Вірш «Так ніхто не кохав» подібний за своєю тематикою до попереднього

Особисте життя.

Офіційно Володимир Сосюра був одружений двічі.

Вперше одружився в 1922 році. Його перша дружина — Віра Каперівна Берзіна, колишній політрук червоноармійського ескадрону, студентка, як і він сам, у повоєнному Харкові. Їй він присвятив поему «Робфаківка». Причиною розлучення стали шовіністичні погляди дружини:

Ми з тобою зійшлися в маю,

ще не знав я, що значить ідея.

Ти й тоді Україну мою

не любила, сміялася з неї.

Від першого шлюбу в нього було двоє синів.

Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Даниловою Марією Гаврилівною. Вона була на 12 років молодшою, закінчила балетну школу в Києві. 15 січня 1932 року в них народився син Володимир.

Протягом усього життя Марія була для поета жіночим ідеалом, всепоглинаючою любов’ю і незмінною Музою, - і лише їй одній – всі найкращі поетові посвяти.

 

 

МАРІЇ

Якби помножити любов усіх людей,

Ту, що була, що є й що потім буде,

То буде ніч. Моя любов, як день,

Не знають ще чуття такого люди.

 

Якби зібрати з неба всі зірки

І всі сонця з усіх небес на світі, -

Моя любов горітиме яркіш

За всі сонця, на тисячі столітті.

 

Якби зірвать квітки з усіх планет.

Що вітер їх під зорями колише, -

Моя любов пахтітиме міцніше

Над квіти всі, крізь років вічний лет.

 

Якби зібрать красунь усіх віків,

Повз мене хай ідуть вони без краю, -

Марії я на них не проміняю,

Ні одній з них не вклониться мій спів.

 

Хай очі їх зіллються в зір один,

І в серце зір цей буде хай світити, -

Твоїх очей йому не замінити.

 

З яких зірок злетіла ти сюди,

Така ясна, що спів про тебе лине?

Світи ж мені, світи мені завжди,

Над зорі всі, зоре моя єдина!...

 

У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану. Через рік по смерті Сталіна вона повернулася. Казали, що з вокзалу додому Сосюра нібито ніс її на руках. Згодом вони знову офіційно одружилися, й останні десять літ їхнього життя були мирними та щасливими. Мали онуків Світозара й Орисю.

Марія пережила Володимира на 30 літ, померла 1995 року.

 

«Васильки» (1939)

Улюблений колір письменника — голубий. Голуба ріка поезії Сосюри напуватиме ще не одне покоління шанувальників його таланту.

Лірична героїня любовної лірики Сосюри - це неодмінно — красуня з блакитними очима.

Вірш «Васильки» написаний поетом під впливом однойменної народної пісні. Це невеличка поетична мініатюра — роздум про вічну красу життя. Вірш має всього дванадцать рядків, але наповнені вони багатством асоціацій, виразністю образів і глибиною поетичного бачення.

Тема: оспівування щирого почуття, щасливої миті у душі закоханих.

Основна думка: возвеличення кохання — смисл життя кожної людини.

Художні засоби твору:

Повтори: «Васильки у полі»

Метафори: «гаї синіють», «щастя синіє у душі…», «осіяють роки»,«синіє поле», «хмарки летять».

Порівняння: «Васильки у полі… — васильки з-під вій», «одсіяють роки, мов хмарки на небі».

Епітет: «рідні очі».

Цікаво!

ВАСИЛЬКИ або ВОЛОШКИ — символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності й святості, душевної чистоти, скромності й привітності. Назва квітки, каже легенда, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле й залоскотали — і він перетворився на квітку, звідси її назва.

 

Вірш «Так ніхто не кохав» подібний за своєю тематикою до попереднього

 

«Білі акації будуть цвісти» (1927)

Тема: Мотив кохання у даній поезії поєднується з мотивом любові до Вітчизни.

Головна думка: Для щастя людини мало кохати — їй треба відчути себе громадянином, жити в ім'я щастя Батьківщини.

 

Художні засоби: Метафора: промінь морями заллє золотий річку, і верби, і кручі...;

Стиснулось серце до крику...

Порівняння: В тебе і губи, і брови твої, як у моєї Вкраїни...; Ось вона йде у вінку, як весна...

Епітети: місячні ночі жагучі; ніжний вітер

Оксиморон: солодко плачуть солов’ї

 

«Любіть Україну» (1944)

Написання патріотичної поезії мало негативне значення для поета…

Він був звинувачений у націоналізмі, його перестали друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, яка зникла тільки зі смертю Сталіна в 1953 році.

Тема: зображення поетичного образу України, її краси її величі.

Ідея: возвеличення палкої любові українців до рідного краю, Батьківщини.

Основна думка: любов до України є невід'ємною частиною духовності людини.

Висновок: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки — тим ти звеличиш і прославиш своє ім’я, свою Україну у віках.