Текст документа - основний елемент документа. Вимоги до тексту документа.

Основою службового документа є текст, який має чітко й переконливо відбивати причину й мету його написання, розкривати суть конкретної справи, містити докази, висновки.

Текст поділяється на взаємозумовлені логічні елементи: вступ, основну частину (доказ), закінчення. У вступі зазначається причина написання документа; в основній частині викладається суть питання, наводяться докази, пояснення, міркування; у закінченні вказується мета, заради якої складено документ.

Під час складання текстів документів слід дотримуватися таких правил:

- Текст викладати від третьої особи, від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, накази.

- Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу: відповідно до, у зв 'язку з, згідно з, з метою, необхідний для, в порядку.

- Вживати лексику, яка відповідає нормам літературної мови;

- Прямий порядок слів, прості речення, або ж складні з одним підрядним.

- Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які пишуться у діловодстві за загальними правилами.

 

27. Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, окремих частин тексту.

Шрифт 14 Times New Roman.

Усі документи фіормлюються на аркуші формату А4. Для зручності з обох боків сторінки залишають вільні поля: ліве — 35 мм; праве — не менше 8 мм; верхнє — 20 мм; нижнє (для формату А4) — 19 мм.

Для виготовлення бланків документів встановлюються 2 варіанта розташування реквізитів:

Кутове – в верхньому лівому кутку;

Повздовжнє – в здовж верхньої частини;

Флаговий – кожний рядок від лівої межі;

Центровий – по центру.

Заголовки пишуться з великої букви і крапки не ставляться. Обовязкова рубрикація тексту. (номерація сторінки з 2-гої).

 

28. Загально наукові і вузько спеціальні терміни.

Терміни – від латинського «кордон, межа» слова, або установленні словосполучення, які чітко і однозначно називають аукове чи спеціальне поняття.

Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші спеціальні одиниці — професіоналізми та номенклатурні назви.

Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і под. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина, пристрій, агрегат). Вузькоспеціальні терміни - це терміни, характерні лише для певної галузі, наприклад: ресори, стіжок, десерт і под.

 

29. Функції та структурно – граматичні особливості термінів.

Терміни – від латинського «кордон, межа» слова, або установленні словосполучення, які чітко і однозначно називають аукове чи спеціальне поняття.

Структурні особливості термінів - це окремі слова, словосполучення і складні утворення.

Щоб увійти в симантичну систему мови прдмет і поняття повинні бути названі (слово: позначає, виражає, відображає, поняття, предмет.

Вчені які займалися термінологією Ф.Палмер, Огієнко, Кислухіна, Іванова. Довгий час більшість мовознавців вважали, що термінам не властива багатозначнісь, синонімія, антонімія та інші явища, але аналіз сучасної терміно лексики ринкової екноміки дає можливісь виявити асиметрію. Вона виявляється у дублетних парпх, в номерних значеннях та в інших ініціальних позиціях.

Термін розглядається як функціональна одиниця мови і дозволяє критично подивитися на низку вимог які висуваються до терміну.

 

 

30. Правила вживання загально вживаних абревіатур у тестах ділового стилю. Правила написання графічних скорочень.

Скорочені назви (абривіанури) установ, закладів, організацій тощо, утворенні з частини слів, пишуться двояко:

1) а) З великої літери, якщо ці слова вживаються на позначення установ одиничних Укрінформ.

б) З малої літери, якщо такі слова є родовими назвами: колгосп, медінстинут.

2) Складноскороченні слова назви утворені з початкових букв імен власних і загальних, пишуть великими літерами: АТС, КНР, ЧСРФ.

Від абревіатур слід відрізняти умовні, графічні скорочення, які вимовляються повнісю й скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення крім стандартних скорочених значень метричних мір: м., см.

Пишуться з крапками на місці скорочень при цьому зберігається написання великих та маих літер, дифісів, як і в нових назвах: півн-сх.

Слова не скорочуються на голосну, якщо вона не початкова в слові і на «Ь». Призюігу 2 одинакових пригосних скорочення треба робити після першого приголосного. При номенклатурних назвах іменники вживають в називному відмінку.