Управління розвитком волі у дошкільників

Дитина без допомоги дорослого ніколи не навчиться керувати своєю поведінкою і бачити себе з боку. Усвідомити власну діяльність і себе у ній вона може лише у спілкуванні і спільній з дорослим діяльності. Розвиток волі відбувається у всіх видах діяльності, які потребують стримання своїх спонукань і досягнення мети. Наприклад, при освоєнні фізкультурних і танцювальних рухів потрібно неухильно дотримуватися заданих зразків, прикладів, уникати непотрібних рухів. Демонстрування допомагає діяти відповідно до певних вимог.

Уміння керувати собою формується і під час дидактичних і рухливих ігор, правила яких допомагають дитині усвідомлювати, контролювати свої дії. У дидактичних іграх дитина має змогу порівнювати себе з однолітками, дивитися на себе їх очима, що полегшує самоуправління, робить його осмисленим. В іграх дошкільник переборює бажання, внутрішні труднощі (переживаючи, щоб не бути спійманим, малюк не втікає, доки не прозвучить сигнал, що дозволяє бігти).

Особливо важлива роль ігор у молодшому дошкільному віці, коли діти ще не можуть поставити перед собою мети і свідомо досягати її, погано засвоюють і виконують декларовані дорослими правила поведінки. На цьому етапі життя гра є найважливішим регулятором діяльності дитини. Крім того, дидактичні ігри, спрямовані на розвиток довільної поведінки, вміщують умови, які полегшують виконання правил. Оскільки ці правила пов'язані з рухами, необхідність і факт їх виконання (невиконання) є очевидними, наочними. Наочність, нескладність правил (бігти за сигналом, не переступати накреслену лінію та ін.) дають змогу навіть 3-річ-ній дитині контролювати їх виконання (спочатку у поведінці інших, потім – у власній). Поступово дитина добровільно, без натяку починає ставити перед собою певні вимоги.

Природному засвоєнню правил сприяє спільне здійснення ігрових дій, завдяки чому спрацьовує ефект наслідування. Відчуваючи реакцію однолітків, дитина починає дивитися на себе їхніми очима, що надає осмисленості її зусиллям, робить їх потрібними для всіх. Полегшує управління своєю поведінкою у грі її сюжетно-образний характер, що активізує уяву дошкільників, забезпечує прийняття і виконання ігрової ролі.

Кожна гра вимагає від її учасників певних зусиль. Діти повинні утримуватися від імпульсивних рухів, діяти за сигналом, переборювати внутрішні перешкоди (страх бути спійманим, бажання побігти або схопити привабливий предмет та ін.), що є наступним етапом у розвитку довільної поведінки. Важливо, що це відбувається не за вимогою старшого, а добровільно. Ця маленька перемога над собою, яка зовні виглядає як виконання ігрових правил, приносить дітям радість і задоволення.

З дорослішанням дітей правила ігор ускладнюються, стають вимогливішими до внутрішньої і зовнішньої діяльності учасників. До виконання їх дітей необхідно готувати поступово.

Засобом розвитку волі є також мовне спілкування, якщо воно включене у діяльність дітей, відповідає їхнім інтересам. Мовлення як засіб формування волі допомагає дитині усвідомити власні дії. Спостерігаючи і беручи участь у діяльності дітей, вихователь час від часу запитує: «У яку гру ви граєтеся?», «Що ти збираєшся зараз робити?». Якщо діти не знають, що відповісти, можна підказати їм: «Тобі вже, напевно, нудно гратися? Може, ти хочеш малювати?». Важливо, щоб пропозиція дорослого не пригнічувала ініціативу. За допомогою запитань педагог допомагає дітям побачити зв'язок між теперішніми, минулими і майбутніми діями, мету і засоби її досягнення: «Що ти хочеш побудувати? Що тобі для цього потрібно? З чого почнеш?». За необхідності можна підказати дитині спосіб дії, але обов'язково слід врахувати можливу незгоду дитини і її варіант відповіді.

Своїми висловлюваннями педагог ставить дитину в ситуацію вибору, спонукає самостійно приймати рішення, уявляти різні варіанти своєї дії, усвідомлювати своє бажання: «3 ким ти хочеш гратися? Ким хочеш бути в грі?». При цьому не можна оцінювати відповіді дитини, адже головне завдання – побачити, підтримати самостійні дії, надати їм довільного усвідомленого характеру.

За участю мовлення виникає ситуація боротьби мотивів коли дорослий запитує: «Чому ти так хочеш? А як можна інакше? А як буде правильно?»; «Ти закінчив свою роботу. Можеш іти гратися... Або можеш допомогти Юлі, у неї складніша робота». Мовлення педагога спонукає дитину прогнозувати і обговорювати можливі наслідки своїх дій «А що буде, якщо...».

Завдяки мовленню дитина досягає поставленої мети, розвиває цілеспрямованість. Цьому сприяє використання прийомів:

а) висунення проміжної мети: дорослий, зауваживши, що малюку важко йти, він утомився, говорить: «Ось там собачка! Підемо подивимося на неї. А ось горобчики, підійдемо до них. Відпочинемо он біля того деревця. А ось і наш будинок»;

б) обмеження і конкретизація мети: дитині, якій потрібно намалювати кружечки, дорослий пропонує: «Намалюй рядочок кружечків. А тепер ще один. Намалюй три гарних кружечки»;

в) дозування й ускладнення завдання, що передбачає нарощування зусиль, дорослий пропонує: «Намалюй один квадратик. А тепер ще один, такий же гарний і навіть ще кращий» або: «Намалюй кружечок. А тепер ще два і ще один. А тепер три і ще один...» Дорослий за допомогою порад, нагадувань, оцінок допомагає дитині завершити почату справу, досягти передбачуваного результату.

Мовлення є засобом організації життєдіяльності дітей у часі, яке допомагає перебороти ситуативність і мимовільність. Розмови про те, що було вчора, сьогодні вранці, буде ввечері або завтра, переконують дошкільників у тому, що життя у дитячому садку – організований процес пов'яза­них між собою подій, які вони самі планують. Усвідомлення подій свого життя є необхідною умовою самостійного планування дій, оволодіння своєю поведінкою. Тому щодня у дошкільному закладі потрібно планувати і підводити підсумки, налаштовувати дітей на події, які мають відбутися, щоб вони чекали і внутрішньо готувалися до них. Важливо виділити і зробити привабливим головний епізод, щоб діти позитивно переживали те, що потрібно буде зробити.

Дошкільники можуть планувати свою діяльність самостійно, з допомогою педагога пов'язувати у свідомості минулі події з майбутніми, організовуючи свою діяльність і своїх ровесників.

Упродовж дошкільного дитинства формується самоконтроль у діяльності і поведінці, розвивається здатність до вольового зусилля, складається довільність у сфері рухів, дій, пізнавальних процесів і спілкування з дорослими.

Запитання. Завдання

1. Порівняйте особливості вираження емоцій і почуттів у дітей дошкільного віку і у дорослих.

2. Доведіть взаємозв'язок розвитку почуттів дошкільника з розумовим розвитком.

3. Чим зумовлений розвиток інтелектуальних почуттів? Яка роль у цьому дорослого?

4. Чим спричинені емоційні порушення у дітей дошкільного віку?

5. Назвіть причини конкретних і символічних страхів. За допомогою яких методів можна нейтралізувати цей негативний емоційний стан?

6. Доведіть важливість закладених основ позитивних емоцій і почуттів у дошкільному віці.

7. У чому полягає регулювальна роль мовлення дитини дошкільного віку у виконанні дій?

8. Доведіть взаємозв'язок розвитку волі з розвитком особистості дошкільника.