Функції системи спорту для всіх в Україні

ФУНКЦІЇ І ФАКТОРИ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В СУСПІЛЬСТВІ

План вивчення теми

1. Функції системи спорту для всіх в Україні.

2. Фактори, що зумовлюють застосування засобів фізичної культури.

3. Характеристика руху «Спорт для всіх» у світі.

 

Рекомендована література:

 

1. Апанасенко Г. Л. Книга о здоровье / Г. Л. Апанасенко. – К.: Медкнига, 2007. – 132 с.

2. Бальсевич В. К. Онтокинезиология человека. – М.: Теория и практика физической культуры, 2000. – 275 с.

3. Основы валеологии. В 3-х книгах / Под общ. редакцией В. П. Петленко. – Книга вторая. – К.: Олимпийская литература, 1999. – 351 с.

4. Приступа Є. Н. Концепція вільного часу людини як важливої категорії рекреації / Є. Н. Приступа. // Спортивна наука України. 2008. – № 5(20). – С. 9–22.

5. Сущенко Л. П. Соціальні технології культивування здорового способу життя людини / Л. П. Сущенко – Запоріжжя, 1999. – 308 с.

6. Фурманов А. Г. Оздоровительная физическая культура: Учеб. для студентов вузов / А. Г.Фурманов, М. Б. Юспа. – Мн.: Тесей, 2003. – 528 с.

7. Шаги к здоровью. Основа для содействия физической активности в целях укрепления здоровья в Европейском регионе. – Копенгаген: Европейское региональное бюро ВОЗ, 2007. – 45 с.

 

Функції системи спорту для всіх в Україні

Функція (від лат. functio – виконання, звершення) – обов’язок, коло діяльності; призначення. Під функціями соціальних систем розуміють зовнішній вияв їх властивостей, роль або значення цієї системи у структурі суспільства, суспільне доручення, покладене на певного виконавця.

З позицій гуманізації процесу залучення населення до рухової активності під функціями системи спорту для всіх доцільно визнавати об’єктивно присутні можливості цієї системи стосовно впливу на людину щодо формування та задоволення її інтересу до рухової активності. Функції системи спорту для всіх реалізуються не самі по собі, а лише шляхом відповідної активної діяльності людини. Отже, ці функції є безпосереднім наслідком діяльності як конкретної людини, так і суб’єктів системи спорту для всіх.

Система спорту для всіх характеризується поліфункціональністю, що зумовлює її вплив на різні сторони життєдіяльності людини. Але неприпустимо наділяти її функціями, які мають відношення і до інших соціальних систем. В якості критеріїв виділення функцій системи спорту для всіх виправданим буде використання об’єктивності (врахування лише тих властивостей, які детерміновані змістом, формами і структурою цієї системи) та людиноцентризму (роль системи спорту для всіх у збалансуванні показників життя особистості – виробничих, соціальних, політичних, духовних, культурних, моральних). Треба враховувати, що система спорту для всіх є структурним елементом сфери фізичної культури і спорту і вона забезпечує реалізацію окремих функцій зазначеної сфери.

Важливе завдання науки в галузі фізичного виховання і спорту полягає не тільки в констатуванні наявності тих чи інших функцій системи спорту для всіх, але й у чіткому визначенні технологій їх реалізації, методів фіксації та критеріїв ефективності їх виконання. Реалізація функцій системи спорту для всіх здійснюється завдяки структурі цієї системи.

Дослідженнями науковців виявлено, що система спорту для всіх має три групи функцій: оздоровчі, соціальні, економічні (табл. 1).

Запропонована класифікація функцій носить умовний характер, спричинений необхідністю їх детального аналізу, оскільки неможливо виділити ту чи іншу функцію в абсолютно чистому вигляді. Всі функції мають взаємопроникаючий характер, доповнюють одна одну і проявляються в єдності, але разом з цим для них характерною є певна домінуюча ознака. За цією ознакою їх відносять до однієї з наведених груп функцій.

Таблиця 1

Функції системи спорту для всіх

Оздоровчі	Соціальні	Економічні
компенсаційна	гуманістична	виробнича
профілактична	активного дозвілля	розширення ринку праці
розвиваюча	соціалізації
відновлення працездатності	інформаційно-просвітницька	сприяння економічному зростанню
освітньо-виховна

 

Здійснимо аналіз оздоровчих функцій спорту для всіх. Зокрема, компенсаційна функція системи спорту для всіх полягає в недопущенні дефіциту рухової активності, що виникає в умовах сучасного життя та викликає негативні наслідки для організму людини.

Рухова активність – життєва необхідність людини, без такої активності вона не може зберегти своє здоров’я та позбавляється можливості досягати успіхів у різних видах життєдіяльності. Підтвердження цьому знаходимо ще у висловлюваннях стародавнього грецького філософа Аристотеля, який стверджував: «Ніщо так не виснажує та не руйнує людину, як тривала фізична бездіяльність».

Обмеження рухової активності суперечить біологічним законам розвитку людини. Відомо, що понад 80 % маси тіла людини становлять скелет та м’язи – її руховий апарат, а отже основною функцією тіла людини є рух. Разом із цим з середини ХІХ століття до цього часу доля м’язової діяльності в енергетичному балансі людства, тобто у всіх потоках енергії, яка використовується людьми на виробництві та в побуті, скоротилась більше ніж у 180 разів.

Негативний вплив гіпокінезії на організм людини має закономірний характер. У першу чергу, порушується енергетичний обмін речовин (призводить до ожиріння, спотворення метаболізму в тканинах), знижується стимулюючий вплив м’язової діяльності на роботу основних функціональних систем організму, передусім серцево-судинної та дихальної. Спостерігається зниження опірності організму до негативного впливу окремих чинників зовнішнього середовища.

Внаслідок гіпокінезії знижується фізична працездатність, зменшуються фізіологічні резерви систем, погіршується координація рухів, зменшується об’єм м’язової маси, знижується тонус м’язів. Недостатній рівень розвитку мускулатури призводить до порушень статури та деформацій опорно-рухового апарату. Гіпокінезія змінює і кісткову тканину. Зменшується її маса та щільність, відзначається підвищене виділення низки мінеральних речовин, передусім кальцію, спостерігається порушення процесу утворення структур з фосфором і калієм. Особливо значні зміни відбуваються в серцево-судинній системі – частішають серцеві скорочення, зменшується загальна кількість крові, скорочується ємність судинного русла, вповільнюється швидкість загального потоку крові. Систолічний тиск крові знижується, а діастолічний – підвищується. Серце людини, яка веде малорухомий спосіб життя, не витримує навіть невеликих фізичних навантажень – не маючи можливості реагувати на них за рахунок сили міокарду, тобто збільшення систолічного викиду, воно зазвичай реагує на навантаження надмірно високою частотою скорочень.

Від малорухомого способу життя страждає і система травлення: вона стає в’ялою, оскільки знижується активність секреторної та рухової функції шлунку. Такий спосіб життя підвищує схильність до розвитку виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки. Під впливом гіпокінезії у складі мікрофлори кишечнику починають переважати форми, що посилюють гнилісні процеси, а вони в свою чергу поступово призводять до самоотруєння та передчасного старіння організму. На рівні внутрішньокліткового обміну гіпокінезія викликає зниження відтворення білкових структур: порушуються процеси транскрипції і трансляції (зняття генетичної програми та її реалізації в біосинтезі). Під час гіпокінезії знижується імунологічна активність, а також стійкість організму до перегрівання, охолодження, нестачі кисню.

Отже, в організмі людини практично немає жодної системи, яка не зазнавала б негативних наслідків від дії гіпокінезії. Обмеженість рухової активності небезпечна також і тим, що спочатку людина не тільки не помічає якихось небезпек для здоров’я, але суб’єктивно навіть відчуває певний «комфорт». Проте, від гіпокінезії відразу ж з’являються незначні функціональні розлади, які відтак трансформуються у стійкі прояви захворювань. Компенсувати зазначені порушення в організмі людини можна шляхом залучення її до рухової активності. Власне в цьому і полягає функціональна роль системи спорту для всіх. Важливо забезпечити оптимальний рівень рухової активності кожної людини в залежності від її віку, статі, рівня фізичного розвитку та підготовленості. Треба враховувати, що негативний вплив на організм людини має не тільки гіпокінезія, але й гіперкінезія (значне підвищення функціональної активності м’язів людини).

У цьому зв’язку актуальним є питання обґрунтування нормативів достатньої рухової активності людей. Вирішення цього питання потребує подальших наукових досліджень, хоча уже і здійснено ряд спроб розроблення відповідних нормативів (визначено тривалість і кількість занять на день і тиждень; вказано на кількість необхідних локомоцій або кроків у день; зазначено обсяги енергії, яку необхідно витрачати на рухову активність протягом тижня). Запропоновані нормативи можуть використовуватись як орієнтовні показники. Дозування фізичних навантажень за обсягом та інтенсивністю повинно бути виключно індивідуальним.

Спеціальні дослідження показали, що перехід від малорухомого способу життя до активного у віці від 30 до 80 років призвів би до збільшення очікуваної тривалості життя на 2,8–7,8 років у чоловіків та на 4,6–7,3 років у жінок залежно від рівня росту активності. Фізично пасивні люди можуть розраховувати прожити без серйозних захворювань на 8–10 років менше, чим фізично активні люди.

Профілактична функція системи спорту для всіх визначається тим, що достатня рухова активність людини забезпечує профілактику її захворювань шляхом пониження дії чинників ризику виникнення цих захворювань та підвищення функціональних резервів органів та систем організму.

За даними багатьох досліджень, в ході яких всебічно вивчався спосіб життя і захворюваність сотень тисяч людей, продемонстрована пряма залежність ймовірності виникнення серцево-судинних захворювань, цукрового діабету, онкологічних захворювань, остеопорозу, артриту, захворювань органів дихання і травлення та ряду інших захворювань від таких основних характеристик здорового способу життя як раціональне харчування і профілактика ожиріння, відмова від куріння, стримане відношення до споживання алкогольних напоїв (щодо їх якості та кількості), обсяг і режим рухової активності, що забезпечує достатній рівень функціональних можливостей різних систем організму (кровообігу, дихання, крові), м’язової, кісткової та сполучної тканин. Було переконливо показано, що стосовно профілактики згаданих захворювань всі можливості медицини в 5–6 разів поступаються за ефективністю чинникам здорового способу життя, а сумарний негативний вплив неблагополучної спадковості та несприятливої екології – в 2 рази. Більше того, здоровий спосіб життя різко знижує ризик захворювань, що виникають внаслідок дії несприятливих спадкових та екологічних чинників. Профілактичне значення спорту для всіх полягає власне в тому, що рухова активність позитивно впливає на всі зазначені вище складові здорового способу життя та забезпечує їх синергію (поєднання зусиль задля обопільної користі).

Регулярна рухова активність дозволяє підтримувати передусім ефективне функціонування серцево-судинної системи, захворювання якої спричиняють понад 60 % смертей громадян України. Фахівці відзначають у людей, які ведуть руховий спосіб життя, зміцнення серцевого м’язу, зниження кров’яного тиску та вмісту холестерину в крові, підвищення стійкості до стресових ситуацій та виникнення депресивних станів.

Спеціальні наукові дослідження засвідчують, що найбільш значним превентивним механізмом стосовно здоров’я слід вважати вплив рухової активності на функціонування імунної системи. Регулярні фізичні навантаження середньої інтенсивності зміцнюють імунну систему, допомагаючи боротися організму з інфекційними захворюваннями та окремими раковими захворюваннями (рак товстої кишки, рак молочної залози, рак передміхурової залози, рак легенів та інші форми онкологічних захворювань). У той же час, надмірні фізичні навантаження пригнічують функцію імунної системи.

Профілактичне значення спорту для всіх тісно пов’язується з функціональними резервами організму людини, під якими розуміють здатність органу або системи та організму в цілому в багато разів підсилювати інтенсивність своєї діяльності порівняно зі станом відносного спокою. Функціональні резерви асоціюються також з так званим «принципом економізації» функцій, що проявляється як у спокої, так і на дію певних подразників. Наявність таких резервів дозволяє переносити без негативних наслідків для організму вплив екстремальних чинників зовнішнього середовища та хвороботворних агентів, токсичних речовин, які значно перевищують прийняті гранично допустимі рівні. Визначення функціональних резервів, їх розширення та використання має ввійти до арсеналу методів оцінки та зміцнення здоров’я людини.

Розвиваюча функція системи спорту для всіх передбачає забезпечення розвитку фізичних здібностей людей, належного фізичного розвитку та загалом фізичної досконалості людини, що дозволяє підвищити рівень її здоров’я, передусім фізичного. Зазначена функція найбільш характерна для такої форми реалізації спорту для всіх як фітнес-програми. Рухова активність у цьому випадку спрямована на позитивну зміну стану організму людини, його фізичних і функціональних кондицій. Такі зміни можуть бути досягнуті лише за рахунок тренування.

Основу тренувального ефекту, його механізм визначає фундаментальна властивість всього живого – здатність до адаптації, до розвитку на основі пристосування до зовнішнього впливу. Ця здатність є головною в забезпеченні життєздатності живих організмів, їх виживання та саморозвитку в умовах безперервно мінливих впливів зовнішнього середовища, а також змінного становища самого організму.

Завдячуючи реалізації в процесі тренування фізіологічного механізму адаптації, відбувається накопичення людиною все нових і нових фізичних кондицій, мобілізація та розгортання все нових і нових внутрішніх ресурсів організму. Механізм процесу адаптації, специфічні особливості його протікання обумовлюють і природні обмеження в стабільності тренувального ефекту, а також необхідність зміни змісту рухової активності в ході індивідуальної вікової еволюції людини.

В ході рухової активності спостерігаються два види пристосувальних змін: термінові і накопичувальні (кумулятивні, тривалі). Довготривала адаптація формується поступово в результаті постійної дії подразника. В контексті реалізації розвиваючої функції системи спорту для всіх основним завданням є досягнення такої стадії накопичувальної адаптації, яка характеризується завершенням формування відповідного системного структурного «сліду». Цей слід зберігається за умови продовження дії відповідного чинника. У випадку, коли така дія припиняється, то наступає реадаптація, або детренованість. Отже, в спорті для всіх з метою забезпечення розвиваючого ефекту стосовно організму людини необхідно керуватися основними положеннями теорії фізичних тренувань та теорії адаптації.

Система спорту для всіх дозволяє досягти сталих позитивних результатів щодо забезпечення належного розвитку основних фізичних якостей – витривалості, сили, гнучкості, бистроти та координації. Критерії цього розвитку визначаються з урахуванням віку, статі, характеру трудової діяльності людини, а їх основа – такий рівень показників, що дозволяє їй успішно здійснювати різні види життєдіяльності. У фізичному розвитку забезпечується досягнення оптимального стану статури та належного співвідношення ваги до росту людини. У функціональному розвитку в основному забезпечується розширення резервних можливостей опорно-рухового апарату, серцево-судинної та дихальної систем. Загалом здійснення регулярної рухової активності в різних формах реалізації спорту для всіх позитивно впливає на зростання рівня фізичної працездатності людини.

В системі спорту для всіх функція відновлення тимчасової втрати працездатності людини передбачає забезпечення відповідних позитивних змін в організмі людини для подолання втоми після трудового дня та тижня. Ця функція проявляється і в період відпочинку людини під час відпусток.

Трудова діяльність людини спричиняє виникнення втоми, яка характеризується зниженням ефективності функціонування окремих органів і систем організму, підвищеним рівнем нервово-психічної напруженості. Тривале збереження такого стану може призвести до виснаження організму та спричинити виникнення різних захворювань.

За даними наукових досліджень, близько 20 % працівників відчувають до кінця робочого дня незначну втому, більше 55 % зазнають середню ступінь втоми, тоді як приблизно 25 % дуже втомлюються. Отже, понад 80 % працівників постійно потребують відновлення витраченої енергії. Залежно від характеру втоми (фізична, нервово-психічна, змішана) та її розповсюдженості (загальна чи локальна) підбираються адекватні види рухової активності для відновлення тимчасової втрати працездатності. Найбільший ефект у цій ситуації отримують від поєднання активного відпочинку з психорегулюючими технологіями, масажем, пароповітряними та водними процедурами.

Працівники, які ведуть активний спосіб життя, краще відновлюються до наступного робочого дня чи тижня, мають високу продуктивність праці, успішніше переносять професійні навантаження, уникають несприятливого впливу окремих чинників професійної діяльності, володіють підвищеною опірністю до професійних захворювань. Отже, система спорту для всіх надає широкі можливості для задоволення об’єктивно існуючої потреби людини у відновлені тимчасово втраченої працездатності після трудової діяльності, а також для забезпечення оздоровлення працівників і профілактики їх захворювань, спричинених характером професійної діяльності та накопиченої втоми від праці.