Система екологічного права.

Екологічне право як предмет екологічного інспектування

Екологічне право – це система правових норм,які специфічним способом регулюють економічні, суспільні відносини з метою досягнення гармонійних відношень між суспільством та природою.

Місце екологічного права в системі екологічних та правових наук.

 

Правова екологія формується у складі соціальної екології як сукупність норм різних галузей права, які регулюють суспільні відносини у сфері взаємодії суспільства і природи.

 

У структурі права виділяється декілька еколого-правових галузей:

 

Основні:

- природо-ресурсне право – система правових норм, які регулюють природо-ресурсні відносини на основі державної власності на ресурси природи з метою їх ретельного використання, охорони, відновлення земельних, лісових, ресурсів, охорони прав природокористувачів і держави, зміцнення законності;

- природо-охоронне право - система правових норм, які регулюють природоохоронні відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів.

 

Предметом екологічного права є суспільні відносини навколишньої природи, які стосуються не стільки самих природних процесів, скільки внутрішніх та зовнішніх зв’язків цих об’єктів, їх властивостей, стану, процесів, які в них відбуваються.

 

 

Предметом екологічного права виступають екологічні правовідносини, що виникають у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки існування людей, які базуються на формах різноманітного права власності, права природокористування і права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

 

Ці відносини складаються:

- між громадянами;

- громадянами та організаціями з використання та відтворення об’єктів навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічних та інших потреб.

У процесі забезпечення користування, вилучення, перерозподілу різноманітних природних об’єктів, здійснення інших дій, виникають земельні, водні, лісові, фауністичні та інші екологічні відносини, які є єдиними, ускладненими за своїм змістом.

 

Природо-ресурсні відносини: земельні,водні,лісові,гірничі, флори і фауни, атмосферне повітря.

Природо-охоронні відносини: земельні,водні,лісові,гірничі, флори і фауни, атмосферне повітря.

 

 

Об’єкти екологічного права:

 

Виділяють:

 

- інференційні: земля, надра, поверхневі та підземні води, ліси, тваринний та рослинний світ, атмосферне повітря.

- інтеграційні: навколишнє природне середовище, життя і здоров’я громадян від негативного впливу НПС.

- комплексні: природні комплекси: об’єкти й території природно-заповідного фонду, природно-соціальні умови та процеси курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні зони, континентальний шельф та морська екологічна зона, території, що зазнали екологічної катастрофи.

 

Джерела екологічного права: нормативні акти,що містятьеколого-правові норми, призначені для регулювання екологічних правовідносин.

 

В Україні основними юридичними джерелами права фактично є тільки нормативно-правові акти, провідне місце серед яких займають закони.

 

Закони:

 

Конституція України; Конституція АРК, Кодекси України (З.Л.В.)

 

а) Закони України: „Про місцеве самоврядування в Україні”;

- ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища”;

- КУ„Про надра”;

- Водний Кодекс України

- Лісовий Кодекс України

- Земельний Кодекс України

- „Про рослинний світ” та інші.

 

б) Підзаконні акти:

 

- постанови КМУ;

- укази, розпорядження, галузеві нормативно-правові акти

- інструкції, накази міністерств, відомств, рішення місцевих референдумів, акти органів державної влади та місцевого самоврядування, акти місцевих органів управління в галузі екології.

 

Система екологічного права.

 

Під системою екологічного права слід розуміти розміщення в певній логічній послідовності його структурних підрозділів, які обумовлені змістом екологічних відносин. Систему екологічного права складає загальна частина, до якої входять норми права, які вирішують питання для видів екологічних відносин. У ній містяться такі положення:

- загальна характеристика екологічних відносин та екологічного права (джерела права);

- норми права про власників на природні об’єкти;

- організаційно-правові питання використання загальні питання охорони навколишнього природного середовища.

 

В особливій частині зосереджено правові норми, котрі регулюють окремі види екологічних відносин з урахуванням їх специфіки:

 

- право землекористування;

- право водокористування;

- право користування лісами, надрами, рослинністю та тваринним світом, природно-заповідним фондом, атмосферним повітрям та його охороною.

 

 

ТЕМА 2