Емпіричні методи наукового дослідження

Найбільш поширений та доступний метод отримання інформації – це спостереження. Спостереження за фактами та явищами навколишньої дійсності є елементом життєдіяльності кожної людини. Але таке спостереження треба відрізняти віж спостереження як метода управління. Як метод отримання управлінської інформації спостереження – це спеціально організоване сприйняття педагогічних фактів, процесів і явищ у природних умовах.

Як метод управління спостереження відрізняється від побутового спостереження наступними особливостями:

1. Наявністю чітко визначеної мети.

2. Попередньою розробкою плана та програми спостереження.

3. Фіксуванням отриманих результатів спостереження.

4. Обов’язковою аналітичною обробкою отриманих результатів.

5. Спостереження є самостійним, а не додатковим методом діяльності.

6. Спостереження забезпечує отримання інформації, необхідної для прийняття управлінського рішення.

Як метод отримання управлінської інформації спостереження має відповідати наступним вимогам: бути об’єктивним, різнобічним, тривалим.

Перед тим, як розпочати спостереження, керівник, або залучений до управління працівник повинен з’ясувати:

1. Яку інформацію треба отримати за допомогою спостереження?

2. Хто, що, коли має стати об’єктом спостереження?

3. Якою має бути кількість спостережень для забезпечення об’єктивності висновків?

4. Який вид спостереження нестандартизоване, стандартизоване, зовнішне, внутрішне дозволить реалізувати його мету?

5. Чи притаманне суб’єкту спостереження упереджене ставлення до об’єкту спостереження?

6. За допомогою яких категорій та понять можна описати можливий перебіг подій під час спостереження?

7. Які одиниці состереження можуть бути проявом його категорій та понять?

8. Чи потрібно залучати до організації спостереження кількох незалежних спостерігачів?

9. Який вигляд повинен мати протокол спостереження?

10. Яка психолого-педагогічна, управлінська інформація необхідна для здійснення спостереження?

Певних коментарів потребують види спостереження. І.Підласий зазначає, що нестандартизоване спостереження відрізняється, насамперед, шириною спостережуваної царини і відсутністю чіткого, наперед визначеного категоріального опису. До такого спостереження вдаються на початковому етапі вивчення, коли необхідно тільки зорієнтуватися у проблемній царині. На цьому етапі ще немає детально розроблених схем спостереження. Діставши попередні висновки,спостереження стандартизують, тобто максимально конкретизують його царину, етапи, дають категоріальний опис, формують вимоги та критерії оцінки [7, 45].

Під час зовнішнього спостереження керівник реєструє явище “Зовні”, бо сам не бере в них участь, участь не впливає на процеси, що відбуваються.Так. зовнішнім спостереженням є відвідування керівником занять.

Під час внутрішнього спостереження керівник є активним учасником подій, які відбуваються. Так, наприклад, керівник навчального закладу може проводити засідання педагогічної ради та здійснювати у цей час стандартизоване, або нестандартизоване спостереження.

Зазначаючи важливість, доступність, поширеність спостереження як методу отримання управлінської інформації, треба вказати і на можливі його недоліки та обмеження:

1. Спостереження не розкриває внутрішньої сутності педагогічних об’єктів та явищ.

2. В зв’язку з тим, що керівник є членом педагогічного колективу, то у нього може бути сформоване упереджене ставлення до тих чи інших працівників, що ускладнює забезпечення об’єктивного характеру спостереження.

3. Спостереження здійснюється за допомогою сприйняття, якому притаманне емоційно-ціннісне ставлення до об’єктів та явищ дійсності, що також може впливати на об’єктивність спостереження.

4. Під час спостереження може знайти прояв явище “автоморфізму” – спроба пояснювати поведінку та дії інших людей крізь призму свого “Я”, тобто, на якість сприйняття значно впливають наявні знання та життєвий досвід спостерігача.

5. Час спостереження обмежений часом перебігу події.

6. Присутність спостерігача (на занятті, заході) може порушувати природний перебіг подій.

Послабити вплив недоліків цього метода можна завдяки його поєднанню з іншими методами отримання управлінської інформації та ретельній розробці плана та програми спостереження.

Один з суттєвих недоліків використання спостереження ­­­нераціональність форм фіксації інформації. Якщо спостереження здійснюється за одним класом, то перевіряючий може використати і звичайний текстовий запис, але якщо об'єктів спостереження декілька, то в цьому випадку краще використовувати таблицю. Рядками у таблиці будуть пункти плану спостереження, а стовпчиками - класи. Одержана інформація буде фіксуватися у формі плюсів, мінусів, бальних оцінок, інших знаків. Така форма фіксації інформації спрощує її аналіз, узагальнення, економить час.

Наведемо приклад організації спостереження. Управлінська ситуація: мета роботи загальноосвітньої школи на рік – створити систему роботи, яка дозволяє запобігати неуспішності школярів. Під час внутрішкільного контролю керівники відвідують систему уроків з різних предметів для з’ясування ходу реалізації цієї мети. Для проведення аналізу уроків треба розробити протокол спостереження. Він може бути таким.

Таблиця 12

Протокол спостереження

 

Групи параметрів	Параметри оцінки	Класи, предмети, вчитель
Під час організації опитування	1.Чи створюється атмосфера доброзичливості під час опитування? 2.Чи дозволяють учням попередню підготовку до відповіді біля дошки, робити записи, використовувати наочні посібники? 3.Чи отримують учні план відповіді, чи мають можливість використовувати план, що склали вдома? 4.Чи концентрується увага учнів під час опитування на головних питаннях? 5.Чи отримують учні підтримку під час відповіді, чи створюються умови для ситуації успіху? 6.Чи використовує вчитель відстрочену оцінку, що дозволяє учню підвищити її?
Під час вивчення нового матеріалу	1.Чи враховує вчитель темп навчання слабо встигаючих учнів під час вивчення нового матеріалу? 2.Чи акцентує увагу на головних аспектах теми, що вивчається? 3.Чи використовує засоби підтримки інтересу учнів до навчання? 4.Чи з’ясовує вчитель рівень розуміння матеріалу слабо встигаючими учнями, чи стимулює їх питання під час утруднень? 5.Чи залучає слабо встигаючих учнів до бесіди під час засвоєння матеріалу?
Під час організації практичної роботи учнів	1.Чи враховує особливості слабо встигаючих учнів під час організації самостійної роботи? 2.Чи надає їм допомогу під час самостійної роботи? 3.Чи привчаються школяри до здійснення самоконтролю під час самостійної роботи? 4.Чи навчаються школяри працювати в оптимальному темпі?
Під час надання домашнього завдання	1.Чи відповідає обсяг домашніх завдань індивідуальним особливостям школярів? 2.Чи скоординовано обсяг домашніх завдань з іншими вчителями? 3.Чи передбачає домашне завдання роботу над помилками? 4. Чи отримали учні інструкцію щодо порядку виконання домашнього завдання та попередження про можливі утруднення? 5.Чи проводиться індивідуалізація домашніх завдань для слабо встигаючих учнів?

 

Цей протокол може стати основою для організації спостереження та оцінки стану роботи школи з організації реалізації наведеної вище мети. Оцінку рівня прояву того чи іншого параметру можна здійснювати за 5-ти бальною системою. Бажано, щоб було проаналізовано наявність відповідної системи роботи хоча б у треті класів школи. Узагальнення отриманної таким чином інформації дозволяє зробити обґрунтовані висновки, як про реалізацію зазначенної мети, так і про зміст майбутньої методичної роботи з вчителями (ця робота буде складати зміст регулювання процесу реалізації мети).

В даному випадку розробка плана спостереження включає визначення мети, кількості класів та уроків, які треба відвідувати, часу та суб’єктів спостереження. Розробка програми передбачає вивчення психолого-педагогічної літератури та складання протоколу спостереження.

Основні категорії, за допомогою яких будуть аналізуватися педагогічні явища це – організація опитування, вивчення нового матеріалу, організація практичної роботи учнів, надання домашнього завдання. Кожна з цих категорій розкривається за допомогою певних понять. Так, наприклад, категорія “організація опитування” розкривається через такі індикатори: атмосфера доброзичливості, попередня підготовка до відповіді, план відповіді, концентрація уваги учнів, головні питання, підтримка під час відповіді, ситуація успіху, відстрочена оцінка.

Розглянемо ще одну ситуацію використання спостереження. Якщо метою управлінської діяльності у навчальному році є створення умов для розвитку учнівського самоврядування і формування первинних колективів, то перевірка реалізації цієї мети може бути здійснена у школі з невеликою кількістю первинних колективів за допомогою спостереження.

Найбільш сприятливою ситуацією, в якій можна отримати необхідну інформацію, є спостереження за діяльністю первинного колективу у відсутності класного керівника. Це дає можливість з'ясувати наявність, авторитетність, підготовленість до своєї ролі активу, ставлення до нього товаришів, активність, організованість, дисциплінованість членів колективу.

Наприклад, якщо класу потрібно буде брати участь у трудовій справі без класного керівника, то план спостереження набуває такої форми:

1. Явка учнів на трудову справу.

2. Своєчасність початку роботи.

3. Наявність в учнів необхідного інструменту.

4. Організація роботи.

5. Що спонукає учнів трудитися - вимоги активу,

колективу, самого учня до себе?

6. Як часто робляться перерви, темп, ритм роботи?

7. Якість і обсяг виконаної роботи.

8. Наявність в учнів загальнотрудових умінь.

Якщо ситуація відсутності класного керівника під час суботника створюється спеціально, то основним методом, за допомогою якого одержується інформація, стає експеримент, а спостереження стає прийомом цього методу.

У практиці управління навчальними закладами широко застосовується метод перевірки документації. Такою можуть вважатися класні журнали, різні плани роботи, особові справи, читацькі формуляри, протоколи тощо. Кожен з перелічених документів дає можливість визначити, яку інформацію можна одержати під час його вивчення. Так, якщо у навчальному закладі керуюча і керована підсистема в достатній мірі реалізує свої функції, то вивчення класного журналу дозволяє з'ясувати рівень знань, умінь і навичок учнів, результативність діяльності вчителів, стан відвідування уроків учнями, зайнятість учнів у позаурочний час.

Вивчаючи різні плани, можна одержати інформацію про сформованість у педагогів проектувальних умінь, пов'язаних з постановкою цілей роботи й плануванням їх реалізації. Головне завдання вивчення планів - перевірити, як у них реалізуються загальні цілі. Проте, перевірка планів роботи не повинна обмежувати право педагогів на вибір форм і методів роботи.

Важливу інформацію про рівень вихованості учнів, їх духовних потреб може дати аналіз читацьких формулярів учнів у бібліотеці навчального закладу, районній чи міських бібліотеках.

Бесіда – метод виявлення під час безпосереднього спілкування думок людей, їх почуттів, намірів, оцінок, позицій, ставлення до певних фактів та подій.

Частіше за все керівники використовують нестандартизовані бесіди і тільки інколи стандартизовані. У першому випадку зміст питань заздалегідь не планується, спілкування відбувається без певних регламентуючих обтяжень. У другому випадку бесіда проводиться за розробленою програмою з чітко визначеною послідовністю питань. Це створює можливість фіксувати відповіді, аналізувати та порівнювати отримані результати.

У зв’язку з тим, що бесіда та анкетування належать до опитувальних методів, вимоги до формулювання питань та їх побудови є загальними для цих способів отримання управлінської інформації.

Особливо підкреслимо важливість використання в бесіді непрямих питань. Так, краще запитати: “Як ви вважаєте, як може сприймати ваше запізнення на роботу більшість членів колективу?” ніж запитати “Як ви сприймаєте своє запізнення на роботу?”. Відповідь на перше питання буде більш об’єктивно відбивати ставлення вчителя до свого запізнення.

Бесіда є одним із найскладніших методів отримання управлінської інформації. Це пов’язане з її ситуативним характером. Ефективність бесіди значною мірою залежить від знання вимог до її використання та оволодіння технологією її проведення.

Аналіз психологічної літератури та досвіду ділового спілкування дозволяє сформулювати низку вимог до бесіди:

1. Чітке усвідомлення мети бесіди.

Більшість керівників шкіл, коли в них запитуєш: “Яку мету ви ставите у бесіді з учителем, який запізнився на роботу?”, кажуть: “Запобігти подальших запізнювань”. Так, дійсно, ця мета є важливою, вона відбиває кінцевий результат впливу на людину, але забезпечити його завдяки одній бесіді не завжди можливо. Тому керівнику, перш за все, треба з’ясувати причини запізнення та ставлення вчителя до свого запізнення. І вже в залежності від отриманої інформації визначати подальшу мету управлінського впливу.

Наведемо ще приклад. Управлінська ситуація. У школі сталася бійка між двома учнями паралельних класів. Конфліктні стосунки почали розповсюджуватися на інших школярів та їх батьків. Директор школи запросив на бесіду класних керівників двох класів. Мета бесіди може бути такою: з’ясувати перебіг подій під час конфлікту та ступінь готовністі класних керівників до оптимального розв’язання конфліктної ситуації.

2. Попередня розробка логіки бесіди.

Особливо важливо виконувати цю вимогу тим керівникам, які не мають багатого досвіду проведення бесід. Логіка бесіди - це не конкретний та детальний план, а її задумка, яка розробляється з урахуванням усіх вимог до бесіди. Розробка логіки бесіди передбачає визначення засобів її початку, головних складових, емоційної тональності, можливо ключових питань та аргументів. Чим чіткіше визначено мету бесіди, тим легше розробити її логіку. Так, наприклад, логіка бесіди керівника школи з класними керівниками після бійки учнів може полягати в наступному:

§ не проявляти негативного ставлення до класних керівників, а проявити інтерес та занепокоєння станом справ у цих класах;

§ за допомогою кількох запитань з’ясувати особливості перебігу конфліктної ситуації та ставлення до неї вчителів;

§ запропонувати вчителям проаналізувати причини конфлікту;

§ запропонувати вчителям розробити варіанти розв’язання конфліктної ситуації та при необхідності узгодити спільні дії учасників бесіди.

Керівникам-початківцям можна конкретизувати цю логіку попередньою розробкою деяких питань для співбесіди.

3. Забезпечення емоційно-позитивного початку та завершення бесіди. Негативний початок бесіди обумовлює і подальший негативний її розвиток. Негативне завершення бесіди свідчить про її загальну низьку ефективність. Наведемо приклад. Управлінська ситуація: Учитель, якому до пенсії залишилось два роки значно зменшив сумлінність у роботі. Більшість керівників школи починає бесіду з таким вчителем з претензій до вчителя, але краще розпочинати бесіду словами: “Я знаю вас як досвідченого, грамотного працівника...”. Навіть вчителю, який запізнився можна сказати: “Я здивований...” (ця фраза свідчить про загальну позитивну оцінку особистості вчителя).

4. Використовувати різні варіанти початку бесіди.

Найбільш розповсюдженим є прийом прямого підходу, коли бесіда одразу починається з того питання, яке цікавить керівника: “Розкажіть, що у вас трапилось в класі”, “Розкажіть, як пройшло засідання методичного об’єднання”.

“Прийом зацепки” створює більш сприятливу атмосферу проведення бесіди. Він передбачає, що керівник починає бесіду з питання, не пов’язаного з метою, а потім поступово переходить до теми бесіди.

“Прийом гри уяви” передбачає, що керівник пропонує підлеглому розробити декілька варіантів можливого розвитку подій. Так, вчителю, який запізнився на урок, директор може запропонувати змоделювати можливий перебіг подій у класі без вчителя.

“Прийом зняття напруги” особливо важливим є в конфліктних напружених ситуаціях тому, що запобігає подальшому розповсюдженню негативних стосунків. Він полягає в тому, що бесіда починається з посмішки або жарту. Юмор дозволяє не тільки зняти напругу, а й посилити увагу до теми бесіди.

“ Прийом неочікуваного початку ” полягає в тому, що бесіда починається з інформації, яка ніяк не пов’язана з темою бесіди, але може здійснити сильний вплив на співрозмовника. Так, наприклад, якщо запрошений на бесіду вчитель очікує певних зауважень на свою адресу, а почує спочатку подяку за якісь свої реальні дії, то він інакше буде сприймати і критику.

5. Уважно слухати співрозмовника.

Необхідність реалізації цієї вимоги пов’язана з тим, що як засіб ділового спілкування, бесіда демократична за своєю сутністю, орієнтована на узгодження, спільний пошук шляхів вирішення управлінських проблем. А це передбачає, що партнери в спілкуванні проявляють постійну увагу до точок зору одне одного. Вивчення же практики ділового спілкування свідчить, що численні співрозмовники не вміють слухати одне одного. Причин у цього явища багато. Це нездатність довгий час концентрувати увагу, авторитарність деяких керівників, які вважають тільки свою точку зору вірною та важливою, упереджене ставлення до співрозмовника тощо.

У психології спілкування визначають кілька рівнів слухання.

Рівень ігнорування, який має прояв у тому, що співрозмовник не слухає партнера, а чекає, поки він вискаже свою думку, щоб після цього сказати те, що треба.

Рівень демонстрації слухання. Цей рівень не за суттю, а за формою відрізняється від попереднього. Хтось із партнерів спілкування не слухає співрозмовника, але за допомогою хитання голови чи окликів показує, що він слухає.

Рівень дуалогу. Цьому рівню притаманне те, що співрозмовники говорять по черзі, але ніхто нікого не слухає.

Рівень вербалізації. Для нього характерним є те, що співрозмовники уважно слухають один одного і можуть в будь-яку хвилину сказати: “Якщо я правильно вас розумію, то ви вважаєте...” – і повторити (вербалізувати) думку іншого.

Усвідомлення особливостей цих рівнів дозволяє керівникам здійснити аналіз свого спілкування та визначити певні шляхи підвищення його ефективності.

6. Щиро поважати співрозмовника.

Ця вимога пов’язана із закономірністю, яку виявили психологи. Так, у психології визначним є те, що внутрішнє ставлення до людини програмує її поведінку. Усі спроби скрити своє негативне ставлення до когось приречені в кінці кінців на поразку. Якщо ми щиро поважаємо людину, то вона буде проявляти позитивні якості. Та навпаки, якщо ми не поважаємо людину, то створюємо умови для прояву негативних якостей.

Із закономірністю, яка описана, міцно пов’язаний принцип спирання на позитивні якості особистості. Під час ділового спілкування він передбачає, що увага акцентується на позитивних якостях людини. Апріорі вона розглядається як така, що заслуговує щирої поваги.

Методом, що дає можливість з'ясувати результативність навчально-виховного процесу, є вивчення продуктів діяльності учнів, студентів. Цей метод найбільш доцільний при організації роботи гуртків, клубів, секцій. Найоб'єктивнішу інформацію про результати роботи цих об'єднань можна одержати під час відвідувань звітних виставок малюнків, дрібних виробів, звітних концертів, змагань, конкурсів.

Цей метод дозволяє з’ясувати ефективність навчально-виховного процесу, рівень сформованості навчальних, практичних вмінь, навичок, знань, ставлення учнів до своїх обов’язків, їх старанність, сформованість мотивів діяльності, індивідуальні особливості тощо.

Продуктами діяльності учнів та студентів є твори, реферати, звіти, класні та домашні роботи, малюнки, предмети, виготовлені на уроках трудового навчання, моделі, курсові, дипломні, магістерські роботи. Аналізу можуть підлягати результати естетичної діяльності – пісні, танці, постанови, музичні твори, вірші.

Частіше за все керівники навчальних закладів аналізують методичні розробки педагогів, реферати, виготовлений для уроків роздатковий матеріал, наочні посібники. Вивчення продуктів діяльності учнів, студентів, педагогів, як і інші методи, передбачає чітке визначення мети аналізу, розробки та реалізації його плану.

Різнобічну інформацію дозволяє отримати аналіз творів учнів. Вони свідчать про рівень їх загального розвитку, наявність в них літературних здібностей, словниковий запас, знання програмних творів, сформованість певних навчальних вмінь – складати план, аналізувати образ літературних героїв, висловлювати свої думки, формулювати висновки тощо.

Наведемо приклад використання методу вивчення продуктів діяльності учнів. Управлінська ситуація: в старших класах спеціалізованої школи проводиться аналіз сформованості в учнів вміння самостійно працювати з навчальною та додатковою літературою. З цією метою здійснюється аналіз зошитів для самостійної роботи з літературою.

Питання для аналізу

1. Форма записів учнів – складання плану, цитування, складання словника, виписки, складання конспекту.

2. Рівень відбиття у записах основних положень першоджерел, які вивчалися учнями (повний, достатній, частковий, недостатній).

3. Сформованість вмінь розподіляти матеріал, що вивчається, на складові частини, виділяти головні думки, висновки.

4. Наявність в конспекті не тільки основних положень, а і конкретних фактів, прикладів, що їх обґрунтовують.

5. Використання прийомів скорочення та стислого запису матеріалу.

6. Форма запису. Використання підкреслювань, кольорових поміток, різного шрифту тощо.

Анкетування є широкоросповсюдженим методом збирання управлінської інформації за допомогою спеціально розроблених опитувальників – анкет. Анкета включає питання, складені відповідно до певних вимог, кожне з яких пов’язане логічним зв’язком з метою опитування.

Частіше за все в управлінні використовують анкети з відкритими, закритими або напівзакритими питаннями. Відкриті питання передбачають самостійне формулювання відповіді тим, хто відповідає на питання. В закритих питаннях респонденту необхідно вибирати одну з готових відповідей. При відповіді на півзакрите питання респондент може вибрати одну або кілька відповідей із запропонованих або сформулювати свою відповідь. В залежності від мети опитування анкети можуть бути анонимними, які не вимагають указувати призвіще; іменні, які вимагають указувати призвіще; змістовні, функціональні тощо.

Якщо керівник самостійно складає анкету, то він повинен ураховувати наступні вимоги до питань.

1. Ззакриті питання повинні передбачати кілька варіантів відповідей, з яких треба зробити вибір.

2. Неможна пропонувати питання, які передбачають оцінку респондентом своїх якостей, наприклад “Ви вважаєте себе вимогливим чи невимогливим вчителем?” Краще це питання сформулювати так: “Чи завжди вам вдається добитися виконання учнями своїх вимог?”.

3. Бажано, щоб питання були ясними, лаконічними, конкретними, доступними для розуміння.

4. Доцільно на початку анкети запропонувати легкі питання, що стосуються конкретних фактів, подій, потім важкі питання, які передбачають оцінку та певні судження, після чого найважчі, які потребують прийняття рішення, та, на заключення, знову легкі питання.

5. На з’ясування одної характеристики повинно бути спрямовано декілька питань, які перевіряють щирість відповідей.

6. Бажано, щоб анкета мала прямі та непрямі, особові та безособові питання.

До переваг анкетного методу отримання управлінської інформації можна віднести: масовість обстеження, велику швидкість збирання інформації, легкість обробки результатів опитування, можливість використання математичних методів обробки результатів, зручність засобів фіксації результатів опитування [10, 17].

До недоліків цього методу треба віднести: невисокий рівень об’єктивності отриманних результатів в деяких анкетних опитуваннях, анкета не дає можливості щось змінювати під час опитування, тобто не є гнучкою формою отримання інформації; анкетне опитування не завжди дозволяє з’ясувати глибинні особливості явища; анкета, частіше за все, не дозволяє враховувати індивідуальні особливості респондентів, їх розуміння питань, коло питань анкети може значно обмежувати можливість респондента висловлювати свої думки.

В зв’язку з тим, що ситуації, в яких виникає необхідність в отриманні управлінської інформації за допомогою анкетування, частіше за все стандартні, то в кожному навчальному закладі доцільно створити банк анкет. В цей банк, краще за все, накопичувати всі опубліковані та апробовані анкети.

Прикладом такої анкети є наведена в книзі Н.Островерхової та Л.Даниленко [6, 109]:

АНКЕТА

для вчителів, проводиться з метою виявлення педагогічно

доцільних корективів навчального плану гуманітарного

характеру

№ п/п	Перелік питань	Відповіді
Так	Ні	Частково
1.	Чи задовольняє існуючий навчальний план підготовку учнів згідно вимог сьогодення?
2.	Чи забезпечує відвідена кількість годин на вивчення вашого предмету міцність знань, умінь та навичок учнів?
3.	Чи доцільне, на вашу думку, співвідношення у навчальному плані предметів природничо-математичного і гуманітарного циклів?
4.	Вкажіть, які предмети доцільно ввести в навчальний план?
5.	Учні перевантажені кількістю навчальних годин на тиждень (особливо старшокласники). Ваші пропозиції щодо їх розвантаження.
6.	Чи з захопленням вивчають учні Ваш предмет? Вкажіть який.

 

Кожний навчальний заклад може вносити певні корективи в питання анкети, доповнювати їх новими, які дозволяють ураховувати особливості навчального закладу та мету управління, для реалізації якої використовують анкетування.

Розглянемо ще один приклад використання анкети. Якщо метою управлінської діяльності в навчальному році було створення умов для демократизації взаємовідносин між педагогами та учнями, то для перевірки ефективності роботи по вивченню з вчителями питань педагогічної етики, педагогічного спілкування, документів ООН про права дитини можна запропонувати учням анкету з питаннями, наведеними в таблиці 13:

Таблиця 13

Запитання	Варіанти відповідей (проставити знак “+” проти обраної відповіді)
Ні, ніколи	Інколи	Часто	Дуже часто	Завжди
1. Чи часто тобі дово-дилося чути крик вчителів у школі?
2. Чи враховують твою думку при визна-ченні змісту ви-ховної роботи?
3. Чи почуваєшся ти госпо­­­дарем у школі?
4. Чи часто тебе вчи-телі карають, критикують?
5. Чи часто тебе вчи-телі заохочують?
6. Чи належить учите-лю вирішальне слово у рішенні питань життя колективау?
7. Чи належить вирі-шальне слово у розв'язанні питань життя вашого колективу учням?
8. Чи бувають випадки, що вчи­­­телі підкрес-люють свою пере-вагу над учнями?

 

Дані, одержані в результаті анкетування, порівнюються з результатами спостереження за взаєминами між вчителями і учнями в різних ситуаціях шкільного життя. При цьому підкреслюємо, що одержана таким чином інформація стає підставою не для критики, настанов, зауважень вчителям, а для прийняття рішення про організацію додаткової методичної роботи, розгляду цієї проблеми на нарадах, педрадах.

Якщо мета управлінської діяльності у навчальному році - ­­­створення в школі умов для диференціації та індивідуалізації навчання учнів, то контроль за реалізацією цієї мети здійснюється за такими напрямками:

- створення у школі системи вивчення індивідуальних особливостей учнів;

- створення для учнівської молоді можливості обрати зміст освіти у відповідності зі своїми можливостями:

- наявність у школі відповідних матеріальних і кадрових умов для реалізації даної мети;

- психолого-педагогічна готовність вчителів до диференціації та індивідуалізації навчання;

- готовність батьків до індивідуалізації та диференціації навчання;

- позиція учнів у процесі індивідуалізації та диференціації навчання.

Суть такого управлінського завдання (контролю) вимагає використання цілого комплексу методів - аналізу документації, анкетування, відвідування уроків, занять і гуртків, співбесіди з вчителями, батьками, учнями, спостереження, рейтингу.

У ході реалізації цього завдання необхідно одержати відповіді на питання: скільки учнів школи охоплено диференційованим та індивідуальним навчанням; на основі яких факторів проведено визначення змісту освіти; наскільки враховуються потреби різних груп учнів у додаткових освітніх послугах; як проведена робота по вивченню індивідуальних особливостей учнів; які форми фіксації інформації про індивідуальні особливості учнів; в яких умовах організовується позаурочна освітня діяльність учнів; чи відповідає рівень знань і методична підготовка вчителів завданням диференціації та індивідуалізації навчання; чи знають учні свої індивідуальні можливості; наскільки активна позиція учнів у процесі навчання; як ставиться сім'я до диференціації та індивідуалізації навчання.

У ході збору інформації може бути проведена бесіда з учнями. Їм можна задати такі запитання: Яку професію ти хотів би отримати? Чому? Як ти готуєшся до майбутньої професійної діяльності? Які особистісні якості необхідні для даного виду професійної діяльності? Чи є вони в тебе? Як ти вивчав свої індивідуальні особливості і хто тобі в цьому допомагав? Чи є в тебе план самовиховання? Які гуртки, факультативи ти відвідуєш? Що тобі подобається на цих заняттях? Які гуртки, додаткові заняття ти хотів би відвідувати? Чи часто тобі дають індивідуальні завдання на уроках? Який ступінь складності матеріалу, пропонованого на уроках (дуже складний, посильний, дуже легкий)? Яку допомогу у навчанні тобі надають батьки?

Вчителям можна запропонувати оцінити ступінь ускладнень при:

- вивченні знань, умінь і навичок учнів;

- вивченні уміння учнів самостійно працювати;

- вивченні розумових здібностей учнів;

- планування процесу індивідуального розвитку учнів;

- визначення форм індивідуалізації та диференціації

навчання;

- організації роботи з проходження учнями курсу в індивідуальному

темпі;

- здійснення внутрікласної індивідуалізації навчання;

- вибір навчальних завдань для самостійної навчальної

роботи учнів;

- організації самостійної роботи учнів.

Одержана таким чином інформація дає можливість прийняти рішення про зміст регулюючої методичної роботи з вчителями.

Якщо метою управлінської діяльності у навчальному році є створення умов для розвитку учнівського самоврядування і формування первинних колективів, то перевірка реалізації цієї мети здійснюється на основі системи критеріїв - показників рівня самоврядування і рівня розвитку первинного колективу.

Критеріями оцінки рівня самоврядування можна вважати такі показники: масштабність життєво-практичних завдань, що вирішуються первинним колективом; характер взаємин педагогів і учнів; охоплення учнім систематичною участю в організаторській діяльності; сформованість в учнів організаторських умінь; різносторонність діяльності учнівського колективу; рівень розвитку дитячого колективу; авторитетність, самостійність органів учнівського самоврядування.

Рівень розвитку первинних колективів можна оцінити за критеріями, запропонованими А.Лутошкіним і Л.Уманським: психологічна єдність колективу, спрямованість колективу, організаційна єдність колективу, досвід спільної діяльності учнів [9].

Дві названі вище групи критеріїв тісно пов'язані між собою і доповнюють одна одну. Орієнтація на них забезпечує надійність одержаної інформації.

Різну інформацію, необхідну для реалізації даної мети перевірки, може дати бесіда з учнями. Найголовніше в цій розмові - задавати питання, які б спонукали дитину не оцінювати свій колектив, а розповідати про його життя. Ось ці питання:

1. Яка колективна справа була в колективі останньою?

2. Хто її запропонував?

3. Хто брав участь в її підготовці?

4. Як вона готувалась і проводилась?

5. Для чого ви її проводили?

6. Чи є у вашому класі головна справа на весь рік?

7. Що це за справа?

8. А що у вашому класі відбувається, якщо хтось спізнюється на урок або пропускає його?

9. Розкажи, які доручення є в учнів вашого класу?

10. Хто їх вам давав?

11. Хто вчив вас їх виконувати?

12. Як підбиваються підсумки виконання доручень?

13. Чи є у вас підшефний клас?

14. Яку роботу ви там виконуєте?

15. Хто сьогодні відсутній на уроках?

16. Скільки днів його немає і чому?

17. Чи є у вашому класі традиції, закони життя вашого колективу?

Ці питання дають можливість з'ясувати наявність загальної мети колективу, роль вчителя, активу учнів, громадську активність, наявність громадської думки, традицій у колективі, рівень самоуправління. Для забезпечення надійнішої інформації, одержаної за допомогою такої бесіди, її доцільно порівняти з результатами спостереження чи інших методів.

Дуже важливу інформацію можна одержати, якщо запропонувати учням оцінити активність у підготовці і проведенні класних справ класного керівника, активу, учнів (5 - завжди активний, 3 - іноді активний, 2 - рідко активний, 1 - ­­­ніколи не проявляв активності).

Аналізуючи одержану інформацію, необхідно враховувати вік учнів і тривалість роботи з ними класного керівника. Таке опитування дає можливість оцінити рівень розвитку класного колективу, підготовленість і роль активу учнів, визначити перспективні завдання, а у разі тривалої роботи вчителя в даному класі, одержати інформацію про результативність діяльності педагога (див. таблицю 14).

 

Таблиця 14

№	Напрямки діяльності	Актив	Учні	Вчитель ьь
	Класні години
	Трудові справи
	Чергування по школі
	Учнівські збори
	Загальношкільні справи
	Вирішення конфліктних ситуацій
	Оцінювання поведінки учнів

 

Перевага такого методу управління полягає в тому, що він дає можливість одержати інформацію про велику кількість класних колективів і на цій підставі прийняти більш обгрунтоване рішення.

У самих різних управлінських ситуаціях виникає необхідність у вивченні педагогічного та управлінського досвіду. Цей метод передбачає організацію пізнавальної діяльності, спрямованої на вивчення процесу функціонування педагогічних та управлінських систем, їх сталих характеристик, закономірних зв’язків, чинників ефективності, загальних рис та специфічних особливостей. Об’єктом вивчення може бути досвід діяльності окремих освітніх установ, їх окремих підсистем, окремих педагогів та керівників навчальних закладів.

За допомогою цього методу аналізують шлях вивчення певних педагогічних та управлінських завдань, та на основі отриманної інформації приймають рішення про доцільність використання цього досвіду в умовах даного навчального закладу.

Під час вивчення педагогічного досвіду важливо враховувати наступні вимоги:

1. З’ясувати, чи дійсно даний досвід є ефективним. Які факти про це свідчать. Про ефективність педагогічної діяльності свідчить більш високий для даних умов рівень розвитку, знань та вмінь учнів, а не використання тих чи інших форм та методів педагогічної діяльності. Про ефективність управління навчальним закладом свідчить наявність всього комплексу умов, необхідних для реалізації його мети.

2. З’ясувати чим даний досвід відрізняється від широко росповсюдженої практики роботи, в чому полягає його специфіка. Які – традиційні чи інноваційні - теоретичні положення є підґрунтям даного досвіду. Наскільки вони чітко усвідомлюються носіями даного досвіду. Важливо з’ясувати межі досвіду – тобто виділити в системі навчально-виховного процесу підсистеми, або елементи підсистем, які відрізняють його від іншого досвіду і забезпечують ефективність вирішення педагогічних чи управлінських завдань.

3. Зробити висновок про рівень технологічності даного досвіду. Про неї свідчить: узгодженість усіх елементів педагогічної або управлінської системи – мети, змісту, форм та методів процесу, діяльності залучених до виховання чи управління; теоретична обґрунтованість всих основних процедур та операцій педагогічного чи управлінського процесу; інваріантність цих процедур та операцій; педагогічна, економічна ефективність досвіду.

4. З’ясувати, які складові досвіду дозволяють вирішити завдання, що стоять перед навчальним закладом; чи будуиь вони у суперечності з системою роботи навчального закладу. Що потрібно зробити, щоб створити сприятливі умови для використання досвіду (мотивувати працівників на використання досвіду, вирішити питання матеріально-фінансового, кадрового забезпечення використання досвіду).

Широке розповсюдження у практиці роботи школи набули тести. Вони використовуються, перш за все, для діагностики рівня знань і умінь учнів. Проте психологічною наукою розроблені численні тести і для діагностики різних особистісних якостей. Тому перед управлінням стоїть зараз завдання адаптації наявного науково-практичного інструментарію до практики управління.

Тестування – це метод отримання управлінської інформації за допомогою невеликих стандартизованих завдань для учнів, студентів, педагогів, батьків. Розробка тесту є дуже складною процедурою, тому в управлінні доцільно використовувати апробовані тести. Для того, щоб їх цілеспрямовано застосовувати, керівнику потрібно знати їх класифікацію та можливості.

В освітній практиці використовують:

I. Тести успішності.

1. Тести, що виходять за межі окремих предметів.

2. Загальні тести з рідної мови.

3. Тести на правопис.

4. Тести на читання.

5. Тести на словниковий запас.

6. Спеціальні тести з рідної мови.

7. Тести з арифметики та математики.

8. Тести з іноземної мови.

9. Тести з природознавчих дисциплін.

10. Тести з соціальних дисциплін.

II. Комбіновані тести успішності та професійної придатності.

III. Тести, що визначають рівень розвитку дитини та її готовність до школи.

1. Тести, що визначають дошкільний розвиток дитини.

2. Тести, що визначають готовність дитини до школи.

IV. Тести інтелекту та професійної придатності

1. Тести інтелекту, індивідуальні тести

2. Тести інтелекту, групові тести.

3. Спеціальні тести, що перевіряють професійну придатність та здібності учнів.

V. Тести уваги та вміння концентруватися.

VI. Спеціальні тести (С.87-97).

Що стосується тестів на професійну придатність працівників школи, та тестів, що визначають готовність батьків до виховання дітей, то треба зазначити, що традиції їх використання в нашій країні тільки починають формуватися. Для діагностики вчителя існують тести оцінки професійної спрямованості особистості вчителя, агресивності, здатності до емпатії, рівня комунікабельності, засобів реагування в конфлікті, бар’єрів у педагогічній діяльності тощо [8, 250-321].

Для вивчення сімей учнів у школах використовують тест-питальник батьківських стосунків, тест діагностики типів сімейного виховання, тест-питальник батьківського ставлення до дітей, тест “Будинок – дерево – людина” [8, 319-374; 5, 174-202].

Для вивчення якостей, необхідних керівникам навчального закладу, використовують тести оцінки стилю керівництва, наявності організаційних здібностей, ставлення до авторитету керівника, ставлення до паперового потоку ().

Ось один з прикладів тесту, який санкт-петербурзькі психологи пропонують використовувати для з'ясування ставлення молодших школярів до навчання. У ході тестування учень отримує набір малюнків із зображенням різних сцен з життя школи. Всі ці малюнки мають одну особливість - вони без обличь. Учневі дається завдання вибрати з набору сумних, веселих, спокійних обличь таке, котре б найбільш відповідало зображеній ситуації життя школи.

Великі можливості для управління має рейтинг. Він передбачає оцінювання особистісних якостей і діяльності учнів, студентів, педагогів у відповідності з розробленими моделями.

Особливістю використання такого методу управління є те, що він може забезпечити об'єктивність оцінювання, якщо базується на використанні інформації, одержаної іншими методами - спостереженням, анкетуванням, експериментом тощо. Таким чином, він виконує роль узагальнення наявної інформації про об'єкт, що вивчається, в кількісних або якісних оцінках.

Уже протягом багатьох років у Сахновській школі Черкаської області застосовується такий метод для оцінювання вихованості учнів. А в ліцеї при Донецькому університеті розроблена унікальна система оцінювання рівня сформованості творчих якостей особистості на основі 42 параметрів [1].

Рейтинг можна використовувати й для розв'язання інших завдань управління. Так, якщо школа поставила завдання добитись організації позаурочної роботи на основі самоврядування, то для з'ясування причин відхилення від запланованого ходу цього процесу керівник може здійснити рейтингову оцінку ступеня ускладнень, що їх відчувають педагоги у розумінні суті самоврядування, у розвитку самостійності учнів, у переході від авторитарних до демократичних методів взаємодії з учнями, у залученні до роботи по самоврядуванню всіх школярів, у навчанні активу, у постановці системи перспектив перед колективом учнів.

Оцінювання в цьому випадку може бути доповнено самооцінкою вчителів за даними параметрами. Порівняння результатів двох оцінок дає можливість забезпечити більшу надійність інформації, обгрунтованість визначення шляхів регулювання процесу виховання.

Одним з методів, який дозволяє отримати управлінську інформацію, є експеримент, який ще не отримав широкого розповсюдження в управлінській діяльності, тому зупинімося на ньому трохи докладніше. Цей метод дозволяє найбільш ефективно оцінити рівень вихованості учнів, студентів, розвинутість у них тих чи інших особистісних рис. Експеримент є комплексним методом отримання управлінської інформації, бо він передбачає використання бесіди, спостереження, створення спеціальних ситуацій, які в даному випадку виконують функцію прийомів цього методу.

Від спостереження експеримент відрізняється тим, що керівник спостерігає за тим процесом, який він сам спланував та організував. Експеримент може охоплювати групу учнів, студентів, педагогів, окрему підсистему навчального закладу та навчальний заклад в цілому. В повсяденній управлінській діяльності частіше за все використовують констатуючий експеримент, який дозволяє з’ясувати реальний стан навчально-виховного процесу і управління навчальним закладом, та таким чином отримати необхідну для прийняття управлінського рішення інформацію.

Формуючий експеримент використовують лише у тих навчальних закладах, які залучені до науково-дослідної роботи. Він дозволяє перевірити ефективність нових для педагогічної науки та практики управлінських та педагогічних систем.

Застосування експерименту в управлінні передбачає створення такої ситуації, в якій найбільш яскраво проявиться той чи інший результат навчально-виховного процесу. Наприклад, коли школа за одну зі своїх цілей має формування творчих особистісних рис учнів, то для перевірки ходу реалізації цієї цілі можна застосувати наступний експеримент, суть якого може полягати ось в чому: в школі готується КВК, брати участь в якому повинні не команди класів, а класи в повному складі. Зміст завдання повинен передбачати різнобічну творчу діяльність учнів. За їх активністю під час проведення КВК і за якістю виконання завдань можна судити про ступінь сформованості творчих даних школярів. Зрозуміло, що дані експерименту необхідно порівняти з інформацією, одержаною іншими методами.

Наведемо ще один приклад експерименту. В 7-й клас разом з директором школи заходить завідуюча дитячим садком. Вона розповідає школярам про життя свої підопічних і прохає дітей прибрати територію дитячого садка від глибокого снігу. Директор школи говорить семикласникам про те, що справа ця важлива, але добровільна, і призначає два строки на вибір для проведення роботи. В ході роботи згодом фіксується, скільки учнів прийшло прибиоати снігі як вони ставляться до дорученої справи.

Оригінальний експеримент запропонував провести відомий у СНД керівник навчального закладу Н.Дубінін - поставити взимку біля входу у школу декілька лопат і поспостерігати, чи будуть учні розчищати подвір'я.

Дуже часто експериментальні ситуації створюються у школі самим життям. Вода, що тече з незакрученого крана, шматок хліба чи папірчик на підлозі, бруд у класній кімнаті тощо. Нерідко керівник школи помічає такі факти, але не робить важливих управлінських висновків з них.

Педагогічною наукою в наш час активно розробляються методи вивчення вихованості учнів. Ці методи можуть бути використані і в управлінні навчальним закладом. Один з них - метод педагогічних ситуацій. Він дає можливість з'ясувати, в якій мірі в учнів розвинуто уміння об'єктивно аналізувати обставини, що склалися, приймати правильне рішення.

Наприклад, керівник розповідає дітям про таку ситуацію: Після уроку всі вийшли з класу, лишився один черговий. Після перерви хлопчик, який першим забіг до класу, сильно розчинив двері і боляче вдарив нею чергового, котрий стояв за ними. У чергового з носа побігла кров, довелось відвести його до лікаря. Інший хлопчик під час перерви підставив дівчинці ногу. Вона впала, але лишилась неушкодженою. Дівчинка піднялась і пішла на урок [2, 183]. Під час обговорення таких ситуацій відповіді дітей фіксуються, а згодом узагальнюються.

Аналіз ситуацій можна проводити не лише у формі бесіди, але й письмово. Використовуючи даний метод, для перевіряючого дуже важливо так мотивувати використання педагогічної ситуації, щоб учням була незрозуміла її діагностична роль.

В управлінській діяльності ще не знайшли широкого розповсюдження прогностичні методи, але вони мають значний потенціал для підвищення ефективності управління. Вони дозволяють зробити управлінські рішення всебічно обгрунтованими, системними та цілеспрямованими.

До прогностичних методів управління можна віднести – публікаційний метод, морфологічний аналіз, експертну оцінку, моделювання, екстраполяцію.

Публікаційний метод визначають як випереджуючий метод, який полягає в оцінці публікацій з метою наступного прогнозування. Випереджаючий характер цього методу полягає в тому, що розвиток педагогічної науки випереджує розвиток педагогічної практики у будь-якому навчальному закладі. Цей метод можна розглядати як специфічний прояв методу аналізу документів. Його специфіка полягає в тому, що метод аналізу документів спрямований безпосередньо на розробку управлінського рішення – тобто моделі майбутнього стану системи, яка має нормативний характер, а публікаційний метод забезпечує створення імовірнісної моделі, яка не має нормативного характеру. Аналіз цієї імовірнісної моделі дозволяє прийняти управлінське рішення і створити нормативну модель. Частіше за все ці дві моделі не є тотожніми. Імовірнісна модель є більш варіативною, різноманітною, інформаційно насиченою, широкою. Нормативна модель значно зменшує різноманітність майбутнього стану педагогічної та управлінської систем і саме завдяки цьому стає можливим реалізувати ці моделі.

Саме ці особливості дозволяють розглядати публікаційний метод прогнозування як окремий метод управління.

Публікаційний метод, як і метод аналізу документів, може бути реалізований за допомогою традиційної та формалізованої процедур.

Наведемо декілька прикладів прогностичних завдань, які можна реалізувати за допомогою публікаційного методу:

§ визначити тенденції розвитку загальноосвітньої школи;

§ визначити тенденції розвитку виховного процесу в школі;

§ визначити тенденції розвитку внутрішкільного управління;

§ визначити тенденції розвитку змісту освіти в школі;

§ визначити тенденції розвитку методів навчання в школі;

§ визначити тенденції розвитку мети загальноосвітньої школи.

Для реалізації цих завдань доцільно використовувати формалізовану процедуру. Необхідним методичним інструментом для здійснення такої формалізованої процедури є рубрикатор (кодифікатор, протокол аналізу). Наведемо його приклад.

Таблиця 15

Рубрикатор

для аналізу тенденцій розвитку виховного процесу

в загальноосвітніх школах

№	Категорії та одиниці аналізу	Кількість одиниць аналізу
	Філософські основи виховання: § філософія гармонійної цілісності; § філософія педоцентризму, релятивізму і плюралізму; § філософія поєднання холістського і індивідуально-плюралістичного напрямків освіти.
	Мета виховання: § всебічний розвиток особистості; § розвиток творчих здібностей; § самореалізація особистості; § духовний розвиток особистості; § підготовка до життя; § озброєння необхідними знаннями.
	Зміст виховання: § духовне виховання; § естетичне виховання; § трудове виховання; § фізичне виховання; § політичне виховання; § громадянське виховання; § правове виховання; § екологічне виховання; § економічне виховання; § національне виховання; § статеве виховання.
	Технології виховання: § функціональний підхід; § комплексний підхід; § діяльнісний підхід; § цілісний підхід; § особистісно-орієнтований підхід; § педагогіка життєтворчості.
	Місце вихованця в процесі виховання: § об’єкт впливів; § суб’єкт діяльності; § суб’єкт саморозвитку.
	Функції вихователя в процесі виховання: § носій та ретранслятор інформації; § контролер та оцінювач поведінки школярів; § помічник та порадник в процесі саморозвитку дитини; § організатор взаємодії дитини з навколишнім середовищем.
	Характер ставлення вихователя до вихованців: § авторитарне ставлення; § ставлення надмірної опіки; § ставлення вільного виховання; § демократичне ставлення.

 

Аналіз отриманої за допомогою рубрикатора прогностичної інформації дозволить розробити концепцію виховного процесу школи та перспективну програму його розвитку.

Морфологічний аналіз передбачає послідовне та детальне вивчення всіх можливих варіантів рішення тієї чи іншої задачі. Він включає упорядкований розгляд впливу різних чинників на поведінку об’єкта прогнозування. При використанні цього методу неможна відкинути жодного з можливих варіантів без вичерпного аналізу.

Використання морфологічного аналізу передбачає в якості першого кроку складання переліку всіх можливих чинників впливу на управлінську ситуацію. Другий крок – детальний аналіз управлінської ситуації з метою визначення найбільш ефективних засобів впливу на неї. Третій крок – це вибір найбільш доцільного варіанту впливу на управлінську ситуацію.

Такий вибір є розумовою операцією, він є останнім кроком, який передує прийняттю управлінського рішення, розробка якого вже виходить за межі морфологічного аналізу.

Наведемо приклади. Управлінська ситуація: Вчитель Божко В. працює в школі перший рік. На нього постійно скаржаться батьки та учні, він запізнюється на уроки, не забезпечує засвоєння учнями програмового матеріалу.

Керівники школи можуть розглянути потенційні можливості наступних засобів впливу на вчителя та зміни існуючої ситуації:

§ закріплення за ним наставника;

§ організація самоосвіти вчителя;

§ організація підвищення його кваліфікації;

§ організація постійного контролю за діяльністю вчителя;

§ переведення його в класи іншої вікової групи учнів;

§ зниження навчального навантаження вчителя;

§ використання засобів покарання;

§ залучення вчителя до вивчення передового педагогічного досвіду інших вчителів;

§ складання розкладу занять відповідно до запитів вчителя;

§ визначення індивідуальної проблеми, над якою буде працювати вчитель;

§ звільнення вчителя;

§ проведення індивідуальної бесіди з вчителем;

§ звільнення вчителя від громадських доручень;

§ підвищення рівня заробітної платні;

§ спирання на позитивні характеристики діяльності вчителя.

Після складання переліку засобів впливу на управлінську ситуацію керівник навчального закладу аналізує особливості діяльності та особистості вчителя. Сформованість в нього професійної спрямованості, характер мотивів професійної діяльності, наявність необхідних знань та вмінь, характер стосунків з учнями та батьками, сформованість відповідальності, організованості, допитливості, потреби у саморозвитку, любові до дітей, предмету, який викладає, особливості темпераменту, ставлення до керівників та вчителів тощо.

Такий аналіз дозволяє скласти характеристику особистості та діяльності вчителя, після чого проводиться співставлення найсуттєвіших особливостей та всіх можливих засобів впливу на нього, що і дозволяє обрати найбільш ефективні з них.

До важливих переваг цього методу належить те, що склавши переліки можливих варіантів рішення управлінського завдання, їх можна використовувати і в майбутньому для аналізу подібних управлінських ситуацій.

Наведемо ще один приклад використання морфологічного аналізу. Управлінська ситуація: у школі з кожним роком все погіршується якість знань учнів, рівень іх мотивованості на навчання та стан дисципліни.

Ураховуючи особливості цієї ситуації, керівники школи складають перелік можливих чинників впливу (для реалізації цього завдання можна залучити і вчителів школи, запропонувавши їм визначити ці чинники):

§ оптимізувати рівень навчального навантаження на учнів;

§ підвищити увагу батьків до навчання дітей;

§ перейти на нову технологію навчання – проблемну, модульно-рейтингову, розвивальну, адаптивну тощо;

§ замінити частину вчителів на більш досвідчених;

§ спрямувати методичну роботу в школі на підвищення якості навчання;

§ розробити систему творчих завдань, які поступово ускладнюються, для всіх навчальних дисциплін;

§ активізувати позаурочну роботу з навчальних дисциплін;

§ залучити учнів до роботи в МАН;

§ поширити мережу предметних гуртків у школі;

§ спрямувати учнівське самоврядування на вирішення зазначених завдань;

§ внести зміни в систему поточної та підсумкової (під час атестації) оцінки результатів діяльності вчителів;

§ розробити систему заохочення для вчителів;

§ забезпечити навчальний процес необхідним обладнанням;

§ впровадити в школі систему вивчення індивідуальних особливостей учнів;

§ забезпечити індивідуалізацію та диференціацію навчального процесу;

§ повніше використовувати можливості шкільного компоненту для підвищення якості навчання;

§ сформувати у кожному класі та школі інтелектуальний фон;

§ розробити та реалізувати систему поступового (від першого – до останнього класу) формування навчальних умінь учнів;

§ створити в школі систему традицій, яка б підтримувала бажання вчитися;

§ створювати різноманітні можливості для прояву учнями свободи вибору та самостійності;

§ спрямувати внутрішкільний контроль на аналіз результативності роботи педагогічного колективу у відповідному напрямку.

Для того, щоб перелік чинників був повнішим, доцільно переглянути психолого-педагогічну літературу. У даному випадку публікаційний метод буде виконувати функцію прийому морфологічного аналізу.

На перший погляд логіка морфологічного аналізу (скласти перелік можливих чинників → проаналізувати стан управлінської ситуації → визначити найбільш важливі, ефективні чинники) суперечить звичайній логіці (проаналізувати стан управлінської ситуації → визначити чинники, які дозволяють її оптимізувати) і є надмірно складною. Але саме вона відповідає вимогам системного підходу, дозволяє розглянути педагогічне явище всебічно. Цей ефект досягається завдяки певному абстрагуванню від конкретної управлінської ситуації, яке створює умови для формалізації поглядів керівника на стан справ та шляхи його покращення.

Наявність ретельно розробленого переліку чинників впливу на управлінську ситуацію дозволяє перейти до другого етапу морфологічного аналізу – детально вивчити стан навчально-виховного процесу та визначити, наскільки той чи інший чинник реалізується та впливає на якість навчання, рівень мотивації та дисципліну учнів у школі.

Такий аналіз створює всі необхідні умови для третього кроку морфологічного аналізу – вибору тих чинників, реалізація чи розвиток яких дозволить підвищити результативність навчально-виховного процесу в школі.

Метод екстраполяції тенденцій дозволяє завдяки перенесенню висновків, які отримані всередині відрізку спостереження, на явище, яке знаходиться за межами цього відрізку, отримати певну управлінську інформацію.

Сутність цього методу полягає у вивченні історії педагогічного чи управлінського явища та перенесенні закономірностей його розвитку в минулому та сьогоденні на майбутнє. Використання екстраполяції передбачає декілька етапів:

§ вивчення процесу та наслідків функціонування того чи іншого педагогічного чи управлінського явища;

§ висування декількох гіпотез (у даному випадку припущень про наявність закономірних зв’язків між складовими явища), які пояснюють наявні наслідки функціонування явища, що вивчається;

§ визначення об’єктивно притаманних цьому явищу закономірних зв’язків;

§ перенесення закономірностей розвитку цього явища на наступний термін.

Отримана таким чином інформація дозволяє прийняти те чи інше управлінське рішення.

Наведемо декілька прикладів. Управлінська ситуація: учні вчителя початкових класів Сотнікової Є. після переведення в середні класи знижують якість навчання, погіршують стан дисципліни. Ця управлінська ситуація стає основою для вивчення процесу та наслідків діяльності вчителя. З цією метою спочатку проводиться вивчення вихідного рівня учнів паралелі класів, до якої належать учні Сотнікової Є.В., а потім порівнюються наслідки їх діяльності після завершення початкової школи. Для реалізації цієї мети можна вивчити документацію, провести опитування вчителів, що працюють з цими учнями у середніх класах, опитування батьків, учнів, аналіз книг внутрішкільного контролю, співбесіду з вчителем.

Отримана таким чином інформація дозволяє перейти до другого етапу – висунення гіпотез про можливі причини таких наслідків діяльності вчителя. Серед таких причин можуть бути:

§ низький вихідний рівень учнів цього класу;

§ байдужість батьків до процесу та наслідків діяльності дітей;

§ недостатня увага вчителя до формування у дітей мимовільної поведінки;

§ незацікавленість вчителя в наслідках навчально-виховної роботи;

§ низький рівень діяльності та професійної майстерності вчителя;

§ недосконалість критеріїв, за якими оцінюється діяльність вчителів початкових класів;

§ недоліки в організації методичної роботи в школі;

§ відсутність необхідних умов для організації навчально-виховного процесу;

§ перевантаження вчителя суспільними дорученнями;

§ недоліки в організації внутрішкільного контролю;

§ перевантаження учнів великою кількістю навчальних завдань.

Третій етап полягає у визначенні найбільш суттєвих причин, що зумовлюють наслідки діяльності вчителя. Для цього необхідно провести аналіз ус