Класифікація виробничих процесів

Виробничий процес — це цілеспрямоване, постадійне пере­творення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначена як для споживання, так і для подальшого перероблення.

Виробничі процеси можна класифікувати по відношенню до випуску продукції, ступені повторення, характеру завантаження робочого місця, по відношенню до випуску продукції в залежності від участі робітників в здійсненні процесу.

Усі виробничі процеси на підприємстві по відношенню до випуску продукції поділяються на три види:

Основні процеси безпосередньо пов'язані з перетворенням предметів праці у готову продукцію. У результаті основних виробничих процесів випускається продукція, яка передбачена планом підприємства.

Допоміжні процеси лише сприяють безперебійній роботі підприємства, але безпосередньої участі у виготовленні продук­ції не беруть. До них можна віднести: ремонт обладнання, прибирання території тощо.

Обслуговуючі процеси створюють умови для здійснення основних та допоміжних. До них належать транспортні та складські процеси, агломерація, виробництво коксу, вогнеупорів.

Побічні, у яких виготовляється продукція із браку та відходів основного виробництва (цегла, цемент із шлаку, вироби народного вжитку із обрізів прокату).

Як правило, головну роль на підприємстві відіграють основні процеси. Але нормальне, безперебійне функціонування підприємства неможливе без чіткої організації допоміжних служб. Головна відмінність між основними та допоміжними процесами полягає в тому, що продукт, вироблений у результаті основного виробничого процесу, надходить на ринок, а продукт, отриманий під час допоміжного процесу, споживається в межах підпри­ємства.

З точки зору організації виробництва велике значення має кількість компонентів виготовлюваного продукту. За цією ознакою всі виробничі процеси поділяються на процеси виготов­лення простих та складних продуктів.

Виробничий процес виготовлення складного продукту є результатом поєднання ряду паралельних процесів виробництва простих продуктів і має назву синтетичного. Процеси, при яких з одного виду сировини виготовляється кілька видів продукції, називаються аналітичними. Чим складніший продукт, тим різноманітніші методи його виготовлення, а отже, і складнішою є організація виробничого процесу.

У виробничому процесі за характером повторюваності можна виділити циклічні та нециклічні частини. Циклічна частина процесу складається із виробничих циклів, що повторюються.

Виробничим циклом називається сукупність операцій процесу, що повторюються при виготовленні кожної одиниці продукції. Нециклічні частини виробничого процесу виникають періодично або епізодично. Зазвичай вони пов’язані з обслуговуванням агрегатів та робочих місць (ремонт обладнання). Продукція на металургійних виробництвах виготовляється зазвичай у ході циклічної частини виробничого процесу, тому однією із задач організації виробничого процесу є збільшення циклічних частин та зменшення нециклічних у виробничих процесах. Для металургійних підприємств характерним є протікання великої кількості виробничих процесів.

За ступенем неперервності:

• неперервні — це процеси у яких відбувається безперервне перетворення вихідних матеріалів або напівфабрикатів у готову продукцію. Прикладом може виступати доменне виробництво та безперервна прокатка;

• напівперервні - це процеси, у яких цикли за характером обробки предметів праці розмежовані у часі, подаються не постійно, а знаряддя праці (агрегати) знаходяться у безперервному виробничому процесах. (мартенівських процес, прокатка на блюмінгу, правка на роликоправильній машині).

• періодичні процеси – процеси, у яких цикли за характером обробки предметів праці розмежовані у часі, а знаряддя праці працюють періодично з різними інтервалами (обробка прокатних валків на вальцепрокатному стані).

За видом та призначенням продукції, ступенем технічної озброєності та основної діяльності виробництва розрізняють:

• ручні операції виконуються руками з використанням простого інструменту. До них відносять, наприклад, налаго­дження верстатів, ручне фарбування, слюсарні роботи.

• машинно-ручні операції виконуються при використанні машин та механізмів, але за неперервної участі робітників. Наприклад, перевезення вантажів на автомобілі або оброблення деталі на верстаті тощо.

• машинні операції повністю виконуються з допомогою машин за мінімальної участі робітників. Функцією робітника є лише нагляд за роботою машини. Тобто з безпосереднього учасника виробничого процесу робітник перетворюється на контролера.

• автоматизовані операції здійснюються в певних агрегатах. Наприклад, переплавлення руди в доменній печі та перетво­рення її на метал. Робітник при цьому лише вносить поправки в роботу агрегатів та контролює їх.

Таким чином, основу організації виробничого процесу стано­вить раціональне поєднання в часі та просторі всіх основних та допоміжних операцій.

Важливого значення на підприємстві набуває проектування виробничого процесу. Початком проектування є, як правило, закінчення проектування виробу або отримання від замовника готового проекту.

Проектування виробничого процесу здійснюється в два етапи. На першому етапі в основному визначається лише перелік операцій, яким підлягає виріб. При цьому розроблення проекту починається з готового виробу і закінчується першою виробничою операцією. Другий етап передбачає розгорнуте проектування в зворотному напрямку, тобто починаючи з першої операції до останньої. На цьому етапі визначаються матеріали, з яких буде вироблено продукцію, її розмір, режим оброблення елементів тощо. Таким чином, від того, наскільки раціонально та безпере­бійно організований виробничий процес, залежать і результати роботи усього підприємства.

Самостійна робота