обліку підприємство ТОВ «Поліграф-Сервіс» розробила та використовує такий робочий план рахунків (Дод. К).

Аналіз показників діяльності ТОВ «Поліграф-Сервіс за 2014-2015 рр. наведено в додатку Б.

В результаті аналізу бухгалтерської звітності ТОВ «Поліграф-Сервіс» необхідно відзначити, працює не дуже ефективно, не отримує великих прибутків. В 2016 р. чистий дохід від реалізаці продукції (товарів, робіт,послуг) становив 575,8 тис. грн., тоді як в 2015 р. – 673,7тис. грн., як ми бачимо підприємство зменшило свій прибуток на 97.9 тис. грн. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт,послуг) у 2016 р. становила 494,1тис. грн., а в 2015 р. – 530,2 тис. грн.

 

Проте подальший аналіз таблиці дозволяє зробити висновки про джерела такого зростання валового та чистого доходу підприємства. Темпи зростання витрат на збут готовій продукції були вищі, ніж зростання валового і чистого доходу, витрати на збут збільшишся більше ніж вдвічі з 1 641,00 до 3 319,80 тис. грн. в 2008 та 2009 роках відповідно.

 

 

3. ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» № 3125-XII від 22 квітня 1993 року, аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів [7].

Одним із найважливіших етапів аудиту є планування. Тут аудитор зобов'язаний чітко прогнозувати, контролювати й обліковувати процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури

Планування аудиту, на мій погляд — це процес вироблення аудиторської стратегії. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції, який би відображав пріоритетні завдання передбачуваної роботи, і слугував би елементом контролю виконаних операцій.

Задачі планування аудита:

· встановлення етапів і термінів роботи з клієнтом;

· визначення витрат;

· раціональне використання робочого часу фахівця;

· підготовка адекватної робочої групи фахівців для роботи з клієнтом;

· визначення розділів аудита, що мають найбільше значення для формування аудиторської думки;

· створення умов для здійснення послідовного контролю за аудитом;

· забезпечення взаємодій з бухгалтерією аудиторської фірми з питань фінансового планування.

 

Планування аудита складається з 6 основних етапів (рис 3.1)

 

Рис. 3.1 Етапи аудиторської перевірки

Попереднє планування здійснюється на початковій фазі аудиторської роботи; містить у собі ухвалення рішення про згоду почати чи продовження аудита для клієнта, установлення причин, по яких клієнт обґрунтовує своє замовлення на аудита, підбор персоналу для виконання аудиторських обов'язків (формування штатів), укладання договору з клієнтом, складання письмового зобов'язання перед клієнтом.

Збір загальної інформації - загальна інформація про підприємство, необхідна від того, щоб надалі зробити обґрунтований висновок про вірогідність звітності. Основними джерелами інформації про підприємство є:

- обговорення з працівниками керування, зустрічі з вищим керівництвом і виконавчим персоналом, незв'язаним з веденням обліку, що дозволить одержати інформацію "з перших рук";

- відвідування й огляд основних ділянок, виробничих одиниць, складів, що надають можливість переконатися в наявності і збереженні активів, скласти уявлення про умови виробництва;

- зовнішні і внутрішні звіти і публікації. Зовнішні: ділова преса, газети, аналітичні звіти по галузях, порівняння з основними конкурентами і середньогалузеві показники, державне податкове законодавство. Внутрішні: фінансові звіти, стан фінансів підприємства, протоколи, засідання ради директорів, правління, акціонерів, внутрішні звіти аудиторів і консультантів.

Варто ознайомитися з історією розвитку підприємства, видами діяльності, тобто важливо мати представлення про галузь клієнта. Важливо одержати інформацію про політику даного підприємства в різних областях (кредитна політика, облікова політика), довідатися ступінь відповідальності і прав керівників різних рівнів, визначити коло осіб, що мають право змінювати політику підприємства. На основі отриманої інформації аудитор повинний вирішити питання про необхідність залучення для консультацій окремих фахівців (юристів, податківців).

Збір інформації про правові обов'язки клієнта. Із самого початку роботи аудитору варто ознайомитися з юридичними документами клієнта: Статутом, документами реєстрації, протоколами засідань ради директорів і зборів акціонерів, у яких може міститися інформація про розподіл отриманого прибутку, оголошення дивідендів, виплата винагород, підписання контрактів і угод, рішення про участь в інших підприємствах, про придбання власності, наданні довгострокових позик.

Оцінка істотності аудиторського ризику. Істотність і ризик дуже важливо враховувати при плануванні аудита. Під істотністю (матеріальністю) в аудиті розуміють гранично припустимий рівень можливого перекручування окремої статті чи фінансового показника в звітності, фінансових резервів у цілому чи максимально припустимий розмір помилковості суми, що може бути показана в публікаціях фінансових звітів і розгляді як несуттєва, тобто не вводить користувачів в оману. Для оцінки істотності ми повинні мати представлення про можливих користувачів інформації і про можливі рішення, що можуть прийматися на його основі для того, щоб визначити співвідношення неправильності звіту і прийняття цих рішень. Судження аудитора про ступінь істотності досить суб'єктивно і жадає від його значного професіоналізму, досвіду роботи, знання специфіки діяльності клієнта, особливостей економічного і соціального середовища. На початку перевірки аудитор повинний вирішити (на основі внутріфірмових стандартів), яку загальну суму помилки можна вважати істотної. Існує ряд факторів, від яких залежить попередньо встановлюваний рівень істотності:

· розмір підприємства;

· величина чистого прибутку до оподатковування;

· вартість поточних активів;

· загальна вартість активів;

· обсяг поточних зобов'язань;

· величина капіталу.

Загальний план повинний служити керівництвом у здійсненні програми аудита. У процесі аудита в аудиторської організації можуть виникнути підстави для перегляду окремих положень загального плану. Внесені в план зміни, а також причини змін аудитору варто докладно документувати.

У загальному плані аудиторська організація повинна передбачити терміни проведення аудита і скласти графік проведення аудита, підготовки звіту (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку. У процесі планування витрат часу аудитору необхідно врахувати:

а) реальні трудові затрати;

б) розрахунок витрат часу в попередньому періоді (у випадку проведення повторного аудита) і його зв'язок з поточним розрахунком;

в) рівень істотності;

г) проведені оцінки ризиків аудита.

У загальному плані аудиторська організація визначає спосіб проведення аудита на підставі результатів попереднього аналізу, оцінки надійності системи внутрішнього контролю, оцінки ризиків аудита. У випадку рішення провести вибірковий аудит аудитор формує аудиторську вибірку відповідно до правила (стандарту) аудиторської діяльності "Аудиторська вибірка".

Складовою частиною загального плану є положення по плануванню керування і контролю якості виконуваного аудита. У загальному плані рекомендується передбачити:

а) формування аудиторської групи, чисельність і кваліфікацію аудиторів, залучених до проведення аудита;

б) розподіл аудиторів відповідно до їхніх професійних якостей і посадових рівнів по конкретних ділянках аудита;

в) інструктування всіх членів команди про їхні обов'язки, ознайомлення їх з фінансово - господарською діяльністю економічного суб'єкта, а також з положеннями загального плану аудита;

г) контроль керівника за виконанням плану і якістю роботи асистентів аудитора, за веденням ними робочої документації і належним оформленням результатів аудита;

д) роз'яснення керівником аудиторської групи методичних питань, зв'язаних із практичною реалізацією аудиторських процедур;

е) документальне оформлення особливої думки члена аудиторської групи (виконавця) при виникненні розбіжностей в оцінці того чи іншого факту між керівником аудиторської групи і її рядовим членом.

Аудиторська організація визначає в загальному плані роль внутрішнього аудита, а також необхідність залучення експертів у процесі проведення аудита.

Програма аудита є розвитком загального плану аудита і являє собою детальний перелік змісту аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудита. Програма служить докладною інструкцією асистентам аудитора й одночасно є для керівників аудиторської організації й аудиторської групи засобом контролю якості роботи.

Аудитору варто документально оформити програму аудита, позначити номером чи кодом кожну проведену аудиторську процедуру, щоб аудитор у процесі роботи мав можливість робити посилання на них у своїх робочих документах.

Аудиторську програму варто складати у виді програми тестів засобів контролю й у виді програми аудиторських процедур.

Програма тестів засобів контролю являє собою перелік сукупності дій, призначених для збору інформації про функціонування системи внутрішнього контролю й обліку. Призначення тестів засобів контролю в тім, що вони допомагають виявити істотні недоліки засобів контролю економічного суб'єкта.

Аудиторські процедури власне кажучи містять у собі детальну перевірку вірності відображення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках. Програма аудиторських процедур являє собою перелік дій аудитора для таких детальних конкретних перевірок. Для процедур аудитору варто визначити, які саме розділи бухгалтерського обліку він буде перевіряти, і скласти програму аудита по кожнім розділі бухгалтерського обліку.

У залежності від змін умов проведення аудита і результатів аудиторських процедур програма аудита може переглядатися. Причини і результати змін варто документувати.

Висновки аудитора по кожнім розділі аудиторської програми, документально відбиті в робочих документах, є фактичним матеріалом для складання аудиторського звіту (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку, а також підставою для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта.

По закінченні процесу планування аудита загальний план і програма аудита повинні бути оформлені документально і завізовані у встановленому порядку.

 

 

 

4. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Багаторічний досвід становлення аудиту характеризує нам те, що проведення аудиторської перевірки являється нормою, без якої сучасний бізнес не здатен працювати в повному обсязі. Головне призначення аудиторських перевірок полягає у незалежній перевірці фінансової, податкової звітності та всієї інформації, що має відношення до фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, для формування обґрунтованих висновків щодо фінансового стану, правильності і достовірності відображення даних в обліку і звітності у відповідності до чинного законодавства та встановлених нормативів.

Основна діяльність досліджуваного господарства направлена на отримання максимально високого прибутку, для задоволення споживчих потреб суспільства, а отже і на зростання обсягів готової продукції. Реалізація виготовленої готової продукції — завершальна мета діяльності господарюючого суб’єкта, фінішний етап на якому формуються результати діяльності підприємства та ефективність його виробництва.

Аудит та аудиторська перевірка виступають як форми інтелектуальної діяльності та мають певні риси організації та методики їх здійснення. Асоціації аудиторів та бухгалтерів об’єднали загальний досвід методики обліку і аудиту у різних країнах з різними формами власності та господарювання у єдині міжнародні стандарти аудиту (МСА).

Законом України «Про аудиторську діяльність» встановлено, що аудиторська перевірка повинна здійснюватися на підставі двохстороннього договору між аудитором чи аудиторською фірмою та підприємством-замовником (Додаток М).

Незалежність на даному етапі перевірки виявляється у виборі замовника. Проте в міжнародних стандартах обов`язково вказується на необхідність оцінки всіх аспектів незалежності під час укладання такого договору, тому що аудиторська компанія несе відповідальність за порушення вимог до незалежності та результати аудиту будуть визнані недійсними.

Поділ відповідальності за оцінку звітності між аудитором та підприємством-замовником базується на Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні та статті 18 Закону України «Про аудиторську діяльність». Даний закон також виділяє право аудитора на залучення до участі у аудиторських перевірках спеціалістів різного економічного та правового профілю на договірних засадах. Так чи інакше, але питання відповідальності інших аудиторів та фахівців залишилось нерозв’язаним на рівні законодавства та правових нормативів. В аудиторському висновку, на даний аспект обов’язково звертається увага [69].

Взаємозв’язок підприємства, що замовляє перевірку з аудиторською компанією має розпочинатися з відправлення аудиторській фірмі листа-пропозиції, із зазначенням мети аудиторської перевірки та переліком послуг, які бажає отримати підприємство-замовник. Перед укладенням угоди на проведення аудиту рекомендовано зібрати максимально точну та в повному обсязі необхідну інформацію, щодо замовника та дані про фінансово-економічну діяльність підприємства. Процедуру можна спростити, якщо підготувати інформаційну анкету з питаннями, що цікавить аудиторську фірму [3].

Після прийняття рішення про укладання угоди аудиторська компанія повинна відправити на адресу замовника лист-зобов'язання аудиторської

 

організації про надання згоди на проведення аудиторської перевірки.

 

Обов’язковим додатком до угоди на проведення аудиту слугує список

 

супутніх послуг, що можуть бути надані аудитором.

 

Аудитор, що буде здійснювати перевірку має ретельно планувати свою діяльність за трьома основними аспектами: 1) надасть аудитору перспективу отримати необхідну кількість даних про стан справ замовника; 2) допоможе зменшити витрати на проведення перевірки; 3) надасть можливість зменшити або ж уникнути суперечностей із замовником.

 

Аудиторська перевірка може проводитись незалежними особами – аудиторами, аудиторськими компаніями, що уповноважені суб’єктами господарювання на його здійснення. Аудитором може виступати фізична особа, за наявності відповідного сертифікату, що визначає її кваліфікаційну придатність на проведення аудиторської діяльності в межах території України [61].

 

Перед процесом аудиту необхідно визначитися з основною метою та завданнями планування аудиторської діяльності. Основними завданнями планування аудиту є наступні:

 розмежування етапів та встановлення терміну роботи із підприємством замовником;

 розрахунок суми витрат на проведення роботи;

 раціональне розмежування робочого часу аудитора;

 залучення групи спеціалістів для цілісної роботи з замовником;

 зазначення розділів проведення процедури, визначення найбільш значущих для висловлення кінцевої думки;

 створення необхідних умов для контролю за процесом аудиту;

 налагодження співпраці з бухгалтерією, щодо питань фінансового планування.

Процес планування аудиторської перевірки можна розділити на

 

декілька основних послідовних етапів, а саме:

 

 попереднє планування;

 

 накопичення загальної інформації;

 

 накопичення інформації про права та обов’язки підприємства-

 

замовника;

 

 визначення оцінки аудиторського ризику;

 

 проведення внутрішньогосподарського контролю замовника та надання оцінки ризику контролю;

 

 проектування загального плану аудиторської перевірки та розробка програми аудиту.

 

Для проведення аудиторської перевірки, що стосується готової продукції, аудитор повинен підготувати Загальний план аудиту (Додаток Н).

 

Початковим пунктом загального плану аудиту готової продукції виступає повне вивчення та дослідження діяльності господарства. Фахівець вивчає організаційні та технологічні властивості виробництва, ознайомлюється з основними видами продукції що виготовляється та матеріальними ресурсами, що забезпечують її виготовлення.

 

До організаційних властивостей виробництва відносяться етапи проходження технологічного процесу від надходження матеріалів і сировини

 

з місць їх зберігання до безпосереднього оприбуткування готових виробів на склад продукції, після проходження етапу технологічного контролю.

Наступним етапом плану перевірки повинна бути документальна перевірка установчих та розпорядчих документів, а також документації про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю.

Необхідно приділити увагу перевірці дотримання на підприємстві положень затвердженої облікової політики. З’ясувати, чи відбувалися на підприємстві зміни в обліковій політиці, перевірити достовірність дотримання положень та вимог, затверджених наказом про облікову політику, - один з наступних етапів загального аудиторського плану [104].

Одним з ключових етапів проведення аудиту готової продукції виступає етап перевірки стану надходження та збереження готових виробів, а

 

отже, їх фактична наявність на складі на момент здійснення перевірки.

 

Первинними джерелами перевірки є матеріали проведення інвентаризацій. В результаті достовірності звітності за операціями з готовою продукцією,

 

аудитор робить аналіз та порівняння даних обліку з фактичними даними, з

 

метою накопичення інформації для висновку. Також проводиться розрахунок

 

собівартості продукції, та перевірку правильності її визначення [38]. Завершальним пунктом загального плану аудиторської перевірки є

 

висловлення незалежної думки і розробка пропозицій, стосовно правильності усунення недоліків та виправлень порушень, отриманих безпосередньо під час проведення перевірки.

 

Невід’ємною частиною плану аудиторської перевірки є положення по плануванню керування і контролю якості здійснюваного аудиту. В плані необхідно передбачити наступні аспекти:

 

 ретельне формування аудиторської групи, визначення чисельності та кваліфікації фахівців, що будуть залучені до аудиторської перевірки;

 

 направлення аудиторів на конкретні ділянки перевірки у відповідності до їх професійних навиків та посадових рівнів;

 

 проведення інструктажу аудиторській групі про їхні права та обов’язки,

 

ознайомлення їх з фінансово-господарською діяльністю господарства, та із завданнями загального плану аудиторської перевірки;

 

 постійний контроль за виконанням плану, якістю роботи залучених працівників, правильності роботи з робочими документами та обґрунтованим оформленням одержаних висновків;

 

 письмове оформлення особистої думки члена аудиторської групи при виявленні розбіжностей в обґрунтуванні певного факту між головним аудитором та іншим фахівцем.

 

Аудиторська фірма перед безпосереднім здійсненням перевірки певного об’єкта, повинна визначити в загальному плані аудиту місце

 

 

внутрішнього аудита підприємства, та врахувати необхідність залучення

 

фахівців-експертів у процес здійснення перевірки.

 

Аудитор, дотримуючись вимог, перед початком складання плану аудиторської перевірки, безперечно повинен мати власну думку про структуру внутрішнього контролю товариства. Достатня уява про структуру контролю дозволить спеціалісту передбачити можливі відхилення, ступінь ризику, а також вчасно розробити методику проведення аудиту для усунення таких відхилень. Аудитор отримує інформацію про замовника, визначаючи особливості методів і процедур стосовно кожного елементу структури контролю, і з’ясовуючи, застосовують їх на підприємстві та чи працюють вони в процесі здійснення господарської діяльності [58].

 

Власна думка про структуру здійснення внутрішнього контролю, необхідного при розробці плану здійснення аудиторської перевірки, тобто для встановлення і прийняття рекомендованих дій при можливому відхиленні матеріалів, формується на основі вже накопиченого раніше досвіду використання матеріалів та результатів позаминулорічних аудиторських перевірок, на основі використання анкет працівників підприємства-замовника, нагляд за дотриманням і виконанням своїх обов’язків і аналізу розроблених аудитором планом процедур та заходів, та залучення допоміжної документації. Для отримання інформації про раціональне застосування процедур і заходів фахівець аналізує бухгалтерські дані, звітність та іншу документацію.

 

Дослідження оцінки внутрішньої системи аудиту це важливий етап планування аудиторської перевірки, адже основною метою є створення основи для аудиту, а саме розподіл часу проведення, визначення виду та розрахунок об’єму процедур. А тому, правильність і якість здійснення перевірки, буде залежить від того, наскільки грамотно та достовірно аудитор-спеціаліст проведе дослідження системи внутрішнього аудиту підприємства. Провести внутрішньогосподарський аудит можна за допомогою Анкети вивчення внутрішнього контролю підприємства (Додаток П).

 

 

Внутрішньогосподарська система аудиту буде вважатися ефективною,

 

в тому випадку, якщо вона своєчасно попереджає про виникнення недостовірної інформації, і дає змогу вчасно її виявити та усунути.

 

Оцінюючи ефективність роботи внутрішньогосподарського системи аудиту, аудиторська фірма повинна зібрати необхідну кількість аудиторських доказів. Якщо ж аудиторська фірма приймає рішення покластися на систему внутрішнього аудиту і систему бухгалтерського обліку для отримання достатнього ступеню впевненості в достовірності бухгалтерської звітності, вона повинна відповідним шляхом скорегувати увесь об’єм аудиторської перевірки [57].

 

Програма проведення аудиторської перевірки є складовою загального плану аудиту, демонструє деталізований перелік та пояснює зміст аудиторських процедур, що необхідні для практичного застосування плану перевірки. Програма аудиту характеризує себе, як докладна поетапна інструкція для самого аудитора, залучених спеціалістів та власне керівника аудиторської фірми, і є засобом контролю за якістю здійснення аудиту.

 

Аудитор повинен документально оформити програму аудиту (Додаток Р), нумерувати кожну здійснену аудиторську процедуру (проставляючи номер або код). Це необхідно для того, аби в процесі перевірки мати можливість робити посилання на ті чи інші процедури у робочих документах аудитора.

 

Засоби контролю у вигляді програми тестів, уособлюють сукупність дій, які призначені для збору інформаційних даних про функціонування системи внутрішньогосподарського обліку і контролю на підприємстві. Головним призначенням програми тестування є виявлення істотних недоліків суб’єкта господарювання, розбіжностей у веденні господарської діяльності.

 

Програма проведення аудиторських процедур містить у собі послідовний перелік дій спеціаліста для конкретних деталізованих перевірок. Аудиторські процедури розкривають детальну перевірку правильності та достовірності відображення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по

 

 

бухгалтерських рахунках. Для планування аудиторських процедур, аудитор

 

повинен визначити, яким розділам бухгалтерського обліку необхідно

 

приділити увагу для перевірки, та розробити по кожному розділу обліку

 

необхідну програму перевірки.

 

За умов зміни методики проведення перевірки та в залежності від отриманих результатів аудиторських процедур, програма аудиту може переглядатися, змінюватися та бути доповнена. Всі причини зміни та їх результати необхідно задокументувати.

 

Після завершення процесу планування загальний план аудиту і програма проведення аудиту повинні бути належним чином оформлені документально і завізовані у встановленому порядку.

 

Здійснення аудиторської перевірки завжди супроводжується відповідним ризиком. Аудитор повинен чітко засвоїти, в чому саме полягає аудиторський ризик, з’ясувати його суть, особливості, складові частини, його гранично допустимий рівень. Від визначення ступеню ризику буде залежить рішення в погодженні аудитора на здійснення перевірки фінансової звітності або відмову від її проведення, розробка плану перевірки, період та термін перевірки, вибір методів, напрямків та прийомів проведення аудиту, для того, щоб провести оцінку аудиторського ризику для виконання своїх безпосередніх професійних обов’язків з мінімальним ступенем допущення порушень, помилок в ході перевірки, забезпечення якомога ефективнішої аудиторської перевірки [89].

 

Під аудиторським ризиком розуміють ризик хибного неправильного надання висновку після завершення виконання усіх аудиторських процедур перевірки. Аудиторський ризик включає: 1) власний ризик; 2) ризик контролю; 3) ризик виявлення.

 

Всі можливі ризики, які пов’язані з функціонуванням господарства, а саме сукупність помилок та неточностей, що можуть бути виявлені в результаті роботи діяльності господарства являють собою власний ризик.

 

 

Ризик виявлення даних помилок можуть бути підкріплені дією різних

 

внутрішніх та зовнішніх факторів, які прямо не пов’язані з підприємством-

 

замовником (відсутність робочих місць, конкурентна боротьба, інформаційні

 

потоки), та інших зазначених обставин:

 

 ринок реалізації та збуту продукції;

 

 особливості організації та управлінська структура товариства;

 

 політика здійснення господарської діяльності;

 

 кадрова та штатна політика;

 

 кваліфікація та професіоналізм персоналу, дотримання виконання обов’язків.

 

Власний ризик аналізується аудитором на початковому етапі планування аудиторської перевірки, в момент, коли відбувається знайомство

 

з господарською діяльністю підприємства, умовами здійснення господарювання, структурою і організацією управління та іншими організаційними питаннями.

 

Ризик контролю являє собою факт того, що неправдива інформація, що може виникнути і бути суттєвою окремо або разом з іншою неправдивою інформацією, не буде вчасно виявлена та попереджена системою внутрішньогосподарського контролю, з’являється ризик, що такі помилки не можна буде попередити вчасно та вони все ж таки будуть мати місце допущеними, або не будуть виявлені після виникнення. Фахівець за короткий термін не зможе виправити ситуацію що склалась, але йому необхідно оцінити ситуацію, для правильного планування аудиту. Тому, при визначенні ступеню ризику контролю, аудитори здійснюють аналіз оцінки надійності,

 

дієвості та ефективності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства-замовника [2].

 

Суть ризику системи бухгалтерського обліку полягає в тому, що можуть бути допущені помилки в результаті документування господарських операцій, кореспонденцій, неправильного відображення їх в аналітичних

 

 

регістрах бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності (зміна законодавства, інструкцій, положень).

 

Ризик виявлення являє долю похибки в проведенні аудиту, яку аудитор або інший спеціаліст може дозволити при діючій на підприємстві-замовника системі обліку і внутрішньогосподарського контролю при дотриманні умов якості здійснення робіт і відповідності їх встановленим нормативам аудитором. Тобто, ризик виявлення характеризує, що помилки які є суттєвими можуть не бути виявленими в ході здійснення аудиторської перевірки.

 

Ризик виявлення є підсумковим результатом проведення аудиторської перевірки, тому аудитор несе за його результати відповідальність, тобто даний ризик визначає ступінь якості рівня його діяльності. Отже, аудитор повинен зробити все можливе, щоб мінімізувати даний ризик, для цього треба провести велику кількість аудиторських процедур, обрати правильний спосіб отримання аудиторських свідчень.

 

Таким чином, аудитору необхідно підтвердити визначення аудиторського ризику документальним записом. Дуже часто власний ризик та ризик контролю оцінюється як єдине ціле. Для цього аудитор повинен проаналізувати всі можливі типові помилки і порушення, що можуть бути виявлені, встановити наявні та відсутні процедури контролю за веденням бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, провести оцінку впливу недоліків щодо управління підприємством-замовником та ризики виявлення, а також об’єми та період аудиторської перевірки [57].

 

Висновки аудитора, що здійснював перевірку по всім розділам аудиторської програми, документально підтверджені в робочих документах і слугують фактичним матеріалом для написання аудиторського звіту, який надається у письмовому вигляді керівнику підприємства, та аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора), також є основою для висловлення об’єктивної оцінки аудитора про бухгалтерську діяльність та звітність господарюючого суб’єкта.

5. ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ПРИ ПРОВЕДЕНІ АУДИТУ

 

 

ВИСНОВОК

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Мінфін України; Наказ, Положення від 20.10.1999 № 246. [електронний ресурс]. – доступ. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0751-99.

2. Ткаченко Н. М.· Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: [підручник] / Н. М. Ткаченко. – 6-те вид. допов. і перероб. – К. Алерта, 2013. – 982 с.

3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні Верховна Рада України; Закон від 16.07.1999 № 996-XIV. [електронний ресурс]. – доступ. – http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/996-14.

4. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Мінфін України; Наказ, Положення від 31.12.1999 № 318. [електронний ресурс]. – доступ. – http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00

5. Андрієнко О.М. Бухгалтерський фінансовий та податковий облік: [навч. посібник.] / Є.Ю. Шара, О.М. Андрієнко, Л.І. Жидаєва – К.: Центр навчальної літератури, 2011 - 424с.

6. Білик М.Д. Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств: [підручник] / М.Д. Білик — К.: КНЕУ, 2003. — 628 с.

7. Про аудиторську діяльність Верховна Рада України; Закон від 22.04.1993 № 3125-XII. [електронний ресурс]. – доступ. –http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3125-12

8. Щирба М.Т. Облікова політика в системі управлінського обліку: [монографія] / М.Т. Щирба / – Тернопіль: ВПЦ «Економічна думка ТНЕУ», 2011. – 340с

 

 

ДОДАТКИ

 

Додаток А

Аналіз діяльності ТОВ «Поліграф-Сервіс» за 2015-2016рр.

Стаття	2015 р.	2016 р.	Відхилення
2015/2016 тис. грн	2015/2016 %
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	673,7	575,8	(97.9)	85,5
Інші операційні доходи	-	-	-	-
Інші доходи	-	-	-	-
Разом чисті доходи	673,7	575,8	(97.9)	85,5
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	530,2	494,1	(36,1)	93,2
Інші операційні витрати	141,4	57,6	(83,8)	40,7
Інші витрати	-	-	-	-
Разом витрати	671,6	572,4	99,2	85,2
Фінансовий результат до оподаткування	2,1	3,4	1,3	161,9
Податок на прибуток	-	-	-	-
Чистий прибуток (збиток)	2,1	3,4	1,3	161,9