Феномен «жовтої» преси. Імітація реальності в мас-медіа. Шоуїзація українських ЗМІ

Розважальна функція сучасних ЗМІ

ЖОВТА ПРЕСА - бульварно-сенсаційні ЗМІ, які під предметом журналістики розуміють події скандально-порнографічного характеру й розраховані на невибагливі смаки малоосвіченого, але чисельного кола читачів.

Ознаками жовтої преси є сенсаційні репортажі, скандальна кримінальна хроніка, безсоромне висвітлення таємниць приватного й інтимного життя відомих осіб, значна кількість ілюстративного матеріалу, переважно еротичного характеру. У погоні за сенсацією жовта преса не зупиняється перед неправдивими вигадками, наклепами, плітками, перекрученням фактів.

"Преса для неписьменних" - оповідання в картинках з безкінечними продовженнями - була призначена для розглядання, а не читання, містила мінімум слів і максимум усім зрозумілих малюнків. В. Р. Герст на такого роду виданнях збагатився.

Він сформулював теоретичні засади "жовтої преси". "Читач цікавиться передусім подіями, які містять елементи його власної примітивної природи. Такими є:

1) самозбереження;

2) кохання і розмноження;

3) честолюбність.

Матеріали, що містять один з цих елементів, слід оцінювати як гарні. Якщо вони містять два з них, вони кращі, але якщо вони містять усі три елементи, то це першокласний інформаційний матеріал".

Далі В. Р. Герст роз'яснив, як слід розуміти виділені ним чинники впливовості журналістики.

"Елемент самозбереження міститься у всіх матеріалах, що повідомляють про вбивства, самогубства, нещасні випадки, драми, а також про те, як зберегти здоров'я, як правильно харчуватися і т. д.

До тем кохання і розмноження слід зараховувати: історії одруження і заміжжя, сексуальні скандали, розлучення, любовний трикутник, романтичні історії про те, як кохання спонукало здійснити що-небудь незвичайне, драми ревнощів - коротше, усе цікаве у узаєминах статей.

Честолюбність же викликається таємничим у всіх цих історіях. Таємниче примушує замислитися про те, якою буде розв'язка, до того ж спонукає читача купувати й наступні номери газети, щоб пересвідчитися в правильності свого здогаду. Ми пишемо для всіх читачів. Ми відсуваємо всі повідомлення, які не містять жодного з перерахованих елементів. Ми нехтуємо або зовсім не помічаємо тих речей, які є лише важливими, але не цікавими".

У серйозній суспільно-політичній газеті інформація подається у сухому, офіційному тоні: "Судово-медичний експерт, що робив огляд місця злочину, постановив, що літня жінка померла через черепно-мозкову травму внаслідок удару по голові тупим предметом. І вже потім задля приховання злочину її будинок було підпалено". У інтерпретації "жовтої преси" це повідомлення має такий вигляд: "Судово-медичний експерт помітив, що кості черепа померлої сильно деформовані. Це означало, що стару сильно стукнули по голові, а потім, намагаючись приховати сліди вбивства, підпалили будинок". Стиль другого повідомлення явно ближчий до розмовного та легший для сприйняття. У ньому простежується таке собі "смакування" подробиць події, тоді як у першому випадку просто повідомляють факти. Здавалося б, інформація від цього не постраждала, але що буде цікавішим для читачів? Звичайно, те повідомлення, яке більше впливатиме на їх емоції та почуття.

1) "Жовту пресу" ніхто не поважає, але читають майже всі.

2) Журналіст із жовтої преси пише всілякі плітки на замовлення, і робить це цілком свідомо і цілеспрямовано. Читач точно знає, що жовта преса — це суцільна брехня, і купляє її. Тобто виходить, що і автор і читач знають, що створюють і купляють брехню. Здавалося б, кому це потрібно, а у виграші аж три сторони: по-перше, читач, у якого є привід розважитися, по-друге, журналіст, який отримує гроші і, по-третє, сильні світу сього — політики, актори, зірки шоу-бізнесу, які хочуть підвищити свою популярність.

3) Такі статті є розвагою, а не джерелом правди.