Специфіка соціальної ситуації розвитку дитини

 

Спілкування з дорослим є необхідною умовою забезпечення її життєдіяльності.

1. Це ситуація спільної діяльності з дорослою людиною. Орієнтовно-пробувальна маніпулятивна діяльність переростає у власне предметну. Дорослий допомагає дитині дізнатися призначення предметів.

2. „Дитина – ПРЕДМЕТ – дорослий ”. У цьому віці дитина повністю захоплена предметом, спостерігається явище фетишизації предмета – особливе, пристрасне ставлення до предметів (Курт Левін). Різні предмети неначе манять дитину до себе: відчинені двері «говорять» зайди сюди, м’ячик – «прокоти мене»; малюк, не відриваючи погляду, неначе заворожений, дивиться на машинку, яку везе за мотузку, тощо.

3. Спілкування з дорослим. Емоційне спілкування відходить на задній план, перестає бути провідною діяльністю, на перший виходить ділове, практичне співробітництво. Дорослий виступає в очах дитини як людина, що все може, вміє і здатна допомогти. Дитина ніби говорить: «Ми злиті, я без тебе нічого не можу зробити, але я прошу тебе: покажи, вчи». Закони ділового спілкування: слухати, враховувати, йти на поступки, давати можливість зробити помилку. Змінюються функції дорослого: спільні дії з дитиною з приводу функцій предмета (співробітництво); дорослий – наставник: показує, пояснює, вчить, допомагає, виправляє помилки; дорослий – контролює, оцінює, стимулює, дорослий – зразок для наслідування.

4. Зростає рівень самостійності дитини. Цьому значною мірою сприяє оволодіння ходою, з’являються перші слова, розвиваються дії з предметами. Дитина починає робити те, що привертає її інтерес і до чого в неї є інтерес і бажання (сама знаходить собі іграшки, предмети, діє ними).

5. Лінія „дитина” – „дитина”. У 24 місяці майже всі діти стають здатними встановлювати контакти один з одним на рівних

6. Лінія "Дитина – предмет – ДОРОСЛИЙ”. На кінець раннього віку увага дитини з предмета поступово переміщується на дорослого, але вже не як на носія інформації про предмети, а як носія різноманітних соціальних функцій.

Характеристика розвитку предметно-маніпуляційної діяльності як провідної в ранньому віці

Маніпуляційна діяльність у ранньому віці починає змінюватися предметною діяльністю. Це стає можливим завдяки тому, що предмети починають виступати не лише як об’єкти, зручні для маніпулювання, але і як речі, що мають певне призначення і певний спосіб використання.

Ознакою функціонування предметної діяльності є здатність дитини використовувати предмети відповідно до їхнього призначення. Предметна діяльність одностайно визначається як провідна в ранньому віці.

Предметні дії є: співвідносні (скласти піраміду, вкласти геометричні фігури в різні отвори); знарядійні (користування ложкою, совком тощо)

У формуванні самостійної предметної діяльності можна виділити

три етапи:

1. Предметні маніпулювання дітей (5-6 місяців) – схоплювання, утримання, стискання, гризіння, до 7-8 місяців перетворюються в орієнтовні дії (ритмічне стискування, кругове облизування, надавлювання пальцями, повторне кидання).

2. Предметно-специфічні (з 1 року) – дії, що спрямовані на одержання результату (кидання м’яча, щоб він підскочив; удари молоточком, щоб було чути звук). Поступово дитина засвоює правильні дії з предметами: м’яч кидає, автомобіль штовхає, ляльку кладе на ліжко, піраміду збирає.

3. Предметно-опосередковані дії – це дії, що здійснюються орудійними операціми (їжа ложкою, коляска для катання ляльки).

Діяльності та їх розвиток (гра, ліплення, малювання, конструювання)

Гра

Ранній вік – період зародження сюжетно-рольової гри. Гра виникає в предметно-практичній діяльності, коли окремі дії починають виконуватися з предметами, які для цього не призначені.Це етап зображувальної гри. Перехід до сюжетно-рольової гри включає ряд етапів:

ü Дитина повторює ігрові дії, які їй показав дорослий, не вкладаючи в них ігрового смислу (колихає ляльку);

ü Дитина починає переносити показані їй ігрові дії на інші іграшки чи предмети (колихає ведмедика).

ü Дитина починає використовувати предмети-замінники, але на перших порах називає їх справжньою назвою.

ü Поступово в процесі гри починає брати на себе роль, хоча при цьому називає себе справжнім, не ігровим іменем.

ü Справжня сюжетно-рольова гра починається тоді, коли дитина починає називати себе ігровим іменем і роль береться раніше, аніж починає гра. Це, як правило, відбувається в дошкільному віці.

ü Важливе значення має іграшка. Найважливіша іграшка – лялька, яка замінює людину.

Малювання

1. Дозображувальний етап (стадія каракулів). Починається у віці 2 років (з того часу, коли дитині дають до рук олівець). Дитина не розуміє, що плями, лінії можуть щось зображувати. Приваблює той факт, що олівець може залишати на папері сліди (це починається ще в період немовляти). У цей період дитина, як правило, не спроможна намалювати щось реальне. Як відзначають американські дослідники, спроби навчити дитину цього віку намалювати яблуко рівноцінні навчанню немовляти на стадії гуління правильно промовляти слова чи складати з них речення. Приблизно через 6 місяців (після перших маніпулювань із олівцем) у дитини виникає здатність зорового контролю за малюванням. Це велике досягнення дитини (ми часто бачимо, як дитина сидить над аркушем, уткнувшись у нього носом).

 

2. Упізнавання предмета (стадія наступної інтепретації). Дитина раптово помічає „схожість” малюнка з якимось предметом. Починає давати назви малюнкам: „Це тато”, „Я біжу”, хоча ні тата, ні саму дитину там побачити важко. На етапі впізнавання каракулів деякі діти затримуються досить довго. Вони вже можуть добре тримати олівець, але так і не приходять до розуміння, що можна заздалегідь намітити тему малювання. Якщо дитина раніше одержувала задоволення від рухів як таких, то поступово починає пов’язувати свої рухи з оточуючим зовнішнім світом. Починається перехід від „мислення в рухах” до „образного мислення”. У міру того, як дитина малює, помітки на папері починають набувати зорового значення, а це в свою чергу впливає на подальший розвиток малювання.

 

3. Перехід до навмисного малювання. Поява графічних образів. Цей етап знаменується тим, що дитина попередньо заявляє, що вона буде малювати. Спочатку наміри дуже мінливі. Поступово дитина засвоює способи зображення окремих предметів і малює їх достатньо добре. Це і є графічні образи. Вони досить мало схожі на реальні предмети, але дитина задовольняється такою незначною схожістю Проте це, як правило, відбувається за межами раннього віку.

Конструювання

Дітибудують меблі (стілець, стіл, диван), доріжки, парканчики, гірки, драбинки, місточки з різних будівельних матеріалів: дерев’яних, пластикових, картонних. На відміну від малювання, діти оволодівають конструюванням лише за умови прямого навчання з боку дорослих. Якщо дітям дати у вільне користування матеріали з конструктора, вони їх будуть використовувати для гри, як предмети-замінники, але ніколи не почнуть будувати. Технікою конструювання діти оволодівають значно легше, аніж малюванням. Розуміти значення побудованого допомагає його обґрунтування та включення в зображувальну, потім сюжетну гру: На побудовані стільчики діти саджають ляльок, у побудований гараж поміщають машини.