Психологічні тонкощі спілкування

Визначення спілкування

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування стає усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається комунікатором, що одержує її – реципієнтом.

У спілкуванні можна виділити ряд аспектів - зміст, мета і засоби. Розглянемо їх докладніше.

Зміст спілкування – інформація, що у між-індивідуальних контактах передається від однієї живої істоти до іншої. Це можуть бути відомості про внутрішній (емоційний і т. д.)стан суб'єкта, про обстановку в зовнішньому середовищі. Найбільш різноманітний зміст інформації в тому випадку, якщо суб'єктами спілкування виступають люди.

Ціль спілкування – відповідає на запитання "Заради чого істота вступає в акт спілкування?". Тут має місце той же принцип, що вже згадувався в пункті про зміст спілкування. У тварини мета спілкування не виходить звичайно за рамки актуальних для них біологічних потреб. У людини ж ця мета може бути дуже і дуже різноманітною, як виявляти собою засіб задоволення соціальних, культурних, творчих, пізнавальних, естетичних і багатьох інших потреб.

Засоби спілкування – способи кодування, передачі, переробки і розшифровки інформації, що передається в процесі спілкування від однієї істоти до іншого.

Кодування інформації – це спосіб її передачі. Інформація між людьми може передаватися за допомогою органів чуття, мови й інших знакових систем, писемності, технічних засобів запису і збереження інформації.

2. Рівні спілкування. Спілкування може відбуватися на різних рівнях:

Маніпулятивний рівень, полягає в тім що один зі співрозмовників через визначену соціальну роль намагається викликати співчуття, жалість партнера.

Примітивний рівень, коли один з партнерів придушує іншого (один постійний коммунікатор, а інший постійний реципієнт).

Вищий рівень – це той соціальний рівень, коли незалежно від соціальної ролі, статусу партнери відносяться друг до друга як до рівної особистості.

Види спілкування

У залежності від змісту, цілей і засобів спілкування можна поділити на кілька видів.

По змісту воно може бути:

· Матеріальне (обмін предметами і продуктами діяльності).

· Когнітивне (обмін знаннями).

· Кондиційне (обмін психічними чи фізіологічними станами).

· Мотиваційне (обмін спонуканнями, цілями, інтересами, мотивами, потребами).

· Діяльне (обмін діями, операціями, уміннями, навичками).

По цілям спілкування поділяються на:

· Біологічне (необхідне для підтримки, збереження і розвитку організму).

· Соціальне (переслідує мети розширення і зміцнення міжособистісних контактів, встановлення і розвитку інтерперсональних відносин, особистісного росту індивіда).

По засобах спілкування може бути:

· Безпосереднє (Здійснюване за допомогою природних органів, даних живій істоті – руки, голова, тулуб, голосові зв'язування і т. д.).

· Опосередковане (зв'язане з використанням спеціальних засобів і знарядь).

· Пряме (припускає особисті контакти і безпосереднє сприйняття один одним людей, що спілкуються, у самому акті спілкування).

· Непряме здійснюється через посередників, якими можуть виступати інші люди.

Спілкування як взаємодія припускає, що люди встановлюють контакт один з одним, обмінюються визначеною інформацією для того, щоб будувати спільну діяльність, співробітництво. Щоб спілкування як взаємодія відбувалася без-проблемно, воно повинно складатися з наступних етапів:

Установка контакту (знайомство). Припускає розуміння іншої людини, представлення себе іншій людині.

Орієнтування в ситуації спілкування, осмислення що відбувається, витримка паузи.

Обговорення цікавлячої проблеми.

Рішення проблеми.

Завершення контакту (вихід з нього).

Психологічні тонкощі спілкування

У наш час стиль спілкування повинний відрізнятися партнерським підходом, а не ієрархічним чи авторитарної. Він повинен бути націлений на досягнення консенсусу, повинний бути комунікативним.

Іншими словами, у ході спілкування треба уникати розпоряджень, обвинувачень, пускатися в нескінченні дебати. У ході бесіди співрозмовник повинний показати свій професіоналізм, знання справи, уміння знаходити прийнятні рішення. Вирішальне значення для співрозмовника має бесіда, його уміння вести бесіду. Отже, він повинний уміти говорити! Його спеціальними знаннями визначається, що він повинний сказати. Але вирішальне значення має те, ЯК бесіда ведеться.

При проведенні бесіди в співрозмовника повинна бути повна ясність:

· про партнерів комунікації;

· про мету бесіди;

· про зовнішні фактори, що впливають, під час бесіди (про оточення).

Для того, щоб правильно побудувати процес комунікацій, співрозмовник повинний володіти хоча б початковими знаннями в області психології особистості. Ми розглянемо три моменти, що грають у даному випадку основну роль:

Базові психологічні установки, знання яких необхідне, щоб правильно побудувати процес комунікацій у ході бесіди;

Основи теорії міжособистісних комунікацій, - ключовий момент для бесіди.

Етику проведення бесіди, тобто ті базові принципи взаємини між співрозмовником і замовником, яким повинний випливати співрозмовник у силу професійних вимог і сформованій практиці.

І в процесі роботи, і в особистому житті ми постійно спілкуємося, чи, говорячи мовою психології, вступаємо в міжособистісні комунікації.

Комунікації – це засіб обопільного впливу людей один на одного. Комунікація виникає тоді, коли одна людина впливає на поводження іншої людини. Це може відбуватися навіть тоді, коли вони взагалі не розмовляють. Але при цьому важливим моментом є існування зворотного зв'язку – тобто одержувач комунікаційного повідомлення повинний мати можливість так чи інакше відгукнутися на повідомлення відправника.

Для експерта уміння правильно побудувати процес міжособистісних комунікацій має особливе значення. Для розуміння цього процесу украй важливо знати основні закони комунікації:

1-й закон: Правда не в тім, що повідомляє відправник, а в тім, що розуміє одержувач.

Цей закон заснований на селективному сприйнятті інформації людиною. Така селекція виробляється на основі системи оцінок цієї людини. Якщо повідомлення проходить через цю систему оцінок, чи якщо воно сприяє підвищенню рівня самооцінки даної людини, то це повідомлення приймається, а його цінність перебільшується.

Якщо ж воно не проходить по системі оцінок, чи якщо воно сприяє зниженню рівня самооцінки одержувача, то воно чи цілком частково відкидається, при цьому його цінність применшується. Стало бути, у процесі комунікації існує позитивний зворотний зв'язок між відправником і одержувачем повідомлення.

2-й закон: Якщо одержувач неправильно трактує повідомлення, то провину несе відправник.

Таким чином, відповідальність за точну комунікацію завжди лежить на відправнику повідомлення. 2-й закон має ряд важливих практичних наслідків:

Фрази: "Ви, напевно, не зрозуміли", "як я уже Вам сказав", "Ви, здається, не розчули" і т. д. – заборонені фрази. Раз Вас не зрозуміли, значить – Ви не неправильно пояснили, і сердитися тут можна тільки на себе.

Етика спілкування

Пам'ятка співрозмовника

Співрозмовник повинний бути уважним слухачем, але разом з тим він повинний стежити за тим, щоб хід аудита не занадто страждав від великих заяв опитуваних осіб.

Співрозмовник повинний залишатися спокійним і діловим, навіть в екстремальних ситуаціях не піддаватися провокаціям (виявляти належну реакцію в суперечках з емоційним розжаренням).

Співрозмовник повинний виступати щиро, але дипломатично, тобто,:

· він не повинний задавати пастки чи питання інквізиторського характеру;

· він повинний підтримувати контакт очима зі співрозмовником;

· він повинний бути ввічливим і попереджувальної, але не підлещувати;

· він не повинний грати на слабких сторонах співрозмовників, а повинний надавати їм допомогу;

· він не повинний намагатися маскувати власні слабості штучним поводженням,

· він повинний уникати особистих натяків і підозр.

Співрозмовник не повинний пускатися в дискусію під час розмови, а тільки в ході заключної частини бесіди.

Співрозмовник не повинний робити передчасних висновків, а повинний з'ясовувати тільки фактичний стан.

Співрозмовник не повинний виступати "великим розумником" (критика повинна допомагати і мотивувати, а не кривдити).

Правила ведення бесіди

Потрібне уміле відкриття бесіди, з гуморам, для того, щоб зацікавити співрозмовників. Любою співрозмовник запам'ятовує початок бесіди і її закінчення.

У ході бесіди варто дивитися на співрозмовнику на чи перенісся вище, (а не тільки на свою краватку), підтримувати контакт очима.

Дотримуйте ділового характеру бесіди.

У будь-який момент варто обговорювати тільки одне питання.

Обов'язково дайте співрозмовнику виговоритися.

Витримуйте правильну "дистанцію" зі співрозмовником (без фамільярності, але і без зайвої офіційності).

При виникненні чи занепокоєння непорозуміння потрібно прибігати до іншого формулювання питання.

Постарайтеся обов'язково втягти в бесіду всіх учасників розмови.

Запам'ятаєте імена співрозмовників і в ході розмови частіше звертайтеся до них звертаючи по імені. Для кожної людини власне ім'я краща музика у світі.

Стежте за своїми жестами, не варто грати ґудзиком піджака і т д.

У висновку бесіди потрібно обов'язково призвати до чи дії підвести резюме бесіди.

Не слід задавати навідних запитань типу: "А ви вчора хіба не сказали, що... ". Співрозмовник у таких випадках вважає, по за допомогою подібних питань ви хочете нав'язати йому своя чи думка "підставити" його, і реагує відповідно.

Не слід задавати альтернативних питань типу: "Ви це чи сказали немає?".

Альтернативні питання допускають тільки відповідь: "Так" чи "Ні".

У будь-якому випадку краще задавати відкриті питання з діловою спрямованістю, наприклад:

"Як ви збираєтеся забезпечувати, щоб.... ";

"Як це регламентовано?";

"Як у вас організоване рішення того чи іншого питання?";

"У чому причина появи цього розпорядження?";

"Чому прийняте саме таке рішення?".

Питання повинні бути цілеспрямованими і мати ділову, предметну основу. Не варто під час бесіди задавати каверзні, мрячні питання. Питання повинні бути чітко сформульовані, і повторювати їхній випливає тільки з визначеною метою.

Якщо під час бесіди ви припустились помилки, то в цьому треба зізнатися, а не намагатися підсунути помилку іншому за схемою: "Але ви ж це сказали...!". За допущену помилку можна вибачитися, але при цьому не випливає відразу "уставати на коліна".

Треба уміти виявляти і гнучкість. Часто в бесідах бувають різкі повороти. Але насамперед треба йти назустріч співрозмовникам.

Висновок. Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування стає усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами.

І в процесі роботи, і в особистому житті ми постійно спілкуємося, чи, говорячи мовою психології, вступаємо в міжособистісні комунікації. Комунікації – це засіб обопільного впливу людей один на одного. Комунікація виникає тоді, коли одна людина впливає на поводження іншої людини. Це може відбуватися навіть тоді, коли вони взагалі не розмовляють. Але при цьому важливим моментом є існування зворотного зв'язку – тобто одержувач комунікаційного повідомлення повинний мати можливість так чи інакше відгукнутися на повідомлення відправника.

Уміння правильно побудувати процес міжособистісних комунікацій має особливе значення. Для розуміння цього процесу украй важливо знати основні закони комунікації, які були розглянуті вище. Тільки тоді спілкування буде допомагати знаходити спільну мову, а не штовхати до конфліктів.