Патент і порядок його одержання

Поняття патентного права.

 

Умови надання правової охорони і критерії патентоздатності винаходу, корисної моделі та промислового зразка

 

Патентне право - це сукупність норм, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які виникають у зв'язку зі створенням, оформленням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

 

Зазначена назва цієї групи об'єктів інтелектуальної власності обумовлена назвою охоронного документа, який видається на підтвердження визнання результату творчої діяльності об'єктом інтелектуальної власності і засвідчує права на нього. На відміну від авторського права, де права на твори науки, літератури та мистецтва виникають без виконання будь-яких формальних дій, про об'єкти патентного права - винаходи, корисні моделі та промислові зразки - можна говорити лише з моменту одержання патенту. Такий підхід законодавця пояснюється, зокрема, можливістю паралельного винахідництва, атому існує потреба кваліфікації творчого досягнення і закріплення права на нього за конкретною особою, яка перша розкрила ці знання суспільству.

 

Наявність схожих рис винаходів, корисних моделей та промислових зразків послужила підставою їх спільного правового регулювання. Об'єкти патентного права регламентуються главою 39 ЦК України, законами України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15.12.1993 р. (у редакції від 01.06.2000 р.)' та "Про охорону прав на промислові зразки" від 15.12.1993 р.2

 

Винахід та корисна модель - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, а промисловий зразок - у галузі художнього конструювання.

 

Кожна держава встановлює критерії для визнання результату творчої діяльності саме об'єктом патентного права. Так, в Україні правова охорона надається винаходу, корисній моделі та промисловому зразку, які не суперечать публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідають умовам патентоздатності.

 

Умови патентоздатності - це ті вимоги, що висуваються законодавством до результатів творчої діяльності для кваліфікації їх як об'єктів патентного права: новизна, винахідницький рівень і промислова придатність - у тому чи іншому їх поєднанні. Саме через їх перелік у більшості країн світу дається поняття винаходу, корисної моделі та промислового зразка.

 

Винахід - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, що є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

 

Корисна модель - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, що є новим і промислово придатним. Таким чином, законодавство України висуває менше вимог до корисної моделі у порівнянні з винаходом. Що стосується світової практики, то існує різний підхід до правової охорони корисних моделей: у одних країнах вони взагалі не підлягають правовій охороні, в інших - належать до винаходів чи розглядаються як малі винаходи.

 

Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, якщо він є новим. Закріплення лише одного критерію на відміну від вищезазначених об'єктів можна пояснити особливістю самого об'єкта - правовій охороні підлягає зовнішній вигляд промислового виробу.

 

 

Новизна об'єкта встановлюється на певний момент - на дату подачі заявки або, якщо заявлено пріоритет, дату пріоритету. Таким чином, відомості, що стали загальнодоступними після цієї дати, не можуть враховуватися при оцінці новизни.

 

Заявник може скористатися пріоритетом, тобто першістю у поданні заявки. Пріоритет об'єкта може бути встановлений: за датою надходження до Державного департаменту інтелектуальної власності (далі -Держдепартамент, Установа) заявки, що містить заяву про видачу патенту, опис, формулу винаходу і креслення, якщо в описі маються посилання на них; за більш ранньою датою - протягом 12 місяців від дати подачі попередньої заявки до Держдепартаменту чи відповідного органу держави - учасника Паризької конвенції по охороні промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлений пріоритет. Якщо деякі ознаки винаходу (корисної моделі) відсутні у формулі винаходу (корисної моделі), що викладена у попередній заявці, то для надання права пріоритету достатньо, щоб в описі попередньої заявки були точно вказані ці ознаки.

 

Винахід і корисна модель визнаються новими, якщо вони не є частиною рівня техніки, який включає: всі відомості, що стали загальнодоступними у світі, а також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку.

 

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі і не зазначена у раніше одержаних Держдепартаментом заявках, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.

 

Загальнодоступними є відомості, які містяться в джерелах інформації, з якими може ознайомитися невизначене коло осіб. При цьому не має значення, чи знайомився хтось фактично зі змістом цих відомостей, достатньо лише потенційної можливості для цього.

 

Слід мати на увазі, що об'єкти, які є частиною рівня техніки, для визначення новизни результату творчої діяльності повинні враховуватися лише окремо. Відповідно перешкоджають визнанню об'єкта винаходом чи корисною моделлю лише ті відомості, які знаходяться в одному джерелі інформації про рівень техніки і в яких повністю розкривається його зміст. Тобто не можна збирати об'єкт по елементах із різних джерел інформації. Повним є таке розкриття, на базі якого спеціаліст у цій галузі зможе його практично реалізувати.

 

За загальним правилом розголошення суті об'єкта до моменту подання заявки на видачу патенту є підставою для відмови у правовій охороні і його вільного використання будь-якою особою. Ураховуючи такі наслідки, законодавець надає пільгу по новизні. Суть її полягає у тому, що на визнання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка патентоздатними не впливає розкриття інформації про них винахідником (автором) або особою, яка одержала від винахідника (автора) прямо чи опосередковано таку інформацію, стосовно винаходу чи корисної моделі - протягом 12 місяців, а стосовно промислового зразка - 6 місяців до дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, зацікавлену у застосуванні цієї пільги.

 

Усі країни, залежно від того, в яких межах наявні відомості порочать новизну, поділяються на:

 

1) країни зі світовою (абсолютною світовою) новизною - на визнання об'єкта новим впливає розкриття його суті будь-яким способом на території цієї країни або за її межами;

 

2) країни з обмеженою світовою новизною - встановлюють вимоги як і при абсолютній світовій новизні за винятком того, що відкрите застосування враховується при визнанні новизни лише тоді, коли воно мало місце на території країни патентування;

 

3) країни з місцевою (локальною, національною) новизною - враховують лише ті факти розкриття інформації, які мали місце на території їх країни.

 

Вимогу абсолютної світової новизни закріплює більшість країн світу, в тому числі як загальне правило і Україна.

 

Винахідницький рівень свідчить про творчий характер і є якісною оцінкою винаходу. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. На відміну від визначення рівня техніки, для з'ясування критерію наявності новизни, при оцінці винахідницького рівня зміст заявок до уваги не береться. Неочевидним вважається винахід, який вирішує завдання, яке не могли вирішити спеціалісти відомими шляхами.

 

Промислова придатність. Винахід чи корисна модель визнаються промислово придатними, якщо вони можуть бути використані в будь-якій сфері діяльності - промисловості, торгівлі, сільському господарстві тощо.

 

Об'єктом винаходу чи корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", конкретизуючи поняття продукту як об'єкта винаходу, називає штам мікроорганізму та культуру клітин рослини і тварини, а також передбачає як об'єкт винаходу нове застосування відомого продукту чи процесу.

 

При визначенні об'єкта слід мати на увазі такі визначення. Продукт - це будь-який штучно створений предмет. Пристрій - це система розташованих у просторі елементів, що певним чином взаємодіють один з одним. Речовина - штучно створене матеріальне утворення, що є сукупністю взаємозалежних елементів. Штам мікроорганізмів- це чиста культура мікроорганізмів, виділена з природних місць мешкання, якими може бути навколишнє середовище (ґрунт, вода і т. ін.), а також з організму тварини чи людини. Процес (спосіб) - сукупність прийомів, виконаних у визначеній послідовності чи з дотриманням визначених правил.

 

Законодавець прирівняв коло об'єктів винаходу і корисної моделі.

 

Не можуть бути визнані винаходом чи корисною моделлю, оскільки вони охороняються іншими нормами права інтелектуальної власності, такі об'єкти технології: сорти рослин і породи тварин, біологічні в своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не належать до небіологічних та мікробіологічних процесів, топографії інтегральних мікросхем, результати художнього конструювання.

 

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Не можуть отримати правову охорону як промислові зразки об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, друкована продукція як така, об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо.

 

Отже, наприклад, в автомобілі застосовується велика кількість винаходів і корисних моделей, а зовнішній вигляд автомобіля і окремих його складових - це промислові зразки.

 

Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі та сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні виробу.

 

Патентна формула є коротким викладом технічної сутності винаходу чи корисної моделі і встановлює межі патентної монополії. У світі залежно від системи викладу змісту розрізняють німецьку, американську та англійську патентні формули. Як правило, висувається вимога дотримання чітко визначеної формули при подачі заявки, однак деякі країни дозволяють заявнику самостійно вибирати один із зазначених видів формули.

 

Німецьку патентну формулу вважають логічною, оскільки її особливість полягає в тому, що відомі ознаки, які описують найближчий прототип винаходу, розташовані в обмежувальній частині, а нові - в розрізняльній.

 

Американська патентна формула будується без виділення нових ознак в окрему частину. Вона складається з великої кількості пунктів, які є незалежними. Пояснюється це тим, що кожен пункт такої формули починається з повтору тих ознак, які уже були викладені в попередніх пунктах, до яких додається один або кілька нових елементів. При такій побудові визнання недійсним будь-якого пункту не тягне недійсності інших пунктів, а використання ознак, викладених у будь-якому пункті формули, є порушенням прав патентовласника.

 

Англійська патентна формула є симбіозом попередніх двох. Як і в німецькій, перший пункт є основним і найбільш широким за змістом. За ним установлюється обсяг правової охорони, а інші пункти - залежними. Однак, як і в американській формулі, нові ознаки не виділяються в розрізняльну частину, а перераховуються поряд із відомими у зручній послідовності.

 

Законодавець України як загальне правило передбачає німецьку патентну формулу. Відповідно до п. 7.3.1 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 22.01.2001 р. № 22', пункт формули винаходу (корисної моделі) складається, як правило, з обмежувальної частини, яка включає ознаки винаходу, які збігаються з ознаками найближчого аналога, у тому числі родове поняття, що характеризує призначення об'єкта, та відмітної частини, яка включає ознаки, що відрізняють винахід від найближчого аналога. Обмежувальна й відмітна частини пункту формули відокремлюються одна від одної виразом "який (яка, яке) відрізняється тим, що...". Однак без поділу на обмежувальну й відмітну частини, зокрема, складають формулу винаходу, яка характеризує: індивідуальну сполуку; штам мікроорганізму, культуру клітин рослин і тварин; застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням; винахід, що не має аналогів. До того ж нормативно-правові акти України передбачають, що тлумачення формули повинне здійснюватися в межах опису винаходу чи корисної моделі та відповідних креслень, а ознак промислового зразка - у межах його опису. Слід враховувати, що дія охоронного документа, виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо отриманий цим способом.

 

Об'єкти патентного права

 

Об'єктами патентного права є винаходи, корисні моделі і промислові зразки, яким надається правова охорона, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

 

Патентездатність — це властивість нововведення бути визнаним винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком у правовому відношенні і, відповідно, одержати правову охорону. Не можуть одержати правову охорону в рамках патентного права: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; плани, умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; комп'ютерні програми; результати художнього конструювання; топографії інтегральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин тощо.

 

Винахід. Винахід — це технічне (технологічне) рішення, що отримує правову охорону лише у тому разі, якщо воно є новим, має винахідницький рівень і є промислове придатним для використання.

 

Найважливішою умовою патентоздатності винаходу є новизна. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки містить усі відомості, що були загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Держдепартаменту з питань інтелектуальної власності (далі — Установи). За загальним правилом пріоритет винаходу встановлюється за датою надходження до Установи заявки на винахід. Водночас пріоритет може встановлюватися за датою подачі першої заявки в державі, що є учасником Паризької конвенції з охорони промислової власності (конвенційний пріоритет), якщо заявка на винахід надійшла до установи протягом дванадцяти місяців із зазначеної дати.

 

Крім новизни, винахід повинен мати винахідницький рівень. Це означає, що для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

 

Промислова придатність означає, що винахід може бути використано у промисловості, сільському господарстві, сфері охорони здоров'я та інших сферах діяльності.

 

Винахід — це об'єкт патентного права, але, у свою чергу, теж має власні об'єкти, якими можуть бути: продукт, спосіб, спосіб застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням. Об'єктом винаходу може бути пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо.

 

Корисна модель. Корисна модель — це конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складових частин. Правова охорона надається корисній моделі у разі, якщо вона є патентоздатною, тобто новою і промислова придатною. Корисна модель, як правило, стосується тих технічних нововведень, які за своїми ознаками дуже схожі на винаходи. Однак вони є менш значущими з точки зору внеску до рівня техніки, тому їх нерідко називають малими винаходами25.

 

У законодавстві багатьох країн, де передбачається правова охорона подібних об'єктів, закріплені спрощені процедури видачі на них охоронних документів, які також нерідко називають малими патентами. Вони мають менший строк дії, за них сплачується менше мито тощо.

 

У світовій практиці визначилася чітка тенденція щодо визнання за корисними моделями лише рішень щодо пристроїв, які належать суто до форми або конструкцій виробу. Тому, на відміну від винаходу, корисна модель не повинна мати винахідницького рівня. Коло об'єктів корисної моделі більш вузьке. Зокрема, об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

 

Промисловий зразок. Промисловим зразком є художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Значення промислових зразків полягає у підвищенні споживчих якостей виробів їх конкурентоздатності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Виріб має задовольняти потреби споживачів з естетичної точки зору, бути красивим, мати виразну форму, колір, відповідати моді тощо. Також він повинен мати певні ергономічні властивості — простоту і зручність у користуванні. Дані умови реалізуються за допомогою художнього конструювання (дизайну). Зміст промислового зразка складає не технічне рішення, як у винаходу або корисної моделі, а художньо-конструкторське рішення виробу, що формує його зовнішній вигляд: автомобіля, літака, телевізора, іграшки тощо.

 

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

 

Правова охорона надається промисловому зразку, що є новим і промислова придатним.

 

Новизна визнається у разі, якщо сукупність суттєвих ознак промислового зразка не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи, тобто промисловий зразок повинен мати світову новизну, обумовлену датою пріоритету промислового зразка за датою надходження заявки на нього до Установи.

 

^ Промислова придатність — це можливість багаторазового відтворення промислового зразка виготовленням відповідного виробу. Не визнається промисловим зразком виріб, який може бути здійснений лише в індивідуальному виробництві.

 

Не можуть одержати правову охорону як промислові зразки: об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних їм речовин тощо. Особливості охорони прав на віднесені до державної таємниці промислові зразки визначаються спеціальним законодавством України.

 

Суб'єкти патентного права

Суб'єктами патентного права є автори винаходів та корисних моделей (винахідники), а також автори промислових зразків, які є фізичними особами. Суб'єктами можуть бути патентовласники — фізичні та юридичні особи, які не є авторами, однак одержали окремі патентні права за законом або договором.

 

Закон не обмежує виникнення права авторства й інших патентних прав досягненням фізичними особами визначеного віку. Від віку залежить лише можливість самостійного здійснення патентних прав. Неповнолітні особи вправі самостійно, без згоди своїх законних представників, здійснювати свої патентні права лише після досягнення 14 років (п. 2 ст. 32 ЦК України). Іноземні фізичні та юридичні особи користуються правами нарівні з фізичними і юридичними особами України відповідно до міжнародних договорів України.

 

До кола патентовласників, які не є авторами об'єктів промислової власності, належать фізичні і юридичні особи, які одержують патентні права на основі закону чи договору, в тому числі правонаступники авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків. До даної групи належить і держава.

 

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та ст. 8 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) чи, відповідно, промисловий зразок має роботодавець винахідника.

 

Однак згідно зі ст. 429 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

 

Становлення правового регулювання відносин, пов'язаних із службовим винахідництвом, — одна з найбільш, важливих тенденцій у розвитку сучасного патентного права. Проблема службових винаходів має розглядатися як пошук справедливого поєднання інтересів автора, творчість якого призвела до створення винаходу, та роботодавця, матеріальний внесок якого забезпечив його створення. Так, з одного боку, підприємцям, які мають можливості викорис­тання винаходу в різноманітних формах, забезпечуються сприятливі умови для привласнення винаходів, створених службовцями. З іншого боку, службовці — автори винаходів мають право на винагороду за використання їхніх винаходів26.

 

Патент і порядок його одержання

 

Система правової охорони винаходів, корисних моделей і промислових зразків формувалася протягом двохсот років. У процесі її становлення виділяють три етапи:

 

привілеї;

 

національні патенти;

 

інтернаціоналізація.

 

Історично першою формою охорони прав на винаходи були привілеї. Дана система передбачала право монарха (короля, імператора тощо) видавати окремим особам привілеї, якими закріплювалось монопольне право на використання певної технічної розробки. Тобто діяв факультативний принцип — видавати чи не видавати привілей вирішував монарх на власний розсуд, керуючись, як правило, суб'єктивними міркуваннями.

 

Згодом привілеї були замінені патентами. Основна відмінність тут полягає в тому, що при патентній системі діє облігаторний принцип — винахідник має право звернутися до компетентного державного органу із заявкою на видачу патенту, а цей орган зобов'язаний розглянути заявку і в разі відповідності заявленого винаходу встановленим у законі вимогам — видати патент. Тобто з'являється таке поняття як «право на патент». При цьому видача патенту залежить не від суб'єктивних чинників, а від того, чи відповідає винахід встановленим у законі вимогам.

 

Сучасний етап називають етапом інтернаціоналізації. Відбувається уніфікація патентних систем різних країн. Важливу роль починають відігравати регіональні патенти, які, на відміну від національних патентів, забезпечують охорону винаходу на території кількох держав. До таких належать патенти, що видаються в рамках Європейської конвенції про міжнародну патентну класифікацію від 1954 p., Євразійської патентної конвенції від 1994 p. Системи, яка передбачала б видачу «загальносвітових» патентів, на сьогодні не існує.

 

Нині в Україні діє пат

 

ентна система охорони прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Право інтелектуальної власності на вказані об'єкти засвідчується виданим компетентним державним органом охоронним документом — патентом. За законодавством України, як і в більшості розвинутих країн, патент є єдиною формою охорони прав на винаходи, корисні моделі й промислові зразки. Патент забезпечує його володільцю юридичну монополію на використання об'єкта — йому належить виключне право використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, а також дозволяти та забороняти таке використання іншими особами.

 

 

Патентом є виданий компетентним державним органом охоронний документ, що засвідчує авторство, пріоритет і виключне право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

 

Сам патент не є об'єктом права інтелектуальної власності — таким об'єктом є винахід (корисна модель, промисловий зразок). Патент — це тільки документ, що засвідчує право інтелектуальної власності на відповідний об'єкт.

 

Патенти можна класифікувати за різними критеріями. За об'єктом правової охорони можна виділити патент на винахід, патент на корисну модель, патент на промисловий зразок. За територіальною ознакою патенти можуть бути національними (видаються відповідно до законодавства певної держави її патентним відомством і надають правову охорону об'єкта в межах території цієї держави) й регіональними (видаються відповідно до положень відповідного міжнародного договору і надають правову охорону на території держав, що є учасниками цього міжнародного договору).

 

Патентна система охорони прав на винаходи, корисні моделі й промислові зразки ґрунтується на тому, що саме по собі створення об'єкта ще не тягне за собою виникнення прав інтелектуальної власності на нього. На цій стадії виникає лише право на патент. Зміст цього права полягає в тому, що особа (за загальним правилом — творець) має право звернутися до компетентного державного органу, який видає патенти, з відповідною заявкою вимагати розгляду цієї заявки на предмет відповідності заявленого об'єкта встановленим у законі вимогам і в разі встановлення такої відповідності — видачі патенту на цей об'єкт.

 

Щодо визначення суб'єкта права на патент ще в XIX ст. сформувалися три системи:

 

американська, що передбачала видачу патенту першому дійсному винахіднику;

 

французька, за якою патент видається першому заявнику (тобто з двох винахідників патент одержить не той, хто першим зробив винахід, а той, хто першим подав заявку);

 

англо-німецька, в якій поєднані елементи перших двох. Право на одержання патенту має той, хто першим подав заявку, але якщо сутність заявки самовільно запозичена з описів, креслень, моделей чи пристосувань третьої особи і якщо ця третя особа протестує проти видачі привілею, то перший не одержить такого.

 

Роботодавець має право на одержання патенту на службовий винахід, корисну модель чи промисловий зразок, якщо інше не передбачено договором (ст. 9 Закону України «Про охорону прав иа винаходи і корисні моделі», ст. 8 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). Слід звернути увагу на те, що в Цивільному кодексі України (ст. 429) закріплене інше правило — майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків, належать працівникові і роботодавцеві спільно, якщо інше не обумовлено договором. Проте відповідні положення Законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» й «Про охорону прав на промислові зразки» є спеціальними щодо норми, закріпленої у ст. 429 ЦК України.

 

Патентне законодавство передбачає, що право на одержання патенту має правонаступник винахідника (автора промислового зразка) чи правонаступник роботодавця. Отже право на одержання патенту може переходити до іншої особи в порядку правонаступництва.

 

Для реалізації права на патент особа повинна подати заявку до компетентного державного органу, який здійснює видачу патентів, заявку. В Україні видачу патентів проводить Державний департамент інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки України. Проте заявка безпосередньо подається чи надсилається на адресу Державного підприємства «Український інститут промислової власності» («Укрпатент»), яке здійснює експертизу заявки. Заявка може бути подана особисто заявником або через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) чи іншу довірену особу.

 

Заявка на винахід чи заявка на корисну модель складається з таких документів:

 

заяви про видачу патенту на винахід чи патенту на корисну модель;

 

опису винаходу (корисної моделі);

 

формули винаходу (корисної моделі);

 

креслень (якщо на них є посилання в описі);

 

реферату.

 

Детальні вимоги до документів, що входять до складу заявки, закріплені у Правилах складання і подання заявки на винахід і заявки на корисну модель.

 

Важливе правове значення у патентному праві має дата подачі заявки. Так, на дату подання заявки визначається новизна винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, від дати подання заявки починає спливати строк чинності патенту, дата подання заявки береться до уваги при застосуванні правил про право першого заявника, право попереднього користувача тощо.

 

Датою подання заявки на винахід чи заявки на корисну модель є дата одержання Установою матеріалів, що містять принаймні:

 

заяву в довільній формі про видачу патенту, викладену українською мовою;

 

відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою;

 

матеріал, що справляє враження опису винаходу (корисної моделі), викладений українською або іншою мовою. В останньому випадку для збереження дати подання заявки переклад цього матеріалу українською мовою повинен надійти до Установи протягом 2 місяців від дати подання заявки.

 

Для промислових зразків датою подання заявки є дата одержання Установою матеріалів, що містять принаймні:

 

клопотання у довільній формі про видачу патенту, викладене українською мовою;

 

відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою;

 

зображення виробу, що дає уявлення про його зовнішній вигляд;

 

частину, яка зовнішньо нагадує опис промислового зразка, викладену українською чи іншою мовою. В останньому випадку для збереження дати подання заявки переклад цієї частини українською мовою повинен надійти до Установи протягом 2 місяців від дати подання заявки.

 

З датою подання заявки пов'язана категорія патентного права — пріоритет. У патентному законодавстві України пріоритет заявки (пріоритет) визначається як першість у поданні заявки. За загальним правилом пріоритет визначається за датою подання заявки до Установи.

 

Експертизу заявок проводить заклад експертизи — державне підприємство «Український інститут промислової власності» («Укрпатент»). Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи. Основні положення щодо експертизи заявки визначено у ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст. 14 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки». Більш детально це врегульовано у Правилах розгляду заявки на винахід і заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 15.03.2002 року № 197, та Правилах розгляду заявки на промисловий зразок, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 18.03.2002 року № 198.

 

Експертиза заявок на об'єкти промислової власності — це науково-технічне дослідження спеціально уповноваженим органом відповідності або невідповідності заявленої пропозиції умовам патентоздатності заявлених об'єктів, результат якого є підставою надання правової охорони або відмови в наданні такої.

 

Більшість правових систем закріплює два види експертизи:

 

формальна;

 

кваліфікаційна.

 

Формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) — експертиза, в ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моделями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

 

Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) — експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності — ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

 

Одержання патенту на корисну модель здійснюється за простішою процедурою, ніж одержання патенту на винахід. Законодавство України закріплює явочну систему експертизи заявки на корисну модель. Тобто видача патенту на корисну модель проводить без проведення кваліфікаційної експертизи. Загалом експертиза заявки на корисну модель передбачає такі етапи:

 

попередня експертиза;

 

формальна експертиза.

 

У разі належності заявленого об'єкта до об'єктів корисної моделі, відповідності поданої заявки і документа про сплату збору встановленим законодавством вимогам заявнику і надсилається рішення про видачу патенту на корисну модель.

 

Для промислових зразків теж передбачено явочну систему експертизи. Відповідно до ч. 8 ст. 14 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» під час проведення експертизи:

 

встановлюється дата подачі заявки;

 

визначається, чи належить об'єкт, що заявляється, до об'єктів промислового зразка;

 

заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам, що передбачені ст. 11 вказаного Закону й Правилами складання і подання заявки на промисловий зразок;

 

документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.

 

Видача патенту на промисловий зразок не передбачає перевірки відповідності заявленого промислового зразка умові патентоздатності.

 

На підставі рішення про видачу патенту здійснюється державна реєстрація патенту. Для цього вносяться відповідні відомості до відповідного Реєстру. В Україні діють відповідні підзаконні нормативно-правові акти з питань державної реєстрації патентів - Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 р. № 291, Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 20.06.2001 р. № 469, Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 р. № 290.

 

Державна реєстрація патенту здійснюється за наявності документів про сплату державного мита за видачу патенту і збору за публікації про видачу патенту. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 р. № 7-93 ставка державного мита за видачу патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок становить: для фізичних (юридичних) осіб, які постійно проживають (знаходяться) в Україні, — 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян, для фізичних (іноземних юридичних) осіб, які відповідно постійно проживають (знаходяться) за межами України, — 100 доларів США. Розміри і порядок внесення збору за публікації про видачу патенту регулюються Положенням про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2004 року № 1716.

 

Якщо протягом 3 місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу патенту документи про сплату державного мита та збору не надійшли до закладу експертизи, реєстрація патенту не проводиться, а заявка вважається відкликаною.

 

Одночасно з реєстрацією патенту Установа публікує в офіційному бюлетені «Промислова власність» відомості про видачу патенту. Саме після такої публікації починають діяти майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, що засвідчуються патентом.