Нормативно-правове забезпечення оподаткування банківської діяльності

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийняттям 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподаткування, перелік податків, зборів (обов'язкових платежів), платники та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Світова фінансова криза негативно вплинула на банківську систему України і ще раз довела необхідність регулювання діяльності з боку держави. Банківському сектору у порівнянні з іншими сектором економіки надається пріоритетне значення, виходячи з того, що банківські установи акумулюють значні фінансові ресурси необхідні для економічного зростання, а також є посередниками по відношенню до економіки. Тому виведення вітчизняної економіки з кризи можливе лише у разі застосування комплексу заходів, серед яких чільне місце належать зміцненню банківської системи.

Суспільні відносини, які виникають у процесі оподаткування банківських установ регулюються Конституцією України, Податковим Кодексом, Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», указами Президента України, постановами Правління Національного банку України, наказами Державної податкової служби України та іншими нормативними актами органів державної влади і управління.

Під регулюванням банківської діяльності розуміють насамперед створення відповідної правової бази. З однієї сторони, це розроблення та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків. З другої, це ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, положень, що регламентують функціонування банків, у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Законодавчі і нормативні положення визначають такі межі поведінки банків, які сприяють надійному й ефективному функціонуванню банківської системи.[11]

Механізм регулювання банківської діяльності також працює неналежним чином він включає такі складові як:

- нормативно-правове забезпечення;

- організаційне забезпечення;

- форми та методи банківського регулювання.

У країнах з ринковою ж економікою держава в особі центрального банку та відповідних уповноважених органів ставить за мету впровадження пруденційного регулювання діяльності банків, тобто регулювання, спрямованого на забезпечення стабільності та надійності банків, їхньої обачливої та розважливої поведінки, виконання банками вимог фінансової безпеки.

Регулятивно-наглядові органи використовують різні форми і методи регулювання банківської діяльності та банківського нагляду. Проте треба зауважити, що в останні десятиріччя у світовій банківській практиці спостерігається тенденція до поступової уніфікації системи регулювання банківської діяльності та нагляду.

Стаття 66 закону України "Про банки та банківську діяльність" розрізняє форми адміністративного та індикативного регулювання. Так, визначено, що державне регулювання банківської діяльності здійснюється Національним банком України:

І. Адміністративне регулювання:

1)реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2)встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3)застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4)нагляд за діяльністю банків;

5)надання рекомендацій щодо діяльності банків.

ІІ. Індикативне регулювання:

1)встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2)визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3)встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

4)визначення процентної політики;

5)рефінансування банків;

6)кореспондентських відносин;

7)управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8)операції з цінними паперами на відкритому ринку;

9)імпорту та експорту капіталу.[12]

Необхідність і значущість банківського регулювання в умовах ринкової економіки не виключають саморегуляції банківського сектору через ринкові механізми. Ці форми регулювання мають доповнювати одна одну.

Важливою умовою для вирішення цих проблем потрібно розвивати фінансово-бюджетну і банківську систему, збалансувати фінансові потоки, стабілізувати національну грошову одиницю та зацікавити банки до накопичення капіталу з метою створення бази довгострокового розвитку економіки. Чільне місце потрібно надати й управлінню фінансовими активами від яких залежить інвестиційна привабливість економіки.

Отже, за допомогою податків можна істотно впливати на діяльність банків. По-перше, оподаткування банківського прибутку є способом державного впливу на переорієнтацію фінансових потоків із банківського сектору у виробничий, а не у спекулятивні інструменти банківської діяльності (міжбанківське кредитування, ринок цінних паперів, валютні цінності). По-друге, податкове втручання у банківську діяльність не повинно послаблювати фінансову стійкість банків і сприяти їхньому банкрутству, особливо малих банків. По-третє, податкове регулювання повинно протидіяти наростанню монополізації у банківській сфері, оскільки монополізація ринку банківських продуктів створює умови та можливості для перекладання податкового навантаження на клієнтів через зростання відсоткових ставок за користування кредитами, зниження ставок на депозити, збільшення комісійних тарифів тощо.

 

 

[1] Сідельникова Л.П. Податкові надходження в системі формування бюджетних ресурсів держави [Текст] / Л.П. Сідельникова // Всеукраїнський науково-виробничий журнал. – 2011. – № 6 – С. 300-305.

 

[2] Мельник П. В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці: [монографія] / П. В. Мельник. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 362 с.

[3] Кузнецова Л.В. Вплив податкового регулювання на фінансову діяльність банку / Л.В. Кузнецова - Фінанси України. - 2009. - № 10. - С 86-94.

[4] Дзюба О.В. Податкове регулювання банківської діяльності в Україні та визначення

його пріоритетних функцій [Текст] / О.В. Дзюба // Економічний вісник Переяслав-

Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди (Фінанси, грошовий обіг, кредит). – 2011. – №17/1

[5] Офіційний сайт НБУ / Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/index.

[6] Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI– [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

[7] Сало І.В. Оподаткування банків [Текст] / І.В. Сало, І.І. Д’яконова, Н.Г. Євченко – Суми: Університетська книга, 2010. – 208 с.

[8] Диба М.І. Капіталізація банківської системи як чинник підвищення надійності економіки України/М.І.Диба //Фінанси України.-2009.-№6-с.77

[9] Сало, І. В. Оподаткування банків [Текст]: навчальний посібник / І. В. Сало, І. І. Д’яконова, Н. Г. Євченко. – Суми: Університетська книга, 2010. – 208 c. – ISBN 978-966-680-485-6.

[10] Податковий кодекс України [Електронний ресурс]: № 2755-17 від 02.12.2010 р. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

[11] Кудряшов В.П. Податкове стимулювання та його інструменти/В.П.Кудряшов// Наукові праці НДФІ.-2011,№6.-с.96-103.

[12] Закон України “Про банки і банківську діяльність” вiд 07.12.2000 № 2121-III – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua