Аналіз внутрішнього та зовнішнъого середовища підприємства

Будь-яка організація знаходиться і функціонує в середовищі. Кожна дія всіх без винятку організацій можливо тільки в тому випадку, якщо середовище допускає його здійснення. Внутрішнє середовище організації є джерелом її життєвої сили. Вона містить в собі той потенціал, який дає можливість організації функціонувати, а отже, існувати і виживати в певному проміжку часу. Але внутрішнє середовище може бути також і джерелом проблем і навіть загибелі організації в тому випадку, якщо вона не забезпечує необхідного функціонування організації.

Зовнішнє середовище є джерелом, що організацію ресурсами, необхідними для підтримки її внутрішнього потенціалу на належному рівні. Організація знаходиться в стані постійного обміну з зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість виживання. Але ресурси зовнішнього середовища не безмежні. І на них претендують багато інших організацій, що знаходяться в цьому ж середовищі. Тому завжди існує можливість того, що організація не зможе одержати потрібні ресурси з зовнішнього середовища. Це може послабити її потенціал і привести до багатьох негативних для організації наслідків. Завдання стратегічного управління складається в забезпеченні такої взаємодії організації із зовнішнім середовищем, яке дозволяло б їй підтримувати її потенціал на рівні, необхідному для досягнення її цілей, і тим самим давало б їй можливість виживати в довгостроковій перспективі.

Для того, щоб визначити стратегію поведінки організації і провести цю стратегію в життя, керівництво повинно мати поглиблене уявлення як про внутрішнє середовище організації, так і про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку і місця, що займає в ній організацією. При цьому і внутрішнє середовище і зовнішнє оточення вивчаються стратегічним управлінням в першу чергу для того, щоб розкрити ті загрози і можливості, які організація повинна враховувати при визначенні своїх цілей і їх досягнення.

Для визначення стратегії поведінки підприємства на ринку та цілей планування необхідно проаналізувати зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства. Аналіз зовнішнього середовища передбачає глибоке вивчення постачальників ресурсів, покупців продукції, наявності ринків збуту, існуючих технологій, конкурентів, законодавства, можливостей фінансування та інших складових середовища. Аналіз внутрішнього середовища передбачає корпоративний аналіз самого підприємства, тобто його забезпечення ресурсами, конкурентоспроможності продукції, технологій, що застосовуються для виробництва продукції, забезпечення кваліфікованим персоналом, місця підприємства в галузі, можливостей розширення його діяльності, управлінської і виробничої структур.

Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми змінними, тобто ситуаційними факторами всередині організації. Внутрішнє середовище, де працюють менеджери, містить в собі корпоративну культуру, організаційну структуру, технологію виробництва, всі будинки та споруди, які належать організації, машини та обладнання. Найбільш вагомим фактором внутрішнього середовища є корпоративна культура. Внутрішня культура повинна відповідати вимогам як зовнішнього середовища, так і стратегії фірми.

Культуру можна визначити як набір базових цінностей, переконань, різних угод і норм, які поділяються всіма членами організації. Це свого роду система загальних цінностей і припущень про те, що і як робиться на фірмі. Усвідомлення культурних традицій дозволяє новим членам організації правильно мислити, відчувати, розуміти оточуючих. Зазвичай виділяють три рівні корпоративної культури. Самий верхній, поверховий рівень складають видимі об'єкти: манера одягатися, правила поведінки, фізичні символи, організаційні церемонії, розміщення офісів. Все це можна побачити, почути або зрозуміти, спостерігаючи за поведінкою інших членів організації.

Другий рівень — це загальні цінності й переконання, які свідомо розділяють і культивують члени організації. Це проявляється в їхніх розповідях, мові, символах, які використовуються. Деякі цінності укорінюються в корпоративній культурі настільки глибоко, шо співробітники просто перестають їх помічати. Ці базові, основоположні припущення та переконання і є суттю корпоративної культури. Саме вони керують поведінкою та рішеннями людей на підсвідомому рівні. Культура багатьох організацій грунтується на припущенні про те, що кожен індивід намагається на високому рівні виконувати доручені йому обов'язки. В таких організаціях співробітники мають більшу свободу і більшу відповідальність, колеги довіряють один одному і працюють спільно. Цілі — це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат, якого намагається досягнути група працюючих разом. Існує значний різновид цілей залежно від характеру організацій.

Структура — це логічні взаємовідносини рівнів управління та видів робіт, які дозволяють найбільш ефективно досягти цілей організації.

Завдання — це види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлений термін. Це робота з предметами праці, знаряддями праці, інформацією та людьми.

Технологій - це засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, обладнання, сировини) у вихідні (продукт, виріб). Історично технологія формувалася в процесі трьох переворотів: промислової революції, стандартизації, механізації та автоматизації із застосуванням конвеєрних складальних систем. Британська дослідниця управління Джоан Вудворд поділила технологію на три категорії:

Одиничне, дрібносерійне або індивідуальне виробництво.

Масове або великосерійне виробництво.

Технології безперервного виробництва.

Згідно з підходом американського соціолога Джеймса Томпсона, можна виділити

Багатоланкові технології (наприклад, складання автомобіля).

Посередницькі технології (наприклад, банківська справа) - це посередницька технологія, яка пов'язує вкчадників і тих, хто бере займи в банку.

Інтенсивні технології характеризуються застосуванням спеціальних прийомів, навичок або послуг (наприклад, монтаж кінофільму).

В Україні виділяють індивідуальні, дрібносерійні, серійні, великосерійні, масові та масовопоточні технології.

Люди - найважливіший ситуаційний фактор організації. Його роль визначається здібностями, обдарованістю, потребами, знаннями, поведінкою, ставленням до праці, позицією, розумінням цінностей, оточенням, наявністю якостей лідера.

Внутрішні змінні, взаємопов'язані між собою, утворюють системну модель.

Внутрішнє середовище організації представлено функціональними сферами, які є загальними для всіх типів організації.

Кадрова функція — це забезпечення виробничої та інших сфер людськими ресурсами (найм, підготовка та перепідготовка). Виконання всіх управлінських дій, які пов'язані з соціальною сферою: оплата, добробут і умови найму.

Фінанси та бухгалтерський облік — це грошові аспекти бізнесу, в т. ч. управління засобами (витрати, зміна грошової маси). Бухгалтерський облік — збір, обробка та аналіз фінансових даних.

Забезпечення ресурсами - здійснення та удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення організації матеріалами, напівфабрикатами, машинами та енергетичними ресурсами.

Виробнича функція - забезпечення функціонування виробничого процесу в залежності від мети виробничої функції. Прийняття рішень у сфері технологій, організації, календарного планування, виробництва, а також контролю якості (всі ці багаточисельні завдання входять в оперативно-виробниче управління).

Функція розвитку продукту та процесу виробництва — це організація проведення досліджень і розвитку процесів, розробка високих технологій, комп'ютеризація (удосконалення організації процесів). Вивчення довготермінової динаміки розвитку продукту, якосновного фактора конкуренції на ринку, здійснення інноваційної політики фірми.

Функція розвитку матеріально-технічного забезпечення виробництва — це розвиток інструментального господарства, ремонтних служб та служб технічного оснащення з метою забезпечення раціональних термінів фізичного та морального зносу технічних систем.

Маркетинг — це особливий вид діяльності з прогнозування, здійснення, виявлення та задоволення бажань споживача. Виконання цих функцій для однієї організації називають мікромаркетингом, у цілому для суспільства — макромаркетингом. При вивченні поведінки покупців варто враховувати їх соціальні, психологічні, культурні, освітянські, вікові та інші фактори. Вони визначають необхідність створення продукту, проблему пошуку інформації про нього, оцінку альтернатив, приймають рішення про покупку продукту та оцінюють його якість при експлуатації.

Зовнішнє організаційне середовище містить елементи, які знаходяться за межами організації, але мають на неї суттєвий вплив. Це конкуренти, ресурси, технології та економічні умови. Зовнішнє середовище організації ділять на два рівні: загальне середовище та середовище завдань.

Загальне середовище — це елементи, які мають опосередкований вплив на діяльність організації. Вони вмішують в собі соціальні, демографічні та економічні фактори, які однаково впливають на всі організації (збільшення темпів інфляції, зростання числа сімей, в яких працюють чоловік і жінка). Зовнішні фактори - це в основному неконтрольовані сили, які мають вплив на рішення менеджерів та їх дії і, в кінцевому підсумку, на внутрішню структуру і процеси в організації.

Зовнішній вплив на організацію можна представити як сукупність трьох основних сфер: віддаленого, промислового і оперативного впливу.

Віддалений вплив складається із серії факторів, які беруть початок за межами фірми, як правило, незалежні від внутрішньої ситуації, яка склалася в організації. До віддаленого впливу належать: екологічний, економічний, політико-правовий, соціально-культурний, демографічний і технологічний впливи.

До виробничого впливу відносять: виробничу структуру, суперництво між конкурентами, вхідні та вихідні бар'єри, загроза появи товарів-замінників, вплив поставщиків та вплив споживачів.

До операційного оточення відносять конкурентну позицію, образ споживача, ринок робочої сили, інтереси посередників, відношення поставників і кредиторів.

Нагадаємо, що зовнішнє середовище організації — це сили, зовнішні стосовно до організації, які впливають на її результативність.

Функціональні сфери зовнішнього середовища такі:

Соціальне середовище. Зростання населення, розвиток культури, освіти визначають характер зростаючого потенційного ринку; вимірювання потреби в кількості і якості благ, які споживаються (продуктів, житла, комфорту), зміна стилю життя призводить до трансформації понять зайнятості та відпочинку, здорового способу життя, комфорту житла, а все разом — мотивація для зміни виробництва благ і послуг.

Правове середовище. Всі бізнес-організації працюють в юридичних рамках, норми права регулюють поведінку бізнес-організацій і вирішують спори, конфлікти між ними і суспільством у цілому. Тому розвиваються закони, контрактне право, захист споживачів тощо.

Державне середовище. Держава в економіці може відігравати три різні ролі: невтручання держави в процеси економіки (вільний ринок); радикальне втручання в економіку (соціалізм і комунізм); прагматичне втручання, тобто узгодження політичних поглядів, індивідуальної ініціативи, прибуткової мотивації, ринкових сил (ринок, що регулюється).

Політичне середовище. Внутрішній ринок знаходиться під впливом політичних подій і рішень, аналогічно цьому політичні фактори можуть впливати на операції в сфері міжнародного бізнесу.

Технологічне середовище. Динаміка попиту і пропозиції на ринку праці, ресурсів і фінансів впливає на темпи інноваційних процесів у технології. Сили конкуренції стимулюють процес розвитку технологій.

Економічне середовище. Процеси виробництва продукції та послуг завжди знаходяться в конкретному зв'язку з економічним середовищем: рівнем зайнятості, платіжним балансом, темпами економічного росту.

Ресурсне середовише. Економісти вважають, що ресурси, які споживаються людством, завжди обмежені. Цей принцип можна вважати правильним, якщо мова йде про ресурсі:, які не вимагають глибокої переробки. У ви падку, якщо використовуються високі технології і ресурсами є квазічастинки та компоненти енергії, то можна стверджувати, що ресурси на землі необмежені. Проблемою виробництва є інший аспект: навчитися отримувати необмежену кількість ресурсів, не порушуючи при цьому стійкості та рівноваги параметрів навколишнього середовища, які визначають тривалість перебування людства на землі.

Структура управління на ТОВ "ОСЕЛЯ БУД " належить до лінійних структур управління. Тобто всі вказівки передаються лише одним керівником, який одержує офіційну інформацію тільки від своїх, безпосередньо йому підлеглих осіб, ухвалює рІшення питаниям, що вносяться до керованій ним частини об'екту, і несе відповідальность за його роботу перед вищестоящим керівником.

Переваги лінійної структури пояснюються простотою застосувания. Всі обов'язки і повноваження тут чітко розподіленні, створюються умови для оперативного процесу ухвалення рішень, для підтримки необхідної дисципліни.

Також відсутні ситуації, коли підлеглий не може визначиися, чиї накази йому виконувати безпосередніх керівників чи тих хто стоять на ранг вище.

 

Рисунок. 2.1 - Організаційна структура ТОВ „ОСЕЛЯ БУД"

 

В числі недоліків лінійної побудови організації звичайно є жорсткість, негнучкість, непристосованість до подальшого зростання і розвитку підприємства. Лінійна структура орієнтована на великий обсяг інформації, що передається від одного рівня управління до іншого, обмеження ініціативи у працівників низьких рівнів управління. Вона пред'являє високі вимоги до кваліфікації керівників і їх компетенції з усіх питань виробництва і управління підлеглих.

Одним з основних факторі впливу на підприиємство є, безумовно, економічний фктор. В даному випадку він проявляється через падіння реальних доходів, населення, яке спостерігалося останні, роки. Це, звичайно, призвело до зниження купівельної спроможності. Сьогодні тенденція змінилася: за даними Державного комітету статистики України реальні доходи населения України та області почали зростати.

Середовище діяльності підприємства характеризуеться багатьма змінними.

Змінні - фактори всередині організації. Розглянемо іх по порядку:

Місією ТОВ „ОСЕЛЯ БУД" є завоювання більшої долі ринку, а також стати лідером по виробництві високояюсної продукцій.

Головною метою піриємства є насичення ринку товарами та послугами і отримання прибутку в интересах власника підприємства.

Для досягнення поставленої мети підприємство повинно висувати наступні задачі:

— розвиток маркетингової служби підриємства; інформаційне забезпечення;

— безперебійне виробництво продукції. Мета ресурсного забезпечення системи:

— своечасне забезпечення споживачів пщприємства необхідними видами ресурсів необхщної якості та кількості;

покращення використання ресурсів - підвищення ефективносі праці, фондовідачі, скорочення тривалості виробничих, забезпечення ритмічності процесів, скорочення обертовості оборотних коштів, повне використання вторинних ресурсів, підвишення ефективності інвестицій

Види ресурсів:

Трудові ресурси - промислово - виробничий персонал (основні та допомгжні робітники, інженерно - технічні робітники та службовці, молодпшй обслутовуючий персонал, учні),і непромисловий персонал.

Матеріальні ресурси (сировина, матеріали, паливно-енергетичш ресурси, запаси і частини). Підприємство працює на давальницьких умовах, а також закуповує сировину у юридичних осіб. Паливно - енергетичні ресурси закуповуються у підприємств, що займаються цим видом діяльності.

Основні виробничі фонди - будови та споруди, передавальні пристрої, силові машини, технолопчне обладнання, транспорти засоби, засоби автоматизації управління, господарчий інвентар. Загальна площа, яку займає підприємство, складає 4015 м, з яких 3015 м - промислові будови та споруди. На підприємстві є наступні транспортні засоби: трактор, вантажні автомобілі, дизелні навантажувачі Засобами автоматизації управління виступає зв'язок, який налагоджено між відділами з допомогою міні АТС.

Сукупні ресурси - сума попередніх видів ресуров в грошовому виразі.

Власний капітал основних і обертових фондов складається з вартості основних виробничих - фондів, будівель промислового та службового характеру, основного обладнання та транспортних засобів. Обертовий капітал розраховуєтъся як сума першого та другого активу балансу, тобто в и цифру входить - виробничі запаси. дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, темпи плати якої ще не наступив. Наявшсть та склад ресурсів визначаеться об'емом конкретного виду ресурсів, його структурою за номенклатурою та асортименту, яюстю та терміном поставок.

Професійно - кваліфікаційний рівень керівництва персоналу ТОВ «ОСЕЛЯ БУД» наступнні:

Директор - керує усіма видами діяльності підприємства. Організує роботу и ефективну взаемодію виробничих одиниць, цехів і інших структурних підрозділів підприємства, направляв їхня діяльність на досягнення високих темпів розвитку и удосконалювання виробництва; підвищення продуктивності праці, ефективності

виробництва і якості продукції на основі широкого впровадження нової техніки, наукової організації праці виробництва і управлшня. Кваліфікаційний рівень: вища техшчна освіта і стаж роботи на кергвних посадах у вцщовщно! проф!лю підприємства галузі народного господарства.

Головний бухгалтер - забезпечує раціональну організацію обліку і звістості на підприємстві на основі прогресивнних форм і методів бухгалтерского обліку і контролю. Організує також розрахунки по зарплаті.

Відділ кадрів - визначається як діяльність, що охоплює питання документування та організації роботи з документами стосовно особового складу підприємства (чи системи) з питань приймання, переведення, звільнення, обліку працівників тощо.

 

Головний інженер - забезпечує необхідний рівень технічної підготовки виробництва і його постійне зростання, підвищення ефективності виробництва і продуктивності праці, скорочення витрат (матеріальних, фінансових, трудових), раціональне використання виробничих ресурсів.

Відділ Матеріально - технічного постачання - Укладення договорів, пов'язаних з господарською діяльністю нотаріальних контор, районних, міського, міськрайонних управлінь юстиції, відділів державної виконавчої служби, відділів реєстрації актів цивільного стану, затвердження в установленому порядку актів на списання з балансу обладнання та інших матеріальних цінностей, здійснення заходів щодо утримання в належному санітарному та протипожежному стані приміщень та прилеглих територій.

Бухгалтерія — структурний підрозділ суб'єкта господарювання, що призначений для ведення бухгалтерського обліку. Бухгалтерія забезпечує відповідних користувачів, в першу чергу керівництво, повною та неупередженою інформацією про фінансове становище, результати діяльності та грошових коштів підприємства.

Конструкторсько-технологічний відділ - керує працівниками відділу, координує і скеровує у необхідному напрямку діяльність підрозділів підприємства, що забезпечують технічну підготовку виробництва, забезпечує покращення якості продукції, робіт (послуг) і підвищення її конкурентоспроможності, скорочення матеріальних і трудових витрат на виготовлення продукції, виробництво робіт (послуг).