Облік безготівкових розрахунків

Загальні принципи обліку коштів на вимогу суб’єктів господарювання та фізичних осіб.

Однією з традиційних операцій в банку є ведення рахунків його клієнтів.

Весь процес ведення рахунків умовно можна поділити на три стадії:

1-відкриття

2-обслуговування

3-закриття

Для цілей бухгалтерського обліку відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України вклади (депозити) поділяються на:

1. Вклади (депозити) на вимогу

2. Вклади (депозити) короткострокові

3. Вклади (депозити) довгострокові

Кошти на вимогу фізичних та юридичних осіб використовуються для обслуговування платіжного обороту.

Основне призначення цих рахунків: зберігання і проведення розрахунків

Рахунки для обслуговування платіжного обороту:

2600-«Поточні рахунки суб’єктів господарювання»

2602-«Поточні рахунки фізичних осіб»

2602,2605, 2622, 2625-Кошти в розрахунках.

Основний рахунок для обліку коштів, що призначений для розрахунків – це рахунок 2600 «Кошти на вимогу суб’єкта господарювання»(Активно-пасивний).

При відкритті поточного рахунку суб’єктів господарювання кошти надходять в основному в національній валюті або іноземній валюті.

При веденні рахунку для обліку коштів фізичних осіб, що призначені для розрахунків, це рахунок 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб».

 

Облік безготівкових розрахунків

Та частина платіжного обороту, що проводиться на рахунок у банках, а не готівкою називається безготівковим платіжним оборотом.

Зміст і мета безготівкового платіжного обороту - оплата без використання готівкових коштів.

Облік та порядок здійснення безготівкових розрахунків регламентує інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена постановою 22 НБУ від 21.01.2004р. Ця інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких платіжних інструментів:

- меморіальний ордер;

- платіжне доручення;

- платіжна вимога доручення;

- розрахунковий чек;

- акредитив

Найбільшу питому вагу в розрахунках займає платіжне доручення.

Платіжне доручення – письмове розпорядження банкові, що його обслуговує, про списання з його рахунку зазначеної суми на рахунок одержувача коштів. Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки.

Якщо йдеться про перерахування коштів в межах 1 банку, то суму прийнятого банком до виконання доручення, списують з Дебета рахунка платника і зараховують у Кредит рахунка одержувача:

Дебет 2600 «Кошти на вимогу суб’єкта господарювання» (рахунок платника)

Кредит 2600 «Кошти на вимогу суб’єкта господарювання» (поточний рахунок одержувача).

Якщо розрахунок здійснюється між клієнтами, які обслуговуються в різних банках, то операції операції проводять у порядку міжбанківських розрахунків у день подання платіжного доручення:

1. У банку платника:

Дебет 2600 «Кошти на вимогу суб’єкта господарювання»

Кредит 1200 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України»

2. У банку одержувача:

Дебет 120 0 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України»

Кредит 2600 «Кошти на вимогу суб’єкта господарювання»

Платіжна вимога-доручення – це комбінований документ, який складається з двох частин:

- верхня – вимога постачальника (одержувача коштів) до покупця (платника), списати вартість доставленої продукції, наданих послуг;

- нижня частина – доручення платника своєму банку про перерахунок зі свого рахунку суми одержувачу.

Верхню частину вимоги - доручення оформляє отримувач коштів і передає безпосередньо платникові неменше ніж у 2 примірниках.

Уразі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

За розрахунковими чеками, акредитивами передбачається списання коштів з рахунку клієнта і тимчасово їх депонування на окремий рахунок 4 рівня «Кошти в розрахунках»

1. 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання»

2. 2622 «Кошти в розрахунках фізичних осіб»

В аналітичному обліку окремі аналітичні рахунки відкривають за цими рахунками за кожним видом розрахунків.

Наприклад, після ключового розряду вводиться код виду розрахунків:

- Чеками-1

- Акредитивами-2

Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) в уставі банку (банку емітента), який веде його рахунок сплатити чекодержателеві зазначену в чекові суму коштів.

Чеки виготовляють на замовлення банку Банкнотно-монетним двором НБУ чи інше спеціалізоване підприємство на спеціальному папері з дотриманням усіх обов’язкових вимог. Чеки брошурують в розрахунковій чековій книзі по 10,20,25 аркушів. Строк 1 рік.

Чек з чекової книги пред’являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека на враховується).

Основні Бухгалтерські проведення із розрахунків з розрахунковими чеками:

1. На підставі платіжного доручення депонування коштів для розрахунку чеком:

Дебет 2600 «Кошти на вимогу суб’єкта господарювання»

Кредит 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання»

2. Видача банком емітентом чекової книжки:

Дебет 9910 «Контр-рахунок»

Кредит 9821 «Бланки суворого обліку»

3. Списання з поточного рахунку за видання розрахункової чекової книжки:

Дебет 2600 «Кошти на вимогу суб’єкта господарювання»

Кредит 6100 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування в банку»

4. Розрахунки за чеком, коли платник, одержувач мають обслуговування в одній установі банку:

Дебет 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання»

Кредит 2600 «Кошти на вимогу суб’єкта господарювання»

Якщо чекодержателя и чекодавця обслуговують різні банки, то суму вказана в чекові не буду зарахована на рахунок чекодержателя до її надходження від банку чекодавця.

В банку чекодержателя чек обліковується, як прийнятий і надісланий на інкасо на позабалансових рахунках 9830(Активний) «Документи і цінності прийняті на інкасо»; 9831 (Активний) «Документи і цінності надіслані на інкасо».

 

Акредитив – це форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитиву) забовязаний:

1. Виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги;

2. Надати повноваження (виконувачу) в банку здійснити цей платіж.

Акредитиви бувають:

- Покритий;

- Непокритий;

- Відкличний;

- Безвідкличний.

1. Перейняту до виконання заяву про відкриття акредитиву банк-емітент враховує на позабалансовому рахунку 9802 «Акредитиви до виконання».

Дебет 9802 «Акредитиви до виконання»

Кредит 9910 «Контр-рахунок»

2. Перерахування коштів банком емітентом:

Дебет 2600 «Кошти на вимогу суб’єкта господарювання»

Кредит 1200 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» (банку платника)

3. Банк бенефіціара відкриває акредитив і зараховує:

Дебет 1200 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України»

Кредит 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання»

Кредит 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів»

4. Виплата бенефіціару за акредитивами:

Дебет 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання»

Кредит 2600 «Кошти на вимогу бенефеціару»