Програма формування дії організації часу у життєдіяльності студентів

В процесі всього періоду проходження програми відбувається засвоєння операцій, вирішення системи спеціальних задач організації часу життя.

Система задач організації часу життя включає в себе два великих класи:

1. Задачі на фіксацію затрат часу:

§ відповідно “щільності” фіксації часу:

- повна фіксація, за якої враховуються всі види часових затрат за добу;

- вибіркова фіксація, яка передбачає виявлення конкретних затрат часу лише на певні види діяльності;

§ відповідно способу фіксації затрат часу:

- у письмовій формі;

- у графічній формі за допомогою наочних графічних і кольорових позначень.

2. Задачі аналізу затрат часу:

§ відповідно “щільності” фіксації часу:

- повна фіксація, за якої враховуються всі види часових затрат за добу;

- вибіркова фіксація, яка передбачає виявлення конкретних затрат часу лише на певні види діяльності;

§ відповідно до виду аналізу затрат часу:

- кількісний аналіз, що заключається у підрахунку затрат часу на різні форми життєдіяльності і перерахунок їх у відсоткові відношення до кількості часу в певному відрізку (день, тиждень, місяць тощо);

- якісний аналіз, що заключається у підрахунку на основі рішення задач фіксації затрат часу за наступними категоріями: час, використаний з найбільшою віддачею і користю, час, витрачений на необхідні справи, час, який при виконанні справи можна було б скоротити, час, що пішов невідомо куди.

Задачі фіксації та аналізу затрат часу вирішуються у певній послідовності, яка дає змогу глибше зрозуміти необхідність і смисл кожної задачі.

Послідовність їх рішення така:

1. повна фіксація затрат часу у письмовій формі;

2. повна графічна фіксація;

3. повний кількісний аналіз результатів попередніх задач;

4. повний якісний аналіз результатів попередніх задач;

5. вибіркова фіксація затрат часу у письмовій формі;

6. вибіркова графічна фіксація затрат часу;

7. вибірковий кількісний аналіз результатів попередніх задач;

8. вибірковий якісний аналіз результатів попередніх задач.

Кожна із даних задач може бути вирішена декілька разів для досягнення повного оволодіння даної операції організації часу життя. Блок-послідовність задач може вирішуватися як щодо попередніх, так і щодо поточних і майбутніх затрат часу.

Прийоми та способи організації часу життєдіяльності утворюють особливий клас дій, спрямованих на впорядкування власної діяльності, її цілей і задач у часі. До основних таких способів відносять:

1. Графічна система фіксації затрат часу уявляє собою зручний, оснований на мнемічних принципах запам’ятовування спосіб швидкої фіксації затрат часу і складання планів майбутньої діяльності. Наприклад, час, затрачений на сон позначається штрихуванням кліток – як ознака для запам’ятовування – темрява, час аудиторних занять позначається спіраллю як хід міркувань лектора, час, витрачений на спілкування – зображення фігури людини і т.д.

2. Графіки Ганта уявляють собою спосіб планування і фіксації затрат часу, де у якості позначень різних видів робіт використовуються прямі лінії різного кольору. Товщина лінії відповідає інтенсивності роботи. Ці умовні позначення можуть бути змінені або замінені на більш зручні. Перевага даного способу планування полягає у швидкості і легкості складання планів на тривалі терміни.

3. Мереживі графіки уявляють собою планування діяльності, розділеної на окремі дії, із вказанням залежностей між ними і затрат часу на їх виконання. Плануючи окремі цілі можна отримати “дерево цілей”, на основі якого можна побудувати більш детальний мереживий графік, що представляє дії, необхідні для реалізації кожної цілі.

Переваги такого способу планування заключаються у наступному:

§ виявлення залежностей між окремими етапами діяльності;

§ симультаність сприйняття позитивних і негативних моментів роботи;

§ можливість швидкого спрощення плану у випадку браку часу на його виконання;

§ можливість розрахунку терміну виконання роботи у випадку сприятливого / несприятливого збігу обставин.

Дані прийоми і способи організації часу життєдіяльності можуть бути використані в межах будь-якого періоду як для планування, так і для аналізу затрат часу, що вимагає, в першу чергу, творчого підходу.

33. Наукова робота студентів.

34. Види науково-дослідної роботи студентів.

35. Методика написання наукової доповіді.

Важливу роль у формуванні творчого потенціалу майбутніх фахіців відіграє участь студентів в організованій і систематичній науково-дослідній роботі.

Науково-дослідна робота студентів – складова професійної підготовки, що передбачає навчання студентів методології і методики дослідження, а також систематичну участь у дослідницькій діяльності, озброєння технологіями і вміннями творчого підходу до дослідження певних наукових проблем.

Основними завданнями студентів при проведенні наукової діяльності є:

· оволодіння науковими формами і методами пізнання;

· поглиблене і творче засвоєння програмного матеріалу;

· ознайомлення із методологією наукового пізнання світу;

· навчання методиці та засобам самостійного вирішення наукових і технічних завдань;

· ознайомлення із методами організації роботи наукових колективів і навчання навичкам роботи у наукових колективах;

· содія успішному вирішенню актуальних наукових і технічних завдань.

Науково-дослідна робота полягає в пошуковій діяльності, що виражається насамперед у самостійному творчому дослідженні. Така діяльність спрямована на пояснення явищ і процесів, встановлення їх зв’язків і відношень, теоретичне й експериментальне обґрунтування фактів, виявлення закономірностей за допомогою наукових методів пізнання. Внаслідок пошукової діяльності суб’єктивний характер “відкриттів” студентів може набувати певної об’єктивної значущості та новизни.

Взаємопов’язаними елементами науково-дослідної роботи студентів є:

- навчання студентів елементів дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;

- наукові дослідження, що здійснюють студенти під керівництвом професорів і викладачів.

Наукове дослідження – це результат самостійного розроблення певної наукової проблеми студентом. Воно обов’язково містить результати власного пошуку, власні висновки і гіпотези.

Від початку перебування у вищому навчальному закладі кожен студент має брати участь у наукових пошуках, планових дослідженнях своїх викладачів, впровадженні на практиці досягнень науки.

Завдання науково-дослідної роботи студентів у ВНЗ полягає у розвитку в них умінь пошукової, дослідницької діяльності, творчого розв’язання навчально-виховних завдань під час роботи, а також у формуванні вмінь застосування методів наукових досліджень на практиці.

У практиці роботи ВНЗ найпоширенішими є такі види студентської науково-дослідної роботи:

· дослідження, пов’язані з виконанням навчальних завдань;

· студентські наукові гуртки, проблемні групи, об’єднання;

· написання курсових, дипломних, магістерських робіт;

· участь у всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт та всеукраїнській студентській олімпіаді тощо.

Дослідження, пов’язані з виконанням навчальних завдань, формують у студентів досвід наукового проведення лабораторних робіт, збирання експериментального матеріалу для практичних занять. Одночасно студенти здобувають досвід вивчення та критичного аналізу наукової літератури. Суттєву роль відіграє написання рефератів, есе, доповідей, виконання творчих робіт із залученням до них зібраних студентами матеріалів. Важливе розвивальне значення має виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань (ІНДЗ) творчого характеру із суспільних, психолого-педагогічних, профільних дисциплін та навчальних завдань під час практики.

Студентські наукові гуртки, проблемні групи, об’єднання сприяють оволодінню студентами науковими методами пізнання, дослідження, написанню наукових доповідей, створенню повідомлення про виконану роботу, участі у різноманітних виставках, олімпіадах, конкурсах наукових студентських робіт, обговоренню наукових питань, виступам із результатами досліджень на студентських наукових конференціях.

Курсові, дипломні і магістерські роботи є видом науково-дослідної роботи, який потребує від студентів уміння сформулювати тему, обрати методику дослідження, організувати і провести його, здійснити якісний і кількісний аналіз отриманих результатів, аргументувати свої висновки, оформити результати дослідження.

Результати досліджень мають бути апробованими у вигляді публікацій у періодичних виданнях та наукових збірниках, доповідях на наукових або науково-практичних конференціях тощо.

Набуття досвіду науково-дослідної роботи з профільних і особливо з психолого-педагогічних дисциплін може започаткувати серйозні наукові пошуки і стати справою життя фахівця.