Кластерна модель економічного розвитку – крок до переходу від ринкової до соціально-ринкової економіки

Створення логістичного центру підприємствами машинобудування на умовах партнерства є початком переходу до економічного розвитку більш високого рівня.

Досвід розвитку провідних країн світу показує, що підвищення рівня конкурентоспроможності як економіки в цілому, так і окремого підприємства, можна досягти тільки шляхом переходу на іннова­ційну модель розвитку, кінцева мета впровадження якої полягає в підвищенні добробуту громадян за рахунок прискорення економічного зростання.

Джерелом стабілізації та піднесення економічної ситуації вважається розвиток підприємництва, тому основні зусилля слід спря­мувати на його підтримку у різних сферах господарювання. Одним із можливих варіантів стимулювання інноваційного підприємництва на сьогодні є використання кластерної моделі розвитку економіки.

Кластери (сукупність однорідних елементів, ідентичних об’єктів, утворюючих групу одиниць) є ланками єдиної мезоекономічної системи. Формування кластерів є новим ста­ном розвитку мезоекономічних систем на принципах добровільного об’єднання економічно-незалежних підприємств, від яких сучасні умови функціонування вимагають консолідації зусиль для досягнення більш високих конкурентних позицій та стійкого положення в економічному просторі як регіону, в якому вони здійснюють свою діяльність, так і в світовому економічному середовищі.

Основою теорії кластеризації є праці Майкла Портера про підвищення конкурентоспроможності економіки. Поняття «кластер», наведене М. Портером вважається класичним.

За визначенням М. Портера кластери - це скон­центровані за географічними ознаками групи взаємопов'язаних компаній, спеціалізованих постачальників та постачальників послуг: фірм у відповідних галузях, а також пов'яза­них з їхньою діяльністю організацій (напри­клад, університетів, агенцій із стандартиза­ції, а також торгових об'єднань) у певних галузях, що конкурують, але разом з тим ве­дуть спільну роботу.

З цього визначення випливає, що кластер - між­господарське територіальне об'єднання підприємств як великого бізнесу, так і малого, які співпрацюють між собою, формую­чи замкнутий технологічний цикл великото­варного виробництва і реалізації конкурен­тоспроможної кінцевої продукції (товарів, послуг), а також інфраструктурних складових, що створюють умови для виробництва і просування продукції учасників кластера на ринку, в числі яких органи державної влади та наукові установи.

Кластери характеризуються спільною діяльністю підприємств, які взаємодоповнюють одне одного. Визначальними у кластері є прямі зв'язки (як формальні, так і неформа­льні), що формуються для спільної діяльно­сті з виробництва конкурентоспроможного продукту - окремий учасник кластера без співпраці з іншими не може налагодити ефективне виробництво. Водночас це і кон­куренція партнерів, яка спонукає їх до за­провадження інновацій. Кластери сприяють підвищенню кон­курентоспроможності економіки на національному та регіональному рівнях [18, с.143-147].

Особливої уваги заслуговує впровадження кластерної моделі розвитку на підприємствах машинобудівного комплексу України.

Функціонування машинобудівних кластерів в Україні можна розглядати у вузькому й широкому розумін­ні: як інструмент інноваційно-інвести­ційного стимулювання розвитку галузі та як важливу детермінанту підвищення конку­рентоспроможності машинобудівної продукції. Пріоритетність формування кластерних утворень зумовлюється також тим, що Державна стратегія регіонального розви­тку, затверджена по­становою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2007 року № 1001, є потенційним ба­зисом для кластеризації машинобудівного комплексу.

У світовій практиці кластерна модель ви­робництва набула значного поширення, оскільки забезпечує створення конкуренто­спроможної, інноваційної та інвестиційно- привабливої економіки, кінцевим результа­том якої є підвищення рівня та якості життя населення

Перш за все більша продуктивність уча­сників кластеру забезпечується за рахунок використання природних, географічних і історичних переваг, які властиві тій або іншій території, її ресурсів (земельних, до­бувних, людських, рекреаційних тощо). Самі по собі ці переваги не можна викори­стати, якщо: не буде налагоджене велико­масштабне і якісне виробництво партій продукції або комплексу послуг, що не­можливо зробити без постійних довірчіх зв'язків між учасни­ками технологічного процесу на основі їх взаємної зацікавленості у спільній діяль­ності. Ефект масштабу при цьому проявля­ється не тільки у зростанні обсягів вироб­ництва, а й у зниженні трансакційних ви­трат. Тому кластерна організація розвитку спрямована на підвищення конкурентоспроможності бізнесу [24, с.44-54].

Кластерна організація розвитку має інноваційну спря­мованість. Спільна діяльність в межах кластера полягає в тому, що налаго­джується обмін ідеями і нововведеннями на основі співробітництва та конкуренції, часто під тиском взаємних вимог і претензій учас­ників (до якості та кількості сировини, ком­плектуючих, упаковки, сервісу, організації взаємовідносин тощо), стимулюється отри­мання нових знань та інформації, підвищен­ня професійної майстерності і кваліфікації, впровадження нових технологій, залучення до вирішення техніко-технологічних та ор­ганізаційно-економічних проблем наукових закладів тощо. Тобто, в кластері проявляєть­ся ефект синергії не тільки від ефективнішо­го використання традиційних ресурсів виро­бництва, а й нетрадиційних інноваційних, що суттєво збільшує конкурентні переваги його учасників.

Кластерна органі­зація розвитку бізнесу носить соціальну спрямованість, оскільки суттєве зростання продуктивності безпосередніх учасників кластера в сучас­них умовах потребує створення відповідної виробничої, побутової, соціа­льної та іншої інфраструктури; створення нових робочих місць в областях, пов'язаних з основною діяльністю, що забезпечить конкурентоспроможність продукції кластера. Виникає потреба в налагодженні приватно- державного партнерства, активної участі державних органів та органів місцевого са­моврядування з тим, щоб у співпраці з приватними учасниками вирі­шувати питання інфраструктурного і соціа­льного характеру [25, с.28-37; 30, с.54-61].

Переваги кластерної моделі економічного розвитку згруповано за ознаками в групи та наведено в таблиці (СЛАЙД № 17).

На основі узагальнень суджень науковців і власних висновків нижче наведено основ­ні принципи створення та організації діяль­ності кластерних об'єднань, які вирізняють їх серед інших форм інтеграційних утво­рень (СЛАЙД № 18).

В організаційному плані краще, щоб фо­рмування кластера відбувалося «знизу», від зацікавлених підприємств, а органи влади при цьому виступали б асоційованими парт­нерами, які організаційно та фінансово до­помагають становленню кластера. Гірше, якщо інтеграторами кластеру будуть органи влади. Тоді, враховуючи гіркий досвід коле­ктивізації, учасники протидіятимуть об'єднанню, і кластерна ініціатива перетво­риться в «компанійщину». Очевидно, що в наших умовах потрібна «золота середина».

Модель формування територіально- виробничого кластеру та його вплив на стратегічний розвиток регіону можна зрозуміти, провівши історичну аналогію на прикладі становлення і розвитку Донецького вугільного кластеру, що визначив напрям розвитку Донецької і сусідніх областей на 3- 4 століття вперед.

Ядром кластеру (лідером-інтегратором) стало інноваційне на той час підприємство - шахта для розробки перспективного родовища, яку відкрив англійський підприємець Джон Хьюз (Юз).

Навколо цього ядра почав формуватися кластероутворювальний блок - комплекс підприємств - учасників кластера з виго­товлення шахтного кріплення; вентиляцій­ного, освітлювального і транспортного об­ладнання; виробництва знарядь з добування вугілля тощо, які спільними зусиллями за­мкнули технологічний ланцюг видобутку вугілля.

Далі почав створюватися блок внутрішньої інфраструкту­ри - тих учасників кластера, які виконують функції з просування продукції: залізниця для транспортування вугілля спо­живачам, маркетингова служба для органі­зації продаж, тощо. Далі - блок зовнішньої інфраструкту­ри, в тому числі: суспільної - сукупність суб'єктів господарювання, що забезпечували будівни­цтво житла для проживання шахтарів, мага­зинів та інших закладів побутового і куль­турного обслуговування; інноваційної - су­купність суб'єктів, що забезпечували іннова­ційну складову розвитку кластера: школи, професійні училища, наукові установи для удосконалення технологій добування вугіл­ля та навчання спеціальностям; фінансової тощо.

Розбудову цієї інфраструктури забез­печував уже не сам підприємець, а органи влади.

Так виникли і розвивалися м. Юзівка, ни­ні Донецьк, і Донецький регіон в цілому.

У вітчизняних науковців немає однозначного підходу до визначення видів, типів та ознак класифікації кластерів.

На основі вивченого матеріалу, встановлено й зведено до таблиці підходи до визначення типів та видів кластерів (СЛАЙД №19).

Причини виникнення кластерів проявляються у нерівномірності розподілу конкурентоспроможних секторів економіки, що пов’язані в пучки взаємо­залежних галузей.

В Україні процес кластеризації почався у 1997 році. Безперечним піонером кластери­зації в Україні слід вважати Хмельницьку область.

Незважаючи на специфіку українських труднощів, невпорядкованість правового по­ля та ділової інфраструктури, у 1998 році в Хмельницькій області була зареєстрована громадська організація Асоціація “Поділля перший”, яка започаткувала кластерний рух в Україні й нині відіграє провідну роль у регі­ональному розвитку країни. За її участі вже створено швейний, будівельний, харчовий, продовольчий, туристичний кластери.

В основу було закладено ініціативу міс­цевих ділових і наукових кіл, яка виражала­ся не тільки в добровільній фінансовій та іншій посильній підтримці підприємницьких структур (що, природно, було ключовим у матеріалізації ідеї та надихало на розширен­ня робіт), але й дала змогу реалізувати мож­ливості потужного інтелекту­ального потенціалу регіону. Безумовно, процес становлення кластерів на Поділлі був би набагато проблематичнішим, якби не підтримка місцевих банківських структур, передусім, Укрсоцбанку, Хмельницької Тор­гово-промислової палати й ряду асоціацій промисловців і підприємців регіону [25, с.28-37; 30, с.54-61].

З 2005 року розпочалося запровадження кластерів також в інших регіонах України.

На основі досліджених публікацій, існуючі в Україні кластери відображено за регіонально-териториальним розміщенням на СЛАЙДІ № 20.

Україна має потужний науково-інноваційний потенціал, здатний сформувати нове технологічне ядро для розвитку кластерної організації виробництва, державно-приватного партнерства, реалізації пріоритетних проектів розвитку взаємопов’язаних через кластери галузей, у тому числі машинобудування. Проте в чинному законодавстві України практично відсутні нормативно-правові акти, що регулюють реалізацію кластерної моделі господарювання.

Окрім недоліків у правових питаннях існує низка інших перешкод, що стоять на шляху створення кластерів. Перешкоди на шляху формування кластерів створюють дистанцію між органами влади, установами, організаціями й учасниками кластерів [19, с.142-146; 16, с.32-36].

Узагальнивши матеріали досліджень на СЛАЙДІ № 21 наведено розширений перелік перешкод.

Процес створення та розвитку кластерного об'єднання досліджено на прикладі Запорізької області.

В результаті досліджень, проведених Міжнародною Фундацією сприяння ринку (МФСР) сумісно з Союзом економістів України (СЕУ), Торгівельно-промисловою палатою України (ТППУ), Запорізькою Торгівельно-промисловою палатою та ОАО «Укрімпекс» щодо кластерного потенціалу Запоріжжя, виявлено, що підприємства Запорізької області мають потужний потенціал для розвитку економіки регіону на основі кластерного підходу та запропоновано створити в Запорізькій області одинадцять територіально-галузевих кластерів.

Відгуком на ці дослідження стало те, що при проведенні робіт з формування Національного інноваційного кластера "Нові машини" (яку, починаючи з середини 2009 року почали проводити Госінвестицій України разом з НАН України), більша частина машинобудівних підприємств Запорізької області попала до сфери цієї масштабної програми.

Реалізація цієї програми почалась зі створення в м. Мелітополь кластера сільгоспмашинобудування "АгроБУМ". За головну мету проекту намічено перетворення м. Мелітополь в центр сільськогосподарського машинобудування України. Ця нова форма об'єднання потенціалу бізнесу, влади і науки визвала зацікавленість не лише в Україні.

Враховуючи ці дослідження, в межах дії національного інноваційного кластера "Нові машини" та згідно пропозицій зі створення логістичного центру – логістичний центр являтиме важливу ланку мезологістичної системи, яка має потужний потенціал і може виконувати функцію об’єднання трьох територіально-галузевих кластерів, зазначених в цій програмі: кластер машинобудування, транспортно-логістичний кластер та інноваційно-освітній кластер.

Реалізацію своєї пропозиції автор бачить в об’єднанні досліджуваних підприємств-партнерів з вже існуючим кластером Агро-Бум. Консолідуючу функцію цього кластеру виконуватиме створюваний логістичний центр з інноваційно-науковою структурою, яка в подальшому має перерости в бізнес-інкубатор, що дозволить власними зусиллями створювати інноваційну, конкурентоспроможну продукцію, інформатизувати всі бізнес-процеси підприємств-партнерів. Бачення цього об’єднання відображено схематично на рисунку (СЛАЙД № 22).

Кластер підприємств машинобудування стає чимось більшим, ніж проста сума окремих його частин, і має тенденцію до постійного зростання, залучаючи до інноваційного процесу малі та середні підприємства, а поступовий розвиток кластера супроводжується переливом усіх видів ресурсів з інших галузей, які не спроможні ви­користовувати їх так само ефективно. Це свідчить про те, що одним із аспектів формування кластерних утворень є виникнення синергетичного ефекту.

М. Портер - засновник теорії кластерів, вважав, що синергетичний ефект виникає в результаті активної взаємодії найбільш конкурентоспроможних підприємств, які активно впливають па суб’єктів ринку, з якими вони взаємодіють - постачальників, споживачів і конкурентів, підвищуючи їх конкурентоспроможність. У свою чергу, підвищення конкурентоспроможності цих підприємств сприятливо впливає на діяльність підприємств-лідерів. У результаті такої активної взаємодії й виникає синергетич­ний ефект.

Створення кластерів є втіленням позитивної тенденції інтеграції, до того ж кластерне об'єднання підприємств отримує додаткові переваги у конкурентній боротьбі та значне підвищення прибутку завдяки виникненню синергетичного ефекту із сукупного зв'язку відносин, які виходять далеко за межі можливостей індивідуальної компанії. Ефект синергії є одним із головних чинників, що спонукає підприємства до об’єднання у кластер.

Синергетичний ефект виявляється в розвитку організаційно-економічних і техніко-технологічних зв'язків кластера, що сприяє підвищенню ефекти­вності її функціонування. Новостворена система характеризується розширенням можливостей впли­ву на ефективність виробництва та підпадає під дію закону синергії, тобто закону дії співробітництва, співдружності, дії об'єднання зусиль підприємств. Соціально-економічна сутність цього закону полягає в тому, що ефект спільних об'єднаних дій окремих складових суспільного виробництва завжди буде вищим, ніж проста сума індивідуальних зусиль цих елементів. Таким чином, величина синергетичного, або додаткового, ефекту визначається різницею між величиною ефекту, одержаного в результаті об'єднаної дії елементів виробничої діяльності кластера, і простою сумою ефекту діяльності окре­мо взятих підприємств-учасників [24, с.44-54; 25, с.28-37].

Кластерні об’єднання підсилюють дію горизонтальних зв'язків, зумовлену тим, що всі розташовані в регіоні підприємства є елементами єдиної регіональної системи. Оскільки підприємства користуються регіональними ресурсами і послугами інфраструктурних організацій, вони зацікавлені в комплексному й ефектив­ному використанні цих ресурсів і розвитку надійної і збалансованої інфраструктурної бази з урахуванням особливостей кожного підприємства і регіону загалом.

Об’єднання підприємств на рівні регіону – це новий спосіб мислення і принципово новий рівень відносин, який базується на порядності і довірі між учасниками кластеру. Підвищена відповідальність кожного підприємства – члена кластера сприяє функціонуванню кластера як єдиного відбудованого механізму.

Автор надає власне визначення цьому економічному поняттю: кластер – це галузеве, територіальне об’єднання підприємницьких структур на добровільній основі, яке має погоджену стратегію розвитку, спрямовану на реалізацію інтересів кожного з учасників та знаходиться в тісному зв’язку з освітніми закладами, органами влади та суміжними, допоміжними інноваційно-конструкторськими організаціями, з метою підвищення конкурентоспроможності власної продукції та сприяння економічному розвитку регіона (СЛАЙД 23).

Кластерний підхід дає змогу підвищити ефективність взаємодії приватного сектору, держави, торгових асоціацій, дослідних та освітніх установ в інноваційному процесі й послужити основою для конструктивного діалогу між представниками підприємниць­кого сектору і держави з метою виявлення проблем розвитку науки й виробництва, шляхів найбільш ефективної реалізації на­явних інвестиційних можливостей і необ­хідних заходів державної політики [24, с.44-54; 30, с.54-61]..

Щодо створюваного логістичного центру - він являтиме важливу ланку мезологістичної системи, спроможну виконувати функцію об’єднання трьох територіально-галузевих кластерів, створення яких запропоновано в результаті досліджень економічного потенціалу Запорізької області: машинобудівний кластер, транспортно-логістичний та інноваційно-освітній кластери (СЛАЙД № 24).

Таке бачення подальшого розвитку на основі кластерної моделі господарювання та державно-приватного партнерства можна вважати обґрунтованим, оскільки досвід провідних країн світу, які перейшли на кластерну модель господарювання і мають майже піввіковий досвід такої організації господарювання свідчить, що об’єднання підприємств міста або галузі в кластер завжди стимулює створення інших кластер них об’єднаннь, з підприємствами яких сформований кластер має тісні економічні зв’язки.

Ця система створення кластерів є міцним фундаментом кластерного розвитку національної економіки (прикладом цього є Фінляндія, економіка якої є повністю кластеризованою). Підтвердженням цього є також практика країн світу, яка наголошує на наявності підприємства-лідера при створенні кластера, навколо якого об’єднуються інші підприємства.

Безумовно, потрібен час для розуміння кластерної економіки як нового способу господарювавння, відмінного від традиційного процесу взаємодії між владою і бізнесом, але неприпустимі в цій справі й зволікання та зупинки, оскільки вони можуть спричинити відста­вання у розвитку.

Завданням українських економістів є - допомога вітчизняним виробникам в досягненні міжнародного рівня розвитку за умов збереження економічної незалежності, захист вітчизняного підприємництва від експансії російського та зарубіжного капіталів. Автор роботи бачить вирішення цих задач у розвитку регіонів - економічному зростанні підприємств мезоекономічного рівня, в розвитку ринкової економіки як соціально-орієнтованої економіки, в центрі уваги якої знаходиться людина.

Саме кластерний тип господарювання, який будується на партнерських відносинах між учасниками й передбачає добросовісність та довіру, може бути початком переходу економіки на більш високий ступінь розвитку: від ринкової до соціально-ринкової економіки.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеенко В.Б. Основы логистики учеб. пособ. / Б.В. Алексеенко, И.А. Стрельникова. – М.: Изд-во РУДН. 2005. – 118 с.:ил.

2. Альбеков А.У. Закономерности развития транспортно-складской логістики на региональном уровне (на примере Ростовской области): мрнрграфия / А.У. Альбеков, Е.М.Грибов. – Ростовская государственная экономическая академия – Ростов-на-Дону, 1999. – 159с.

3. Альбеков А.У. Коммерческая логистика / А.У. Альбеков, О.А. Митько. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 416с. (Серия «Учебники, учебные пособия»).

4. Аникин Б.А. Аутсорсинг и аутстаффинг: высокие технологии менеджмента: учеб. Пособ. 2-е изд., перераб. И доп. / Б.А.Аникин, И.Л.Рудая. – М.: ИНФРА – М, 2009. – 320с. – (Высшее образование).

5. Аникин Б.А. Аутсорсинг: создание высокоеффективных и конкурентоспособных организаций: учеб. Пособ. / [Рудая И.Л., Родкина Т.А., Аникин О.Б. и др.] под ред. Б.А.Аникина. – М.: ИНФРА – М, 2003 – 187с. (Серия «Высшее образование»).

6. Аникин Б.А. Логистика. /[Сергеев В.И., Дыбская В.В., Федоров Л.С. и др.]; под. ред. Б.А.Аникина. – [3-е изд, перераб. и доп.]. – М.: ИНФРА – М, 2008. – 368с. – (Высшее образование).

7. Бажин И.И. Логистика: учебн. [для студ. высш. Учебн. Завед.] / И.И.Бажин. – Харьков: Консум, 2004.–240 с.

8. Бардиш Г.О.Трансформація економіки України в напрямку соціальної спрямованості: монографія / Г.О.Бардиш. – К.: «Хай-Тек-Прес», 2009.– 584 с.

9. Бауэрокс Дональд Дж. Логистика: интегрированная цепь поставок /Дональд Дж. Бауэрокс, Дейвид Дж. Клосс - [2-е изд.]; пер. с англ. Н.Н. Барышниковой, Б.С. Пинскера. – М.: ЗАО «Олимп – Бизнес», 2008. – 640 с.: ил.

10. Бравар Жан-Луї Ефективний аутсорсинг: Розуміння, планування та використання успішних аутсорсингових відносин / Жан Луї Бравар, Роберт Морган – Дніпропетровськ: Баланс Бізнес Букс, 2007. – 288 с.

11. Бакута А.В. Аутсорсинг – основа співробітництва логістичних центрів з промисловими підприємствами на шляху до оптимізації витрат / А.В. Бакута // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. Вісник Приазовського державного технічного університету. - 2011. - Том 3. – С. 252 – 257;

12. Бакута А.В. Горизонтальна інтеграція логістичних функцій підприємств регіону – сучасний щлях інноваційної глобалізації / А.М. Ткаченко, А.В. Бакута // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2011. - Том 1. - С. 75-80.

13. Бакута А.В. Мезологістичні структури регіонів як засіб запобігання негативним наслідкам глобалізації / А.В.Бакута // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2011р. - № 6. – С. 68-75.

14. Бакута А.В. Концессионные соглашения как форма реализации государственно-частного партнерства в создании кластерных образований/ А.В.Бакута //Strategii si politici de management in economia contemporana (editia a III-a) Conferinta nationala cu participare international (28-29 MARTIE 2014).- Editura ASEM, Chisinau – 2014 – C. 139-143.

15. Бакута А.В. Ланцюг поставок як основа ланцюга створення вартості / А.В.Бакута // Вісник СНУ т. Даля. – Луганськ: Видавництво «НОУЛІДЖ». - 2012 р. - № 11(182) Ч.2. – С.27-33.

16. Бутенко А.І. Феномен кластера у формуванні інноваційної моделі економіки регіону / А.І. Бутенко, Є.В. Лазарєва // Фондовий ринок. – 2009. - № 19. – С.32-36.

17. Багіров Д.Е. Особливості логістичного аутсорсингу в Україні / Д.Е. Багіров, Д.Е. Лисенко, Д.Н. Бугас // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики. – 2011. № 4 (16). - С.112-118.

18. Ганущак-Єфіменко Л.М. Конкурентні переваги кластерооб’єднаних підприємств на ринку / Л.М.Ганущак-Єфіменко // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - № 3 (105). – С.143-147.

19. Гришова У.О. Кластери в агропромисловому комплексі: проблеми та перспективи розвитку / У.О. Гришова, А.Ю. Присяжнюк // Економіка АПК. – 2011. - № 4. – С. 142-146.

20. Дідківська С. Партнерство державного та приватного секторів: тенденції та зарубіжний досвід / С. Дідківська // Вісник КНЕУ. – 2004. - № 3. – С.18- 32.

21. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» №2850-IV від 08.09.2005 року.

22. Закон України «Про концесії» № 997-XIV від 16.07.1999 року.

23. Закон України «Про державно-приватне партнерство» № 2404-IV від 01.07.2010 року.

24. Кизим Николай Александроваич. Кластерный подход к выбору приоритетных направлений устойчивого развития регионов / Н.А.Кизим, В.И.Чередник, А.Ю.Зайцева // Проблемы економики. – 2010. - № 3. – С.44- 54.

25. Кислий В. Розвиток транспортно-логістичних кластерів в Україні / В. Кислий, Т. Жарик // Економіка України. – 2009. - № 12. – С.28-37.

26. Климова І.Г. Особливості логістичного управління на підприємствах машинобудування / І.Г. Климова // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. - № 22. – С. 39-41.

27. Крикавский Е.В. Логистический центр – это узловой объект логистических сетей / Е.В.Крикавский // Логистика: проблемы и решения. – 2008. - № 5 – С. 38-39.

28. Кузнецова Ю.В. Различные формы взаимодействия в рамках применения модели аутсорсинга / Ю.В. Кузнецова // Экономический анализ: теория и практика. – 2010 - № 38 (203) – С.51-55.

29. Лігоненко Л.О. Аутсорсинг як інструмент оптимізації та підвищення ефективності бізнесу / Л.О. Лігоненко, Ю.Ю.Фролова // Актуальні проблеми економіки. – 2005. - № 6(48). - С.115-125.

30. Мартиняк І.О. Формування кластерної політики як механізму вдосконалення інфраструктури функціонування малого і середнього бізнесу в регіоні / І.О.Мартиняк // Регіональна економіка. – 2008. - № 4 – С.54-61.