Найстарішими з безупинно функціонуючих на одному місці таборів є табори Ківейдин, якими з 1894 року керує однойменних фонд.

Тенденції розвитку дитячого табору.

Іще не існує жодного достовірного свідчення про точне місцезнаходження першого організованого дитячого табору. Але за повідомленням комітету Асоціації таборів в провінції Онтаріо ще в 1840 році якась церковна група розбила літній наметовий табір неподалік від нинішніх меж міста Торонто. Інші табори з'явилися в Канаді не раніше кінця Х1Х століття. Перший задокументований приклад табірного руху в США датовано 1861 роком, коли директор однієї зі шкіл для хлопчиків у штаті Коннектикут повів групу хлопців у сорокамильний похід. Після дводенного переходу хлопчики розбили табір і жили в ньому протягом 30 днів, а потім відправилися в дорогу назад. Цей похід стимулювався інтересом до всього того, що було пов'язане з Громадянською війною,- похідне життя, бивуачні багаття, так характерні для солдатського життя.

Перший приватний незалежний табір був організований у штаті Пенсільванія в 1876 році практикуючим лікарем Джозефом Ротроком. Цей табір ставив своєю метою оздоровлення дітей. Робився акцент на розвиток фізичної форми й зміцнення здоров'я. Іншим платним табором, організованим в 1880 році в штаті Новий Гемпшир, був табір для хлопчиків від 12 до 16 років. Його діяльність була сконцентрована на спортивних заходах і повсякденних обов'язках, таких як готування їжі, збирання й миття посуду. Обидва табори проіснували недовго, тому що плата не покривала витрат. В 1885 році в штаті Нью-Йорк був організований табір асоціації молодих християн. Це був перший табір, створений якоюсь організацією.

Найстарішими з безупинно функціонуючих на одному місці таборів є табори Ківейдин, якими з 1894 року керує однойменних фонд.

Всі вищезгадані табори були таборами для хлопчиків. Тільки у 1902 році були організовані 3 табори для дівчаток. Така затримка з таборами для дівчаток була викликана вікторіанською позицією щодо місця молодих жінок у тім, що стосується одягу, правил пристойності, кар'єри й поведінки.

У розглянутий історичний період табірний рух в основному фокусував свою увагу на тім, щоб вивести молодих людей з міста в здорову сільську місцевість й надати їм програму оздоровчої активності. Однак багато чого в житті таборів було пов'язане із щоденними обов'язками. У таборах для хлопчиків особлива увага приділялася подоланню труднощів життя на природі. У таборах для дівчаток - водному плаванню, але особливий акцент робили на творчості. У таборах тієї епохи був також сильно виражений духовний елемент, що часто втілювався у вивченні Біблії. Але ключовим елементом було виховання характеру. Табори найчастіше були невеликими, із примітивними умовами життя, де багато уваги приділялося проживанню в малій групі. Значна частина відкриттів у соціальній психології була зроблена саме в таких дитячих таборах Америки. Явища групового фаворитизму, групового тиску тощо.

З початком ХХ століття в таких країнах, як Росія, Франція, Японія були розроблені моделі таборів, які були поставлені урядами цих країн на службу молоді. Табори в Австралії почали з'являтися в сорокові роки минулого сторіччя й розвивалися переважного для того, щоб надати школам можливість навчати дітей на природі. В 50-х роках перші табори з'явилися й у Південній Америці, у Венесуелі.

Починаючи з десятих років ХХ сторіччя можна говорити про зростаючу увагу до освітніх цінностей життя в таборі. У програму таборів були додані образотворчі мистецтва й ремесла, музика й танці.

Як же розвивався табірний рух у колишньому СРСР та зараз на Україні? Якщо говорити про специфіку дитячих таборів, що існували в нашій країні, починаючи з 20-х років до початку 90-х минулого сторіччя, то необхідно відзначити ідеологічну спрямованість їхньої діяльності.

1925 р. – перший наметовий табір для дітей робітників і службовців (м. Москва, Червона Пресня).

Початок 40-х рр. – більше 85% всіх дітей, що проживають в межі міст вивозилися на літній період в піонерські табори, дитячі заміські дачі.

1943 р. - в документах архівного фонду Обласного комітету ВЛКСМ Ленінградської області за 1943 рік, в звіті про піонертабори говориться: «...режим дня, в основному, всіма таборами виконується. Діти живуть в будинках, в кімнатах чисто і затишно. Харчуються 3 рази на добу. Проводяться екскурсії в ліс за грибами і ягодами. Піонери проводять збір дикорослих корисних трав. Організовуються військові і рухливі масові ігри». Створення таких таборів вирішувало відразу декілька завдань - допомога радгоспам, підтримка фізичних сил і здоров'я дітей, морально-політичне виховання і можливість збереження самого життя - адже діти знаходилися в місцях, куди не долітали снаряди.

Після другої Світової війни відбулося різке розширення табірного руху, що відбивало зростання загальної чисельності молоді у світі. Табори одержали широке визнання як підходяще місце для прояву літньої активності молоді. Одні табори ставили глобальні цілі, тоді як інші табори – дуже конкретні завдання - філософські або навчальні по своїй природі. Це привело до буму спеціалізованих таборів в 60-ті роки. Батьки й представники освітньої системи почали задавати усе більше питань про конкретний вплив досвіду табірного життя на розвиток характеру, фізичних навичок і духовний ріст підлітків і молоді.

Найбільш відомими дитячими оздоровчими таборами в цей період вважаються «Артек» (Крим), «Океан» (Владивосток), «Орлятко» (Туапсе), «Зубреня» (Білорусія), «Молода Гвардія» (Одеса) та інші.

У кожній республіці колишнього Радянського Союзу діяв свій круглорічний дитячий оздоровчий табір, який мав свою специфіку роботи, власні традиції та являвся методичним центром організації канікулярного відпочинку дітей.

Початок 90-х рр. – в результаті змін в соціально-економічному і політичному устрої колишні піонерські табори, що уціліли в ході приватизації і економічної кризи в країні, поступово перетворювалися в організації відпочинку й оздоровлення дітей.

Початок XXI століття - в Україні щорічно відкривалися нові установи відпочинку й оздоровлення дітей, значну частину яких представляли табори з денним перебуванням учнів на базі освітніх установ. Число заміських стаціонарних таборів для дітей неухильно скорочувалося, за шість років (2001 -2006 роки) було закрито 616 заміських таборів.

В той же час, щорічно більше 10 млн. дітей шкільного віку користуються послугами цих установ, а загальний зворот засобів всіх установ і організацій відпочинку склав в 2006 році не менше 30 млрд. грн. Значну роль у фінансуванні установ відігравав Фонд соціального страхування України, на кошти якого щорік відпочивало більше 5 млн. дітей у віці від 7 до 15 років.

Сьогодні табори й табірні асоціації працюють по усьому світі. Національні асоціації таборів існують щонайменше в 12 країнах. В 1987 році на міжнародному конгресі таборів у Вашингтоні була створена організація Міжнародне Співробітництво Таборів. Її метою є стимулювання інформаційного обміну серед окремий осіб і організацій, зацікавлених у міжнародному обміні й навчанні персоналу таборів. На даний момент в Україні створена Всеукраїнська благодійна організація «Лелека», завданням якої є упорядкування системи літнього оздоровлення згідно державних вимог.

Американська асоціація таборів пропонує таку відповідь на питання «Що таке табір»: «Безперервний процес придбання досвіду, що надає творчі, рекреаційні й освітні можливості в ході групового життя на природі. Для того, щоб допомогти розумовому, фізичному, соціальному й духовному розвитку кожної дитини в таборі використовується навчений персонал і забезпечуваний природним оточенням ресурс».