Суть та завдання технополісів

Технополіси — об'єднання наукових, інноваційних, науково-тех­нологічних парків і бізнес-інкубаторів на певній території з метою надання потужного імпульсу економічному розвитку регіону.

Були започатковані і набули поширення у Японії два десятиліття тому. У 1982 р. уряд Японії опублікував жорс­ткі вимоги до здобувачів (префектур), відповідність яким давала їм змогу створити у себе технополіс («місто техні­ки»). Кожен технополіс повинен був складатися з трьох ос­новних компонентів: великих підприємств як мінімум 2— з передових галузей промисловості (виробництво оптич­них волокон, інтегральних схем, медичної техніки, інфор­маційних систем тощо); потужної групи державних чи при­ватних університетів, науково-дослідних інститутів; жит­лової зони із сучасними будинками, розвинутою мережею доріг, спортивних, культурних, торговельних центрів. Крім того, технополіс повинен бути розташованим поблизу міста з населенням не менше 200 тис. жителів і з великим аеропортом чи залізничним вузлом, щоб протягом одного дня можна було поїхати до Токіо і повернутися назад.

Створення кожного технополісу обходилося в 1,25— 2,5 млрд. дол. Половину цих коштів виплачували з держав­ного бюджету. Сьогодні в Японії у 18 територіальних цен­трах формуються регіональні наукові комплекси (технопо­ліси), орієнтовані на пріоритетний розвиток наукомісткого виробництва, концентрацію наукових сил і зміцнення потенціалу тих напрямів розвитку науки і техніки, які визна­чатимуть рівень виробництва у XXI ст..

Головними завданнями технополісів є модернізація традиційних для регіону галузей промисловості і виведен­ня їх на сучасний рівень, вибір наукових напрямів, визна­чальних для даного технополісу, які можуть забезпечити випереджальний розвиток виробничої інфраструктури. Однак найважливішим є створення найсприятливіших умов для співробітників, спеціалістів і жителів тієї місце­вості, на промисловій базі якої формується технополіс, тобто спрямованість технополісу на задоволення потреб людей, підвищення їх життєвого рівня та економічного розквіту регіону.

Особливе місце в програмах створення і розвитку тех­нополісів відведено університетам і проблемі підготовки кадрів відповідно до вимог технополісу. Вчені та спеціаліс­ти університетів, інших навчальних та наукових закладів залучаються до розроблення основних програм розвитку технополісу, виконують функції консультантів та експер­тів, навчання та перепідготовки кадрів.

Часто до складу технополісів залучають науково-тех­нологічні парки, інноваційні та технологічні центри, дослідницькі бізнес-інкубатори тощо. Держава надає все­бічну підтримку програмам формування та розвитку технополісів, у практичній реалізації яких безпосередню участь беруть місцеві органи влади Японії. Зокрема, ме­тою створення технополісу Нагаока є формування інтег­рованого комплексу, в якому б органічно були поєднані промисловий сектор, наукові установи, сфера освіти та со­ціальна інфраструктура, сформована в їх інтересах. Згід­но з цією концепцією розроблені та реалізуються три програми:

—створення системного промислового комплексу ви­сокого рівня: розвиток робототехніки для використання у верстатобудівній та металообробній промисловостях, під­вищення технологічного рівня всіх місцевих підприємств;

—формування міського ділового комплексу: надання широких можливостей для творчої, технічно здібної моло­ді; розвиток нових підприємств з інформатики, сервісу, ін­женерного проектування;

—розвиток на новому рівні агропромислового ком­плексу: активізація нових сільськогосподарських галузей і перетворення пивоварства у біотехнологічну галузь про­мисловості.