Тема 8. Методика і організація контролю за рівнем знань студентів облікового профілю

 

1. Основні завдання, вимоги до контролю за знаннями студентів та його види.

2. Написання й перевірка контрольних робіт.

3. Здійснення поточних атестацій студентів, проведення колоквіумів, приймання заліків.

4. Суть, види тестів і стадії процесу тестування

5. Підготовка та проведення іспитів з дисципліни обліково-аудиторського циклу

6. Вимоги, критерії та системи оцінювання знань студентів

 

1. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ, ВИМОГИ ДО КОНТРОЛЮ ЗА ЗНАННЯМИ СТУДЕНТІВ ТА ЙОГО ВИДИ

Основним завданням контролю навчання є виявлення рівня знань кожного студента з метою підвищення якості навчання. Здійснюючи контроль, викладач не тільки перевіряє рівень засвоєння студентами знань і оволодіння навичками, але одночасно визначає недоліки у викладанні.

Вивчаючи результати обліку успішності, викладач одержує матеріал для підвищення якості викладання і внесення необхідних змін до його методики. Перевірка виконання завдань є однією з найважливіших ланок навчального процесу, одним з дієвих факторів впливу на оволодіння знаннями, підвищення якості навчання. Не можна не погодитися з тим, що студенти більш зацікавлено, осмислено та охайно виконують ті завдання, що будуть перевірятись, ніж ті, які залишаються неперевіреними. Вже це підвищує якість робіт. Але цим не вичерпується корисність перевірки. Отримуючи від викладача перевірену роботу, кожен студент обов'язково уважно перегляне її та зверне увагу на всі зауваження та виправлення. Більшість студентів до того ж намагаються встановити причину та знайти пояснення допущеної помилки. Таким чином вони виявляють недоліки в своїх знаннях, що змусить їх більш детально розібратися в найменш засвоєних або неправильно зрозумілих питаннях.

Досить корисним є обговорення найбільш поширених помилок, що допускаються студентами, на консультаціях. Такі консультації бажано проводити з найбільш важких тем курсу відразу після роздачі перевірених робіт. ВИМОГИ ДО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

В результаті контролю повинні бути виявлені: обсяг, якість, глибина і міцність знань студентів, тому контроль повинен бути дієвим, простим, точним, адекватним. Усі ці вимоги спрямовані на те, щоб зменшити нервово-емоційне напруження студентів та стимулювати розвиток їх знань.

Дієвість контролю навчання полягає в тому, що результати певного рівня знань тих, хто навчається, повинні бути негайно використані для покращення якості викладання.

Вимога простоти контролю підкреслює необхідність використання таких засобів і методів контролю знань тих, хто навчається, які не були б дуже складними і громіздкими, дозволяли виявити високий рівень знань і навички студентів за мінімумом часу, який спеціально відводиться для проведення обліку успішності.

Точність контролю означає відсутність суб'єктивних і випадкових оцінок знань. Нормальний рівень вимог при перевірці знань передбачає використання контрольних питань і задач, що перевищують за ступенем важкості аналогічні методичні матеріали, які опрацьовуються студентами в процесі навчання.

Адекватність контролю полягає у стимулюванні розвитку студентів, а для цього необхідно враховувати рівень їх знань. Занадто високі вимоги гальмують розвиток; а занижені - не активізують розумової діяльності.

Для того, щоб успішно стимулювати розвиток студентів, в процесі контролю необхідно враховувати, що:

а) студент повинен розуміти, що від нього вимагають;

б) не потрібно ставити під сумнів необхідність тих чи інших конкретних знань;

в) студент повинен бути впевненим, що бажана оцінка залежить лише від нього самого, від його старанності і працьовитості.

МІСЦЕ КОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ НАВЧАННЯ

Між навчальним контролем і навчанням в цілому існує взаємозв'язок:

> який зміст предмету вивчення - такими є і об'єкти його контролю;

> яка теорія навчання, його методична концепція - такі й форми контролю.

Схематично цей взаємозв'язок зображено на рис.

Рис. Взаємозв'язок змісту та методів з об'єктами та формами контролю

Складовими процесу контролю є перевірка - виявлення знань, умінь та навичок; оцінювання - вимірювання знань, умінь, навичок; облік - фіксуються результати оцінювання у вигляді оцінок в журналі та відомостях. ЕФЕКТИВНІСТЬ КОНТРОЛЮ

Ефективність контролю залежить від наступних факторів:

1) обраної форми та виду контролю;

2) рівня складності навчального матеріалу;

3) частоти контролю;

4) структурування навчального матеріалу;

5) можливості комп'ютеризації контрольних завдань. ОБ'ЄКТИ КОНТРОЛЮ

Об'єкт контролю навчання - знання і навички їх практичного застосування, які визначаються профілем навчання.

Об'єктами контролю виступають вміння та навички студентів, які можна розділити на такі рівні.

I рівень - вміння студента самостійно виконати завдання. На цьому рівні характеризується репродуктивна діяльність - це відтворююча діяльність, яка полягає у повторенні вже знайомого, почутого раніше.

II рівень - вміння студента на основі вивченого раніше матеріалу вирішувати практичні завдання, тобто отримувати нову інформацію. На цьому рівні проявляється продуктивна діяльність - це творча діяльність, яка полягає у створенні нової інформації, трансформація раніше одержаних знань.

Студент повинен вміти орієнтуватися в проблемних ситуаціях, вміти приймати рішення, самостійно створювати та вирішувати проблемні завдання, обирати оптимальні шляхи розв'язку.

Традиційні контрольні роботи, як правило, спрямовані на перевірку вмінь 1-го рівня, тоді як написання курсових робіт дає змогу оцінити творчу діяльність студента.

Контроль необхідно будувати таким чином, щоб забезпечити поетапне формування рівнів засвоєння діяльності (знайомство-відтворення-творчість).

Форми контролю досить різноманітні і визначаються формами організації процесу навчання. До форм контролю відносяться: іспит, залік, контрольна робота, атестація тощо.

Розрізняють наступні види контролю:

> За часом проведення:

• Вхідний;

• Поточний (контрольна робота, усне опитування);

• Підсумковий;

> За формою проведення:

✓	Усний;
✓	Письмовий;
✓	Автоматизований;
✓	Комбінований;
>	За контролем:
✓	Самоконтроль;
✓	Взаємний контроль;
✓	Групований контроль.

 

Кожен вид контролю виконує усі функції, властиві контролю, але в залежності від його виду та чи інша функція має особливе значення і виступає домінуючою.

Вхідний контроль дає змогу оцінити рівень знань на початку вивчення предмету.

Вхідний контроль здійснюється за допомогою проведення на початку навчання пробних вправ і вступної бесіди. Вхідний контроль знань студентів особливо необхідний на курсах підвищення кваліфікації осіб, які мають

певний стаж облікової роботи. В цьому випадку об'єктом вхідного контролю знань є насамперед спеціальні знання з обліку.

Поточний контроль здійснюється в процесі навчання шляхом постійного та уважного спостереження викладача за роботою студентів. При цьому основними об'єктами спостереження є:

а) питання студентів до викладача, їх зміст, формулювання, причина і сутність;

б) виступи студентів на заняттях і розуміння ними навчального матеріалу, практичний підхід і вміння формулювати при цьому висновки;

в) виконання студентами завдань.

Застосувавши ті чи інші прийоми поточного контролю навчання, викладач використовує облік не лише для підведення підсумків своєї роботи і характеристики успішності окремих студентів, але й на основі даних такого контролю планує подальшу роботу, виправляє недоліки, що мали місце у викладанні, надає допомогу студентам, які не встигають, дає додаткові завдання тим, хто краще і швидше сприйняв матеріал.

В процесі поточного контролю домінуючою є функція зворотного зв'язку. На основі результатів поточного контролю викладач отримує інформацію про успішність або неуспішність організації навчального процесу, що дає можливість своєчасно коригувати навчальну діяльність щодо забезпечення навчального процесу.

Викладач спостерігає за роботою студентів, викликає їх до дошки для вирішення задач, аналізує їх самостійну роботу над задачами, вказує на прогалини в пізнаннях і практичних навиках.

Підсумковий контроль знань студентів проводиться у вигляді заліків або іспитів в кінці всього курсу. Його завданням є визначення рівня знань та якості засвоєння всієї навчальної дисципліни, що дає можливість характеризувати ступінь підготовленості студента до самостійної роботи у визначеній кваліфікації. Зміст заліків та іспитів визначається програмою курсу. Заліки та іспити з курсу бухгалтерського обліку можуть проводитись усно, письмово, за допомогою комп'ютерної техніки тощо. Крім того, можна комбінувати названі види контролю. Наприклад, студент виконує письмову роботу, яку потім доповнює усними відповідями.

Основною метою іспиту є перевірка, чи запам'ятав студент певний обсяг інформації, чи усвідомив він отримані дані, чи володіє студент обов'язковим мінімумом знань і чи навчився він мислити, враховуючи особливості дисципліни, що вивчалася.

Найточніше рівень підготовки з облікових дисциплін оцінюється при усному контролі, однак цій формі контролю властива суб'єктивність. На результати контролю можуть вплинути навіть стан здоров'я викладача, його настрій тощо. Тому усний контроль може використовуватись при проведенні вхідного, початкового чи підсумкового контролю, І, як правило, при експертній оцінці комісії (у складі не менше, ніж три експерти).

Більшу об'єктивність при оцінці результатів навчання забезпечують письмові форми контролю (контрольні роботи, іспити), що виконуються за єдиними завданнями, єдиними критеріями оцінки їх виконання. Недоліком письмових форм контролю е невисока надійність через списування з відповідних джерел, "взаємодопомогу" студентів. Зменшити вплив цих недоліків можна шляхом видачі індивідуальних завдань, використання письмових робіт творчого характеру з дозволом користуватися будь-якими джерелами інформації.

В тих випадках, коли за спостереженнями в процесі роботи у викладача виник сумнів щодо самостійності виконання пред'явленої до перевірки роботи окремими студентами, він повинен викликати таких студентів в часи консультацій, вимагати від них усних пояснень з усього змісту завдання і визнавати роботу виконаною за умови, якщо студент виявить достатні знання з питань, передбачених завданням. Необхідність детальної підготовки до "захисту" зробленої роботи буде сприяти усуненню практики списування.

При автоматизованому контролі викладач фіксує і оцінює те, що студент відтворює за допомогою технічних засобів.

Самоконтроль - це розумове вміння, яке забезпечує навчальну дію порівняння власного виконання навчального завдання з еталоном. Порівняння навчального матеріалу з власним досвідом проводиться з метою подальшого самостійного виправлення студентом власної помилки, яка в певній мірі була ним усвідомлена. При здійсненні самоконтролю відбувається самокорекція, яка завершує цикл навчальної діяльності. Під самокорекцією розуміють інтелектуальне вміння, яке забезпечує безпосереднє забезпечення студентом усвідомленої помилки з метою підвищення рівня реалізації навчально-контрольної діяльності в цілому.

2. НАПИСАННЯ Й ПЕРЕВІРКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Відповідно до навчальних планів студенти виконують контрольні роботи.

До переваг написання контрольних робіт відносять:

1) повторення матеріалу по визначених темах;

2) самоперевірка студентом своїх знань.

Основна цінність контрольних робіт полягає в тому, що вони виконуються письмово, а це потребує чітких і ґрунтовних знань. При підготовці до робіт формуються навички точного, лаконічного та зрозумілого викладення. Проте ця форма не позбавлена недоліків.

Контрольна робота може тривати як протягом всього академічного заняття так і лише І5-20 хв. Проведення короткочасних письмових робіт дозволяє оперативно перевірити знання студентів, виявити недоліки в їх знаннях. Короткочасні роботи корисно проводити перед великою контрольною роботою, щоб оцінити і виявити недоліки в знаннях кожного студента по даній темі. Таким чином студенти звітуються за кожну тему курсу, а викладач отримує можливість спостерігати за якістю їх знань в динаміці. Метод експрес-контролю є перехідною формою до автоматизованого контролю за підготовкою студентів. Головною умовою застосування автоматизованого контролю є складання спеціальних програм- запитань.

Кожному викладачу облікових дисциплін необхідно скласти картки з різними варіантами завдань для проведення контрольних робіт. Студентів слід на початку навчального року психологічно підготувати до виконання таких робіт.

Від студентів заочної форми навчання вимагається дотримання строків виконання та здачі контрольних робіт. При цьому викладач повинен виконати перевірку робіт в найкоротший термін. Перевірені роботи як можна скоріше повертаються студентам для того, щоб зроблені викладачем виправлення та зауваження студенти змогли обмірковувати, вивчити допущені помилки, доопрацювати контрольну роботу.

3. ЗДІЙСНЕННЯ ПОТОЧНИХ АТЕСТАЦІЙ СТУДЕНТІВ, ПРОВЕДЕННЯ КОЛОКВІУМІВ, ПРИЙМАННЯ ЗАЛІКІВ

3.1. Поточна атестація студентів

Проведення поточної атестації

Під поточною атестацією розуміють виставлення оцінок студентам всіх курсів з усіх предметів, що вивчаються. Періодичність проведення атестацій визначається деканатами факультетів. Найоптимальніший варіант для студентів економічних спеціальностей - один або два рази на семестр. Оцінки виставляються як в спеціальні зведені відомості від деканату, так і в журнал групи. Крім оцінок, у відомість може бути включена графа "Кількість пропущених занять", що деякою мірою пояснить незадовільні результати

атестації.

Поточна атестація ґрунтується на систематичному контролі за самостійною роботою студентів в умовах використання різноманітних форм реалізації її результатів. Які критерії оцінок при поточній атестації?

Оцінкою "відмінно" атестуються студенти, що працюють систематично. Відмінна оцінка передбачає, що студент підготовлений до відповідей на кожному семінарському занятті з основних питань теми. Відповіді вирізняються глибиною знань питання, логікою викладення, вмінням пояснити, довести. Протягом періоду, за який проводиться атестація, студент виступав з доповіддю чи реферативним виступом, відмінно виконував практичні завдання, письмові домашні та контрольні роботи.

Оцінка "добре" передбачає майже всі елементи, вказані вище. Але вона ставиться в тому випадку, коли студент із декількох видів виконуваних робіт отримав оцінки "добре", а не "відмінно".

Оцінка "задовільно" означає, що студент засвоїв основні положення пройденого матеріалу, відповіді його Ґрунтуються на знанні матеріалу підручника, виконував більшу частину навчальних завдань з оцінкою "задовільно".

Оцінку "незадовільно" отримують студенти, які працюють не систематично, а тому мають фрагментарні знання, не вміють користуватись методом бухгалтерського обліку. Незадовільна оцінка при поточній атестації виконує свою виховну функцію і не потрібно боятися ставити її лінивим студентам.

Поточна атестація повинна відображати і знання, і старанність студента. Не можна ставити "відмінно" по оцінці за одну відповідь навіть зі складного питання. Вона може виводитись тільки при врахуванні оцінок за комплекс виконаних робіт.

Поточна атестація не повинна перетворюватись на залік. Вона ґрунтується на щотижневому контролі за самостійною працею студентів та результативністю цієї праці. Поточна атестація дає картину праці окремих студентів та груп і дозволяє викладачу надати допомогу в процесі підготовки студентів до заліку чи іспиту.

Всі розглянуті форми та методи контролю за самостійною працею студентів повинні забезпечити закріплення знань, їх міцність, оскільки йде активний процес їх засвоєння.

Заліки

Складання заліків

Залік - це форма контролю за роботою студентів та перевірки їх знань. Залік проводять до екзаменаційної сесії. Помилковою є думка, що залік - той же іспит, але без оцінки знань за чотирибальною системою. Не потрібно перетворювати залік в іспит. Залік є не тільки формою контролю, але і формою навчання, оскільки на заліку відбувається процес засвоєння та закріплення знань. У такому випадку студенти мають можливість повторити пройдений матеріал, засвоїти окремі питання, з яких за певних обставин виникли прогалини, закріпити свої знання. Без ретельного повторення матеріалу перед заліком студентам доведеться добре готуватись до іспитів з річного курсу.

Форми приймання заліку

Залік менш регламентований, ніж іспит, і відрізняється різноманітністю методики його проведення.

Залік може відбуватись у формі індивідуального опитування, коли кожному студенту задають, як правило, питання з декількох тем. Більшість викладачів проводять залік саме цим методом. Хоча він трудомісткий, але дозволяє перевірити та оцінити знання студентів, виявити прогалини, надати поради з проблем, як краще підготовити погано засвоєні питання.

Приймання заліку(психологічний аспект)

Зовсім недопустимим є такий порядок приймання заліків, коли для цього відводиться двогодинне останнє семінарське заняття, протягом якого потрібно опитати до 30, а інколи і більше чоловік. Така практика завдає серйозної шкоди вивченню бухгалтерського обліку.

Викладачу необхідно досягти максимуму віддачі на заліку, з тим щоб при підготовці до іспиту студентам потрібно було б лише повторити матеріал, а не вчити його.

На заліку не тільки можливий, але й необхідний диференційований підхід до окремих груп та кожного студента. Розширення диференціації та індивідуалізації навчання, удосконалення контролю за поточною роботою студентів протягом місяця дають можливість викладачу виявити рівень знань, якість роботи, обсяг вивченої студентом літератури. Тому окремим студентам можна поставити залік на останньому семінарському занятті (зазвичай 3­5 чоловік); декільком студентам, які теж добре працювали, але менше проявили свої знання на семінарах, можна після повторення ними матеріалу поставити залік без опитування в день заліку. Студентів недбайливих, які працюють мало та погано, протягом семестру потрібно опитувати з більшої частини курсу та ретельно перевіряти їх знання, не боячись, що в цьому випадку залік стає подібним до іспиту.

Завжди є студенти, яким потрібно подумати, які без попередньої підготовки розгублюються і не можуть показати свої знання.

Оскільки викладач не пов'язаний необхідністю ставити оцінки за чотирибальною шкалою за відповіді студентів на заліку, він може варіювати в постановці питань та задач перед студентами, щоб краще виявити глибину знань студентів з вивченого курсу та потенційні можливості для майбутньої роботи у наступному семестрі.

Крім того, проведення заліку є ефективним, якщо предмет читається протягом всього навчального року. Тоді після першого семестру вивчення предмету складається залік, а після другого - іспит.

3.3. Колоквіум

Колоквіум - це форма контролю за самостійною роботою студентів над першоджерелами. Колоквіум одночасно виступає формою перевірки їх знань і методом поглиблення, закріплення знань, так як в ході бесіди викладач пояснює складні питання, що виникли у студентів. Колоквіум вміщує елементи як перевірки знань, так і консультації. Але не можна перетворювати колоквіум ні на консультацію, ні на іспит.

Завдання колоквіуму - досягти глибокого опрацювання студентами рекомендованих літературних джерел та здійснити контроль за самостійною роботою студентів над вивченням цих робіт. Проте недопустимо, щоб студенти безперервно здавали колоквіуми.

Досвід свідчить, що доцільно проводити тільки один колоквіум на семестр, уважно відбирати для нього роботи, розробляти загальні методичні прийоми колоквіуму та методики їх проведення по окремих роботах.

Форми проведення колоквіуму

Оскільки колоквіум є перевіркою знань студентів, він проводиться як індивідуальна бесіда викладача з студентом, але, так як одним із головних завдань колоквіуму є поглиблення знань студентів, співбесіду потрібно проводити в присутності групи студентів. Якщо студент, з яким веде бесіду викладач, не відповідає на поставлене йому питання, рекомендується його задавати іншим студентам. Таким чином бесіда відбувається з групою студентів за однією роботою або проблемою, висвітленою в декількох роботах. У цьому випадку невеликий колектив студентів працює активно та вдумливо, так як кожний слідкує за ходом думок, доповнює Іншого студента, бере участь у суперечці та обговоренні.

У ході колоквіуму викладач обов'язково повинен робити короткі відмітки про відповіді студентів, виявляти питання, які студенти слабо засвоїли, з тим, щоб: по-перше, звернути на них увагу студентів при обговоренні підсумків перевірки знань; по-друге, краще розкривати сутність недостатньо вивчених студентами питань і тем.

Підготовка до колоквіуму студента

Підготовка до колоквіуму передбачає глибоке вивчення студентами рекомендованої літератури, змістовне її конспектування, проведення викладачем консультації про задачі та характер проведення колоквіуму, вимоги до студентів зі складних та незрозумілих питань роботи.

До студентів, що здають колоквіум, пред'являються, зазвичай, наступні вимоги. Кожний студент повинен мати конспект роботи, який може бути відносно коротким, не змістовним. Колоквіум без конспектів роботи проводити не слід, бо не може бути глибокого, серйозного вивчення робіт без їх конспектування, знання економічних категорій, розкритих в рекомендованих роботах.

Студент повинен знати зміст роботи, окремих граф та параграфів, структуру роботи в цілому, вміти висвітлювати окремі питання кожної роботи та розвинути кожну проблему у визначених роботах.

Проведення колоквіуму (психологічний аспект)

Якщо на іспиті не рекомендується перебивати студента під час відповіді, то в ході співбесіди викладач може задавати питання при викладенні студентами матеріалу, спрямовувати бесіду, підключати до бесіди інших студентів. Співбесіда не повинна носити формального характеру. Тому не рекомендується на колоквіум одночасно викликати значну групу студентів.

На колоквіумі студент добре "розкривається", він висловлює всі свої сумніви, задає питання, іноді вступає в суперечку з викладачем. Таким чином, на колоквіумі є можливість ближче познайомитися з кожним студентом і краще організувати диференційоване навчання.

4. СУТЬ, ВИДИ ТЕСТІВ І СТАДІЇ ПРОЦЕСУ ТЕСТУВАННЯ

Слово "тест" прийшло із старо французької мови.

Воно означає невеличку посудину з випаленої глини, що використовувалась алхіміками. У сучасній українській мові слово "тест" означає "проба", "іспит", "перевірка" і вживається найчастіше в галузях психології та педагогіки.

Тест (від анг. test) - стандартизоване завдання, за результатами якого роблять висновки про знання та навики того, хто тестується. 4.1. ТЕСТИ В ПСИХОЛОГІЇ

Тест (англ. test - випробування, перевірка) - в психології - фіксоване в часі випробування, призначене для встановлення кількісних (і якісних) індивідуально- психологічних відмінностей. Тест - основний інструмент психодіагностичного дослідження, за допомогою якого встановлюється психологічний діагноз.

Тест включає систему прийомів для випробування та оцінювання окремих психологічних рис і властивостей людини; завдання стандартної форми, виконання якого повинно виявити наявність певних знань, умінь і навичок, здібностей чи інших психологічних характеристик - інтересів, емоційних реакцій тощо. В психодіагностиці існують різноманітні класифікації тестів: Класифікація тестів:

і- За особливостями досліджуваних тестових задач: o вербальні; o практичні;

і- За формою процедури дослідження: o групові; o індивідуальні; і- За направленням: o інтелекту; o особистості;

і- В залежності від наявності чи відсутності часових обмежень: o швидкості; o результативності.

Найпоширеніший вид тестів - тести особистості. Вони призначені для виявлення особливостей особистості, рис характеру, діагностики психологічного стану, визначення професійної і соціальної орієнтації (переважного типу майбутньої професії, творчого потенціалу), ціннісної орієнтації (виявлення шкали цінностей), психодіагностики (комфортність поведінки, воля, увага).

Тести особистості можуть виявляти рівень виваженості кожної характеристики або виявити той чи інший тип особистості.

Існують як комплексні тести, які описують особистість в цілому, так і тести на будь- яку визначену рису характеру (наприклад, тести на здатність до самоконтролю, на швидкість прийняття рішень, агресію тощо). Також використовуються проективні тести, наприклад, кандидата просять намалювати що-небудь або проінтерпретувати картинку або фотографію. Такі тести трудомісткі при обробці, але дають надійну інформацію про особистість.

Недоліком всіх тестів особистості є те, що, відповідаючи на них, той, кого тестують, намагається справити враження своїми відповідями. Особистість, подібно до актора, починає грати роль і виходячи з цього дає відповіді. Уберегтися від цього деякою мірою можна

"шкалою неправди", включеною до тестів.

Тести особистості виявляють стиль розмови з людьми, конфліктність, можливість йти на компроміси, приходити на допомогу іншим, навики розмови в різних ситуаціях. До цієї ж групи можна віднести тести на виявлення стилю керівництва або лідерства.

Психологічні тести можна застосовувати як у психодіагностиці, так і при відборі персоналу, його розстановці, вивченні мотивації співробітників, психологічній сумісності у колективі, усуненні причин конфліктів в колективі.

4.2. ПРОФЕСІЙНІ ТЕСТИ

Основним завданням професійних тестів є визначення рівня знань персоналу у конкретній галузі, його професійних навиків.

Системи професійного тестування отримали широке розповсюдження серед технічних спеціалістів. Багато компаній - розробники програмного забезпечення відмічають спеціальними сертифікатами людей, що успішно здали їх тести, - це Місгоsоft, Огасіе, Novell та інші.

Існує також цілий ряд універсальних систем тестування, які допомагають отримати підтвердження відповідного рівня знань у певній області і враховуються роботодавцями.

Тести на інтелект прості в оцінюванні: зазвичай все зводиться до підрахунку балів. Залежно від їх кількості той, кого тестують, відноситься до певної категорії. Таке тестування не обов'язково повинен проводити спеціаліст.

Тести на увагу і пам'ять можуть бути включені до інтелектуальних тестів або проводитись окремо, якщо ці навики важливі для конкретної професії. Можна тестувати різні види пам'яті, вимірювати її об'єм і продуктивність запам'ятовування.

Проводячи тестування персоналу необхідно пам'ятати, що, зазвичай, для кожної посади складається свій набір психологічних тестів, що відповідає основним компетенціям працівника. Кваліфікований менеджер з персоналу обов'язково має систему розроблених критеріїв відбору кандидатів на кожну вакансію.

Не рекомендується проводити тестування власними силами. Якщо на вашому підприємстві не має висококласного спеціаліста в галузі особового тестування, то краще звернутися в кадрове агентство, або, як мінімум, до професійного психолога.

Тестуванням не можна зловживати. Наприклад, при підборі бухгалтера або економіста не обов'язково його тестувати на такі особисті якості, як чуйність та доброта. Краще дати йому практичне бухгалтерське завдання і оцінити результат.

Найоб'єктивніший результат можна отримати тільки за допомогою всебічного та комплексного обстеження людини, включаючи особисту співбесіду, перевірку професійних навиків і, можливо, тестування. До останнього слід звертатися у тих випадках, коли потрібно обрати одного із декількох потенційних кандидатів з приблизно однаковими здібностями. В іншому випадку через не завжди об'єктивні особистісні тести можна втратити кваліфікованого спеціаліста.

4.3. ТЕСТ В ПЕДАГОГІЦІ

Педагогічний тест - це система завдань специфічної форми, визначеного змісту, зі зростаючою складністю, яка дозволяє якісно оцінити структуру та виміряти рівень знань, вмінь і навичок.

Вимоги до тестів

Тести повинні відповідати наступним вимогам:

1) відносна простота процедури;

2) безпосередня фіксація результатів тими, хто опитується;

3) зручність математичної обробки;

4) короткочасність;

5) наявність встановлених критеріїв оцінювання.

Переваги тестів

Тестам, як і будь-якому іншому інструменту пізнання, притаманні особливості, які в конкретних випадках дослідження можуть розглядатися в якості його переваг чи недоліків.

У порівнянні з традиційними формами контролю (іспити, заліки, контрольні роботи тощо) тести мають такі переваги:

1) представляють більш об'єктивний спосіб контролю. Тест дає змогу вивчити не тільки рівень знань кожного зі студентів, а й структуру, тобто систематизованість його знань;

2) результати тестування дозволяють зіставляти рівні окремих об'єктів (студента, групи, навчального закладу) з середнім рівнем або з аналогічним об'єктом. Тестування дозволяє контролювати навчальний процес на кожному занятті, індивідуалізувати підхід до кожного студента;

3) завдяки тестам забезпечується рівність умов, єдині критерії для оцінки та аналізу результатів;

4) об'єктивність і порівнянність оцінки та повне охоплення знань;

5) крім безпосередньо знань, тести перевіряють психологічні якості людини, необхідні їй у професійній діяльності. Так, роботі бухгалтера

властиві уважність, механічна пам'ять (переважно на цифри), охайність, методичність. Ці якості також можна перевірити за допомогою тестів.

6) технологічність тестів, наявність теоретичної концепції, на якій базується той чи інший тест, що дозволяє повністю автоматизувати процес навчання за індивідуальними програмами.

Недоліки тестів

Тести не є ідеальним засобом оцінювання знань.

Недоліки тестів наступні:

1) можливість вгадування;

2) відносна складність створення якісного тексту;

3) помилки в розроблюваній стандартній системі оцінювання;

4) відносність тестових оцінок (вони вказують лише на місце, яке посідає досліджуваний щодо відповідної норми).

Впровадження тестової технології під час вивчення облікових дисциплін

Тестовий контроль необхідно проводити регулярно. Це дозволить студентам оцінити власні знання за об'єктивними критеріями, а викладачам - отримати інформацію про кожного студента, що дає можливість оперативно коригувати плани занять, надавати індивідуальну допомогу, виявляти талановитих та обдарованих студентів. На жаль, не вміло складений тест оцінює не рівень знань, а часто просте механічне заучування. Подача тесту у вигляді простого набору питань з варіантами