Стаття 366-1. Декларування недостовірної інформації

Подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації -

Примітка. Суб’єктами декларування є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідальність за цією статтею за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 мінімальних заробітних плат.

суб'єкт цього злочину спеціальний – суб’єкт декларування. Згідно з приміткою ст. 366–1 КК суб’єктами декларування є особи, які відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року (далі – Закон) зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Враховуючи положення ч. 1 та ч. 2 ст. 45 Закону [1],

до суб’єкту декларування належать:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 3 Закону);

2) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 3 Закону), які припиняють або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

3) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування – посадові особи юридичних осіб публічного права

Службова недбалість (далі – недбалість) є злочином із матеріальним складом, об’єктивна сторона якого полягає у вчиненні діяння, яке: 1) виявляється у невиконанні (бездіяльність) або неналежному виконанні (дія) покладених на суб’єкта службових обов’язків; 2) що відбувається через несумлінне ставлення до цих обов’язків; 3) призводить до заподіяння істотної шкоди (ч. 1) чи спричинення тяжких наслідків (ч. 2) охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним чи громадським інтересам; 4) перебуває в причинно- му зв’язку з зазначеними наслідками, з настанням яких злочин визна- ється закінченим. Несумлінне ставлення до виконання службових обов’язків полягає в тому, що за наявності у винного реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, він або взагалі не діє — не виконує службові обов’язки, або хоча і діє, але неналежним чином (не відпо- відно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але не- якісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі зі встановленим порядком тощо)1. Тому для наявності об’єктивної сто- рони недбалості необхідно встановити: 1) яким нормативним актом визначається компетенція службової особи; 2) які службові обов’язки покладені на неї цим актом; 3) які саме конкретні обов’язки, у якому обсязі та порядку вона повинна була виконати в конкретних умовах; 4) чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці 1 Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 2. – С. 19. 490 Розділ XIХ обов’язки в даних умовах; 5) у чому саме виявилися допущені нею порушення службових обов’язків; 6) які наслідки спричинили ці по- рушення; 7) чи перебували ці порушення в причинному зв’язку з на- слідками. Для кваліфікації злочину за ст. 367 КК діяння суб’єкта має бути обумовлене його службовим становищем, бо невиконання або неналеж- не виконання не службових, а суто професійних обов’язків не може розглядатися як недбалість і кваліфікується за іншими нормами (напри- клад за статтями 131, 137, 139, 140 КК). Не застосовується ст. 367 КК і тоді, коли несумлінне ставлення суб’єкта до виконання своїх службових обов’язків передбачено як самостійний склад злочину в спеціальних нормах КК (наприклад в статтях 271, 275, 287, 382 КК). Суб’єктивна сторона недбалості найчастіше виявляється в не- обережній формі вини як щодо діяння, так і його наслідків. Можлива й змішана форма вини — умисел до діяння і необережна форма вини до наслідків цього діяння. Не виключається недбалість і за наявності непрямого умислу, коли умисне порушення службових обов’язків тягне за собою наслідки, настання яких особа хоча і не бажає, але свідомо припускає (наприклад, така ситуація має місце, коли цінний вантаж, що прибув на залізничну станцію, був розкрадений через те, що начальник станції не виконав свої службові обов’язки і не виставив охорону, вважаючи без жодних на те підстав, що про збереження ван- тажу подбає сам вантажоодержувач). Суб’єкт злочину — службова особа як публічного, так і приватно- го права (частини 3 та 4 ст. 18 КК)