Поєднання основного і передпосівного обробітків ґрунту

Лекція № 4

ОПТИМІЗАЦІЯ УМОВ ДОГЛЯДУ ЗА РОСЛИНАМИ У СИСТЕМІ ПРОГРАМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ

План лекції:

Основний обробіток ґрунту

Передпосівний обробіток ґрунту

Поєднання основного і передпосівного обробітків ґрунту

Просторове і кількісне розміщення рослин у агроценозах

Обробіток поліпшує фізичні властивості, дає змогу створити необхідні умови для оптимізації водного, повітряного, теплового і поживного режимів ґрунту.

Розрізняють основний і передпосівний обробіток ґрунту і обробіток під час догляду за посівами.

Основний обробіток ґрунту

Залежно від агротехнологічного комплексу вирощування програмованого врожаю культури застосовують такі види основного обробітку ґрунту:

• полицевий – оранка з перевертанням скиби, кришенням і переміщенням ґрунту на глибину від 16-18 до 32-40 см. Для цього використовують плуги загального призначення і спеціальні плуги – ярусні, плантажні, чагарникові та інші.

Важливо застосовувати, передусім оборотні плуги, які рухаються човником. Після такої оранки не утворюються гребені і роз’ємні борозни. Високу якість обробітку забезпечують і фронтальні плуги, які перевертають скибу на 180° (тобто вкладають ґрунт у ту саму борозну, з якої він був узятий). Ці плуги менш металоємні, в 1,5 – 2 рази легші за звичайні. Заслуговують на увагу також плуги із змінною шириною захвату. На важких ґрунтах ширина захвату зменшується, на легких супіщаних, піщаних і торф’янистих – збільшується. Якщо оранку виконують звичайними плугами, загінки слід розмістити так, щоб кількість гребенів і роз’ємних борозен була мінімальною.

• безполицевий – глибоке розпушування, перемішування ґрунту плугами без полиць, дисковими плугами, культиваторами-розпушувачами (чизелями);

• поверхневий (на 6 – 8 см) та мілкий (10 – 14 см) – полицевими і дисковими лущильниками, дисковими боронами, культиваторами, фрезерними барабанами. Нерідко таким обробітком (зокрема дисковими боронами і їх удосконалених видів – дискаторами) заробляють гній і подрібнену зелену масу післяжнивних сидератів. Це не можна назвати оптимальним прийомом у системі оптимізованих програмованих технологій вирощування зернових, зерно-кормових і кормових культур. Наслідком такого прийому внесення органіки в ґрунт буде колосальна втрата амонійного азоту в атмосферу. Застосування такого способу удобрення полів – у підсумку зниження рентабельності вирощування культури.

• плоскорізний із залишенням стерні в районах вітрової ерозії. Його виконують культуваторами-плоскорізами на глибину 12 – 14 см, до 22 – 24 см, а в разі потреби – в агрегаті з голчастими боронами, наприклад, БИГ-3.

Основний обробіток ґрунту проводять у парових полях восени (при підготовці поля під пар), навесні, після збирання парозаймаючої культури в зайнятих і подрібнення зеленої маси в сидеральних парах, у системі осіннього (зяблевого) обробітку під ярі культури, після збирання озимих проміжних посівів і ранніх ярих сумішей на корм під післяукісні, а на зрошуваних полях і післяжнивні та озимі проміжні посіви.

 

Передпосівний обробіток ґрунту

Здійснюють у парових полях після заорювання стерне-кореневих решток і післяжнивних сидератів, під посіви озимих, навесні – ранніх і пізніх ярих, влітку – післяукісних та післяжнивних культур.

Передпосівний обробіток – це також і вирівнювання поверхні, нагромадження і збереження вологи, очищення поля від бур’янів. Для передпосівного обробітку використовують борони, культиватори, шлейфи (окремо або в агрегаті з боронами), гладкі або кільчасто-шпорові котки (для передпосівного ущільнення ґрунту при висіванні дрібнонасінних культур, щоб забезпечити глибину загортання насіння 1,5 – 3 см).

Поєднання основного і передпосівного обробітків ґрунту

В інтенсивному рослинництві і кормовиробництві при вирощуванні 2-3 врожаїв за рік період між збиранням попередника і сівбою наступної культури короткий (1-3 дні) або він зовсім відсутній, якщо сівбу проводять слідом за збиранням попередньої культури, зокрема, при сівбі на корм і післяжнивних сидератів. Це дає змогу краще використати запаси вологи в орному та посівному шарах ґрунту і отримати дружні сходи. Для цього застосовують поверхневий обробіток спеціальними комбінованими агрегатами з дисковими або плоскорізними робочими органами. Вони кришать і розпушують ґрунт на глибину 6 – 8 см і повністю підготовлюють його до сівби. В агрегаті можуть бути також сівалка, туковисівні апарати для внесення добрив, легкі котки або шлейфи для післяпосівного коткування або ж вирівнювання поверхні ґрунту. Ефективне також фрезерування, після якого ґрунт повністю готовий до сівби.

Надмірна кількість обробітків, а також застосування невідповідної вузькозахватної техніки на великих площах полів (100-150 і більше) недоцільні, бо призводять до негативних наслідків. Ґрунт під впливом робочих органів і ходових систем машин ущільнюється, розтирається (розпилюється), утворюються колії і сліди. Внаслідок цього знижується врожайність культури, руйнується структура ґрунту, виникає вітрова і водна ерозія, збільшуються витрати на обробіток.

Обробіток, під час якого ґрунт обробляється на мінімально можливу глибину і за один прохід в агрегаті виконується кілька технологічних операцій, називають мінімальним, а систему – системою мінімального обробітку ґрунту. Такий обробіток дає змогу знизити затрати сукупної енергії на вирощування культури, особливо за рахунок економії головного енергоносія – пального, а також зменшити кількість проходів машин по полю, що сприяє поліпшенню фізичних показників ґрунту і, як результат, – росту рослин та підвищенню врожайності культури.

Якщо фізичні властивості ґрунту (об’ємна маса, пористість, аерація) після попередника близькі до оптимальних, застосовують нульовий обробіток ґрунту – висівають насіння в необроблений ґрунт спеціальними стерньовими сівалками. Наприклад, можна висівати в стерню попередника післяжнивні й післяукісні кукурудзу, ріпак, різні кормові суміші, а також сидеральні культури. Ефективне також вирощування кукурудзи по пласту люцерни. При цьому її травостій на 4 – 5-му році використання восени обробляють гербіцидом, а навесні в необроблений ґрунт сіють кукурудзу. Можна для догляду за посівом застосовувати до- і післясходове боронування та міжрядний обробіток, або, що менш бажано, – гербіциди. Впродовж 2-3 років кукурудзу вирощують без внесення добрив. Після люцерни в ґрунті достатньо поживних речовин для одержання високих врожаїв зерна і силосної маси.

При застосуванні прийомів мінімізації та нульового обробітку важливо, щоб ґрунт мав оптимальну об’ємну масу – рівноважну щільність. Досить часто цієї властивості ґрунт набуває сам, оскільки має здатність самоущільнюватись і саморозпушуватись. Практикують і біологічне розпушування: висівання вівса малими нормами у зріджені посіви люцерни другого-третього року використовування. Після мінералізації кореневої системи вівса ґрунт стає пористим, водопроникним, зменшується його об’ємна маса. В результаті цього краще росте люцерна, густішає її травостій, підвищується врожайність.