Загальна характеристика видів рухової активності, які використовуються в якості ігор

План

11.1.Загальна характеристика видів рухової активності, які використовуються в якості ігор.

11.2. Історичні аспекти розвитку дворового спорту.

11.3. Рекреаційні рухливі ігри як популярний і масовий вид оздоровчо-рекреаційної рухової активності.

Загальна характеристика видів рухової активності, які використовуються в якості ігор

Загальна характеристика видів РА, які використовуються в якості ігор:

1.Навички та ігри з м’ячами різних розмірів. Розмір та тип м’яча може привести до нововведення, наприклад футбольний м’яч може використовуватися замість баскетбольного. Прикладами інших м’ячів є тенісні, волейбольні, гандбольні.

2. Види активності з інвентарем. Прикладами є фрісбі, ракетки з лопатями, скакалки, «кільця для метань», резинові амортизатори. Хулахупи (назва «хула-хуп» утворено від назви гавайського танцю хула і англійського слова «hoop» (у перекладі з англ. – «обруч»). Обруч має одну з найефективніших здібностей зганяти надлишки маси з талії і стегон, і в цілому схуднути. Адже крім навантаження в руховій активності він ще й безпосередньо впливає на ці області. Обручі зустрічаються самих різних модифікацій.

3. Ігри з переслідуванням. Прикладами є гра у квач, гра у квач за ланцюжком, «гуси-гуси», і передача м’яча зі зміною напрямку.

4. Естафети з м’ячем і без нього. Приклади – біг, підскоки, перевороти, переповзування та ведення м’яча руками та ногами.

5. Вправи і змагання. Включаються вправи на збереження рівноваги, перевороти вперед, силові вправи («півнячі бої»).

6.Гра, що «підводить» до основних спортивних ігор. прикладами є футбол, теніс, баскетбол, американський футбол. Часто правила підводять до рівня підготовки і здібностей учасників.

7. Дитячі ігри. Таки види активності як скіттл-бол, лазіння навпочіпки і баунс-бол.

Спортивні ігри широко застосовуються у фізкультурно-оздоровчих заняттях, окрім оздоровчого ефекту вони супроводжуються зміною середовища діяльності, різноманітністю непередбачуваних ситуацій, викликають позитивні емоції, забезпечують активний відпочинок.

До групи спортивно-оздоровчих ігор належать: волейбол, баскетбол, футбол, бадмінтон, теніс, настольний теніс, городки, кеглі, гольф.

Масове захоплення спортивними іграми в зонах відпочинку стало приводом для виникнення таких видів: пляжний волейбол, стритбол, пляжний футбол.

Класифікація рухливих ігор: за цілевим призначенням (освітня мета, оздоровча, відпочинку); ігри за віковими групами (для дошкільників, молодшого шкільного віку, середнього шкільного віку, ігри для дорослих та молоді); ігри за характером організації та взаємодією граючих (командні, некомандні)

Рухливі ігри використовуються у виді засобів виховання фізичних якостей людини. Це пов'язано з тим, що відпочиваючі і туристи у себе вдома ведуть в основному малорухомий, сидячий спосіб життя, який негативно позначається на їх зовнішньому вигляді, стані здоров'я. Рухливі ігри є засобом комплексного удосконалення рухових якостей людини, таких як швидкість, сила, спритність, гнучкість тощо. Метою спортивних рухливих ігор в анімації є не досягнення значних спортивних показників відпочиваючими, а скоріше надання послуг активного відпочинку, підбадьорення, спонукання туриста до активних дій, відновленню сил, розвитку швидкості, витривалості і, головне, працездатності.

З метою виховання сили необхідно підібрати ігри, що впливають на групи м'язів, які без спеціальних вправ розвиваються дуже слабко. В іграх, які сприяють розвитку сили, відпочиваючі повинні переборювати власну вагу або робити протидію своєму супернику. У цих іграх використовують такий інвентар, як набивні м'ячі, гантелі, ослони або просто партнери з групи занять. Для вправ з подолання власної ваги застосовують гімнастичні стінки, бруси, канати тощо. Дуже корисно проводити ігри з пляжного волейболу, естафети на пляжному піску, переборюючи перешкоди зовнішнього середовища з піску, узимку – зі снігу. В ігри можна включати ті вправи, які сприяють збільшенню сили менш розвинутих кінцівок, наприклад, в іграх зі стрибками необхідно приділяти увагу менш розвинутій правій нозі, а в іграх з перетяганням канату – лівій руці.

Для розвитку швидкості часто використовують ігри розвитку реакції на об'єкт, який пересувається, що важливо в єдиноборствах і спортивних іграх. Вправи для розвитку швидкості в іграх за характером дуже різноманітні. Наприклад, широко використовують силові вправи. У зв'язку з тим, що швидкісні показники більш ефективні при оптимальному порушенні нервової системи, аніматору варто планувати їх на першу половину дня, до початку утоми. Вправи на розвиток швидкості з активним змаганням двох сторін такі: „Мисливці на качок”, „Боротьба за м'яч”, „Карасі та щуки” і т.д.

Необхідність розвитку спритності пов'язана з освоєнням різних рухів і координації їх у різних сполученнях. Ігри на швидкість і точність, виконання дій на рівновагу і координацію створюють гарну основу для виховання спритності. Високий рівень розвитку спритності необхідний у тому виді рухливих ігор, де рухи мають ациклічний характер, а умови виконання постійно змінюються. В іграх удосконалюється „почуття розрахунку часу”. Ігри, які спрямовані на виховання спритності, пов'язані з виконанням вправ, що вимагають сполучення тонких і чітких м'язових зусиль. Тому вони недостатньо ефективні при настанні утоми. Їх рекомендують застосовувати також перед перервами і проводити, коли немає ознак стомлення підопічних. Ігри, які спрямовані на розвиток спритності, - це „Переправа на гімнастичних ослонах”, „Біг командами”, „Захист укріплення”, „Передав – сідай”, „Естафета з повзанням”.

В іграх витривалість виявляється не в статичних, а в динамічних умовах роботи м'язів, в яких чергуються періоди напруги і розслаблення. Існує ряд прийомів, за допомогою яких можна регулювати навантаження в грі:

· зменшення кількості гравців при збереженні розмірів ігрової площадки;

· збільшення розміру площадки, ускладнення прийомів гри і правил при незмінній кількості гравців.

Вправи для розвитку витривалості, особливо циклічного характеру, які вимагають високої активності в роботі нервової системи; можуть викликати утому, зниження працездатності. Такі вправи добре поєднувати з рухливими іграми, вони не тільки фізично, але й емоційно розвантажують учасників.

Насправді вправи для збереження і розвитку гнучкості складають основу рухливих ігор. Іноді підбираються відповідні ігри для цілеспрямованого впливу на окремі групи м'язів, зв'язки і суглоби. Такі ігри часто виконують зі спортивними снарядами за допомогою збільшених навантажень, збільшення амплітуди рухів, додаткових розтягань м'язів і зв'язок. Активна гнучкість залежить від сили м'язів. Тому доцільно включати в ігри елементи силової боротьби, перенесення ваги тощо, у яких виключені статичні навантаження. Варто розуміти, що еластичні якості м'язів можуть змінюватися під впливом центральної нервової системи. Так, при емоційних підйомах (з чим пов'язана участь у рухливих іграх) гнучкість тіла значно поліпшується. Перед іграми, які спрямовані на розвиток гнучкості, необхідно проводити невеликі розминки, щоб уникнути розтягання зв'язок і розривів м'язових волокон. З цією метою пропонується декілька фізичних вправ зі звичайного комплексу ранкової фіззарядки. Непродуманий вибір рухливих ігор для розвитку гнучкості може привести до негативних наслідків. Включаючи в ігри той або інший елемент спортивної техніки, аніматор зобов'язаний стежити за тим, щоб основна частина структури рухів не порушувалася. Немає необхідності, наприклад, у грі закріпляти рухи за допомогою максимальних зусиль, якщо це не було зроблено на заняттях до того при формуванні звичок. Для розвитку гнучкості рекомендуються такі ігри: „Передача м’ячів”, „Регбі на колінах”, „Естафета з повзанням”.