Принципи і система естетичного виховання

У педагогічній літературі, включаючи літературу з проблем естетичного виховання, праць, присвячених системному підходу у естетичному вихованні, дуже мало.

Установлення системності у загально-педагогічному плані безпосередньо стосується системи естетичного виховання.

Література з естетичного виховання вказує, що керуюче значення у створенні теорії і практики естетичного виховання має педагогічна на­ука, достатньо згадати праці А.С.Макаренко, С.Т.Шацького та інших вчених і педагогів. Правда, у більшості випадків − у працях, які розглядають системи зазначається, що в естетичному вихованні переважає сумарно-механічний підхід, прагнення охопити по можливості всі елементи, які можуть увійти в естетичне виховання, тобто прагнення уявити його як повноту множності. Наприклад, це торкається книг Н. І. Клященко, де переважає розглядання адміністративно-державної системи естетичного виховання над пи­таннями системи, характеризуючої педагогічний процес. Хоч педагогічні принципи системи, але це не одне і теж. Словом в цій роботі автор не поставив перед собою задачі − розкрити науково-педагогічні основи са­мого процесу естетичного виховання, без чого внутрішня сутність систе­ми не може бути проаналізована.

В основу системного визначення естетичного виховання в книзі К. П. Рождественського, Г. А. Петрової та інших «Естетика у школі» (Казань 1969р.) також покладений принцип множності, переліковуються різноманітні факти, які повинні увійти у систему естетичного виховання. Але підхід до системи в цій книзі значно більш педагогічний, ніж у попередній. Враховуються, наприклад, як умови системності, психологічні особли­вості учнів, що до віку, тобто у систему включається особистість. Крім того, серйозну увагу приділяють мистецтву, взаємозв’язку різних видів мистецтва у процесі художньої освіти і виховання.

Найбільш загальну характеристику системи естетичного виховання дала Н. А. Ветлугіна у статті «До питання про систему естетичного виховання». Під системою естетичного виховання, − пише вона, − розуміється незакін­чена вибудована конструкція, а встановлення гнучких, діалектичних взаємозв’язків між зовнішніми впливами і внутрішніми процесами, між харак­тером естетичної діяльності і здібності особистості і т.п.

Принципи взаємозв’язку елементів в системі був відмічений у «Рекомендаціях по естетичному вихованню у загальноосвітній школі», підготовлених інститутом художнього виховання ще в 1964р. У них відмічалось, що оскільки естетичне виховання залучає до себе по «суті діла всі факто­ри життя і діяльності людини», то головна задача полягає в тому, щоб знайти взаємозв’язок і взаємодію естетичного виховання засобами мистецтва і засобами дійсності. Тільки в цьому випадку ми будемо мати можливість говорити про систему естетичного виховання, яка повинна розумітися не як сума заходів, а як сукупність загальних теоретично обґрунтованих принципів виховання, з обов’язковим урахуванням вікової послідовності. Звісно, це був етап самодіяльний, але якісь елементи системності все ж були визначені, вони виражалися у прагненні визна­чити цілісність не за різноманіттям елементів, а зсередини у самих теоретично-обґрунтованих принципах процесу виховання.

Система естетичного виховання ні в якому разі не може бути зведе­на до суми фактів, але без урахування їх різноманіття вона не може бу­ти збудована, оскільки саме серед них і за допомогою порівняльного аналізу ми повинні визначити іманентні даному цілому, найбільш суттє­ві для нього системостворюючі елементи, їх взаємозв’язки, визначити ес­тетичне виховання як відносно самостійну цілісність, як специфічний об’єкт дослідження.

Завданням всіх компонентів навчально-виховного процесу у школі є формування всебічно розвинутої особистості, яка гармонійно сполучає у со­бі ідеальну чистоту і фізичну досконалість. Особливість естетичного ви­ховання у тому, що воно не торкається всієї дійсності і всіх форм діяльності людини. Воно вибирає свій предмет із всього різноманіття об’єктів і явищ і потребує за своєю природою системного підходу. Предметом естетичного виховання є формування у людини естетичного відношення до дійсності, естетичної потреби і активізацію їх до творчої діяльності за законами краси.

Основним структурним елементом системи естетичного виховання є особистість, насправді, метою естетичного виховання є естетичний і загальний розвиток особистості; предмет формування − особистість; методи, які використовуються, фіксуються на особистість. І сам педагогічний процес спрямований на збереження особистості, її розвитку і керуванні нею. Основою підходу до особистості у педагогіці є безпосередній вплив на неї у педагогічному процесі. У педагогіці естетич­ного виховання особистость не розглядається поза педагогічним процесом, поза засобу впливу на неї. Звідси вимога індивідуального підходу до особистості, врахування її статево-вікових, свідомих, типологічних та інших характеристик.

Система повинна відображати прийняту концепцію естетичного вихован­ня. Предметом естетичного виховання, по прийнятому визначенню, є фор­мування у особистості естетичного відношення до дійсності і мистецтва, і перш за все такого основополагаючого показника естетичного відно­шення, як естетична потреба.

Однією з основних підсистем є навчально-виховний процес школи. Велику роль у ньому грають не тільки предмети художнього циклу, але і учбові предмети гуманітарного, естетично-матеріального циклів, а також трудове навчання школярів. В цьому процесі має місце взаємозв’язок і взаємодія елементів, в яких рішучу роль грає педагог-вихователь, що визначає цей процес, як педагогічний.

Така підсистема, як позакласна діяльність школярів, повинна бути пов’язана з учбово-урочною діяльністю, особливо, що стосується факультативів по предметам, як художнього так і інших циклів. Головну увагу у позаурочній діяльності слід звернути на те, що школярі діяли зацікавлено, з достатньою долею самодіяльності, тобто творчо. Творчій підхід до будь-якої діяльності − це основа основ естетичного, і будь-якого іншого виду виховання і навчання.

Особлива підсистема − художньо-естетичні впливи засобів масової комунікації (печать, радіо, кіно) сім’ї, мікросередовища у веденні школи або саме вона в кінці кінців має в виду всі форми діяльності своїх дітей.

У розробці системи естетичного виховання мова йде про ідеальну організацію педагогічного процесу, тому педагог-вихователь, його естетич­не підготування, його педагогічна майстерність вважається само собою розуміючим і особливому розгляданню не піддається.

Слід мати на увазі, що система естетичного виховання може бути значима тільки у тому випадку, якщо вона здійснюється не ізольовано, а динамічно включена у комплекс всієї учбово-виховної роботи школи.

Таким чином, функціонування системи естетичного виховання ефективно здійснюється тоді, коли вона діє неізольовано, а включається у комплекс усієї навчально-виховної роботи і здійснюється з допомогою цілеспрямованого педагогічного керівництва.