Юридичні факти в Конституційному праві

Конституційно-правові факти - це факти реальної дійсності, з настанням яких виникають певні юридичні наслідки (з´являються, змінюються чи припиняються конституційно-правові відносини). Вони виконують важливу функцію - залучають суб´єктів до конституційно-правових відносин. Отже, юридичні факти - це обставини, з якими пов´язані власне існування конституційно правових відносин, їх виникнення, зміна та припинення.

У юридичній літературі використовується різноманітна класифікація юридичних фактів, але найбільш обґрунтованою є та, в основу якої покладено названі нижче критерії. 1. Наслідки, що їх спричиняє юридичний факт: право-утворювальні (утворення Верховною Радою України районів -п. 29 ст. 85 Конституції України; утворення Президентом України міністерств та інших центральних органів виконавчої влади п. 15 ст. 106 Конституції України), правозмінні (обрання Президента України, досягнення громадянином встановленого законом віку, набуття особою громадянства України), право-припинювальні припиняють відносини одного порядку та спонукають становлення правовідносин іншого порядку-припинення депутатських повноважень, вихід з громадянства). 2. Форма юридичних фактів: позитивні (зумовлюють певні юридичні наслідки: обрання народним депутатом, набуття громадянства, складення присяги Президентом України) та негативні (не спричиняють юридичних наслідків - прикладом таких фактів є дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності (ч. 4 ст. 81 Конституції України).

3. Характер дії юридичного факту: факти обмеженої (одноразовое дії (захист громадянином своїх конституційних прав у суді) та факти-стани (існують неперервно, тривалий час, постійно породжуючи юридичні наслідки - стан громадянства, перебування в шлюбі, на військовій службі тощо).

4. Характер зв´язку факту з індивідуальною волею особи: юридичні події (такі обставини, що об´єктивно не залежать від полі та свідомості людей: народження чи смерть фізичної особи; досягнення нею відповідного віку: "Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягай на день їх проведення вісімнадцяти років" (ст. 70 Конституції України та юридичні дії (залежать від волі суб´єкта: наприклад, відповідно до ст. 36 Конституції України, для реалізації права об´єднуватись у політичні партії та інші громадські організації досягнення громадянином відповідного віку не є єдиною і вирішальною умовою.

5. За складом: прості (складаються з одного факту, якого достатньо для настання юридичних наслідків: "Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України" - ст. 115 Конституції України), та складні (становлять певну сукупність окремих фактів, необхідних для настання юридичних наслідків (наприклад, для виникнення депутатських відносин необхідна сукупність таких юридичних фактів: бути громадянином України, досягти 21 року, мати право голосу, проживати в Україні протягом останніх 5 років - ст. 76 Конституції України).

4 ) 4. Особливості Конституційно-правової відповідальності

Конституційно-правова відповідальність є важливим еле­ментом забезпечення правової охорони Конституції.

Конституційно-правова відповідальність є самостійним ви­дом юридичної відповідальності, тому їй властиві ознаки, які ха­рактеризують юридичну відповідальність у цілому, а саме:

1) відповідальність є наслідком правопорушення;

2)вона пов'язана із реалізацією санкцій, встановлених у нор­мах права.

Водночас конституційно-правова відповідальність характе­ризується такими специфічними ознаками:

1) вона спрямована на правову охорону Конституції України;

2)вона часто межує з політичною відповідальністю, але по-м пічний характер цієї відповідальності проявляється тільки щодо тих суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із здійсненням політичної влади: Президент України, Кабінет Мі­ни грів України, Верховна Рада України, народні депутати, політичні партії тощо²;

3)не існує єдиної процедури застосування цього виду від­повідальності. Практично кожен захід конституційно-правової пі відповідальності має свій особливий порядок її призначення та

ішконання³.

Отже, конституційно-правова відповідальність — це перед­бачений нормами конституційного права вид соціальної та юри­дичної відповідальності, що існує у сфері конституційно-правових відносин, характеризується наявністю специфічних суб'єктів, механізму реалізації та санкцій і полягає у примусовому перетерплюванні заходів впливу за протиправне діяння (рет­роспективний аспект) та у відповідальному стані зобов'язаного суб'єкта (позитивний аспект), є найважливішою гарантією реа­лізації та захисту конституції.

Склад конституційного правопорушення, що є підставою при­тягнення до конституційно-правової відповідальності, є таким.

Об'єктом конституційного правопорушення є суспільні від­носини, що регулюються нормами конституційного права.

Об'єктивною стороною правопорушення є протиправна по­ведінка суб'єкта, що не відповідає нормам конституційного права. У деяких складах конституційних правопорушень передбача­ється необхідність доведення факту настання шкоди та наявно­сті причинного зв'язку між ним та порушенням норми. Особли­вістю об'єктивної сторони конституційного правопорушення є те, що вона закріплюється у конкретній регулятивній нормі, яка визначає правове положення винного суб'єкта. Причому питан­ня про оцінку об'єктивної сторони конституційного правопору­шення, на відміну від інших видів юридичної відповідальності, вирішує суб'єкт, наділений правом застосовувати конституцій­но-правову санкцію.

Суб'єктами конституційно-правової відповідальності у рет­роспективному аспекті є ті суб'єкти конституційного права Украї­ни, які наділені деліктоздатністю, тобто здатністю нести юри­дичну відповідальність за свої протиправні вчинки¹.

У конституційному праві деліктоздатність мають два види суб'єктів:

1) індивідуальні (громадяни України, депутати всіх пред­ставницьких органів державної влади та місцевого самовряду­вання; посадові особи тощо);

2)колективні (органи державної влади, органи місцевого са­моврядування, об'єднання громадян та інші соціальні утворення: комітети та комісії представницьких органів, виборчі комісії тощо).

Суб'єктивною стороною складу конституційного правопо­рушення є вина, зміст якої залежить від характеру суб'єкта, що несе відповідальність. Так, якщо це індивідуальний суб'єкт, то у змісті вини важливе значення має психологічне ставлення осо­би до своїх протиправних дій та їх можливих наслідків. Щодо ВИНИ колективного суб'єкта, то вона визнається лише тоді, ко­ли цей суб'єкт, маючи можливість вибору, обрав саме непра­вомірний варіант.

Іноді суб'єктивну сторону конституційного правопорушен­ня характеризують і такі додаткові ознаки, як мотив і ціль. На­приклад, відповідно до ст. 37 Конституції України утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій є кон­ституційним правопорушенням лише за умови переслідування ними протиправних цілей, передбачених цією статтею¹