Подвійний запис. Кореспонденція рахунків. Прості і складні кореспонденції рахунків.

 

Господарські операції у товарно-грошових відносинах за еко­номічною сутністю мають подвійний характер.

Внаслідок господарських операцій відбуваються подвійні вза­ємопов'язані, взаємозумовлені, рівновеликі зміни господарських активів і джерел їх утворення.

Наприклад, господарство одержало з поточного рахунка банку в касу господарства грошові кошти для виплати заробітної плати пра­цівникам 10000 грн. Внаслідок цієї господарської операції збіль­шилися кошти в касі господарства і зменшилися на його поточному рахунку в банку. Це зумовлює необхідність відображення господарських опера­цій на рахунках бухгалтерського обліку способом подвійного за­пису (подвійного відображення). При цьому кожну операцію за­писують двічі — на дебет одного рахунка і кредиті іншого взаємозв'язаного рахунка бухгалтерського обліку.

 

Взаємозв'язок рахунків бухгалтерського обліку, що виникає внаслідок відображення на них господарських операцій подвій­ним записом, називають кореспонденцією рахунків, а самі рахун­ки — кореспондуючими. У нашому прикладі такими рахунками є: «Каса» та «Поточний рахунок у національній валюті». Залежно від кількості кореспондуючих рахунків бухгалтерські записи мо­жуть бути простими та складними.

Простим називають такий бухгалтерський запис, за якого один рахунок бухгалтерського обліку дебетує, другий — креди­тує на ту ж суму, тобто при цьому кореспондують між собою тільки два рахунки. У розглянутому вище прикладі застосовуєть­ся простий запис.

Складним називають такий бухгалтерський запис, за якого дебетують кілька рахунків і на загальну суму записів за дебетом кредитують один рахунок, або, навпаки- коли кредитують кілька рахунків і на загальну суму записів на кредиті дебетують один рахунок, тобто коли кореспондують між собою більш ніж два ра­хунки.

Запис господарських операцій на дебет і кредит відповідних кореспондуючих рахунків називають також бухгалтерськими проводками. Складні бухгалтерські проводки не порушують пра­вила подвійного запису, оскільки як у простих, так і в складних записах зберігається взаємопов'язане відображення господарсь­ких операцій на дебеті та кредиті рахунків (при цьому зберігаєть­ся рівність дебетових і кредитових підсумків).

Сутність і призначення синтетичних та аналітичних рахунків. Субрахунки.

За ступенем узагальнення господарських засобів, джерел їх утворення та господарських процесів у поточному бухгалтерському обліку рахунки поділяються:

— синтетичні,

— аналітичні.

Синтетичними називають рахунки, призначені для обліку економічно однорідних груп (господарських активів), їх джерел і господарських процесів у грошовому виразі. Облік, що здійсню­ємося за допомогою синтетичних рахунків, називається синтетич­ним. Синтетичний облік потрібний для одержання узагальнених показників, які характеризують діяльність господарства на пев­ний момент.

Аналітичними називають рахунки, призначені для обліку окремих видів господарських активів, їх джерел і господарських процесів. Облік, що здійснюється за допомогою аналітичних ра­хунків, називається аналітичним.

Синтетичний та аналітичний облік, взаємно доповнюючи один одного, дають змогу одержувати відомості про розмір господар­ських активів, їх джерел і процесів не лише у зведеному узагаль­неному вигляді, а й у формі детальних, розчленованих на окремі елементи показників.

На аналітичних рахунках, призначених для обліку наявності та руху матеріальних цінностей, поряд з грошовими використо­вують натуральні вимірники (кількість, маса, обсяг тощо), які по­трібні для доповнення та конкретизації узагальнених вартісних показників синтетичного обліку. Кількість аналітичних рахунків до певного синтетичного рахунка в кожному підприємстві зале­жить від особливостей обліковуваних об'єктів.

Синтетичні та аналітичні рахунки тісно пов'язані між собою, оскільки записи на них ґрунтуються на тих самих документах і відображують ті самі якісно однорідні господарські операції, але різного ступеня деталізації. Кожна господарська операція має бути одночасно записана на синтетичному та аналітичному ра­хунках, тому між рахунками синтетичного та аналітичного обліку існує тісний взаємозв'язок:

► на синтетичному рахунку і на рахунках аналітичного обліку залишки записуються в тій самій частині рахунка (в дебеті або кредиті);

► коли дебетують або кредитують синтетичний рахунок, одно­часно дебетують або кредитують відповідні аналітичні рахунки;

► кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках — част­ковими сумами;

► сума оборотів і залишки (сальдо) аналітичних рахунків повин­ні дорівнювати оборотам і залишку синтетичного рахунка, який їх об'єднує.

Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок, які треба знайти і негайно виправити. Тому аналітичний облік має велике контрольне значення для правильності ведення бухгал­терського обліку.

Рахунки аналітичного бухгалтерського обліку об'єдну­ються безпосередньо відповідним синтетичним рахунком.

Наприклад, аналітичні рахунки розрахунків окремих праців­ників із заробітної плати — одним синтетичним рахунком «Роз­рахунки з оплати праці».

Проте у підприємствах виникає потреба у додатковому групу­ванні однорідних аналітичних рахунків у межах синтетичного рахунка для одержання узагальнених показників (за групою ана­літичних рахунків), необхідних для складання балансу і окремих форм звітності, економічного аналізу й оперативного керівництва діяльністю підприємства. Таке групування здійснюють за допо­могою субрахунків.

Субрахунки, як правило, відкривають до синтетичних рахун­ків, що мають багато рахунків аналітичного обліку.

Наприклад, до синтетичного рахунка «Виробничі запаси» ана­літичні рахунки групують за однорідними видами на субрахун­ках.

1. Сировина та матеріали.

2. Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби.

3. Паливо.

4. Тара і тарні матеріали.