Елементи економічної структури на ринку охорони здоров'я

Розглянувши, що таке ринок охорони здоров'я, які товари функ­ціонують на ньому, які умови досягнення ефективності ринку вза­галі і фактори, що перешкоджають досягненню ефективності на цьо­му ринку, для повноцінного аналізу ринку медичних послуг потрібно також відповісти на запитання: що являє собою обмін на ринку і хто безпосередньо бере участь у ньому?

Блага та учасники економічного процесу - поняття економіч­ної теорії, або елементи, що утворюють економічну систему. Будь-який ринок включає учасників економічної структури, тобто окре­мих осіб чи груп осіб, які визначаються здатністю приймати са­мостійні рішення. Щодо благ учасник може бути: а) їх споживачем для задоволення власних потреб; б) власником факторів виробницт­ва; в) споживачем факторів виробництва; г) організатором виробницт­ва благ; д) власником вироблених благ. Учасники, які є споживачами благ та власниками факторів виробництва, називаються домогоспо-дарствсши. Учасників, які є організаторами виробництва та власни­ками вироблених благ, називають виробниками, або фірмами.

Будь-який ринок включає в себе таких економічних агентів: споживачів {покупців') і виробників. Економісти припускають, що виробники і споживачі приймають економічне рішення таким чином, щоб оптимізувати свій прибуток. У випадку виробника прибуток пе­редбачається у вигляді доходу, у випадку споживача прибуток нази-

вається вигодою. Прибуток вимірюється грошовою одиницею, виго­да - ступенем задоволення споживача

Обмін (продаж) медичних послуг на ринку має свої' особли­вості. Споживачем на ринку охорони здоров'я є пацієнт, який потре­бує відповідного споживання послуг охорони здоров'я для збереження чи відновлення здоров'я. Економісти вважають, що споживачі зна­ють свої преференції до товарів і тільки наявність вибору робить їх щасливими (максимізація корисності) Продавцями (постачальника­ми) медичних послуг виступають медичні установи, а покупцями формально є громадяни. Однак надання медичних послуг зазвичай не супроводжується обміном вартістю між цими елементами. Пов'я­зано це з тим, що в багатьох країнах надання медичної' допомоги га­рантовано державою згідно з договором страхування, який укладається між страхувальником (яким, як правило, виступає роботодавець) і стра­ховою організацією (договір на користь третьої особи). Таким чином, обмін товаром (у нашому випадку це медична послуга) здійснюється між споживачем і медичним закладом чи надавачем, а обмін вартостя­ми - між страховиками (державними, напівдержавними чи приватни­ми) і надавачами. В результаті виявляється, що на ринку медичних послуг товарні потоки відокремлені від грошових. Через ці обставини на ринку медичних послуг виникло розмежування понять " покупець медичної послуги" і "одержувач медичної послуги" Одержувач ме­дичної послуги не є для її продавця платником, не має "ринкової цінності", оскільки не оплачує послугу. Цього б не сталося, якби існу­вала конкуренція між надавачами медичних послуг. На практиці, од­нак, така конкуренція стримується безліччю факторів (рис 2 6)

Зауважимо, що цінова конкуренція між медичними закладами в наш час обмежена, визначення реальних цін (ринкові відносини функ­ціонують на основі реальних цін) в охороні здоров'я є надзвичайно високовартісною процедурою, а в деяких країнах їх взагалі немає че­рез те, що оплата медичних послуг здійснюється за твердо встановле­ними тарифами (або нормативами надушу населення). Якщо взяти до уваги, що часто тарифи на надання медичних послуг є заниженими та не покривають реальних витрат медичних закладів і кожний проліко­ваний пацієнт завдає збитків, то стає очевидним, що конкурентної бо­ротьби за пацієнта на ринку немає. Безпосередній платник внеску обо­в'язкового медичного страхування (якщо внесок платить тільки робото­давець) - страхувальник, не є учасником ринкових відносин, оскільки сам не бере участі в процесах обміну на ринку медичних послуг.