Говоріння як продуктивний вид мовленнєвої діяльності.

Лекційне заняття №3

Тема: Формування англомовної компетенції в говорінні (2 год.).

Мета вивчення - набути декларативних знань про загальну характеристику говоріння, його психофізіологічні механізми, мовні і психологічні характеристики монологічного і діалогічного мовлення, про зміст та етапи навчання монологу й діалогу й систему вправ.

Провідна ідея - процес формування в молодших школярів іншо­мовної компетенції в говорінні потребує власної технології навчання.

Основні поняття: говоріння, діалогічна єдність, функціональні типи діалогів, зразок мовлення, типи монологічних висловлювань, етапи навчання монологічного і діалогічного мовлення, система вправ.

План:

1. Говоріння як продуктивний вид мовленнєвої діяльності.

2. Суть і характеристика діалогічного мовлення.

3. Труднощі оволодіння та етапи навчання діалогічного мовлення.

4. Суть і характеристика монологічного мовлення.

5. Етапи та система вправ навчання монологічного мовлення.

Література:

1. Бігич О.Б. Теорія і практика формування методичної компетенції вчителя іноземної мови початкової школи: Навчальний посібник. – К.: Ленвіт, 2006. – 200 с.

2. Закирова Ф.К. Организация вопросо-ответных упражнений в обучении учащихся говорению // Иностарнные языки в школе. – 2011. - №9. – С. 53 – 58.

3. Зубенко Т.В. Комунікативний підхід до навчання іноземної мови в учнів початкової школи. – Миколаїв: МДУ імені В.О.Сухомлинського, 2006. – 120 с.

4. Рогова Г.В., Верещагина И.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в общеобразовательных учреждениях: По­собие для учителей и студентов педвузов. - 3-е изд. - М.: Просвещение, 2000.-С. 224.

5. Тульнова О.В. Використання комунікативного методу навчання іноземному говорінню на практиці // Англійська мова і література. – 2010. - №7. – С.2-5.

6. Черниш В.В. Засоби формування іншомовної компетенції в діалогічному мовленні // Іноземні мови. – 2011. - №3. С. 15-22.

7. Черниш В.В. Контроль рівня сформованості компетентності в англомовному діалогічному мовленні // Іноземні мови. – 2012. - №9. – С.53-58.

Зміст лекції

Характеристика говоріння як продуктивного виду мовленнєвої діяльності. Структура говоріння як діяльності (мета, мотив; предмет; продукт; результат). Якості вміння говорити: цілеспрямованість, продуктивність, самостійність, динамічність, інтегрованість.

Прийом і видача повідомлення, осмислення, пам'ять, випереджуючий синтез як загальні психофізіологічні механізми говоріння. Репродукція, вибір, комбінування, конструювання, антиципація, дискурсивність як механізми говоріння.

Порівняльна характеристика діалогічної й монологічної форм говоріння. Формування соціокультурної компетенції в процесі навчання говоріння.

Суть і характеристика діалогічного мовлення. Його комунікативні функції. Комунікативні, психологічні і мовні особливості діалогічного мовлення.

Структура діалогу. Одиниця навчання діалогічного мовлення. Основні види діалогічних єдностей. Функціональні типи діалогів.

Труднощі оволодіння діалогічним мовленням. Етапи навчання діатогічного мовлення. Система вправ для навчання діалогічного мовлення.

Суть і характеристика монологічного мовлення. Його комунікативні функції. Комунікативні, психологічні і мовні особливості монологічного мовлення.

Одиниця навчання монологічного мовлення. Типи монологічних висловлювань.

Етапи навчання монологічного мовлення. Система вправ для навчання монологічного мовлення.

 

 

Говоріння як продуктивний вид мовленнєвої діяльності.

Говоріння - продуктивний вид мовленнєвої діяльності, за допомогою якого (спільно з аудіюванням) здійснюється усне вербальне спілкування. Змістом говоріння є вираження думок в усній формі. В основі говоріння лежать вимовні, лексичні, граматичні навички. У більшості методів навчання говоріння є одним з найважливіших напрямків викладання. Говоріння представляє собою форму усного спілкування

Говоріння представляє собою форму усного спілкування, за допомогою якої відбувається обмін інформацією, здійснюваної засобами мови, встановлюються контакт і взаєморозуміння, виявляється вплив на співрозмовника відповідно до комунікативним наміром мовця/

Однією з основних завдань сучасного навчання говорінню є формування вторинної мовної особистості, здатної успішно здійснювати соціальну взаємодію з носіями іншої культури.

Говоріння характеризується наявністю складної розумової діяльності з опорою на мовний слух, пам'ять, прогнозування та увагу. Воно може мати різну складністю, починаючи від вираження афективного стану за допомогою простого вигуку, називання предмета, відповіді на питання і закінчуючи самостійним розгорнутим висловлюванням. Цей перехід від слова і фрази до цілого висловом пов'язаний з різним ступенем участі мислення і пам'яті.

Говорячи про породження мовлення, слід виділити основні фази структури мовленнєвих дій: фаза планування, фаза здійснення і фаза контролю.